Як оговтатися після буремного минулоріччя

Дощі-дощі-дощі-дощі… Автівка ледь пробирається крізь щільний дощолий, раз по раз зупиняючись через абсолютну неоглядовість: двірники не в змозі впоратися зі зливною стіною! З усіма, певно, таке було. Та коли б запитати де ся стало, більшість відповіла б: на Західній Україні, десь поблизу гір, на Поліссі, на півночі Чернігівщини. Еге ж, було. Чи загуло? Ну, на цьогорічний дощовий калейдоскоп гріх нарікати. Вологи наче вистачає в Центральній Україні. А південніше як? А зовсім південніше?

Описана мною картинка з нестримним дощопадом спостерігалася не деінде, а в Бессарабії. Так-так, крайній південь України, що торік потерпав від посух (чимало аграріїв скаржилося на те, що зернові загинули ледь не всі), тепер наче дістає дощову компенсацію за минулоріччя. Тут жартують (а весела вдача, попри все, місцевий люд не полишає): так от як виглядає державна компенсація за посуху-2020, виділили нам дощі-2021! Хай там що, а полегшу, яку дають нинішні дощі, багато хто з місцевих аграріїв не може навіть висловити словами. Відновлення від болючого посушливого удару-2020 набуває реальних обрисів.

СФГ «Каражеков І. П.» веде свою господарську діяльність у Кирничках. Саме це село стало минулоріч практично епіцентром посуховиська. За суворих умов діяти варто було точно, чи як нині кажуть, прецизійно, бо помилка вартувала б задорого. Та й про стратегію не слід було забувати. Хай і пересівання уникнути не вийшло, та все ж завдяки технологічній дисципліні й ретельно продуманим крокам шлях до повних засік видається не таким задовгим, як минулими роками.

Керівник СФГ Іван Каражеков, крім зернових, приділяє увагу гібридному насінню кукурудзи й, звісно, не забуває про виноград. Як у Бессарабії без нього?!

– З якого року господарюєте та на якій площі? – адресую запитання Івану Петровичу.

– Господарство створене 1997 р. Вирощуємо озимий ріпак, озиму пшеницю, озимий ячмінь, кукурудзу, соняшник і трошки гороху, а також уже впродовж 23 років опікуємося гібридним насінням кукурудзи одеської та дніпропетровської селекції. У лінійці в нас чотири гібриди. З 1999 р. ми зареєстровані як насіннєве господарство. Обробляємо 650 га землі. Кукурудза в нас – це здебільшого ділянки гібридизації.

– А на якій площі ділянки гібридизації?

– 50-60 га, із них 20 га – кукурудза. Назагал у нас десь 20 % сівозміни становить кукурудза. Десь із 2000 р. опікуємося насінням щороку. Можу продавати й одеську селекцію – пшеницю, ячмінь і, само собою, насіння кукурудзи.

– Який аграрій у Бессарабії пройде повз виноградників?!

– Ваша правда (усміхається). Є в мене 30 га виноградників. Висадив їх ще 2006 р. Хотів уже викорчовувати та…

– Та?.. Шкода?

– Ну, й шкода, звісно, та налагодив плідну співпрацю з винзаводом тут, у Кирничках. Залюбки купують у мене сировину, і я вирішив, що виноградники залишу. Хоча останнім часом виноградники – це головний біль. Торік якось вийшли на нуль, а 2019 р. було 300 тис. грн збитків.

– Узагалі 2020-й виявився вельми жорстоким для аграріїв Бессарабії, а дехто з тутешніх аграріїв наголошує на тому, що перспективам їх розвитку було завдано подвійний удар – 2019-й та 2020 рр.

– Скажу відверто: якщо 2019 р. якось я вискочив – був непоганий урожай ріпаку (2,4 т / га), пшениці (2,2 т / га), ячменю (3,3 т / га), соняшник дав 1,4 т / га. Більш-менш, одне слово. Проте надалі в нас тут, у Кирничках, був епіцентр посухи, не було дощів, усе в нас повисихало. Навіть поруч із нами щось збирали. Натомість усі наші старання виявилися марними. Якийсь дощик пішов під кінець збирання, я посадив після ячменю 145 га проса, наче вийшло все воно, але опісля як вийшло, так і висохло.

– Проте цьогоріч наче з опадами істотно краще, ніж торік.

– Із жовтня, коли пішли перші дощі, й дотепер уже 280–290 мм опадів. Озимий клин тримається. Чесно скажу: весь ріпак, а це 115 га, прибрав. Він був рідкуватий і забур’янений. Не вийшов ріпак! На жаль, немає нині нормальних гербіцидів, які забрали б усі бур’яни. Пересіяв соняшником. Слушний крок зробив чи ні – розсудить Господь Бог. Хоча для мене особисто ячмінь і ріпак – це улюблені культури. Приділяю їм ретельну увагу й щодо захисту, й щодо збирання. В мене все зроблено за технологією. Обприскую ячмінь Луран-регуляторами росту Церон® і Медакс® Топ (Церон® швидко проникає в рослину та прискорює біосинтез етилену в рослинних тканинах. Етилен своєю чергою стимулює синтез твердих субстанцій – лігнін, целюлоза. Змінюється динаміка нагромадження біомаси рослин, співвідношення соломи та зерна в напрямі останнього. Медакс® Топ легко інтегрується до вашої системи захисту зернових завдяки широкому вікну застосування та діапазону робочих температур від +5°С до +20°С. – О. Р.). Що дають ці регулятори росту? Скорочують міжвузля, і відтак негода – ураган, вітер, ба навіть град – не вибивають колосся. І назагал ячмінь у мене виходить краще, ніж пшениця.

– Як даєте собі раду з хворобами на пшениці?

– Перша обробка – фунгіцид Адексар® СЕ Плюс, друга обробка – фунгіцид Фенікс Дуо®. Спрацювали ідеально.

– Дощить нині в Бессарабії. Отже, є надія на врожайне цьогоріччя?

– Не наврочити б, але дощики, звісно, тішать.