Технологія зерна кукурудзи, що зберігається вологим, постійно розвивається у Франції

Ця технологія полягає в зборі вологого зерна і зберіганні його цілим або перемолотим. Застосовується у свинарстві з 1950 р.

Удосконалення технологій зберігання дає можливість поширити використання кукурудзи на інші види тварин, зокрема й на жуйних.

Силос із вологого зерна кукурудзи тваринники обирають із міркувань економії. Це – концентрований корм, вироблений і споживаний прямо в господарстві, що надає твариннику автономію і безпеку в разі коливання цін на корми. Цей вид гарантує стабільну ціну на нього протягом року. До того ж ціна відповідає собівартості врожаю, без витрат на просушку і транспортування. Отже, використання вологого зерна кукурудзи відповідає логіці замкнутого енергоощадного циклу.

Вологе зерно можна зберігати цілим (введення інертних газів) або перемолотим у силос (силосування). Специфіка вирощування кукурудзи на вологе зерно залежить від дати та способу збору врожаю: вологість зерна для зберігання подрібненим у силосі має бути 34–38%, а при зберіганні цілим в інертному середовищі – 32%. Як і в разі силосування цілої рослини, якість закладається на полі залежно від правильної дати збирання. Треба зауважити, що більш раннє збирання, особливо для зберігання в подрібненому вигляді, зменшує ризик зараження мікотоксинами, що є надійною гарантією для свинарських господарств. Принцип зберігання – зберігання в силосі, тобто завдяки бродінню молочнокислих бактерій в анаеробному середовищі.

Технологічні переваги вологого зерна кукурудзи численні:

• використання безпосередньо в господарстві;

• більш рання дата збирання, ніж при зборі на зерно, звільняє землі раніше: збирання та обробка ґрунту проводяться в кращих для розвитку подальшої культури умовах, скорочуючи втрати врожаю та зберігаючи санітарну якість;

• як в інертному середовищі, так і в силососховищі, зернова кукурудза – сировина, яку легко зберігати, оскільки вона містить велику кількість ферментуючих цукрів, невисокий відсоток азотистих сполук і високий рівень вологості;

• заощадження природним способом, завдяки молочним ферментам, гарантує стабільність силосу;

• багатофункціональний корм підходить різним видам тварин, його способи зберігання легко адаптувати до можливостей і потреб тваринницького господарства;

• просте виробництво корму.

Зоотехнічних переваг вологого зерна кукурудзи також чимало:

• харчова цінність вологого зерна кукурудзи не змінюється, що полегшує складання і коригування добового раціону, забезпечує потреби поголів’я, що швидко росте;

• висока харчова цінність зернової кукурудзи зберігається, до того ж цей корм має сприятливіший профіль жирних кислот, при зберіганні в силосі кислотність зростає слабо, що добре впливає на травлення тварин, зокрема на перетравлення фосфору;

• кукурудза, яку зберігають вологою, має рівень засвоєння енергетичних елементів вищий (88,4%), ніж у сухого зерна (85,2%), водночас у цих двох видів корму енергетична цінність відповідно 4019 і 3854 ккал/кг СР. Хімічний склад однаковий, зокрема вміст амінокислот, тобто 9,8±0,1% СР.

Jean-Paul Renoux AGPM (Асоціація виробників кукурудзи Франції)