Випасання м’ясної худоби на культурних пасовищах передгірської зони Карпат

Останнім часом на Буковині набуває дедалі більшого розвитку новий сегмент тваринництва. Йдеться про спеціалізоване м’ясне скотарство на основі розведення худоби нової генерації – комолих (безрогих) сименталів, однієї з найкращих у світі порід ВРХ, що відповідає селекційним вимогам в Україні. Буковинський зональний тип м’ясного комолого симентала – це популяція м’ясної худоби, виведена науковцями-селекціонерами Буковини для Карпатського регіону України. З подачі буковинських науковців у м’ясному скотарстві галузі регіону вже 25 років успішно розвивається новий самостійний напрям – м’ясне скотарство.

Вперше в Україні – нова генерація м’ясної худоби

Виведення нової популяції буковинського зонального типу м’ясного комолого симентала розпочато ще далекого 1998 р. провідним племінним заводом ДП ДГ «Чернівецьке» Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції ІСГ КР НААН.

За останні 10–15 років жоден з інших профільних наукових інститутів мережі НААН не може похизуватися такими науковими селекційними здобутками в м’ясному скотарстві, як ця установа.

Нині вельми складним завданням в організації випасання ВРХ на культурних пасовищах є рівномірне та безперебійне забезпечення її пасовищним кормом улітку. Приклад високої культури випасання м’ясної худоби на культурних пасовищах демонструє ДП ДГ «Чернівецьке» Буковинської ДСГДС НААН, яке вже чимало років використовує інтенсивну технологію вироб­ництва дешевої та якісної яловичини з малою собівартістю в передгірській зоні Карпатського регіону Буковини.

ДП ДГ «Чернівецьке» спеціалізується на розведенні племінного молодняка м’ясного комолого симентала. Господарство є єдиним діючим нині в Україні племінним заводом, де утримується цінний масив м’ясних комолих сименталів із високим продуктивним генетичним потенціалом, високою енергією росту та вираженою природною комолістю. Отже, нащадки мають високу продуктивність, яка в підсосному періоді становить 950–1150 г добового приросту, а за сім місяців бугайці мали живу масу 225–235 кг, що відповідає стандарту нової інструкції для цієї популяції м’ясної худоби. За весь період вирощування від дати народження і до здачі на м’ясокомбінат бугайці мають добовий приріст 900–950 г і живу масу наприкінці 12 місяців 400–420 кг, що відповідає новим вимогам до встановленої живої маси в цьому віковому періоді вирощування в зоні Карпат.

Важливо й те, що бики м’ясних сименталів уже в 15-місячному віці набирали живу масу 450–500 кг, а у віці 18 місяців – 500–550 кг, це – чимале досягнення генетичного м’ясного потенціалу щодо розведення таких тварин для передгірського регіону Буковини. Додайте до того й високу економічну ефективність, яка становить 950 грн/го­ло­ву на рік із фактичною рентабельністю від 17–21% та з малою собівартістю 1100 грн/ц виробленої продукції завдяки випасанню на культурних пасовищах без надавання енергетичних кормів у зоні Карпат.

Важливий продуктивний захід у землеробстві на Буковині

У ДП ДГ «Чернівецьке» проведено землевпорядні роботи, освоєно науково обґрунтовані сівозміни, вилучено з активного обробітку еродовані та малопродуктивні землі. Під ці угіддя відводиться 225,3 га, з них 42 га щороку – під перезалуження, 15 га – насінники багаторічних злакових трав і лядвенцю рогатого, 153,3 – під випаси й сіножаті. Із загальної площі 44 га насінників багаторічних трав 29 га (26 га – конюшина лучна й 3 га – конюшина повзуча з однорічним терміном використання) розміщується в польових сіво­змінах, 15 га (лядвенець рогатий і злакові трави) – на землях, що вилучаються з ріллі під залуження.

