Василь Штандера: «Клімат вимагає змінювати підходи, доки не пізно…»

– А хочете я вам за цієї посухи ціле озеро покажу в полі? – запитав із хитринкою в очах цей фермер, як тільки ми зустріли його край поля.

– Звісно, покажіть!

Умостившись у його автівку, ми гайнули ґрунтовою дорогою обабіч поля, звернули під лісосмугою і вигулькнули поміж цих обох полів з іншого боку. І справді, у видолинку до дороги примикав чималенький овал водного плеса, звідки прожогом злетіла зграя птахів, а найменші з пернатих загалом не звертали на нас уваги, копошившись у воді й далі, – жарко…

– Перед Трійцею випало 60 мм опадів. На наших площах, які ми не паплюжимо плугом, волога пішла вглиб, а в сусідів, що за класичною оранкою посіяли соняшник, здійнялося дзеркало води, бурхливим потоком із верхнім шаром ґрунту линуло сюди – в нашу балку й утворило тут озеро. Навіть наші ґрунти не в змозі все поглинути.

Це вже традиційне явище, ми постійно з ним боремося. У перший рік ця долина, яку ми не могли обробляти, становила цілих 12 га! Якби в сусідів на полі були рештки, стерня, то в нас би не було цього озера, – пояснив Василь Штандера.

Опісля ми перейшли на сусіднє, теж пшеничне поле. Пшениця як для півдня була доволі непоганою, величина колосків – неоднорідна, однак зерно – виповнене, не щупле. Поле не знало обробітку вже четвертий рік, й оскільки пожнивна біомаса на півдні зовсім інша, ніж на Полтавщині чи Київщині, не можна було сказати, що в ньому утворилася відчутна подушка з рослинних решток – від них у ґрунті не залишилося і сліду. Однак земля в руках розсипалася, не була кам’янистою.

– Це все ж солонці, не чорноземи, – аргументує фермер. – Головне, бачите, ґрунт має структурність, він не брилистий.

Це землі державного запасу, не були в обробітку, ми їх взяли в оренду на конкурсній основі. Хоча насправді такі солонцюваті ґрунти здебільшого менш популярні, однак для нас – «ноутільників» – поганої землі немає, є індивідуальний підхід до кожного поля. Торік на цій площі соняшнику зібрали 18 ц / га, перед ним пшеницю – 45 ц / га. Саме тут значна частина нашої пшениці через ті водні потоки просто лежала. Сорт пшениці – Наснага, одеська селекція.

Подивіться, які підгони стебел тут були! Буквально 10 днів тому вологість зерна завдяки цим підгонам становила 18 %, через що ми не могли приступати до обмолочування. Скраю комбайн зробив обкоси, 49 – 52 ц / га показує, назагал, можливо буде й менше, такий рік. А ще зовсім недавно я подумки майже «ставив хрест» на цій пшениці, такий був її стан. Не було кущення, пережила 11 приморозків, починаючи із 15 березня до 15 квітня, і йдеться лише про ті з них, що нижче мінус 2°С, нульова температура до уваги не бралася.

Животіла, одним словом. І тут випав рятівний дощ – 30 мм, ґрунт зволожився на 15 см, ми оперативно ухвалили всі технологічні рішення: внес­ли Квелекс (новий інноваційний гербіцид на основі Арилекс Aктив, який загальмував розвиток злісного гірчака почечуйного – у нас оці всі поля гірчакові), фунгіцид Адексар (що має потужний і довготривалий захисний ефект проти широкого спектра хвороб завдяки поєднанню діючих речовин трьох різних хімічних класів), інсектицидну групу.

