Подейкують, якби рубильник земельної реформи врубали на повну ще на початку 2000-х, то ми хтозна-де вже були б, наздогнали й перегнали б, і засипали весь світ збіжжям і готовою продукцією, й розквітли б, і розбагатіли б тощо. Проте є й інша думка, яка стверджує, що від того земельного ривка з нашого АПК могли посипатися іскри й порох, від чого його надовго перемкнуло б.

І коли нині занурюєшся в середовище аграріїв на якихось великих заходах, слухаєш їх та дивуєшся їх технологічній підкованості, маркетинговій спритності, ініціативності, то робиш висновок, що поспіх у земельній справі таки був би згубним для нашого АПК. Бо не було тоді ще такого завзятого та грамотного аграрного племені з палкими очима, як оце зараз. А були голови колгоспів, котрі господарювали так, як їх навчили впродовж 1970-х, і фермери, котрі дістали від радянської влади по 50 га й спочатку фанатично вимагали ринку землі, а опісля позадкували, бо зрозуміли, що за тих умов їм буде кришка. Отож, слухаючи дебати на АгроРингу, організованому компанією Kernel для своїх партнерів – дрібних і середніх фермерів, та спостерігаючи за їх реакцією, думаєш, що вони вже готові до боротьби за землю й ніколи не погодяться з роллю жертви, яку їм дехто пророкує.

Ми всі чекаємо від ринку землі нових можливостей. Не очікуємо якогось буму, бо люди в нашому регіоні не бачать сенсу в терміновому продажу своїх наділів, позаяк щороку гарантовано одержують орендну плату. Ми ж готові збільшувати свій земельний банк, використовуючи для цього власні кошти, орієнтуємося на ціну, яка в сумі становить десять наших річних оренд, вища ціна – спекулятивна», – говорить керівник НВО «ЕЛЬ Гаучо» з Тернопільської області Віталій Луй.

Тупцювання – гірше смерті

Фермерів тривожить проблема стабільності. Вони хоч і маленькі, але таки інвестори. Тому чекають сприятливої інвестиційної погоди. Тож якщо ринок, то ринок, якщо вперед, то вперед, якщо визнали право людей на власність, то дайте змогу його реалізувати, бо тупцювання на місці – гірше смерті.

«Мені соромно, що лише на 30-му році Незалежності ми визнали право власності на землю 7 млн людей», – заявив міністр аграрної політики та продовольства України Роман Лещенко. Ринок землі, на його переконання, не те що назрів, а й перезрів. Багаторічний мораторій призвів до низки негативних явищ.

Понад 8 млн га землі в Україні дотепер перебувають у тіні, з них не сплачуються жодні податки, тіньовий обіг зерна становить понад 30 %, на податкових скрутках і на схемах відшкодування ПДВ країна втрачає мільярди доларів, із 10 млн га, які були у власності держави, 5 млн перейшли в приватні руки через механізм безоплатної приватизації.

Лише 30 червня відбулося кілька трансакцій між юридичними особами, які вивели із земель комунальної та державної власності кілька десятків тисяч гектарів угідь. Через два роки розпочнеться лібералізація реформи. Якщо суспільство буде до цього готове, держава рухатиметься далі. Поетапність – це вимушений крок, вважає міністр. Адже в країні немає досі повноцінного ринку капіталу, належної судової системи, залишається чимало проблем в інфраструктурі. Головне завдання держави – переконати українців, що бути власником землі – це нормально. Він звернувся до всіх власників і покупців землі з закликом ввести в правове поле всі правочини з землею, які відбувалися за тіньовими схемами.

На думку ексміністра економічного розвитку торгівлі та сільського господарства Тимофія Милованова, перспектива ринку землі залежить від ситуації – політичної, геополітичної, економічної. Він припускає, що певні політичні сили можуть ініціювати кілька референдумів: щодо ринку землі як такого, а також із питань участі в ньому юридичних осіб та іноземців. Можна чекати сюрпризів від Конституційного Суду. Ця боротьба посилюватиметься. Проте більша частина шляху пройдена, головне, продовжувати тиснути на уряд і парламент, аби створили умови для підтримки фермерів. Для цього мав би бути створений фонд, який надавав би позики тим, хто має намір придбати угіддя. Цю інституцію слід було створити ще в січні минулого року на підставі законопроєкту №3205, але він так і не був ухвалений, а тому Кабмін корегує програму «5 – 7 – 9» та інші, аби полегшити фермерам доступ до кредитів. Ексміністр висловлює сподівання, що відповідний закон ухвалять у вересні цього року.

