Вітаю вас, читачу, дорогий друже!
От вже й новий сезон стартує, нові обрії та нові ідеї попереду. Роки біжать, а початок року – завжди важкий. Однак ми з вами разом уже 16-й рік, тому бувало всіляке. І таке теж було. «Є люди, які шукають світло в кінці тунелю, а ми з вами на полі, повнім світла. До нас вийдуть з тунелів заблуклі. Бо ми з вами, купивши дизпаливо і насіння, змастивши кулемети, точно знаємо, куди нам іти та що робити», – це з мого слова редактора якогось року для вас написаного. Я повиймав за 16 років цитати з моїх редакторських колонок – тільки почухав у потилиці: класно написано, от би мені так навчитися. Це майже не жарт, тексти живуть окремо від мене, в журналах, які не старіють, у ваших спогадах, у полях – енергетика людської думки ще не вивчена, а вона точно існує. Ви ж знаєте цей феномен, коли йдеш полем або сидиш «У сестер», і раптом – дзень, прочинилося тобі. І ти бігом хапаєш телефон, набираєш, кричиш, а там, куди ти кричиш, уже побігли, завели трактори, розчин зготували, і поки ти досьорбуєш борщ, покропили, а на ранок шкідник прилітає, а тут йому й смерть.

Або раптом схоплюєшся і продаєш соняшник, а на ранок ціна вниз поповзла та й нижче, нижче, і вже всі інші, крім тебе, мають рентабельність тридцять, а у тебе двісті п’ятдесят. Ну буває ж таке?

Інтуїція – велика сила. Талант на ній почасти ґрунтується. А інтуїція виникає з досвіду. Досвід ми беремо в полі, на яскравому сонці й просто неба. Ще трохи зими, ще небо сіре, все сонце попереду. І ми ото втупилися в смартфони та планшети й дивимося, як густішають хмари, як стрибають ціни на газ, як світ бринить у моторошному очікуванні, чи нападуть на Україну… Не дай вам Боже, собачі діти, не дай вам Боже, як казав мій друг український поет Віктор Неборак. Як ви, насіння купили? Піонер? Лімагрейн? Сингента? Лідеа? МасСідс? Декалб? Що, все перелічене купили, й ще з десяток того, що я тут не назвав? А Маїз, а РостАгро? А, ще й ВНІС узяли? Ну то, значить, усе буде гаразд.

Україну не треба рятувати – вона незнищенна, вона переживе всіх, як пережила царів, генсеків і власних секретарів райкомів. Проте Україну треба захищати, і тут якраз потрібні знання, інтуїція і талант. І гроші, бо сучасний світ талант прирівнює до грошей.

Люди 3.0

Є один нюанс, який нам усім дуже не подобається, але який ми не можемо не враховувати у стратегіях. І цей нюанс – у тому, що ми не молодшаємо. І не можемо сказати: от ми, аграрії, молода спільнота, квітуча юнь. Більшість із нас походить із минулого століття. А минуле століття було останнім у минулому тисячолітті.

Ні, ми, звісно, будь-кому з молодих покажемо, як треба, і ще краще – розкажемо, і можемо крутіше від молодих борщу й вареників, і в поле, і на тракторі, і на комбайні, і трекери, і ф’ючерси на Чикаго, і діючі речовини… Проте. Молоді, які не вилазять з офісів, здатні на цікаві витівки. Ви от тижнями збираєтеся за кордон на виставку, потім на паспортному контролі хекаєте, а вони вже там, у стрімі, й особисто спілкуються з власниками компаній зі свого планшета, будують стосунки й підписують електронні протоколи про наміри. Ви в полі з п’ятої ранку, а вони прокидаються о восьмій, на планшеті дивляться, як дрон облітає поля й видає рецепти, отут треба бризкати, тут підживити… Ви свої сто корів доглядаєте, випасаєте, ветеринара привозите, доїте, гордо позираючи на ботаніків, які п’ють ваше молоко… Чи не ваше? Вони п’ють соєве, вівсяне, а штучне м’ясо друкують на 3D-принтері. І ви цікавитеся: а сало можна надрукувати?

