Володимир Мірненко: «Ми часто висіваємо відверте сміття»

Одним із майже релігійних питань цієї культури досі є тема технології висівання. Володимир Мірненко, бренд-менеджер компанії «Пьотінгер Україна», презентував на Дискусійному Соєвому Клубі власний цікавий дослід цього року, де порівнював суцільне й точне висівання.

Одну ділянку засівали Pöttinger AEROSEM із міжряддям 25 см (у сівалки міжряддя 12,5 см, висівали, заглушивши через сошник) з нормою 600 тис./га. Іншу – сівалкою точного висіву, з міжряддям 70 см, у два проходи зі зміщенням, з тією самою нормою (в результаті дістали міжряддя 35 см). Польова схожість суцільного висіву продемонструвала 585 тис. рослин на 1 га, тобто 97,5%. Точний висів продемонстрував схожість лише 527,5 тис. рослин (88%). Рівномірність посіву очікувано краща в точного висівання: середнє відхилення 7% проти 11% суцільного. Цікаво, що за точного висівання соя фактично не розгілкувалася, тоді як за суцільного – коефіцієнт гілкування становив 2,7. На рослинах суцільного висівання було більше вузлів і відповідно квітів – майже вдвічі.

В половині вересня соя суцільного висіву показала приблизно 49,6 бобу на рослину, а для сої точного висіву цей показник становив лише 19,7. Не забуваємо також, що собівартість подвійного висіву зростає вдвічі через потребу працювати у два проходи.

Це лише один з аспектів технології вирощування сої, але він чудово демонструє, що для цієї культури навіть у доволі базових питаннях у нас усе ще залишається чимало простору для оптимізації. Ми попросили Володимира Мірненка прокоментувати деякі соєві нюанси, які здатні допомогти вийти на вищий рівень урожайності.

Не існує сої назагал

– Доволі цікаво, що дискусія з приводу суцільного чи точного висіву сої все ще триває в Україні. Як вважаєте, чому?

– Основна причина, чому в Україні взагалі ведеться ця дискусія про те, як правильно сіяти сою, полягає в тому, що ми пробуємо адаптувати й узагальнити досвід різних країн. Проте всі ці методи, які десь чудово працюють, не для сої назагал, а для конкретних груп стиглості.

Для сої технологія вирощування дуже залежить від регіону та групи стиглості. Кукурудза й у США, й у Китаї, і в Україні вирощуватиметься приблизно однаково. Кукурудза з різним ФАО також буде лише трошки різнитися за методами вирощування, а на 90% технологія збігатиметься. Із соєю це не працює.

Якщо ми візьмемо ранню групу стиглості 0000, то для неї технологія вельми різнитиметься з групою стиглості ІІІ, яка дозріває лише в субтропічному кліматі.

Подивимося на приклад Аргентини, Бразилії, Чилі. Вони висівають сою з міжряддям у 76 см. Це там основний метод. Проте це й групи стиглості І–ІІІ. Такі сорти навіть на поливанні в Криму не дозрівають. Їм не вистачає сонця, тепла, літа. Така соя висівається з нормою 80–100 тис./га. 120 тис./га – це для них узагалі загущений висів, стеля. В Україні ми зазвичай висіваємо зовсім інші групи стиг­лості з нормою 450–550 тис./га або взагалі 650 тис./га.

Різні умови вегетації створюють також різні проблеми, з якими різні параметри висіву й мають боротися. Для Бразилії, Аргентини, Чилі характерний надлишок вологи, чимало опадів, дуже високий тиск пліснявих хвороб, які розвиваються в теплому вологому середовищі. Широке міжряддя, провітрювання з просвітленням для них важливе. Там навіть напрямок посіву вибирають або з погляду руху сонця, щоб якнайдовше прогрівалося міжряддя, або з погляду рози вітрів, щоб рух повітря відбувався вздовж рядочків.

Якщо ми цю методику перенесемо в Україну, то втратимо вологу, пересушимо міжряддя, перегріємо ґрунт і дістанемо мінус. У нас немає проблем із надмірними опадами. Наше завдання – акумулювати в ґрунті той мінімум, що випадає з неба, й швидко там закрити, зберегти.

Якщо ми твердимо про європейські чи американські наукові інститути, то там не точиться дискусія, висівати сою на 76 см чи на 12,5. Є чітка градація, яку сою якої групи стиглості висівати на яке міжряддя.

Ті групи стиглості, що теоретично можуть дозріти в Україні, потребують висівання або на зернове міжряддя звичайними зерновими сівалками, суцільно, від 12,5 до 19 см. Деякі групи стиглості в нас краще почуватимуться за висівання на подвійне міжряддя. Використовуються ті самі зернові сівалки, але глушаться через сошник, і в результаті ми маємо міжряддя від 25 до 34 см.

– Якраз прикметно, що в США дискусія про розмір міжряддя перетворюється, по суті, на обговорення часу висіву, через те, що багато хто змушений сіяти сою після кукурудзи, коли звільняється техніка.