Потім увійшли в поле з розкидачем добрив – внесли по 100 кг / га аміачної селітри (при сівбі давали 80 кг / га складного добрива сербського виробництва компанії Elixir – з азотом, сіркою, фосфором, на початку березня тут вносили КАС – 230 кг / га у фізичній вазі, або 70 кг / га у д. р.), і нам Бог знову в поміч – 14 числа – 12 мм, а 20-го – випали наступні 20 мм! І пшениця за 4 – 5 днів змінила свій колір, поглинений азот водночас спрацьовував й на натуру зерна. Таке підживлення у фазі виходу колоса надзвичайно важливе. Так, не сперечаюсь, не вистачило для цієї пшениці ще багато чого – видно по колосу, можливо міді, бору, хоча натура зерна гарна – 820 г. А до того була – 750 г.

Порахуйте, яке збільшення врожаю! Аналіз зерна з перших прокосів показав, що на цьому полі буде другий клас зерна, а на іншому, за лісосмугою – третій клас, уміст клейковини – 25 %.

На інших площах, що в Бериславському районі, ми вже зібрали по 35 ц / га. Там не було таких дощів, ось і результат. Торік у нас озима пшениця по попереднику ріпак показала 50 ц / га, по соняшнику – 35 ц / га. Цьогоріч пішли на експеримент із пшеницею іншої селекції – взяли австрійський (SAATBAU) Балітус, високоінтенсивний сорт, розмістили на зрошенні, зібрали 68 ц / га, що перевищувало показник вітчизняного сорту на 14 ц / га…

Уже після від’їзду із господарства ми дізналися, що на цих двох сусідніх площах пшениці було зібрано по 42 – 45 ц / га, ще одне 100-гектарне поле, котре вперше уведене в сівозміну, забезпечило 36 ц / га. Врожай за мірками Черкащини чи Київщини невисокий, однак для півдня непоганий – кращий, ніж в середньому по області й у багатьох сусідів. До того ж це показник без застосування чорних парів.

Сівозміна в господарстві не багатопільна, не всі культури за цих умов можуть бути ефективними на богарі. Наразі у ПП «Агрофірма-Додола» вирощувалося дві культури – озимі пшениця та ріпак (2 тис. га – пшениця і 1,5 тис. га –ріпак), попередніми роками був соняшник. З 2007 року пласт ґрунтів у господарстві не піднімався й не перевертався.

– Оскільки деякі площі додаються, тому доводиться їх приводити до ладу – вирівнювати насамперед, із внесенням добрив, тому там присутній на початку певний обробіток. Тим паче, що у нас ріпак – дрібнонасінна культура, для котрої надзвичайно важлива вирівняність площ, інакше рівномірних і дружних сходів не отримати.

Важко вам і пояснити, наскільки в період висівання цієї культури ґрунт пересушений, – веде далі Василь Штандера. – Без No-till ми б не мали ріпаку. Якщо отримав повноцінні сходи – це вже половина успіху. Решта залежить від якісного догляду. Висіваємо ріпак із доволі низькими нормами (200 – 250 тис. шт. насінин / га), обираємо гібриди з хорошим гілкуванням. Під час сівби вносимо 50 кг / га стартового добрива з боку рядка у вигляді сульфоамофосу N16P20S12 і в рядок мікрогранулу N10P35 сербського виробництва. Калій не вносимо, його у наших ґрунтах достатня кількість. За потреби слаборозвинені посіви восени підживлюємо КАС у нормі 100 кг / га. Найвищий показник урожайності озимого ріпаку мали 2019 року – майже 4 т / га, завше – на рівні 3 т / га, цьогорік – 2 т / га. Однак він у нас рентабельніший, ніж у мого колеги, котрий зібрав 3,5 т / га, вкладаючи у кожен гектар цілу тонну мінеральних добрив, додайте й витрати з обробітку ґрунту. Ми були одними з новаторів сівби ріпаку точним висівом з міжряддям 50 – 70 см.