Річ не в тім, що ви працюєте з живою природою, а вони – пишуть софти й створюють застосунки. Річ у тім, що штучне м’ясо і вівсяне молоко активно конкурують із вашими продуктами та перемагають.

І це різниця між людьми другого і третього тисячоліть.

Тепер дивіться. Сповіщає мій друг і депутат Верховної Ради Іван Чайківський, що в похмурі наші часи Євросоюз звільняє продовольство від ПДВ. І це вкрай небезпечно. Тому що молоко Польщі й Німеччини, сири Франції та паста Італії будуть набагато дешевші за наші. Ми досліджуватимемо це явище, але ж будемо свідомі, що Європа загалом активно допомагає нам у протистоянні з агресором, і буде вкрай некрасиво захищати свій ринок від їх продовольства, заборонами імпорту або митом. Усе має свою ціну. Ми повинні бути готовими до дальшого падіння рентабельності й маємо бути налаштовані на підвищення ефективності нашого виробництва, і тут нам до зарізу потрібна офісна молодь. Тому що ти стоїш на полі й не знаєш, що за кількадесят кілометрів Охрімович пропив твої двісті тонн азотних добрив, а Миколка на спреєрі вилляв тонну імідаклоприду в посадку, бо залишилося, а бак треба мити. Можете хвалитися, що ви наодинці з живою природою і живими людьми, а ботаніки – з цифрами та кодами. Їх цифри двісті тонн азоту не проп’ють. Робіть висновки й будуйте місток між тисячоліттями. Ми разом повинні подужати не тільки агресора, а й ефективність. Польща встановила нульовий ПДВ на добрива і нульовий – на газ. Це активна турбота про добробут громадян, підвищення їх купівельної спроможності. Ми ж держава бідна, бо в нас багато крадуть і мало працюють, добре працюють – тільки коли до Польщі виїдуть. Однак це не цікавить Її Величність Ефективність. Вона однаково обліковується і на польських полях, і на наших. І людина в офісі за добрим комп’ютером чітко вам покаже, де ви її губите і як її здобути.

Всі на оборону країни

Нам не тільки ПДВ треба скасовувати.

Зараз нам треба облаштувати країну.

Офісні хлопчики зараз приносять до скарбниці мільярди доларів, працюючи на закордонних замовників ІТ-продуктів. А повинні зібратися і рік відпрацювати на оборонні замовлення. Заводи за рік повинні виробити стільки ракет середньої та не дуже дальності, щоб уштрикати ними весь периметр. Ну і всередині трохи. Високоточними та з самонаведенням. Сталевий щит, непробивний панцир, як в Ізраїлі, повинен захистити наші школи, дитсадки й лікарні. Тому що в біса дратує оце – нова «Вільха», нова «Стугна», новий «Нептун», новий «Смерч», а коли прийшла біда – ой леле, захищатися нічим, ми слабі та обісрані. До скрипу зубів дратує. Олексій Рєзніков, мій знайомий ще по Львову дев’яностих – це тобі завдання від народу. Зроби. Просто ходи по кабінетах із відділенням автоматників й операторів NLAW і лагідно їм говори: вкрадете – здохнете. Бюджет-2022 треба зробити оборонним понад усе. Чесним, як матір, чистим, як сльоза. Дороги маркетингового великого будівництва вже всі в ямах, і люди проклянуть їх будівничих. Це я спеціально пишу не з великої і не з маленької, а з мізерної літери. А от сильна, захищена Україна – буде вдячна кожному, хто доклав сил і наснаги, таланту і здоров’я до осягнення цієї мети.


Сіятися під кулями й виставляти прошитий калібром 7,62 соняшник у фейсбуці – сумна історія, і ми її повинні уникнути.