– У США існує певна специфіка, яка полягає в тому, що там досі домінує коротка сівозміна кукурудза – соя. Й у більшості господарств основною культурою є все ж кукурудза. Для таких підприємств соя конче потрібна, але не обов’язкова культура. На неї не дуже звертають увагу й висівають її навіть кукурудзяною сівалкою, щоб не купувати окрему техніку.

Проте нині в США є певний пул досліджень, що формують тенденцію до розширення сівозміни. Ці дослідження свідчать, що й кукурудза, й соя найбільшу свою врожайність дають тоді, коли в сівозміні є озима пшениця. Тому чимало американських фермерів додає до сівозміни озиму пшеницю й дістає додатковий аргумент докупити зернову сівалку.

У весняному посіві графіки для сої та кукурудзи часто перетинаються, і це ще один резон для американських фермерів купити зернову сівалку, щоб не відтерміновувати посів сої.

Чому ми сіємо 30-річні сорти

– Якщо казати про регіони України, то де суцільне висівання було б максимально ефективним?

– Це важливе питання, яке потребує досліджень. Теоретично це визначатиметься тими самими групами стиглості сої. Якщо ви візьмете американський, канадський, німецький чи австрійський довідник по регіонах із групами стиглості сої, він виглядає як дуже докладна карта, з багатьма зонами, ретельним поділом. Для України таких мап немає. Найкраще, що я бачив, це дуже загальні рекомендації від деяких продавців посівмату. Ні точності, ні розуміння, звідки такі дані взяті. Зазвичай, це просто суб’єктивна думка того, хто малював цю карту.

Зменшення міжряддя має свої переваги за браку вологи. А брак вологи – це майже вся територія України, можливо, крім зони Львів – Волинь. З іншого боку, ширше міжряддя потрібно для сортів із довшим періодом вегетації. Той самий регіон Львів – Волинь не забезпечує для цього достатньої кількості тепла.

Отже, в підсумку: 75 см міжряддя – це точно не наш метод, таких сортів у нас в принципі немає. Ми залишаємося з вибором між суцільним зерновим і зерновим із перекриттям через рядочок, що за міжряддям приблизно збігатиметься з точним висівом «Інтерплантом» на 35 см. Проте точний висів «Інтерплантом» – це дороге задоволення, і немає підтвердження, що економічно соя дасть вищий урожай. Навпаки, американські дослідження свідчать, що врожай буде на 2% нижчим.

Так висівати зерновою сівалкою суцільно чи з перекриттям через сошник? Цей вибір я б орієнтував не на регіон, а знову на групу стиглості. Залежно від того, яке місце соя займає в сівозміні, наскільки рано висівається та наскільки пізно обмолочується.

Якщо це 00 або 0, тобто соя з довгим періодом вегетації, є сенс висівати нижчі норми, але з перекриттям через сошник. Якщо це 0000, 000 і деякі сорти 00, кращий результат ми дістанемо на суцільному зерновому висіванні.

– Норма висіву також залишається в нас доволі дискусійним питанням, і складається враження, що перемагає загальна тенденція до надмірного загущення.

– Для мене великим відкриттям стало американське дослідження, яке визначало роль генетичної схильності сої до гілкування. Виявилося, що те, чи гілкуватиметься соя, на 80–85% залежить від міжряддя та норми висіву. А генетична схильність до гілкування – доволі незначний чинник. Тобто соя з дуже високою схильністю до гілкування за високих норм висіву не гілкується. А соя з напрочуд низькою схильністю до гілкування за низьких норм висівання цілком нормально гілкується.

Тому норма висіву сої – надто важлива річ. З української практики: ми дуже часто висіваємо завищені норми. Я на одному з підприємств на вимогу агронома був змушений висівати навіть 1 млн 200 тис. насінин/га! Агроном був переконаний, що так він дістає кращий результат.

Ми часто висіваємо відверте сміття. Це ще одна з причин того, що ми економічно можемо дозволити собі висівати високу норму, але зі збільшенням норми не збільшуємо врожай. Ми лише збільшуємо втрати рослин у процесі вегетації та створюємо додаткові проблеми на стартовому етапі розвитку. Всі ті рослини, що проросли, але не дожили до обмолочування, споживали ресурси: використали простір, вологу, добрива, поживні речовини, світло. Конкурували зі своїми сусідами. А за фактом сформували лише солому. На цьому моменті ми відчутно втрачаємо.

Є американське дослідження, яке свідчить: якщо на вашому полі зійшло лише 50% від того, що ви планували, економічно вигідніше це поле обмолотити, ніж пересівати. Соя – надзвичайно пластична до формування врожаю. Якщо ми посіємо менше, ніж потрібно, соя може більше гілкуватися, закласти більшу кількість зернин, сформувати більшу їх масу. Відхилення у врожайності буде дуже й дуже незначним.

Я вбачаю перспективи технології вирощування сої в тому, що ми висіватимемо сучасну генетику, сучасні сорти. Якщо сорт вийшов на ринок більш як 5 років тому, американський фермер вважає його застарілим. У нас же часто-густо висіваються сорти, які вийшли на ринок 20–30 років тому.

