Скільки коштує дощ

Чи приходила вам у голову думка про те, скільки може коштувати дощ? Ні, це не про вартість вивезення у ваше поле шамана з бубном з Індонезії чи молитви священника російської православної церкви.

Я про реальну вартість рятівної вологи – скажімо, одного дощу приблизно в 30 мм? А мені от спало таке на думку, коли побував у регіоні, де цей дощ таки можна придбати…

Тут, у Херсонському краї, це вже щоденна реальність.

Однак, звісно, що не для всіх і не досхочу…

Зокрема і через колишню власну споживацько-хижацьку недбалість, коли в безгрошів’ї селяни дійшли до такого стану, що, навіть, і розуміючи важливість води та магістралей для регіону, все одно викопували ці металеві конструкції та здавали на металобрухт.

Після розпаювання всі вважали своїм те, що прокладено по їх шматку землі, а що це було частиною великої системи – усім було начхати. Домовитися, об’єднатися і використовувати систему надалі – нікому в голову не прийшло.

Труби діаметром 100 см звичайною лопатою не викопаєш, отож то було масштабне свавілля – організоване, з використанням техніки. Не бабусі ж з дідусями їх копали. Наступними пішли бетонні «чаші» та плити, в яких колись текло життя… Старожили добре пам’ятають те «велике копання», в котрому хто тільки не був задіяним: від новоспечених власників паїв і майна до відвертих хапуг.

Інші ж приймали та мотивували цю роботу! Як кажуть, усі були одним миром мазані. Нині всім і так мріється, аби держава відновила мережу заново…

Зізнаюся чесно, щодо рослинництва за умов зрошення я знав небагато, хіба те, що наша компанія має 2100 га зрошуваних земель, на яких має ділянки гібридизації соняшнику та кукурудзи за контрактними умовами з досить відомими виробниками насіння.

Це було і є обов’язковою вимогою участі в таких проєктах. І, звісно ж, інвестування в насіннєвий бізнес не можна порівнювати з товарним виробництвом в силу додаткових витрат, без котрих не досягти якості того самого насіння, з якого, як ми всі знаємо, все бере початок.

Отже, мені було цікаво все і про все. Звичним ділом, зі слів місцевих агрономів, є 7–15 поливів за сезон із нормою 30–45 мм, або 300-450 м3. Ціна кубу води – 2,8 грн (враховано і воду, й електроенергію, і логістичні витрати).

Тобто дощ у 30 мм коштує 840 грн/га, або ±30 $/га. Сім дощиків – це вже 210 мм, а отже 210 $/га… Звідси кожен міліметр вологи коштує 1 $/га!

Такою є ціна втрати вологи за будь-якої неохайності, халатності та безвідповідального ставлення до запасів вологи, її нагромадження чи неефективного використання. Плюс звичайно амортизація самої «поливалки» та магістралей.

Головне ж у зрошенні – це контро­льований процес, за якого ти не думаєш, чи піде дощ задля ідеальних умов дії ґрунтових гербіцидів, чи вдасться цьогоріч підживити азотом в оптимальні для культури фази, чи будуть сходи за такого рівня вологи тощо…

За умов температурного режиму Херсонщини реальною є практика формування двох урожаїв на рік у ланці «озимий ячмінь – пожнивні соя/соняшник» з урожайностями 8–9 т/га для зернових і 2,5–3,2 т/га для сої/соняшнику.

Отже, якщо порахувати вартість дощику із «цінником» в один вічнозелений долар США за 1 мм і врахувати 210 мм опадів, викликаних за такою заявкою, то його вартість обійдеться на весняно-літній сезон:

• для зернових: за ціни 170 $/т = 1250 кг урожаю;

• для соняшнику: за ціни 380 $/т = 550 кг урожаю;

• для кукурудзи: за ціни 140 $/т = 1500 кг урожаю;

• для сої: за ціни 380 $/т = 550 кг урожаю.

Урожайності (залікові) для такого потенціалу семи поливів фахівцями називалися такі:

• для зернових – не менше 8 т/га;

• для соняшнику – не менше 4 т/га;

• для кукурудзи – не менше 16 т/га;

• для сої – не менше 5 т/га.

Якщо відняти від отриманих урожайностей вартість дощування, то матимемо цілком пристойний рівень урожайностей на суходолах Вінниччини, Хмельниччини, Сумщини, Тернопільщини, Чернівеччини та інших регіонів. Сума опадів за весну-літо в цих регіонах уже теж не завжди дорівнює 210 мм, а про регулярну системну подачу впродовж вегетації годі й мріяти!

Звісно, що випаровування на Херсон­щині за значно вищих температур істотно вище теж, і все ж дощ на замовлення – штука беззаперечно крута! Попри варварське нищення зрошувальних магістралей на півдні, їх, «ще живих», лишилося чимало. Приєднуй дощувальну машину – і вперед до 150 000 000 т зерна в Україні!

До речі, дізнався, що вартість вітчизняної дощувальної ферми ДМФ «Фрегат» із приводом від дизельного генератора коштує всього-на-всього $70–75 тис. з ПДВ.

Це конструкція на 400 м зрошення по кругу. За радіуса 400 м площа зрошення становитиме 50 га. Дощувальна машина може пересуватись, тому можлива експлуатація на два гідранти, а відтак площа ефективного використання становитиме вже 100 га.

Якщо вирахувати 25% компенсації, обіцяних державою за придбання вітчизняного обладнання, то вартість її становитиме $56 тис., або 560 $/га, а це – ну максимум два роки окупності, а якщо зібрати два врожаї, то можна й за один сезон повернути.

Я не фінансист, однак навіть мені така окупність дощувалки видається мегашвидкою.

Якщо до вже наявного досвіду зрошення додати вагу вчасності прий­нятих рішень, технологічного досвіду, кращих зразків сучасної прогресивної селекції, й запровадити оптимізацію, що зменшить витрати, то я більш ніж упевнений, що можна досягати достатньої ефективності за зменшених норм використання прісної води, якої щороку стає менше!

Ось такими інсайтами за один день занурення в рослинництво польових культур Херсонщини поповнилася моя валіза життєвого досвіду.