Цей рік кожен подужав, як зумів: кому в пригоді став талант, кому – технологія, кому – молитва, а кому – все разом. Однак наприкінці року ми всі живі й усі готуємося до наступного, сподіваючись, зрозуміло, на краще.

Василь Штендера, добрий друг нашого журналу й відомий фермер на Херсонщині, навіть своє господарство назвав «Додола», а це, як дізнаємося з історичних джерел, – дружина Перуна, Громовержця, богиня дощу й грози та зелених рослин у слов’янській мітології.

– Мені так у житті поталанило, що я в наставників брав дуже багато, щедра була наука. В сільгоспінституті – наш куратор, Віктор Єгорович Гамаюнов, я його другим батьком вважаю. Дуже сильний мотиватор, у нашій групі він виховав сімох червонодипломників. Потім я працював у Чаплинському районі під керів­ництвом Героя Соціалістичної Праці Анатолія Федоровича Ніколаєнка. Й так на всьому шляху, поки набрався досвіду. Дві освіти в мене з червоним дипломом: агрономічна та економічна. Херсонщина – специфічний край для землеробства. Тут були й пилові бурі, верхній шар ґрунту переміщувався… Тому я зацікавився технологією No-till. Для цієї технології в Україні була тільки сівалка СЗС 2.1, стернова сівалка…

– Коли у вас виникло власне господарство?

– Починали з малого – 100, 200, 300 гектарів, і 2008 року було створено господарство «Додола». Зараз у нас 3500 гектарів. Починали з одної сівалки Great Plaіns із шириною захвату 3,6, вирівнювали поля… Купували техніку, трактори, обприскувач. Це найголовніший інструмент у технології No-till – треба вчасно реагувати на виклики, бур’яни, шкідники, хвороби. Вирощували озиму пшеницю, ріпак і соняшник. Зараз ще вирощуємо озимий ячмінь. Торік почали освоювати зрошення, тому плануємо ще ввести пожнивну сою, після швидкого збирання озимого ячменю на зрошенні. Починали ми з соняшнику.

– З ріпаком справляєтеся?

– Отримати ріпак по прямому посіву дуже складно, тут потрібна техніка певної якості. Насіння дрібне. Є багато аспектів. Коли випадає дощ (10 – 12 мм), утворюється верхній вологий шар ґрунту.

Однак є стерня. Попереду сівалки стоїть культер, він може заминати стерню. Утворюється улоговинка, ложечка, туди кладеться насінина, й виникає конкуренція соломини та насінини за ту бідну вологу, наявну в нас на півдні. Чому ріпак? По-перше, це високорентабельна культура, а по-друге, це дуже добрий попередник для озимої пшениці, порівняно з соняшником він дає додаток до врожайності до тонни. До того ж коренева система ріпаку дуже важлива для технології No-till.

Після відмирання коренева система формує свердловинність ґрунту, структурує ґрунт своїми виділеннями, лігнінами. У нас немає проблем з плужною підошвою, ущільненням ґрунту. Після ріпаку рослинних решток більше, ніж після соняшнику. Соняшник за технологією No-till ми теж непогано освоїли.

Боротьба з мишами за допомогою сівалки

– Яка врожайність у вас?

– Рік дуже важкий. Минулого року соняшник у нас дав 23 центнери за середньої врожайності на півд­ні 18. Цьогоріч деякі господарства пересівали соняшник – миші його просто викошували. Для миші цікаві соняшник, ріпак, їй потрібно на день 20 г води, яку аби здобути, вона переточить що завгодно.

Наше поле озимої пшениці – поруч із ріпаковим полем холдингу «ЮгТранзитСервіс». І, коли ріпак загрубів, усі миші кинулися на зелену пшеницю. Деякі поля ми три-чотири рази обробляли. Ситуація була епідеміологічна, миші від нестачі води гинули. Зараз ми викинули 30 – 40 кг приманки перед посівом ріпаку, розкидачем.

