І урочисто повідомляю, що віднині вас зараховано до Клінінгового антикорупційного підрозділу тилу і флангів – КАПТІФ. Назва невдала. Тому що в перекладі з англійської, яка небавом стане другою державною мовою в Україні, captif – це полонений. Ну, а які ж ми з вами полонені? Ми вільні люди вільної країни, що бореться за свою незалежність. Колись з одним читачем я особисто дискутував, гаряче його переконував:
– Що держава? Що вона вам забороняє, в чому перешкоджає? Держава – це ж ми з вами!
Дядько знітився і, відводячи погляд, промимрив:
– Ну так… Справді… Проте ж воно так не є…
Не є.
Тому що податкова може в один момент зупинити ваше підприємство і навіть арештувати рахунок. І потім приїдуть похмурі люди й сядуть у вашій бухгалтерії розкидати папери. Поки ви не зателефонуєте комусь у податковій і не передасте грубий пакет із неновими двохсотками. Тоді всі поїдуть і дадуть вам спокій на пару місяців. Це був ваш прямий контакт із державою. Якою є ви, але не зовсім.
Пожежники можуть приїхати за своїм пакунком із заяложеними п’ятдесятками, і якщо ви не второпали, за чим саме вони приїхали, все вам опечатають і накладуть заборони та штрафи. За ними інспектори з охорони праці. Ми в полоні в них, у корупціонерів. То вони вимагають надіслати насіння, яке ви купили за власні гроші до власної сівозміни, на аналіз, хоча не мають ані лабораторії, ані фахівців; то вимагають від вас державної реєстрації резервуарів для збереження дизпалива, яке ви одвіку збираєте на посівну; то вимагають державної реєстрації причепів або граблів. Люди в районі дали великі хабарі, щоб потрапити в сільгоспуправління, і тепер їм треба не сільгоспуправляти, а відбити хабарі й заробити маржу.
Над ними – такі самі, тільки хабарі більші. А ми ж усміхаємося, коли у виборчий період дивимося, як ці люди «бігають, суєтяться», а ми зайняті ділом і чимчикуємо до свого комбайна…
А потім дивуємося, коли господар «Байрактару» каже: за енергопідведення до майбутнього заводу правлять 10 мільйонів доларів і кажуть, що за два роки зроблять.
А потім раптом бачимо, що буряк і картопля, яких ви пару десятків тонн уже відправили у військо безплатно, ще й своїми машинами на своєму дизпаливі, в контрактах міноборони коштують у рази більше, ніж у міському супермаркеті. Мовчіть про яйця по 17 гривень.
– Ой нє, нє, нє, не зараз! – верещать вони, коли ми починаємо підніматися з лави й намацуємо вила. – Ой не зараз, бо буде великий наступ ерефії, і нам треба всім об’єднатися, щоб відбити лютого ворога!
А хлопці з фронту вже кажуть: «Ми в політику не підемо. Ми просто прийдемо і повісимо на ліхтарях мародерів».
А на околиці вашого села більшає шеренга синьо-жовтих прапорів.
Зараз, брате, зараз, сестро.
Давайте розклеїмо на всіх воротах і всіх управліннях над столами керівників великий синьо-жовтий напис: Уповноважений Клінінгового Антикорупційного Підрозділу Тилу І Флангів. І коли до вас хтось приплентається за пакетом з грошима, не полінуйтеся запротоколювати прихід й особу цього зайди та переслати до НАБУ і СБУ. Вішати не спішіть, бо ще оштрафують.
Проте само воно не зникне. Оскільки жива система: посади не мають сенсу, дозволи й сертифікати не мають значення, надбудова живиться виключно коштом приватного сектору та бізнесу. Система володіє арсеналом гальмівних і заборонних засобів для шантажу та здирництва і ніяк не сприяє бізнесу та приватному сектору. Вона ним живиться. Їй байдуже, що ви експортер, що платите податки, що упорядковуєте школи й лікарні, ремонтуєте дороги. Навпаки, за несанкціонований ремонт дороги вас можуть оштрафувати так, що ви вже ніколи цією дорогою не їздитимете.
Ми проґавили свій шанс після Майдану і повинні використати його зараз. Ми повинні зробити країну чесною. Ми повинні зробити Україну територією справедливості та прозорості.
