Дорогий читачу, обнімаю, вітаю, якщо ви дама – цілую, і головне, щоб ми з вами сіли отутечки й не хекали, й не бігли, та щоб нас не смикали й не гризли, а одну хвильку ми б посиділи й прийшли до тями.

От.

Відсапалися?

Ну, здрастуйте, це я, а це ви.

Німеччина. Дойче орднунг

Розповім вам, як я їздив до Німеччини, на кілька днів, у наших сільськогосподарських справах. Порівняно з післякарантинною Баварією наша Україна – рай земний і Гуляйполе, німці просто живуть у воєнному стані. Тільки-но ми купили собі по каві та брецелю й присіли на табуретки біля торгових стійок, вилетіла німкеня-продавчиня й перевірила в усіх журналістів ПЛР-тести та сертифікати щеплень, інакше нам сидіти на табуретках зась.

Стояли собі групкою, чекали на транспорт, аж тут прибіг якийсь німець і почав тицяти в ніс авторитетному журналюзі, що в того маска на підборіддя зсунута. «Ти що? – каже, – порушуєш?! Ми тут всі, як один, боремося з хворобою, а ти оце тьху та й гопака». І це не був якийсь службовець, а звичайнісінький перехожий, небайдужий до нестями. Правда, з вигляду – якийсь арабський емігрант. У готелі шановану журналістку відмовилися поселяти, бо в неї ПЛР-тест уже був прострочений: діє він 48 годин, а пройшло вже 56 чи що. Кажуть: дранг нах аптекен, роби тест за 85 євро. Або на ось – зроби разовий антиген-тест за 2 євро. Що вибере українка? Заплатила 2 євро і зробила.

Ой лихо. Можливо, в нас не гірше борються з тим ковідом, але немає такої атмосфери національної катастрофи, не висить оце над нами нещастя. Половина магазинів у них зачинена, не працюють численні ресторани, тільки на виніс або доставку онлайн, активні лише індійські ресторани та східні кебабні, там усі люди й сидять. Тобто емігранти сидять і приїжджі, німці – ті по хатах сидять.

Мені, двічі щепленому з двома сертифікатами та кюар-кодом у Дії, звісно все по барабану, але порядок я підтримував, маску не знімав. Ба, там же ж і маска не всюди котить. На багатьох закладах пишеться: вхід тільки з захистом FFP2, тобто в респіраторі.

Істина, як завжди, лежить посере­дині. Не слід робити культ із ковіду. Проте слід зробити щеплення. Це вкрай необхідно. Це точно врятує життя, якби що. Навіщо вам те життя? Як навіщо? А діти? А господарство? А Україна? А жінки? А молодиці? А дівки? А секретарки? А Лєнка з елеватора? А Анастасія з вєсової? А ота чорноброва, ну як її… От склєроз… Життя потрібне, тому що Україна понад усе. Чого це я з вами про ковід, скажу потім.

Годі блазнювати. З мого досвіду, АстраЗенека взагалі без найменших проблем сприймається. Пфайзер і Модерна ковбасять чомусь жінок – іноді тиждень, іноді два погано почуваються. Про інші вакцини не знаю.

Гречка проти чіа й кіноа

Проте знаю про гречку.

Її закуповують по 24 000 грн за тонну. І це тільки початок. Вона зростатиме дуже енергійно. Так, ми посіяли її дуже мало, близько 80 тис. га. Рентабельність її вирощування зараз близько 300 %. Йдемо по інших культурах і повертаємося до гречки. Щось там трохи не склалося з відправкою кораблів, і кукурудза підскочила до 7200 грн, а це – $ 269. Ковід свого часу пошкодив логістичні ланцюжки, досі їх нормалізувати не можуть. Соя по 16 700, тобто $ 626. Соняшник – $ 652. Пшениця в порту 8500, тобто $ 318.

Не радійте. Бо нема чого. Ціни добрі, як перед смертю.

У мене був приятель, португальський аристократ, який вирощував на 2 тис. га по 18 т кукурудзи в сухому зерні, ГМО. Запитую: яка ціна, він каже – 170 доларів. Не пам’ятаю, якого року це було, але я кажу: а в нас по 120… Чого так? Він сміється: так і у вас буде по 170, поки ви до нас, до Атлантики, довезете. Еге ж. Однак це не найважливіше. Річ у тім, що в нього собівартість кукурудзи була така, що виходив нуль, а плюс – євродотація. Проте в нього була не тільки кукурудза. Він ще вирощував на тисячі гектарів знаменитий португальський корковий дуб.

Так от. Якщо у вас по тисячі гектарів кукурудзи й соняшнику і тисяча гектарів товарного лісу (на ділову деревину) – тоді радійте. Тому що деревина подорожчала в три-чотири рази. А якщо у вас лісу нема, то сидіть тихо і гроші складайте до калитки непомітно. Тому що карбамід по 21 000 гривень нам усім вилізе боком. Відповідно подорожчав весь метал, засоби захисту рослин, менше – насіння.


А сільгосптехніка, яку ви не встиг­ли купити й проплатити цього року, наступного – буде доступна тільки аристократам.