2020 року ми придбали нову сівалку – Horsch Maestro з міжряддям 50, 36 сошників, і в ній передбачено систему внесення мікрогрануляту. Ми її пристосували для внесення приманки в рядок, оскільки ріпак – дуже ніжна культура. Якщо гризуни пошкодять точку росту – він пропав. Це не пшениця, яка ще може після знищення шильця відновитися, оскільки точка росту в неї знаходиться в ґрунті. Приманку ми розкидали по поверхні стрічки посіву через тукопроводи й у такий спосіб отримали сходи.

Після сівби ріпаку ми ще раз розкидали, адже фітосанітарна ситуація була вкрай складною. Сусіди навіть авіацію наймали.

– No-till – це ваш давній експеримент?

– Я звернувся до цієї технології 1995 – 1996 рр., вона зацікавила мінімумом затрат і потенційно високою врожайністю. Я жив у селі й усі процеси на ґрунті завжди були в мене перед очима: ерозія, пилові бурі.

Проте техніки для цієї технології не було. Й 1996 року в господарство потрапила невелика сівалка Great Plaіns, на ній я й виробляв чудеса… Проте не було досвіду роботи з гербіцидами. Хоча результати роботи порівняно з вітчизняними сівалками були на кілька центнерів кращі завдяки якості загортання. Потім з’явилися й просапні сівалки, почали застосовувати гербіцид суцільної дії Раундап.

Поки не було путньої техніки, технологія No-till була для мене недосяжною, працювали по класиці, мінімалці. Від 2006 року в мене була можливість читати журнал «ЗЕРНО», і там було багато інформації по цій технології.

Я здивовано подивився на Штендеру. Відверто кажучи, нечасто бачу людину, яка реально застосувала те, про що ми пишемо в журналі, й отримала результат. Ні, таких людей, я переконаний, немало на світі, але застосування інформації якось само собою зрозуміло, а тут це було промовлено вголос.

Технологія нюансів і тонкощів

– Я вже розумів, у який бік мені слід рухатися. 2011 року ми поїхали на семінар до «Агро-Союзу». Роки йшли неврожайні. Я був на зимовій виставці в Києві 2012 року, а в нас на півдні температури в лютому доходили до 20 – 22 градусів нижче нуля…

Де в нас були порушення сівозміни, пшениця по яровому ячменю, де була маленька стерня – все пропало. Були проблеми й там, де в нас був хімічний пар. Тому що ми деякі поля тоді приєднували, збільшували банк землі, а на нових землях і молочай, і осот, і берізка, й гірчаки… Працювали Раундапом. Отже, в морозні часи пшениця у нас збереглася тільки там, де були рослинні рештки. Проте тоді, 2012 року, я зустрівся зі своїм однокурсником на виставці, він працював в компанії «Полетехніка». 2012 рік змусив нас мислити по-новому. Й у нас з’явилася сівалка Kinze-2000.

Спів­праця з «Полетехнікою» – це поворот курсу нашої компанії. Коли ми почали сіяти 2013 року по стерні, врожаї у нас збільшилися вдвічі, хоча рік теж був неврожайний. Ми перейшли на інший рівень і замість сівалки Great Plaіns узяли шестимет­рову John Deere.

По продуктивності це малувато, але треба брати ту вагу, яку можеш потягнути. 2015-й – був для нас ключовим. Звичайним ЮМЗ-8240 і сівалкою Kinze засіяли 1200 гектарів соняшнику. І врожай цієї культури в нас був 22 центнери з гектара. Цей урожай і ціна на нього дали нам можливість купити нормальну техніку. Це був 410-й New Holland, сівалки Pronto і Maestro. Ми якісно спрацювали з «Полетехнікою», вони навіть приїжджали й дивувалися, як невеликою Kinze-2000 можна посіяти 1200 гектарів.

Однак технологія No-till давала змогу це зробити! І цю технологію ми потроху шліфували, освоювали. Багато в чому я цим завдячую партнерам.