У новому сезоні сіятимемо озимий ячмінь, можливо горох. Ми його пробували вирощувати в попередні сезони, збирали по 3 т / га, попередник важливий, однак економіка не йшла – ціни впали неймовірно. Так, ми не гонимося за надприбутками, нещадно експлуатуючи ґрунти, працюємо без шкоди для них. Однак на економіку доводиться зважати, інакше – навіщо це все? Тому слід орієнтуватися на рентабельні культури. Можливо, звернемо увагу ще й на проміжні культури, пожнивні.

– Чим сієте, який обробіток на зрошуваних площах?

– Сівалки в нас ексклюзивні, були єдиними на той момент в Україні, замовляли й удосконалювали під наші вимоги на заводі Horsch. Перша – 36-рядна Horsch Maestro 36.50 SW, з однодисковим сошником для внесення добрив, що важливо для технології No-till, і мікрогранулятором та функцією автофорс на 4 секції для сівби ріпаку, соняшнику й сої з міжряддям 50 см.

Інша – 24-рядна Horsch Maestro 24.70 SV, з міжряддям 70 см. Ця сівалка була експериментальною й єдиною подібною пропозицією на ринку для технології No-till в 2016 році. Ми першими її успішно випробували, додатково замовили певні удосконалення і виступили одними із піонерів нового способу сівби ріпаку. Це нам дає змогу отримувати стовідсоткові сходи й на потрібній відстані. Наразі завод Horsch виготовив схожу сівалку для сівби вже на 35 см. Цього року хочемо адаптувати одну з сівалок під поверхневе внесення приманки для мишви, замовили обладнання.

Нинішнього сезону миші в полі – це справжня біда! Зими стали м’якшими і, як наслідок, умови для польових гризунів – сприятливішими, відтак чисельність їх зросла в неймовірних обсягах. Ми вже витратили 2,5 млн грн – у вигляді зарплати найманим бригадам, вартості зерна для приманок і вартості хімічних препаратів для обробок цього зерна – до початку червня з цим возилися. Зараз деякі холдинги задля цієї мети навіть винаймають авіацію. Поміркуйте: одна особина миші в день має спожити 20 г води, але де нині в полі волога? Правильно, лише в зелених стеблах соняшнику або кукурудзи, якщо вона в кого є. Тому авіацією борються з гризунами – ось такі справи.

На зрошенні ми не можемо застосовувати No-till, однак і орати там не будемо. Задля цього торік придбали глибокорозпушувач Horsch Tiger MT, наразі комбінуємо його з сівалкою Horsch Pronto. Це і буде комплекс на зрошувані площі. Цим глибокорозпушувачем ми обробляли краї деяких пшеничних площ. І для початкового обробітку нових площ, їх вирівнювання – ми процес збільшення банку землі продовжуємо, тож глибокорозпушувач згодиться.

Ми чітко відстежили вплив вирівнювання площ – там, де цей захід здійснювали, врожайність була вищою на 4 – 5 ц / га. У нас самохідний 36-метровий обприскувач HAGIE, два комбайни New Holland.

Були в нас дуже важкі роки – 2012, 2013, 2014, коли ми просто виживали, однак технологія No-till все одно давала на 3 – 5 ц / га збіжжя більше. До того ж завжди були зменшені витрати – насамперед економія на обробітку ґрунтів, техніку не ганяли й пальне не спалювали даремно. Потім стали працювати з дилерською компанією «ПОЛЕТЕХНІКА», почали в них кредитуватися, купувати потрібну техніку. Бо відразу зрозуміли – без інвестицій у хорошу сучасну техніку нічого мати не будемо.

– До ідеї «не орати» як дійшли? Чому при ваших успіхах навкруги послідовників цього способу не так і багато?

– Як на мене, не розуміють і не усвідомлюють ті, кому земля ще прощає недбале до неї ставлення. Ще є багато чинників, які дають змогу цим господарям продовжувати робити так, як робили все життя – і вони, і їх попередники. Ще не дійшли краю. Так завжди буває в житті – ти тільки тоді в ньому щось змінюєш кардинально, коли перед тобою – стіна.