А гречку ж ви не посіяли. От де рентабельність захмарна. Проте гречка – це культура незрозуміла й дивовижна. Коли її посіють 300 тис. га, то ціна на неї гривня відро. А коли 80 тис. – чорна біда, нема гречки для українського народу. Як казав Джеймс Хедлі Чейз: нєт орхідєй для місіс Блендіш. Її не сіють, тому що різного роду ділки тарабанять сюди москальську гречку через Казахстан і, хоч в імпортної якість нижче плінтуса, вбивають ринок й українського виробника. Її не сіють, тому що немає державного замовлення. Її не сіють, тому що на цю культуру не працюють державні експортні агентства. Я ризикую стати жертвою самоповторів, але вже вкотре кажу: якщо люди зуміли розкрутити й продати всім на світі кіноа (лободу), чіа (іспанську шавлію), булгур та кускус, то якого біса ми не можемо продати таку саму корисну, а на відміну від переліченого, ще й надзвичайно смачну, гречку всьому світу? Це ж просто.

Наприклад, укладаєте з Голлівудом угоду про те, що постачатимете безкоштовно гречку в їхню їдальню, а вони зніматимуть миску з гречкою, яку їсть головний герой, у кожному фільмі. Дивіться, це ж радість і відвідувачам їдальні, продюсерам, режисерам, сценаристам і головному герою! І нам, експортерам. Гречки ми могли б кілька мільйонів гектарів сіяти, вона ж йде другою культурою впродовж року на одному полі та збагачує ґрунт доступним фосфором. Однак ні. Ми воліємо створити дефіцит, і потім уряд ще Кілі Азірова закуповує гречку в Китаї (згадайте португальця, який казав: і у вас буде по 170, якщо сюди привезете). Тому що на імпортних контрактах до рук прилипає стільки гречки, що потім онуки ще доїдають.

Отже.

Це не економічне питання, а політичне.


Ми маємо унікальний досвід, коли Україна зберегла переробні потужності, маслоекстракційні заводи, запровадивши вивізне мито на соняшник. І все. Ми давно номер один у світі по експорту… олії, а не насіння соняшнику. Ми могли би бути й першими у світі з експорту борошна. А не пшениці. Ми повинні стати головним світовим експортером гречки. Проте культуру слід популяризувати.


Європа на колінах

Повернемося до ковіду?

От дивіться. Скажені північні сусіди таки поставили на коліна Європу своїм смердючим газом. І газ там перевалив за 1000 доларів за тисячу кубів. Це чотири нормальні ціни. І наближається зима, а температура в Європі може ж впасти й до +8°С, вони ж там померзнуть і погинуть без газу. Як же їм не будувати Північний потік, як же не піти назустріч скаженим?! Хоча ситуація ясна як білий день. Хочеш, щоб тебе шантажували й ставили на коліна, – іди назустріч скаженим. Хочеш, щоб зашморг затягнули тугіше, – допомагай будувати Північний потік. Україні нема чого бідкатися і лізти в зашморг, в якому вже одна шия є. Нам треба почати велике будівництво газодобувних свердловин і напов­нити спорожнілу газотранс­портну систему власним газом. Ми можемо стати експортером газу і дати альтернативу європейцям. Ми навіть можемо їм дешевше продати. По 980.

Ось де справжнє золото Полуботка.

Проте поки що газ по тисячі, а він – основний складник виробництва аміаку, всі азотні добрива стоять на ньому. І потім не питайте, чому так дорого. І потім не губіть щелепу, бо ж кукурудзу сушите газом, нє?

У Британії он яка халепа. У зв’яз­ку з ковідом та обмеженнями ускладнився порядок трудової міграції, через вихід Британії з ЄС країну покинули 200 тисяч європейців. Проблема виникла в один день, коли маса стала критичною і не стало водіїв бензовозів. На заправках утворилися шалені черги, на людину відпускали тільки 22 л, і криза відсутності палива (яке є, але нема кому привезти) гахнула по всіх сферах. Неможливо рятувати хворих «швидкими», підвозити ліки, продукти – порожньо на прилавках у супермаркетах. Пригадується: «Чого плачеш? – Тато померли. – А що, хліба не було? – Ні, хліб був, не було чим врізати».

В уряді Британії кажуть: дебіли, б…! Країна виходить з ЄС від 2016 року, а наслідків ніхто не прорахував. Так, але ковіду точно ніхто не врахував. Зараз ідеться про надання 5000 ліцензій водіям Європи, щоб вони могли приїхати й врятувати Британію.


Світ не ідеальний. Це показує і повна безпорадність Німеччини перед наслідками повеней, і безпорадність Європи перед дефіцитом газу, і безпорадність Британії.


Сальце з Житнього ринку

Що ви кажете, читачу? Що ж нам тоді, бідним та обісраним, казати, чи можемо на наших можновладців нарікати? Що ми можемо, каліки та немічні? А ну відсядьте від мене. Тому що я геть іншої думки.

Я вважаю: якщо європейці, британці, американці потрапили в халепу, значить, Україна має сказати своє слово. Ми можемо в короткий час стати європейською супердержавою і стати могутньою опорою для Євросоюзу, що переживає не кращі часи.

Ми виростили великий урожай.

Ми маємо незчисленні поклади корисних копалин.

Ми маємо 37 мільйонів несамовитих людей.

Не ми будемо стояти в черзі до ЄС і НАТО.

ЄС і НАТО приєднаються до нас.

Гаразд, сідайте ближче. Ви що, обідилися? Я ж для мотивації. Для того, щоб викликати у вас спортивну злість. Насправді це ж ви сиділи за комбайном, не я.

Насправді це я про вас кажу, коли вимовляю слово «Україна».

Ми ж з вами одне ціле. Сідайте ближче, я от сальця з Житнього ринку нарізав.

Сідайте.

Все буде Україна.

Пи. Си. Фото на фоні олійної культури, яку працівники HORSCH посіяли навпроти заводу біля Швандорфу, але я сумніваюся, що то на олію. Точно на мотузки піде, точно.

Ваш головний редактор