У країні війна, в аграріїв маса проблем, породжених нею. Як за цих умов не відступитися від шляху інновацій? Які саме інновації можливі за цих умов, а з якими можна почекати? Що варто розвивати, а від чого можна поки що відмовитися?

Приблизно такий перелік питань нуртує в голові багатьох аграріїв, які звикли інтенсивно розвиватися, впроваджувати нове й революційне. Кілька запитань із цього кола ми поставили Олександру Вержиховському, операційному директору IMC – компанії з великою географією земель, які вона обробляє, та великими амбіціями в удосконаленні господарювання.

– Складні поточні умови господарювання, на моє переконання, в жодному разі не повинні бути підставою для відмови від дальшого розвитку підприємства, зокрема в частині запровадження інновацій. Єдина ремарка – в умовах обмежених ресурсів іде більш чітка концентрація передусім на тих інноваціях, які дають найвищий ефект при затраті найменшого ресурсу, тобто нам доводиться обирати пріоритети й визначати, бо від деяких інноваційних проєктів наразі можна відмовитися на користь дальшого розвитку інших. І тут якраз на перший план виходять ті, які дають змогу економити ресурс: це й диференційована сівба та внесення мінеральних добрив, це й зниження норми виливу робочого розчину ЗЗР, а також інші аналогічні проєкти.

– Економія в усьому – вочевидь загальний нині тренд. На чому все ж економити не варто? Чи означає це перехід на вітчизняну селекцію в деяких культурах? Чи стане проблема з пальним поштовхом до змін у способах ґрунтообробітку, як то масовий перехід від оранки до поверхневого обробітку чи нульового, зменшення кількості операцій на полі тощо? Ваше ставлення до впровадження точного землеробства.

– Моє ставлення до впровадження точного землеробства однозначно лише позитивне – саме елементи ТЗ дають нам змогу говорити про ресурсо- та енергоощадне виробництво. Тому, як я і казав вище, насамперед ми зосереджуємося на тих проєктах, які дають змогу зекономити ресурс, котрий цьогоріч значно здорожчав. У нашому випадку це не стане причиною переходу на менш якісні, дешевші ресурси. Ми й надалі концентруємося на топових гібридах та сортах насіння, оригінальних засобах захисту рослин, інтенсивній системі живлення. Однак, маючи повну картинку наших полів завдяки зробленим раніше аналізам ґрунту та історичним даним з урожайності, індексу вегетації тощо, ми можемо правильно перерозподілити ресурси між ділянками полів із різним потенціалом продуктивності, зважаючи на технології диференціації норм висіву, внесення мінеральних добрив тощо.

– Сіяти більше з дешевшим ресурсом чи сіяти менше, але з більш високими технологіями?

– Моя особиста позиція, яку розділяють колеги, полягає в тому, що коли ресурсу на повноцінний посів усіх площ не вистачає – варто посіяти менше, але з використанням повноцінної технології. Краще якусь частину полів залишити під паром (при цьому наголошую – культурним, доглянутим, паром), аніж засіяти сто відсотків площ абияк і абичим.

– Останнім часом усім пропонувалося мати конвеєри гібридів різної стиглості, для різних кліматичних умов із тим, що якась група стиглості витягне загальний результат. Чи не буде це зараз неактуальним у зв’язку з оптимізацією робіт та витрат?

– У нашому випадку, коли географія господарської діяльності становить сотні кілометрів як зі сходу на захід, так і з півдня на північ, ускладнення умов господарювання, спричинене війною, не повинно було стати й не стало підставою для відмови від ретельного підбору гібридів і сортів із різними характеристиками, які забезпечують краще розкриття потенціалу цих гібридів за тих чи інших регіональних особливостей, кліматичних умов тощо. Ми так і продовжуємо вирощувати кілька десятків гібридів і сортів, котрі дають змогу максимізувати результат за різних умов.

– Попереднього (2021) року Україна здивувала світ зростанням кількості використання дронів, на нинішній рік прогнозувався ще більший злет цього сектору. Однак дрони теж пішли на війну. А якщо серйозно, то чи актуальне дальше впровадження новітніх технічних новацій за цих умов – роботизованої техніки, дронів, різних вартісних польових лабораторій, сенсорних приладів тощо? Чи це стає на паузу? Що в планах ІМК у цьому напрямі?

– Звісно, проєкти, котрі потребують колосальних інвестицій, а ефект від яких проявиться лише через кілька років, ми були змушені відкласти до кращих часів. Однак у рамках компанії продовжує повноцінно функціонувати відділ із питання впровадження точного землеробства, відділ досліджень та розвитку (R&D), тому питання дальшої інтенсифікації виробництва шляхом впровадження інноваційних технологій ні на хвилину нами на паузу не ставилося. Просто робота зазначених відділів з огляду на обмеженість ресурсів стала концентрованішою, процес відбору проєктів, які ми запускаємо, – більш виваженим та відповідальним.

– Збирання врожаю за цих умов несе загрози й щодо якості збіжжя – не вистачає зерносховищ, деякі заповнені ще старим зерном, існує проблема із сушінням зерна, яка на осінь поглибиться. Як з цими проблемами у ваших господарствах?

– Наразі ми ведемо активну підготовку до ранніх жнив (днями вже й розпочнемо), а також до збирання пізньої зернової групи. Звісно, є певні проблеми з підготовкою елеваторів до приймання зерна, адже частина ємностей зайнята непроданим через проблеми з експортом урожаю минулого року. Одначе ми готуємося до потенційного дефіциту складських ємностей, закуповуючи додаткові обсяги поліетиленових рукавів для зберігання зерна та готуючи майданчики під їх розміщення. Також займаємося розконсервацією старих складів підлогового зберігання, які кілька років не використовувалися. Впевнений, що жнива-2022 не будуть легкою прогулянкою, але ми їх однозначно успішно пройдемо та не залишимо Україну і світ без хліба.