Нам треба вхопити вологу, затримати її, вберегти. Ти хочеш це зробити плугом? У нас понад 50 % земель – на схилах. Їх орати? Коли сусіди орють, за зливових дощів гумус з їх полів пливе до нас…

Розпочинали ми господарювати з моїм товаришем, одногрупником з навчання на агрономічному факультеті, а нині вже й кумом – Валентином Василихою, котрий ще студентом написав у курсовій роботі з ґрунтознавства: «Земля – не дівка, обдуриш – народжувати не буде», чим і привернув увагу й похвалу професора-викладача.

Нам ніхто не давав права орати. В усякому разі – тотально.

Ще одна проблема, яка йде слідом, – навантаження техніки на ґрунт. Я багатьом раджу переглянути фільм кінця 1980-х – «Железные всходы», де гостро й яскраво вперше в СРСР порушено проблеми такого господарювання, надмірного навантаження техніки на землю.

Та і ваш журнал «ЗЕРНО» – це єдиний часопис, котрий я як узяв 2007 року в руки, то так до нього єдиного й звертаюся весь час. Однак, ніде правди діти, у перший рік господарювання ми не були готові до запровадження No-till, щоправда, технологічно, не морально. Ми тоді першу сівалку мали зернову Great Plains – 3,8 м, поля були ідеальні, а одержали по 5 ц / га соняшнику і 15 ц / га пшениці.

А поруч були хлопці, які вже тоді без оранки 4 – 5 років мали і пшениці, й соняшнику на 5 – 6 ц / га більше. Наступного року ми перейшли на кіровоградську сівалку для сівби напряму.

No-till – це не отримання максимальних урожаїв, а максимальне використання природного ресурсного і власного потенціалів, заодно з погодним чинником.

Ми нині всі, а південь насамперед, обмежені в забезпеченні вологою. На формування 1 кг / га пшениці треба 7 – 8 мм води, ячменю – 8 – 10, ріпаку –10 – 12, соняшнику – 14 – 15 мм. Якщо випадає 300 мм опадів за сезон, максимально ми можемо одержати – 4 т / га пшениці, випадає 200 мм – ще менше одержимо. А якщо ви використали оранку, то 6 л / м2 вологи ви випустили в повітря, якщо глибоку культивацію здійснили – 5 л / м2. Не кажучи про руйнацію структури ґрунту, нищення біоти.

На полі в сезон у нас працюють сівалка, обприскувач і комбайн. Решта техніки, як-то кажуть, «на прив’язі». Порахуємо витрати пального? Трактор із сівалкою – 4 л / га, обприскувач на пшеницю виходить 3 – 4 рази, на ріпак – до 10 разів, кожне обприскування – 0,7 – 0,8 л / га, і комбайн New Holland – найекономніший, 10 л / га. Загалом – максимум 25 л / га, враховуючи підвезення зерна тощо.

Навколо працюють різні фермери – й орють, і Mini-till, і No-till є теж. Нашому однокурснику тільки цього року дійшло теж. Зібрав по класиці ріпаку 8 ц / га, пшениці – 15 ц / га, караул…

Я йому посіяв своєю сівалкою 50 га, однак, знаючи його, сказав: друже, все одно, якби я й усе тобі засіяв, це тебе не врятує, ти не підеш на цей спосіб. Сівалка – не головний елемент, це просто технологічна складова.

Все слід міняти, всі підходи до роботи з полем. Треба падати на коліна й дивитися, які в тебе бур’яни, коли вони найбільше шкодять, усі агрозаходи застосовувати хірургічно виважено. А починаєш задумуватися над цим, коли вже відступати буде нікуди.