Наше завдання – перейти на якісніший посівмат і тоді спробувати сіяти менші норми.

Ґрунтовне – знач ґрунтове

– У США показали новий рекорд з урожайності сої на спортивних ділянках. Стверджується, що одним із ключових чинників стала орієнтація на більшу вагу насінин, а отже, інтенсивний менеджмент пізніх етапів розвитку рослини. Цей напрям зростання врожайності є для нас перс­пективним?

– Урожай сої формують кілька основних чинників. Найвагоміший із них — планова кількість рослин на 1 м2. Ці чинники формуються на різних етапах розвитку рослини. На кожному з етапів ми можемо формувати певний множник, тобто чинники, які в результаті впливають на врожай.

Є типова погода для кожного регіону. Технологія вирощування сої ґрунтується на тому, що ти розумієш сприятливі періоди, які чинники формуються в ці періоди та як робити саме на ці чинники ставку.

Якщо твердити про світові рекорди, вони поставлені в інших ґрунтово-кліматичних умовах, що очевидно, й там ставку зроблено на якийсь з елементів – наприк­лад, на масу тисячі зернин. За умов України, коли соя формує масу тисячі зернин, погодні умови вже зазвичай несприятливі. Тому я б не робив ставку в Україні на велику масу.

– Тобто інвестиції в роботу на пізніх етапах вегетації для нас не вихід.

– Якщо казати про сою з урожайністю до 4 т/га, завдання господарства полягає в налагодженні доволі традиційної технології вирощування: підживлення, обробіток, норми, захист тощо.

Якщо ж підприємство націлюється на врожайність понад 4 т/га, це потребує роботи зі структурою ґрунту. Потрібен баланс макро- та мікроелементів, потрібна кількість гумусу та органічних речовин. Саме кальцієво-магнієвий баланс і вміст гумусу – це те, що відповідає за здатність ґрунту нагромадити вологу, утримувати її та забезпечити здатність рослини довше вегетувати за стресових умов посухи та пікових температур.

Якщо до врожайності 4 т/га азотом сою можуть забезпечити симбіотичні бактерії, що здійс­нюють азотфіксацію, то все, що вище, потребує азоту, який утворився в ґрунті в процесі мінералізації органіки. Тобто органіка там має бути, а умови в ґрунті дадуть їй змогу працювати.

Якщо ми плануємо з прицілом на 10–15 років, якщо працюємо з хімічним балансом у ґрунті, з біологічною активністю, структурою ґрунту, то можемо робити ставку на вищу врожайність. Тому за умов України я вбачаю резерв для врожайності саме в таких ґрунтовних у всіх сенсах моментах.

– Доволі часто можна натрапити на випадки величезних утрат під час обмолочування через занизьке розміщення стручків. Ця проблема корелює з низькою якістю посівмату, яку ви згадували?

– Якість посівмату справді дуже часто низька, зчаста сходить небагато рослин із тих, що були посіяні, й до обмолочування доживає також небагато. В тому прикладі, де ми висівали 1 млн 200 тис./га, до обмолочування доживало 550 тис./га.

Проте низьке кріплення стручків не є питанням генетики. Нині над тим, щоб підняти найнижчу точку кріплення в сої, працюють усі генетичні компанії. Поки що складно назвати їх роботу успішною.

Основний чинник, який впливає на цей параметр, – інтенсивність стартового розвитку. Що інтенсивніше розвивається рослина одразу після сівби, то вище розміщений найнижчий вузол і то меншими будуть утрати під час обмолочування.

А от на інтенсивність стартового розвитку ми можемо впливати. Висівати в гарно прогрітий ґрунт, висівати в структурований ґрунт, де є достатньо водних капілярів і повітряних пор, висівати за меншого міжряддя ту саму норму, висівати зі стартовими калійно-фосфорними добривами чи з тими самими добривами, внесеними з осені під обробіток… Якщо в рослини буде достатньо тепла, вологи й живлення плюс вона відчуватиме збоку від себе іншу рослинку, вона зі старту попнеться вгору. Відповідно, точка кріплення буде вище, а втрати обмолочування будуть нижчими.

– Як ви оцінюєте цей чинник, він істотний для України в контексті збільшення загальної врожайності?

– Іноді восени ідеш по полях і бачиш гарну суцільну ковдру сходів сої. А за фактом це поле, яке задискували після обмолочування. Дуже часто ця падалиця, котра проростає, може в десятки разів перевищувати норми висіву. Тому робота над збільшенням висоти кріплення найнижчого бобу важлива, й це, знову підкреслю, не питання генетики, а завдання технології вирощування.

Нішеві культури – це як лотерея: або великий виграш, або великий програш. Соя давно не нішева культура. Заробіток на ній – це не питання фарту, це питання налагодженої технології вирощування. Цікавтеся сучасними науковими дослідженнями, й вони підкажуть, де шукати резерви рентабельності сої.