Легенький шум у залі. Розмови про цей фонд фермерам набридли: яка користь від інституції, якщо в бюджеті не передбачено для неї коштів? Зрештою, можна було виділити кошти на придбання угідь за програмою здешевлення кредитів, як це робилося для інших цілей. Однак ексміністр продовжує випромінювати оптимізм. Усі реєстри об’єднані, що дає змогу відстежувати кожну оборудку. Нотаріуси мають автоматичний доступ до прав власності на землю. Наразі Мін’юст проводить моніторинг реєстрів, і якщо під час оборудок будуть перевищені встановлені ліміти на площу, вони будуть скасовані.

Підводні камені

Проте заступник голови ВАР Михайло Соколов додає до цієї патоки ложку дьогтю. «Катастрофічно бракує нотаріусів, а за ліцензування такого фахівця вимагають великі хабарі й просять дуже багато, тож, якщо ми хочемо, щоб ринок землі відбувся, слід подбати про кадри для його обслуговування», – говорить Михайло.

Генеральний директор і засновник інвестиційної компанії Concorde Capital Ігор Мазепа ще категоричніший. Він називає цю реформу профанацією. Цю заяву зал зустрічає оплесками. Не можна дозволяти вільний обіг землі й водночас його фактично… забороняти. Бо закон відсік від ринку кілька категорій інвесторів, серед яких агрохолдинги та іноземні компанії. Проте, попри це,

в країні є гроші, спрямовані на цей ресурс, які належать заможним громадянам, котрі не пов’язані з аграрним сектором.

Для таких приватних інвесторів Concorde Capital створив платформу «Просто придбай пай», яка зв’язує інвесторів із продавцями цієї землі. «Інвестиційний ажіотаж наростає, але немає ажіотажу пропозиції, коли ми моделювали ситуацію на першому етапі реформи, то розраховували, що в обіг вийдуть 10 – 15 % земельних паїв, але ми цього не відчуваємо, дуже мало пропозицій по ринковій ціні. Цілком можливо, що на цьому тлі ціни на землю почнуть зростати», – прогнозує Ігор Мазепа.

І нарешті про вартість землі на першому етапі реформи. Ігор Мазепа виводить таку формулу: ціна завжди випливатиме з річної вартості оренди, її слід помножити на десять і в результаті дістанемо потрібний результат.

А ось ще один підводний риф реформи, якого не чекали фермери. Дехто з них розпочав пошук паїв у розрахунку збільшити свій земельний банк. Однак на нього чекає розчарування, бо не зможе одразу включити придбаний пай у технологічний ланцюжок, позаяк має… укласти на певний час угоду оренди з господарем, який її до цього оброб­ляв. У такий спосіб законодавець намагався відповісти на проблему шахівки.

Вивернути кожуха

І цих підводних каменів дуже багато. Тому що культури роботи на ринку землі в державі немає, інфраструктура для його функціонування не створена, земельна власність відбита у двох різних реєстрах – ДЗК і Мін’юсті, в котрих міститься різна інформація, кількість нотаріусів обмежена, половина з них перелякана й не підготовлена, говорив засновник SmartFarming Артем Бєлєнков. Працюючи в рамках проєкту «В курсі землі», який проводить онлайн-моніторинг земельного банку, SmartFarming лише в Сумській області знайшов у Державному реєстрі понад 230 тис. помилок і невідповідностей на 770 тис. га. Порівняти те, чим насправді володіє держава, з тим, що вона демонструє ринку, практично неможливо, бо це справжня каша. Якщо нотаріус перевірятиме, якою площею володіє землевласник через реєстр Мін’юсту, то у 80 % випадків покупець не дістане правдивої інформації.

Артем Бєлєнков повідомив, що інфраструктурні огріхи реформи намагаються нині компенсувати приватні компанії. Наприклад, SmartFarming запустив сервіс «В курсі землі», є також портал «Феодал» та інші, тобто в аграріїв починають з’являтися інструменти, які допомагають зручно та швидко аналізувати інформацію. На його думку,

просте арифметичне збільшення кількості нотаріусів проблему не розв’язує, слід автоматизувати їх роботу, щоб вони могли працювати швидше.

Нині SmartFarming розробляє сервіси для банків, щоб вони мали можливість автоматично перевіряти земельні ділянки, які беруть у заставу в фермерів. І якщо раніше ця процедура займала від 30 хв до доби, то відтепер вона триває лічені хвилини. Артем переконаний, що так само можна автоматизувати й роботу нотаріусів і реєстраторів, зрештою, всіх, хто працює на цьому ринку.

Прикро, що за 20 років реформи так і не вийшло створити ефективну інфраструктуру ринку землі, реформувати суди, інвентаризувати угіддя, хоч трохи приборкати корупцію. Тож усі нестиковки, які виникатимуть, вочевидь, доведеться регулювати в ручному режимі або в дусі наших некращих традицій. Та чи було б ліпше, якби реформу відтермінували ще на кілька років? Може, вона навпаки стане тим рушієм, що виверне кожуха нашої системи та змусить суспільство по-справжньому взятися за зміцнення державних інституцій? Хотілося б.

Олександр Федоренко