Сівалки Horsch у нас з’явилися в перших на Херсонщині. Тоді ми домовилися з моїм товаришем з «Полетехніки» поставили на полі монодискову John Deere із трактором Т-150, і свою сівалку привіз Horsch, але в комплектації для класики, з турбоножем з широкою хвилею. Поле ми обрали складне, солончаковий ґрунт, важке для обробітку. Почали сіяти: John Deere нормально кладе насіння, а Horsch – не може зайти! Проте фахівці нам сказали: почекайте один день, ми привеземо інші турбоножі.

Й вони привезли турбоножі з дрібною хвилею. У них були рішення на кожний випадок! І все пішло так як треба. 2015 року в нас відбувся технічний прогрес, ми побачили реальний результат. Horsch Pronto показав свою якість, технічну й технологічну. Продуктивність і якість посіву мають ключове значення.

Після придбання Horsch Maestro нас не полишало бажання сіяти не соняшник, а ріпак, а в сівбі цієї культури важливим моментом є загортання насіння при сівбі у велику кількість рослинних решток. Нам потрібні були розгортачі й диски для дрібнонасіннєвого посіву, 1,2 – 1,5 мм.

Перший рік ми проґавили. Проте на другий рік замовили необхідні приладдя. Й 2017 року почали тестувати наш спільний винахід, нові диски, відпрацьовувати технологію. Вона полягала в тому, що рослинні рештки розгортаються, вкладається насінина; всередині диска є коліщатко, яке ущільнює насінину, і ззаду котки, що рядок закривають. І це в умовах, коли дощів випадало 12 – 15 мм і ґрунт промокав на 5 – 6 см, ми на 100 % отримували сходи! Здебільшого, при звичайній сівбі, коли ти за такої кількості вологи залущував та закультивовував, втрачаєш 5 – 6 мм верхнього вологого шару!

Це вкрай негативно позначається на сходах. Ми отримали можливість сіяти високопродуктивні гібриди з коефіцієнтом бокового кущення до 9 – 10 гілок, і того ж року отримали 23 ц ріпаку, при тому, що не дискували, не культивували, використовували тільки сівалки Horsch. Потім ми вдосконалювали технологічні моменти по густоті посіву, застосуванню різних прикотковуючих коліщат.

Ми здійснювали сівбу ріпаку й за температури +40°С, й за умов перезволоження ґрунту його поверхня покривалася кіркою, як асфальтом. І ці лапоподібні прикотковуючі коліщата ламали цю кірку в місці стрічки посіву, що давало змогу рослині виходити з ґрунту. Проте й це не всі тонкощі. Ріпак виходить із ґрунту здебільшого одним боком сім’ядольного листочка. І цей листочок за 40-градусної спеки обгоряє.

Ми не спішили сіяти, чекали дощу. Продуктивність сівалки велика, 200 гектарів на добу можна посіяти. Ми локально встигали заскочити й посіяти після дощу. Стерня не дає можливості випаруватися волозі, тримає її. Тож ця технологія дає змогу за мінімальної вологості отримати сходи, а отримавши сходи, вже мусиш демонструвати свою майстерність агронома, як їх примножити та захистити. Це дуже солодка культура для всіх шкідників: і попелиці, й совок, і капустяної молі.

Ми, розмірковуючи над оптимізацією, дійшли думки: а якщо поговорити з Horsch і замовити сівалку з міжряддям 50? Це буде корисно для багатьох культур. Міжряддя буде щільніше закриватися, менше інсоляції у міжряддя, максимально зберігається волога. При тій самій густоті зменшиться конкуренція в рядку. 2019 року я їздив на завод Horsch, фотографувався біля своєї сівалки.

Замовили вже зі спеціальними функціями: Автофорс, система контролю глибини загортання (сенсори зчитують інформацію по вимілюванню або заглибленню сошника). Цього року ми вже побачили ефект. Вмикаємо цю систему – й отримуємо чіткі сходи. Коли вологи достатньо у верхньому шарі, проблем не виникає, але коли волога вже йде глибше, ця система незамінна.