Ми повинні зробити державу іншою. Справжньою. Чесною. В якій митник ну просто ніяк не може важити 150 кг. Тому що в нього велика відповідальність і багато фізичних рухів від фури до кабінету, а зарплата не дає можливості накупити 20 кг сала і кілограм чорної ікри на кожний обід.
І почнемо ми зараз, негайно. Тому що ми – за спиною ЗСУ, а Клінінговий антикорупційний підрозділ – це громадська одиниця ЗСУ. А за нашою спиною – наше село, школа, лікарня, поля і прапори на сільському цвинтарі.
А квапитися треба, бо готуватися до посівної час.
А як воно готуватися? Та як завжди, отак дивитися в простір, чмихати, курити на призьбі (але ще холодно). І крутити в голові думки, балансувати: кукурудзу, значить, сіяти не треба. Дорога й мокра. Дешева на ринку. З іншого боку, рецесія ніби замислилася й колупає в носі, так на неї всі чекали, а теперка МВФ ніби прогнозує покращення. В США збільшено прогноз зростання ВВП (а насправді там мав би бути добрячий ріст через збільшення виробництва зброї, збільшення робочих місць). Посуха там кукурудзі неабияк завадила. В Європі теж. Тому кукурудза, яку зараз ви не плануєте сіяти, цілком може на кінець літа виявитися золотою. І навіть за внутрішніми цінами сягне 200 доларів із поля, а на світових ринках полізе до 400 доларів. Ні, я поля не маю і ні до чого вас не спонукаю, але потім згадайте: а я попереджав.
Гаразд, якісь ранні гібриди можна трохи спробувати… А вони є? Що там з насінням на ринку? Перевірте своїх постачальників. Оскільки аналіз ринку – це, власне, розуміння попиту і пропозиції. Який там попит? Якщо ранніх гібридів повно, значить, і вам не варто брати, коли люди не беруть. А якщо немає? А якщо люди помиляються, як це зазвичай трапляється з ними? От і збалансуй думки.
Питаю доброго друга-аграрія, що буде сіяти. Каже, збільшить льон і сочевицю. «От цікаво, – кажу. – А куди продаватимете?» – «Та не знаємо, якось воно продасться…»
Ось тут я насторожився. Це хибний совковий підхід. Спочатку зробити, а потім шукати, кому воно треба. Бізнес робиться точно навпаки. Про всяк випадок зателефонував Глібу Лук’яненку до «Агроекології»: чи робить корективи у сівозміні. Каже, збільшать трохи сою, яка раніше не надто шанувалася в господарстві, а решта – як і було… Та й продана вже трьом чи чотирьом європейським споживачам майбутня продукція… От же ж золота дитина, цей Гліб, хоча, звісно, не все і не в повному обсязі законтрактовано, але ж база і кістяк є, а далі – як поталанить з погодою. Хоча й заздрості Лук’яненко не чужий: он, каже, міноборони купує яйця по 17 гривень, а тут свої, органічні, від ломан браунів, хоча б по 5 продати…
Нелегкий у нас, читачу й читачко, цього року баланс думок. Світ готовий платити за зерно дорого. Вивезти його – важке завдання, а ще ж будуть великі битви на фронті. Там мусимо перемогти.
Друге: от навирощуємо гірчиці, льону, ще різних квасолевих, коріандрових та дрібнозернових, а куди продавати? Ринки нішевих продуктів малесенькі. Ваша тисяча гектарів гірчиці здатна знищити ціни в усій Європі. Балансуймо.
Й останнє: чи буде цей рік так само дощовий і теплий, як попередній? Шанси є, але ж скільки сумнівів…
Щодо відсутності снігу взимку я не переймаюся. Бачили ми сніговий завал у березні й навіть у квітні. Вологи не бракуватиме…
Думати треба про зміну країни.
Про Перемогу.
Баланс цих двох чинників і визначатиме все наше життя і життя наступних поколінь.
А зовсім не гірчиця і непосіяна кукурудза.
Борімося й поборемо, нам Бог помагає.
Обнімаю, друже й сестро.
Обнімаю. 
Ваш головний редактор
2023-03-10
