Що шкалить, а що вжалить

– З якого року ведете свою діяльність, які культури в полі вашого зору? – адресую перші запитання Олександру Васильовичу.

– Наше фермерське господарство почало працювати з 1995 р., а в підтверджене документальне гирло перейшло на початку 1996 р., тоді ж здобули юридичний доступ. Ми вирощуємо озиму пшеницю, озимий ріпак, ячмінь ярий, горох, сою, квасолю, соняшник, кукурудзу, кормову сівозміну маємо, цукрові буряки, гречку тощо. Опікуємося й тваринництвом.

– Війна, вочевидь, даруйте за словогру, зумовила зміни в сівозміні?

– Цьогоріч зміни були незначні. Можливо, ми й не відреагували швидко на те, що нині коїться. На наступний рік думаємо дещо по-іншому. Сподіваємося, що питання з реалізацією нашої продукції буде розв’язано. Відтак докорінно підходи не змінюватимемо. А якщо ситуація не поліпшуватиметься й перед нами постане питання «як вижити», то, звісно, зменшуватимемо посіви кукурудзи, додаватимемо гречки.

– Овва!

– Саме так. Тут чогось на цю культуру не звертали уваги. Якби цінова політика біла більш-менш сприятливою, то гречку би сіяли. Нині ціна шкалить, але гречки немає. А коли буде гречка, то ціни не буде. Зазвичай, так. На початку свого господарювання я гречку вирощував. Проте, звісно, тоді пішли складніші й серйозніші культури, на яких можна було заробити набагато більше грошей… Відтак гречці стали приділяти менше уваги. А тепер бачимо, що витратну частину слід зменшувати (бачите, які ціни на добрива!).

– А що назагал слід робити агропідприємству в наші буремні часи, аби залишитися на плаву?

– Конче потрібно вижити! Не варто припуститися заборгованості за заробітною платнею. А звідси й сплата податків. Надалі йтиме виплата паїв, адже зараз усім складно. Розрахунки слід проводити вчасно й у повному обсязі. Далі – пальне. Без нього ми не зможемо рухатися. Добрива? Тепер вноситимемо їх десь 20 % від нашої колишньої максимальної планки для того, щоб пережити складні часи. Ну й, звісно, тепер у нас у сівозміні з’явиться гречка, бо на неї витратна частина невелика, та заробити на ній буде складно. Зараз на неї ціна висока, а надалі буде низькою. Власне, так само, як і раніше було. Одне слово, перейдемо на культури, що потребують менших витрат.

– А саме?

– Цьогоріч, попри складну ситуацію, наше господарство реалізувало за гарною ціною ячмінь. У нас був контракт із пивзаводом Carlsberg. Вони виконали всі умови угоди, свої зобов’язання, сплатили за задекларованою ціною. Це дало нам змогу нині почуватися більш-менш нормально. Інші господарства, які зробили ставку на соняшник і кукурудзу, надто на кукурудзу (це культура, яка була здебільшого орієнтована на експорт, а почасти використовувалася на внутрішньому ринку), стикнулися з проблемами. Що й казати, дуже тяжка ситуація в них!

– Скільки та який саме ячмінь сіяли?

– Цьогорік ярого ячменю в нас 260 га. Інтенсивний сорт Себастьян – це пивоварний ячмінь, котрий за якістю повністю відповідає вимогам пивзаводів. Ціна для нас прийнятна, й пивзавод задоволений! Наступного року, якщо все буде добре й ділові взаємини з пивзаводом триватимуть, то збільшимо наш клин ячменю десь на 30 %. Натомість кукурудзи зменшимо, додамо ще й сої – до 500 га (зараз у нас її 240 га, колись сіяли її й по 700 га), адже є споживання на внутрішньому ринку, й попит буде. Техніка відповідна для збирання в нас є, посівний матеріал також. Соняшник? Ну, з ним гратися не можна, адже він має повторюватися в сівозміні не раніше ніж через 7 – 8 років, щоб не зашкодити нашій землі. Збільшимо наступного року й посіви цукрових буряків. До 1 червня поточного року ми ще прожили завдяки тому цукру, який у нас був. Звісно, що ціна нині добра на цукор. Якщо згадувати ще радянські часи, то це була чи не найдохідніша культура з 300 % рентабельності. Останнім часом ставлення до цукрової галузі назагал і виробництва цукру зокрема змінилося в негативний бік. Нині почалося відродження. Це дуже складна культура, вищий пілотаж агрономії. Якщо ти можеш виростити цукрові буряки, то можеш виростити все!