Оскільки в нас є розгортач, це дає змогу зняти мінімальний верхній сухий шар і покласти насіння у вологий ґрунт.

У сівалці є Section Control – це економить насіннєвий матеріал, вимикаючи сівбу на краях. Агрегат для внесення мікрогрануляту, який, як я говорив, ми пере­лаштували цьогоріч для боротьби з гризунами. Й найголовніше – міжряддя 50, що дає краще розташування в рядку та змикання міжряддя.

Цього року мій приятель, котрий продає канадське насіння сої, запропонував: на Львівщині є добрі люди, я їм продаю насіння, ти даєш «чотку» сівалку – і зробимо бізнес. І ми цього року вийшли на ринок послуг! Уклали контракти цьогоріч і серйозному холдингу NCH сівалкою з міжряддям 70 см посіяли 1800 га соняшнику й кукурудзи. Купили комплект соєвих дисків і корпусів, поїхали у Львівську область, встигли посіяти хлопцям до тисячі гектарів.

Земля чутками повниться – на зворотному шляху заїхали в Крижопіль, посіяли ще 500 га сої. Сівалки мають такі можливості, що всі використати складно, але вони б не працювали, якби за ними не стояли оператори – хлопці, які швидко навчаються, дякуючи «Полетехніці» й Horsch.

Що в No-till є ключовим

– Так, мені хвалили Horsch Maestro, «Агроекологія» дуже нею задоволена…

– Сам Міхаель Хорш надзвичайно талановита людина, в нього безмежна широта поглядів.

– Він частий гість на сторінках нашого журналу. І він постійно змінюється, дуже тонко відчуває час. Ми, до речі, говорили з ним і про технологію No-till…

– Цікава тема, адже багато аграріїв вважає, що це технологія для ледачих: ти тільки посіяв і зібрав. Начебто, це так.

Однак усе пов’язано з кількістю опадів. Візьміть Полтавську, Кіровоградську області – там, щоб отримати врожай, треба просто не забути посіяти. На півдні так не пройде. Знання з No-till я здобував багато років. Рік на рік не припадає. Усе залежить від того, скільки опадів випало, коли вони випали.

Гербіциди й техніка – те, що є ключовим в No-till. Менеджер Horsch, коли приїхав з пенетрометром на солончакове поле з великим ущільненням, скептично поставився до наших ідей. Однак за три-чотири роки ґрунт починає оживати, є певна буферність. Буферність – це структурування ґрунту на четвертий рік експлуатації.

А якщо грунт структурований, у ньому нормальна капілярність, то там і висока ймовірність конденсування вологи, утворення так званої точки роси, про що писав ще Іван Овсинський. Коли є ця точка роси, для рослини не страшна відсутність вологи.

На поверхні є рослинні рештки, є структурований ґрунт, який тримає вологу. Цього року в нас за добу (30 жовтня) випало 100 мм опадів, але на жодному полі не сформувалося блюдце! До того ж у нас 60 % схилових земель.

Ми стоїмо на поверхні ґрунту й думаємо, що ми – царі. Ні, це не так. Мікроорганізми в ґрунті – справжні царі, оскільки вони дають нам можливість керувати процесами росту. Мій колега, теж ноутільщик, вніс цього року до тонни добрив на гектар й отримав 3 т ріпаку і 5,5 т пшениці. Ми зібрали 4 т пшениці й 1,8 т ріпаку. П

роте якби була більша норма, особливо карбамідно-аміачних сумішей, це спрацювало б у позитивному плані, це все досвід. А от селітра за відсутності вологи токсична…

Я вважаю, волога випадає для всіх однаково, але мало хто використовує її для транспірації рослин.

– Так, у кожній технології є свої секрети… Хоча незмінно ключовим чинником залишається сівалка.

– Справді. Після ріпаку ми взагалі нічого не робимо, залишаємо рослинні рештки на поверхні, а от після соняшнику – перемульчовуємо його, оскільки патики можуть зірвати шланги, пошкодити машину. Та й за ніч патики можуть намокати, це шкодить якості посіву.

