Передпосівна аналітика

Три чинники майбутньої драматичної посівної

Слава Україні й Героям Слава, дорогі читачі й читачки.

Знову зустрічаємося на сторінках бойового нашого видання, знову будемо говорити про наболіле й те, що пече і муляє. Бо про те, що веселить і тішить, розмови ще попереду.

Три теми маємо: війна-перемога, посівна і держава. В цих трьох темах живемо і в них прокидаємося та засинаємо.

Посівна-2023 буде цікавою. Цікавим буває комічне й драматичне, але нам слід розраховувати на драматичне, і тоді нас вважатимуть реалістами, тобто поінформованими оптимістами. Ні, ми не кажемо, що все буде погано. Все буде непросто, і цим нікого здивувати не можна. Грошей у багатьох немає, тому асоціації пишуть звернення до уряду з проханням фінансової допомоги. Воно й справедливо, але й питань викликає чимало. Я от поїхав до господарства на Черкащині – не шикують, але гроші є, інвестують, будують, добрива купили, продають свиней, молоко. Тому що сильно напружилися й зайнялися експортом зерна самотужки.

Кукурудзу вдалося продати по $ 205. Треба діяти, нестандартно й дуже енергійно, і з грошима якось можна буде вирішити проблему, оскільки, мені здається, на всі розпачі асоціацій уряд відповість власним розпачем, а стільки розпачу нам нині точно не треба. Поки що бачимо насіннєву напругу лише з ріпаком, його дуже активно забирає ЄС. Проте фінансове забезпечення для тих, хто досі сидить на зерні або продав його за безцінь, залишається одним із сюжетів майбутньої посівної драми. Іншим сюжетом буде волога. Я передбачаю рік насичений вологою, без наших посух. От тільки не з нашим щастям чекати на вологу, коли посіялися. За теплий зимовий період вологи ми недобрали, і вона нахляпає нам саме коли сіятися зберемося, вона не дасть вийти в поле досить довго. І температури зростатимуть повільно. Тож посівна проходитиме наприкінці квітня, аж під травень.

Третій чинник, який позначиться на всьому сезоні, – зменшення посівів кукурудзи. Може, й мільйон гектарів вивільниться від неї, позаяк вирощування дороге, сушіння дороге, логістика захмарно дорога. Тому ми побачимо безкраї поля коріандру та гірчиці, ниви, що колосяться квасолею й овочами. Проте сумнівні прогнози USAID, слабкі насіннєві результати Франції та Румунії, погодні негаразди Північної та Південної Америк дають мені змогу припускати, що восени ми побачимо ціну на кукурудзу (не ГМО) в районі $ 400. Отут дуже обережно: я не стверджую – я припускаю. Це не акуратний аналіз цифрових показників і фактів, а скоріше аналітична інтуїція. До речі, акуратний аналіз теж частенько не працює. Світова бентега його обнуляє. Тож із кукурудзою можна й ризикнути. В крайньому разі спишете на війну. Бо війна нікуди не поділася.

Війна.

Вона весь час з нами.

Поля, поранені снарядами. Люди, які гинуть, чорні хмари диму над головою. Дзвонив до редакції фермер Анатолій Петелько, десь з-під Кривого Рогу. Питав, як жити, коли, каже, гупає й вибухає близько-близько. Багато людей тікає з технікою на Волинь. Що порадити? Віримо в ЗСУ, дорогий Петелько. Коли віра слабшає, беріть журнал до рук – він заряджений вірою, як АКМ ріжком. Підключайте гумор. От уявіть, прийдуть до вас онуки, повилазять на плечі: діду, а як воно було? А ви й розкажете: «От підживлював я пшеницю, а праворуч так гахало, мабуть, «Гради», а потім я сіяв ячмінь, а ліворуч гаубиця – бабах. А я оце так насупився, зуби стиснув і трактор повів прямо на обрій…».

Коли руський мір впаде у власну вигрібну яму

Війна, я думаю, закінчиться цього року. Якісна аналітика, коли розбирає феномен німецького повоєнного індустріального злету, повинна враховувати такий ключовий чинник як німці. Коли аналізують феномен економічного зростання Китаю, ключовим фактором є китайці. Опис японського чуда має враховувати ключовий чинник – японців. У сучасній величезній страшній війні слід ключовими факторами вважати кацапів та українців. У кацапів просто не може не відбутися ближчим часом якогось катастрофічного провалу, на росії все посиплеться одномоментно. Надто вже там конструкція хитка, там людина гине, коли йде до дерев’яного туалету, все згнило – і шубовсть у вигрібну яму. А людина – це ж портрет країни. Тому падіння росії у власну вигрібну яму – питання тижнів і місяців, не більше. Українці ж за своєю природою мисливці й рибалки. Тому після Перемоги ще якийсь час будуть полювати й рибалити, це вже до влади меседж. Треба акуратно все прибрати й навести лад, бо ваш хитрий план: з’їсти бабусю, надіти її капор, лягти в її постіль і накритися її ковдрою – не спрацює. Під ковдрою не сховаєтеся. Бо мисливці прийдуть з собаками. Та й ми тут усе бачимо.