Перезалуження сінокісно-пасовищних травосумішок і закладання насінників багаторічних трав проводиться під овес і зелений корм, урожай зеленої маси якого використовується для виробництва сінажу. Залужені схилові орні землі в ДП ДГ «Чернівецьке» призначені для сінокісно-пасовищного використання м’ясними сименталами.

Інноваційний захід із вилучення орних земель з активного обробітку

Базове господарство провело роботу з вилучення низькопродуктивних силових орних земель (крутістю понад 5–7°) з активного обробітку (тобто з площі ріллі) на консервацію (15–20 років) та в природні кормові угіддя через залуження сумішками бобових і злакових багаторічних трав на площі 225,3 га. В передгірній зоні Буковини близько 20–40% сільськогосподарських угідь становлять схилові еродовані та малопродуктивні за своїми агрохімічними показниками землі, куди вносять малу кількість добрив, що зумовлено економічним станом більшості господарств передгір’я. За їх інтенсивного обробітку одержують невисокі – в межах 15–20 ц/га – врожаї зернових культур, тобто 25–30 ц к. о.

Брак коштів на придбання великої кількості палива, добрив, засобів захисту рослин у господарствах спричиняє те, що в них бідніші землі залишаються не­обробленими, відтак заростають бур’янами, не приносять жодної користі сільським громадам, одне слово – використовуються нераціонально. Саме ці малопродуктивні землі можна й потрібно використовувати як сіножаті та пасовища для випасання м’ясної худоби в цьому регіоні. Багаторічні досліди регіональних науковців станції свідчать, що виведення таких земель з активного обробітку та залуження багатокомпонентними травосумішками з обов’язковим включенням до їх складу бобових компонентів і насамперед незамінного лядвенцю рогатого, конюшини повзучої та конюшини рожевої дає змогу в нормальні за зволоженням роки діставати навіть без внесення мінеральних добрив по 300–350 ц зеленої маси, або по 55–60 ц/га збалансованих за всіма зоотехнічними вимогами к. о.

Модельне культурне пасовище в Україні

Під методичним керівництвом науковців у господарстві організували культурне пасовище зі спеціально підібраних травосумішок довготривалого використання для випасання худоби з кінця квітня до листопада. Залуження провели пасовищно-сінажною травосумішкою: конюшина повзуча (6 кг/га) + лядвенець рогатий (4) + конюшина лучна (2) + райграс пасовищний (7) + костриця лучна (6) + тимофіївка лучна (4) + грястиця збірна (3 кг/га). Це дало змогу організувати регульоване випасання всього поголів’я м’ясної худоби нової генерації протягом семи місяців без додаткової підгодівлі зеленою масою інших культур і використання енергетичних кормів. Окрім того, на третині площ першим укосом у другій половині травня заготовляють високоякісне сіно та сінаж для згодовування взимку.

Отже, серед бобових трав щодо невибагливості до умов вирощування неперевершеним ви­явився лядвенець рогатий, який є найкращим бобовим компонентом для залуження низькопродуктивних схилових земель. Із площ, що залишилися в активному обробітку, тепер половину відводять під кормові культури, з яких 42% припадає на багаторічні трави. Інша половина орної землі господарства – під зерновими колосовими, зернобобовими культурами та куку­рудзою. Це дало змогу призупинити деградацію ґрунтів, збіднення їх на органічну речовину та рухомі форми поживних елементів. На перший погляд, це зовсім просто: слід поділити пасовище умовно на 14–15 загонів, кожний з яких спасувати за 2–3 дні. Поки худоба дійде до останнього загону, в першому наросте достатньо трави для дальшого використання.

Проте нині на практиці, на жаль, буває куди складніше. Навіть за високої продуктивності, але без урахування біологічних особливостей росту трав неможливо домогтися жаданих результатів в одержанні зеленої маси з однаковою продуктивністю через рівні проміжки часу. Бо трава куди інтенсивніше зростає в травні-червні, а опісля процес росту сповільнюється.