Крізь виклики року та клімату

– Ви відзначаєте реальні кліматичні зміни?

– З 14 березня по 14 квітня я нарахував 11 ночей з приморозками мінус 2°С, це дуже вплинуло на ростові процеси ранніх ріпаків, пшениці також зашкодило. Постраждали ячмінь та озимий горох. І перші опади почалися на день Додоли, 5 – 6 травня, й у травні випало де менше, де більше як 20 – 22 мм опадів.

Угадав той, хто посіяв соняшник у середині травня, тому що наприкінці червня випали продуктивні опади, які заклали основу врожаю… В період виходу колоса пшениці ми впіймали дощ і внесли по 100 кг селітри.

Це такий технологічний аспект: селітра якраз у такій формі більш доступна рослинам, що в майбутньому впливає на урожайність та на натуру зерна. Проте це тільки за наявності опадів. Можливо, вам здається скромним урожай у 45 ц, але навкруги – півтори тонни.

– Ви одинак? Чи у вас є однодумці?

– Торік до нас прийшла молода людина – Артем Павловський. Агроном, постійно у процесі навчання. Я всім працівникам кажу: ваш успіх залежить від вашої відповідальності. Наскільки ви відповідальні, настільки й успішні.

Спостерігайте, аналізуйте, експериментуйте. Повинен бути аналіз для себе. Робота заради роботи – витрата часу. Ми працюємо в критичних умовах, успіх – справа техніки…

– Який відсоток успіху залежить від техніки?

– Якщо ми отримаємо сходи – 70 – 80 %.

No-till – це буфер, він не дає різких впливів та стресового удару на рослини. Дуже важливо вправно оперувати добривами. Прекрасний інструмент КАС. Там три форми азотних добрив: амідна, нітратна й амонійна …

У нас працюють не за їжу

– Однак найкращий чинник цього року, напевно, ціни.

– Так, ніхто й не мріяв, що пшениця буде по 8000 – 8200. Ми підраховували: собівартість ріпаку – в межах 15 000, пшениці – 10 000 – 12 000, по затратній частині. Ріпак при 18 ц продавався по 14 000, пшениці ми мали – 40 – 45 ц, ціну я вже називав, от і рахуйте. 

– Зрошення будете розвивати?

– Звичайно, перспективи є ще збільшити площу вдвічі – до 300 га. Треба купувати труби й фронтальні машини.

– Рис не збираєтеся вирощувати?

– У нас на півдні є такий жарт: ми можемо посіяти все що завгодно, але не все можемо зібрати. Варто фокусуватися на певній ідеї та шліфувати майстерність.

– Як вам вдається стільки років поспіль рости, навчатися?

– Життя підкидає нові теми. Торік я почав вивчати юриспруденцію, позаторік – психологію. Людина реалізовує себе так ефективно, як навчається й прогресує. Є люди, які швидко вчаться, але є працівники, котрі спеціалізуються на шлангізмі…

Важлива мотивація.

Засновник компанії Bosch Роберт Бош казав: «Ми платимо великі зарплати не тому, що в нас багато грошей; у нас багато грошей тому, що ми платимо великі зар­плати».

Людський чинник! Це якість життя. Деінде є й кращі умови на підприємствах, ми туди рухаємося. Коли працівник каже: «Он там на іншому підприємстві робітників годують», я відповідаю: «А ти в мене не за їжу працюєш, а за гроші. Там, може, люди за їжу працюють». Я мотивую преміальними, натуроплатою, зараз борошно роздавали, олію.

* * *

Людина рухається до мети, долаючи неймовірні труднощі. Якщо по всій Україні кліматичні негаразди цього року спричинили хвилю банкрутств і примножили лави зневірених, уявіть собі, які умови були на півд­ні… Проте людину не зупиняють труднощі – спонукають мислити й розв’язувати проблеми, рухатися й досягати нових рубежів.

Новий рік починається в п’ятницю, а поганий рік із п’ятниці не почнеться.

Тож йдемо – і будьмо!