Агролісомеліорація: чи сіють пшеницю в лісі

FAO дає таке визначення агролісомеліорації (agroforestry): це системи землекористування, де дерева вирощують на одній ділянці з традиційними культурами або на площах, відведених під тваринництво. Вважається, що такий підхід збільшує соціальні, економічні та екологічні вигоди для землекористувачів у будь-яких масштабах.

Фактично це один із варіантів такого заходу, як змішування культур, коли на одному полі вирощується водночас дві або більше культур. Тепер садити огірки між кукурудзою вважається дачною забавкою, але за певних умов (насамперед надлишку сезонних робочих рук) це, можливо, несправедливо забута технологія. Проте ж дерева?!

У тропічному поясі агролісомеліорація – один зі способів відновити деградовані землі. Наприклад, у Гватемалі під відповідну програму відновлення задіяли 1,2 млн га. Там цей підхід демонструє напрочуд високі результати.

Проте й у помірному поясі існує кілька можливих форматів поєднання дерев і традиційних культур на одному полі. Найпростішою комбінацією вважається висівання однорічних культур у міжряддя садових посадок.

Інший варіант – лісо- або садопасовище. В Іспанії та Португалії ця система настільки давня, що зумовила появу як окремих порід тварин, так і навіть унікальних кінцевих продуктів із непоганою доданою вартістю (зокрема, деякі варіанти хамону та корка).

Утім, попри красиву концепцію, досі всі спроби поєднати агролісомеліорацію з інтенсивним сільським господарством не в тропіках, а в помірному поясі наштовхувалися на серйозні перепони. Хай що пробували – й сіяти кукурудзу у вишневих садах, і висаджувати полуницю поміж енергетичної осики, й вирощувати овочі в міжряддях яблунь – усе це виявляється дуже складно та не дає очевидного потенціалу прибутку.

Адже й сучасні сади змінилися – вони заточені під механізацію та інтенсифікацію, там немає місця пшениці.

У Нідерландах свого часу проводили дослідження з вирощуванням цукрових буряків і кукурудзи на полях із канадською тополею. Незвичне поєднання, чи не так? Щільність дерев була близько 200 на 1 га, і в результаті врожайність цукрових буряків і кукурудзи була відповідно на 45 і 55 % нижчою порівняно з «голими» полями. Адже дерева, попри всю користь від них, «з’їдають» корисну площу!

Основна сучасна проблема концепції agroforestry полягає в тому, що немає досліджень, технологій, не до кінця зрозуміла конкуренція між деревами, культурами й тваринами, потреба в надто істотних витратах на додаткове управління, обладнання, інфраструктуру.

Проте в Європі агролісомеліорацію часто розглядають не як «суперінтенсифікацію», коли можна в один сезон на одній ділянці зібрати врожаї кількох культур, а як механізм кризового менеджменту. Адже 17 % загальних площ Європи, що становить 27 млн га, мають ризик ерозії. Очікується, що ситуація погіршиться, позаяк зміни клімату міняють, як ми бачимо, й режими опадів.

У Середземноморському регіоні 50 – 70 % сільськогосподарських земель піддається середньому та високому ризику ерозії. Там утрати ґрунту можуть сягати 25 т / га за рік! У деяких районах Іспанії фіксуються втрати до 200 т ґрунту з 1 га за рік.

Попри всі складнощі підходу «дерева та всі інші», деякі асоціації агрокультур виявилися для окремих територій напрочуд вдалими – приміром, як виноград і суниці в оливкових насадженнях у Греції чи Італії.

Також експерти пропонують дивитися на ситуацію у довготерміновій перспективі. Наприклад, якщо враховувати й приріст деревини, то в змішаних системах продуктивність за біомасою збільшується до 30 %. Деякі економічні розрахунки свідчать, що такі ділянки можуть бути навіть прибутковішими за монокультуру, якщо вирощувати деревину високої цінності (наприклад, горіх).

Однорічні культури за такого сценарію підтримують річний дохід фермера (трохи нижчий від сусіда з традиційними полями), але постійний приріст цінної деревини забезпечує капітал на майбутнє. Згідно із сучасними оцінками, оптимальна щільність дерев за такої схеми – від 30 до 100 на 1 га.

Звісно, перспективи вкладатися в деревину поки що навряд зацікавлять великі господарства та холдинги. Проте для невеликих фермерів або для окремих ділянок зі складним ландшафтом чи деградованими ґрунтами агролісомеліорація може стати цікавою альтернативою.