– Та, певно, це непросто?

– Непросто, багато хімії, велика витратна частина, але за актуальної ціни (навіть якщо вона й трохи просяде) на цукрових буряках можна заробляти гроші. Цукор людям потрібний! Останнім часом використовували чимало замінників цукру. Плекаю надію, що люди зрозуміли користь саме від натурального продукту. Є в нас буряки французької селекції, є буряки KWS, SESVanderHave тощо. Торік урожайність була 770 ц / га, а свого часу сягала й 842 ц / га. Нині буряки мають добрий вигляд, працюватимемо, щоб отримати результат. Сподіваюся на краще.

– Логістика для буряків має неабияке значення…

– Так, логістика має значення. Проте в моїй ситуації вона не б’є по кишені. Наявну угоду маємо з цукровим заводом, який розташований не надто близько, на відстані 94 км. Та він зацікавлений у сировині, а бурякосійних господарств (які можуть вирощувати цукрові буряки на належному рівні) небагато залишилося, відтак цукровий завод до нас ставиться добре, дорожить нами як партнером. Жодного шахрайства, ми поважаємо одне одного. Логістику вони повністю взяли на себе. Це мене напрочуд порадувало. Відтак торік у нас було 100 га, цьогоріч 150 га, а надалі плануємо щороку сіяти по 200 га цукрових буряків. Техніка для вирощування, сівби, догляду й збирання цієї культури в нас є.

– А як озимий ріпак цьогоріч? Має добрий вигляд?

– Не той хліб, що в полі, а той, що в коморі. Ріпак – ризикована культура. Він нині виглядає більш-менш нормально. Сподіваємося, що результат буде непоганий. Використовуємо гібрид Далтон (DSV). Торік зібрали 4,2 т / га, площа була трохи більше як 200 га, цьогорік – 196 га. Реалізуємо ріпак – буде за що рухатися далі. Складніші культури й ті, які слід вчасно зібрати, ми сіємо приблизно по 200 га.

– Квасоля?

– Так само 200 га. Полюбляю все сіяти приблизно в цих обсягах. Колись для проби висіяли 13 га, надалі поступово збільшили площу під цю культуру. Якщо торік ціна під час збирання на сою була 17 тис. грн / т, то на квасолю за такої самої врожайності 3,5 т / га ціна становила 25 тис. грн / т. Додаткові 8 тис. грн / т – гарний внесок в економіку.

– Чи є якісь культури з минулого врожаю, які ви ще не реалізували?

– О, це – великий біль для нас (сумно всміхається)! Залишилося, й немало! Частина соняшнику залишилася, частина кукурудзи, пшениця залишилася, соя повністю залишилася. Натомість гречку попідчищали, жито реалізували.

– Розкажіть, будь ласка, докладніше про своє тваринництво.

– У нас 464 голови ВРХ і 2 тис. свиней. Ми підійшли до того моменту, що слід було вкласти гроші у тваринництво, модернізацію наявних приміщень, будівництво нових, перейти на те, чого потребує Європа, а не мати, сказав би, позавчорашній день тваринництва. Та ніхто не очікував того, що в нас зараз відбувається. Проте, хай там як, а тваринництво в нас є! Це – живі гроші, що сплачує молокозавод «КАГМА» в Кагарлику, які нас дещо рятують, ідуть, приміром, на зарплату. Принаймні в тому, щоб пережити цей час, ці надходження відіграють свою роль. Та ми були вже на порозі того, аби зробити модерну ферму. Я планував на 200 дійних корів. Війна змусила відкласти плани. Тваринництво – це не лише молоко та м’ясо, а й органіка, це завжди добре. Органічні добрива цінні в контексті збереження родючості ґрунту. Звісно, що далі доповнюємо мінеральними, сидеральними – все працює на результат! Рентабельність у тваринництві піднялася, і тепер увага до тваринництва більша.

– Далі буде?

– Обов’язково!