Поруч фермери не один рік орали з чотирма Т-150, дивувалися з нас протягом 2012 – 2014 рр., коли ми соняшник по стерні сіяли ЮМЗ-8240 з сівалкою Kinze, доглядали звичайним ОП-2000 у зчіпці з МТЗ-80 з маленькою кабіною, пам’ятаєте такий? Ніхто не вірив у наш успіх, однак той соняшник дав нам змогу придбати новий посівний комплекс і комбайн заодно, ми на півдні отримали 23 ц / га на круг.

То ті сусіди з Т-150 покидали гратися з плугами, пішли нашим шляхом теж. За всі роки провалів у врожайності не було, навпаки, окремі поля пшениці, як торік, наприклад, показували й 56 ц / га, а то бувало й вище.

Окремі технологічні моменти траплялися, відповіді на котрі ми шукали всюди. Позаторік ми порушили вголос проб­лему кліщів на соняшнику. Так нерідко трапляється, коли пошук розв’язання проблеми виводить на зовсім іншу причину цієї проблеми. Ми вважали, що проблемою у нашого соняшнику були захворювання і неефективність фунгіцидів. Усі відомі препарати застосовували – ніякого ефекту!

Коли ж узяли листок під мікроскоп, з’ясувалося, що це шкодять кліщі, яким досі соняшник не смакував, в усякому разі на півдні і в такій кількості. І ніхто про це досі не говорив. І тоді ми обрали ефективний акарицид від компанії «Байєр». Чимало хто нашим рішенням скористався теж. Адже без такого захисту можна втратити до 50 % врожаю.

Що ж до оранки – то вороття до неї вже не буде.

Як на мене, то орати я би заборонив конституційно.

За винятком, коли площу слід вирівнювати, та ще, можливо, під деякі культури, дві-три, й овочі. Клімат ще з 2012 року став нам диктувати: змінюйте щось, доки не пізно…

– Три найважливіші для аграрія, на ваш погляд, складові для сьогоднішнього успіху?

– Насамперед – це надійна команда, люди, яким ти можеш довіряти. Ось вони молотять, а я займаюся своїми справами, не виставляю біля них охорони й сам не стовбичу. Я навіть і думки не припускаю, що хтось може приїхати й набити кузова моїм зерном. У людей є мотивація – грошова і натуральна, вони в мене працюють, як вдома, а хто в гостях робить шкоду? Звісно, фахівці мають бути не лише чесними, а й професійними – нову вартісну техніку можна в одну мить зламати.

Даруйте, але тут не можу не провести аналогію з виборами Президента України. Ось, умовно кажучи, є хороший механізатор Євгеній, на тракторі й іншій техніці добре працює, з усіма завданнями справляється, щоправда, схильний щось привласнити, що під руками – там – зерна, там – солярки тощо… Однак щодо роботи – він професіонал. А тут вигулькнув молодший і майже моторний з виду Серьога й галасує: я чесний, не вкраду й зернини, дайте трактора новенького!

Хоча досі до нього й не підходив. І люди підтримали: дай, кажуть, ми «за». Дали – і він зламав сівалку, і трактора кінчив… Ось так і ми обирали… Це не про моїх механізаторів, ви ж зрозуміли, хоча про наші з вами реалії. Це моя особиста аналогія. Наступне – робити ставку на ефективну широкозахватну високотехнологічну сучасну техніку, новітні технології, продукти захисту, добрива, наразі актуальні рідкі. Й постійно вчитися. Бо ж знаєте, дурень, скільки його не вчи – завжди все знає, а розумний учиться щодня. І берегти ґрунт, котрий вам дано у тимчасове користування.

Навіть якщо ви його й придбаєте. Підтримувати мікрофлору, мікоризу, біоту, аби вони працювали на якісний урожай, і сам ґрунт відновлював і примножував свою родючість. Найбільша помилка сучасного аграрія полягає в тому, що він вважає, що треба викачувати із землі якомога більше. А дати їй він не хоче.

Закон же природи інший: коли ти забезпечиш ґрунт усім необхідним, він повертатиме тобі сторицею.