Правильність випасання м’ясної худоби на пасовищах

Тут виникає цікаве питання: як же правильно організувати випасання худоби, щоб забезпечити надходження пасовищного корму впродовж літа відповідно до потреби жуйних? Обов’язкова умова – навантаження слід узгод­жувати з урожайністю і виходом зеленої маси, відтак має бути не лише в травні, а й у пізніші періоди.

У такому разі слід пам’ятати, що застосування сінокісно-пасовищного використання траво­стою в першому й другому циклах чималою мірою допомагає вирівнювати надходження зеленої маси за періодами в результаті збільшення площ під отавою в дальших циклах використання. За умов вологих років у ДП ДГ «Чернівецьке» отримують пересічно 386 – 450 ц / га високоякісної зеленої маси. Пасовища не удобрюються. Азот надходить завдяки гною від худоби, яка впродовж 4–5 років випасається на культурних пасовищах. Теплої весни випасають на 10–12 днів раніше, ніж звичайно, коли травостій сягнув 13 см. Така висота трави зазвичай – під час цвітіння кульбаби.

У загоні, з якого почали спасування, врожай зеленої маси становив 345 ц/га. Враховуючи, що наростання трави з весни відбувається швидко, зволікати зі спасуванням не слід, позаяк тривалість першого циклу надто скорочується або ж для його подов­ження спасують перерослу траву, коли цінність корму відчутно знижується. Запізнення з випасанням призводить до того, що за короткий час між циклами травостій удруге не встигає відрости до потрібного запасу 70–80 ц/га зеленої маси. Для цього, як свідчить багаторічний досвід, потрібний інтервал принаймні в 20–25 днів.

Враховуючи валовий збір трави із загону й денну потребу в ній для м’ясного стада худоби (65 ц зеленої маси для 100 корів), можна правильно організувати спасування трави в кожному загоні. Корова з живою масою 500 – 600 кг і більше за нормальної густоти травостою й оптимальної висоти (близько 25 см) може спожити з пасовища 65 – 80 кг трави за день.

Майбутнє господарств Буковини – одержання дешевої яловичини

Щоправда, переорієнтування господарств Буковини на нову технологію виробництва дешевої та якісної яловичини потребує певного часу і бажання-прагнення керівників і фахівців-тваринників нею опікуватися. Потрібно відпрацьовувати нові пропорції виробництва, відповідно трансформувати сільгосп­угіддя у виробництво яловичини. Надто багато часу та уваги потребує налагодження системи селекційно-племінної роботи (розведення, вирощування ремонтного маточного поголів’я м’ясного контингенту молодняку) з якнаймаксимальнішим використанням трави природних і культурних пасовищ.

Отже, для розвитку прибуткової галузі м’ясного скотарства на Буковині конче потрібні дві умови: наявність дешевих кормів і ринку, здатного диференціювати ціну залежно від якості. Кормову базу слід розвивати в міру того, як господарства почнуть раціональніше використовувати свої землі та скорочувати витрати. Попит на дешеву та якісну яловичину зростатиме зі збільшенням її постачання в Чернівецькій області.

Науковці-селекціонери пропонують у роботі визначитися зі спеціалізацією кожної малопродуктивної молочнотоварної ферми. Там, де немає перспективи ведення молочного скотарства, слід негайно перейти на перспективнішу, малозатратну, рентабельну галузь – м’ясне скотарство. Це – майбутнє, що допоможе вашому господарству вийти з кризи.

Зростання кількості подібних господарств у регіоні дасть можливість поліпшувати генетичний потенціал створюваного типу та повніше забезпечувати населення регіону якісною яловичиною.

Досвід багаторічної роботи в ДП ДГ «Чернівецьке» Буковинської ДСГДС ІСГ КР НААН заслуговує на увагу та впровадження в господарствах як Чернівецької, так і в інших областях України. 

Андрій Калинка, кандидат сільськогосподарських наук, завідувач відділу селекції, розведення, годівлі та технології виробництва продукції тваринництва, старший науковий співробітник Буковинської ДСГДС ІСГ КР НААН