Взагалі на росії є трабл з економікою – сировинна і неефективна; з військом – немотивоване, непрофесійне, застаріла техніка, матчастина розкрадена; з суспільством – 60 % працюють у держсекторі, ідеології й моралі немає, перспективи немає. Поки це було розпилено на величезному просторі, воно якось існувало. Тепер, коли воно все сфокусовано під Бахмутом та Кремінною, посип­леться. Не живуть такі конструкції. Вони, як хата з глини без соломи, – до першого дощу.

Мільйон кожному

Квасолю будемо сіяти? Бо квасоля – сильна експортна позиція. А якщо не буде експорту, самі поїмо залюбки.

Чому, думаєте, я від війни до квасолі? Тому що українці – не тільки мисливці, а ще й стратеги, нам без перспективи ніяк. Має бути план на після війни. І от що я вам скажу: не дуже заморочуйтеся на квасолі. І це я про репарації. Звісно, що кацапи повинні відбудувати все, що зруйнували. Проте і компенсувати страшні наші втрати, зламані долі й життя теж повинні. І тут міжнародні експерти дедалі частіше промовляють одну таку цифру… Ну, ви не біжіть комору прибирати, адже це припущення, але йдеться про мільйон американських доларів кожному громадянину України. З одного боку, гумористична сума, а з іншого – цілком реалістична, враховуючи те, що на репарації підуть значною частиною доходи від продажу нафти й газу.

Важко собі уявити обсяг внутрішнього ринку від такого злету платоспроможності. Однак я з цього приводу пораджу всім, кому не чужа стратегія: придивляйтеся до бізнесів з виробництва саджанців та розсади. Бо куди передусім підуть оці українські мільйони? Ото ж бо й воно. А було б весело: в селі мільйонер Трохим Петрович лясь по дупці мільйонерку Горпину Гнатівну, а вона йому: «Як ви себе поводите, громадянине мільйонере?» – «А що? – відказує Трохим Петрович. – Мені, мільйонеру, тепер усе доступно. Я ж ото сидю на призьбі, бо мільйонер, і мені працювати не треба, і кіт мій теж мільйонер. Правда, Мурза?». Й одразу заробить віником по лисині, бо Горпині Гнатівні, мільйонерці, теж все доступно.

Держава – міцна, як фортеця, комфортна, як «Хаятт»

Ну і держава. Державу нам треба будувати міцну, як фортеця. З багатьох причин. Проте комфортну, як «Хаятт» або «Редісон». Бо нам у ній жити, мільйонерам. Чесну й орієнтовану на інтереси громадян. Сучасну й цифрову. Шмигаль каже, ми зробили стрибок у боротьбі з корупцією, а експерти кажуть – стрибок на місці. Є в нас антикорупційна прокуратура, антикорупційний суд, НАЗК, НАБУ, ще там що… Шмигаль каже, створена державна антикорупційна програма. А насправді це має називатися – державна антидержавна програма, оскільки корупція – це передусім держава. У фермера Петелька в його фермерському господарстві корупції немає. Вона вся в державі. І боротьба з нею ведеться дивним чином: створили БЕБ (бюро економічної безпеки) замість податкової міліції. І очолив БЕБ очільник податкової міліції, і до складу БЕБ увійшло 70 % податкових міліціянтів. І після пів року існування вже створено депутатську тимчасову слідчу комісію з розслідування діяльності БЕБ і пропонується звільнити повним комплектом увесь склад БЕБ та набрати нових людей. Дивовижні й незбагненні конкурси на керівні посади по судовій реформі, податковій, антикорупційній. Там не встежиш за вимогами 5-річного стажу керівної роботи, іншими вимогами до доброчесності кандидатів, і я не є експертом з цієї діяльності, оскільки стежити за цими перипетіями огидно.

Є проста логіка і раціо в цих напрямах. Є майновий стан усіх кандидатів. І є стаж роботи. У більшості стаж роботи значний і зарплати чималенькі. Проте жодним чином вони не дають змоги купити автомобілі, будинки, земельні ділянки й дорогі годинники, якими, знов-таки, володіє оця більшість. Це ж дуже просто та опрацьовано в багатьох країнах: майно кандидата має відповідати його заробіткам. І все. Заповідане бабцями, дідцями й дядьцями, подароване шваграми й кумами натикається на одну просту вимогу: не брешіть. Що ви ото під ковдру ховаєтеся в бабусиному капорі? Поки що лівацтва в нас не стільки, щоб конфісковувати все подароване шваграми, то й користуйтеся, але не пніться до конкурсів на антикорупційні посади з отим усім.

У суспільства сформувався чіткий запит на справедливість. На чесність. Будьте справедливі й чесні. Це важко. Проте все інше для вас – смертельно небезпечно.

Ми тільки так переможемо країну, де перестати красти не можуть. Ми тільки так збудуємо фортецю, яка всередині – «Редісон» і «Хаятт».

До речі, квасоля – хороша ідея. А коріандр я вам радив сіяти? Так? Ну, забув, забув.

Обнімаю вас посеред цієї війни й біди. Ми з вами тут, мов стовпи, до яких кріпиться вся посівна, вся країна, весь світ. Віримо в ЗСУ і стоїмо, тримаємо й тримаємося. 

Ваш головний редактор