Тим більше, що потрібно для цього небагато: патріотизм, чесність і люди третього тисячоліття.

Гроші? Та їх ніколи не буває вдосталь. Однак, якщо й брати закордонні запозичення, то під це – під безпеку.

Якщо не ми, то хто?

Тепер ви мені можете відверто і щиро сказати: от, пане диванний експерт, набалакали сорок діжок арештантів, а як це зробити? Га?

Я не диванний експерт, я польовий лейтенант, і я, як і ви, з поля не вилажу, але, як і ви, частенько бував там, де створюється віртуозний «Вадерштад», розумний «Хорш», надійний «Пьотінгер», багатоманітний «Кун», елегантний «Нью Холанд», могутній «Фендт», раціональний «Кейс», легендарний «Грегуар-Бессон», а дехто побував і там, де повзуть по конвеєрах всесвітні «Джон Діри» і вирощуються 60 тисяч сортів сої на ділянках ПроГрейн. Ми з вами бачили не тільки надсучасні виробництва, а й надсучасні західні країни, де вони працюють. Як це їм вдалося? Я про розвиток країн. Звідки стільки патріотизму в США, де корінних жителів немає, як спромоглася відновитися після повної руйнації Німеччина, як стала сучасною Швеція, яка на початку минулого століття була найбіднішою в Європі? Я колись автобусом їхав до Гельсінкі й на автобані у вісім (!!!) смуг раптом побачив, що паралельно, за посадкою, машини їдуть у тому ж напрямку ще одним автобаном у вісім (!!!) смуг. І у лісі світло на ліхтарях. Як це сталося, як це можливо у країнах, де споконвіку люди ходили у ведмежих шкурах?

Мені на це запитання відповів Валерій Пекар, якого ми всі знаємо як візіонера, депутата і ще раніше – організатора багатьох виставок. Модернізація. Ці країни пройшли модернізацію, тому що стара система потребувала заміни. Таких країн у світі понад 40, зокрема Японія, Сингапур. Ще 150 модернізації не пройшли й живуть у середньовіччі. Там переважно феодальний устрій, скільки б у них не було парламентів та імітацій демократії.

Україна потребує модернізації. Нехай вона почнеться з безпекового сектору. Далі – верховенство права, індустріалізація і соціально-культурне будівництво. Ось так це треба зробити, залучивши людей третього тисячоліття для написання програми й етапів її виконання. Ви гадаєте, вас це не торкнеться? Уявіть собі, ви виїжджаєте своїм крузаком із двору і не їдете наліво, на Київ, куди вам треба, а – направо, бо в селі – суцільна смуга, яку перетинати не можна, і тридцять камер над дорогою. Ви їдете шість кілометрів за село, розвертаєтеся на перехресті, де дозволено, і їдете назад, повз свій двір, на швидкості 20 км / год, бо – школа, лікарня, будинок культури, і всюди «лежачі поліцейські». І вже виїхавши за село і минувши знак «кінець обмежень», можете прискоритися до 90 км / год. І це за повної відсутності інших машин на дорозі. А інакше – верховенства права нам не здобути, завжди будуть підтасовки на виборах і рішення судів на користь того, у кого більша торба грошей влазить у багажник.

Ви потребуєте модернізації. Ми всі потребуємо її. Ми вимагаємо її.

Й от що я вам скажу: наш (точніше – ваш) журнал теж потребує модернізації. Як післявоєнна Японія або Німеччина. Ми збудували разом один із найкращих АПК у світі й виростили рекордний в історичному вимірі врожай. І тепер наш таргет – ефективність. Ми повинні стати аграрним журналом з управління процесами, циклами, людьми.

Важко, але з нами – люди третього тисячоліття, наші діти.

Для них ми повинні збудувати країну, якою вони будуть пишатися і до якої будуть їхати – працювати та вчитися – діти з інших країн.

Отака в нас буде посівна.

Обнімаю.

Ваш головний редактор