Чи можна втекти в цукрові буряки?

Експорт цукру – це питання дипломатії

«Ми давно не виробляли стільки цукру, як цього року», – стверд­жує в. о. голови правління Національної асоціації цукровиків України Назар Михайловин.

– Змінилася навіть тенденція закриття цукрових заводів – їх почали знову відкривати. Якщо торік працювало лише 23 цукрові заводи, – пояснює Назар Михайловин, – то поточного року вже запустилося 30. Зернові культури припинили бути маржинальними, а буряки залишилися прибутковими. До того ж у секторі працює дуже зручна давальницька схема. Все це підвищує зацікавленість фермерів.

– Проте цукрова галузь довго була обмежена майже суто внут­рішнім попитом. Чи виходить експортувати надлишки?

– Від початку великої війни внут­рішнє споживання цукру відчутно зменшилося. Чимала кількість людей виїхала, певні території окуповані. Якщо до 2022 р. внутрішнє споживання оцінювали в 1 млн 250 тис. т, то нині це 1 млн – 1 млн 50 тис. т. Кондитерська галузь не збільшує споживання, навпаки: є питання використання цукрозамінників, які знижують собівартість.

Посівна площа поточного року під цукровими буряками – 250 тис. га. Прогнозоване виробництво цукру – 1 млн 700 тис. т. Тобто ми розуміємо, що 600 – 650 тис. т слід експортувати.

Проте зараз в Європі є дефіцит, який можна оцінити у 2 млн т. ЄС  зацікавлений у придбанні українського цукру.

– Де наша реалістична стеля? Чи є місце для нових гравців у вирощуванні цукрових буряків? Адже навіть 600 тис. т експортованого цукру – це відносно небагато.

– Ми навіть переробити понад 2 млн т нині не зможемо. Перед війною продовжувалася деградація цукрової галузі. Якщо в 1990-ті в нас було 192 цукрові заводи, то вже 2017 – 2018 рр. – 45 заводів, виробництво на рівні 2,2 – 2,5 млн т.

Мінімальні площі під культурою становили 50 – 60 тис. га. Останні три роки – 210 – 220 тис. га. Тому порівняно з довоєнними обсягами експорту в 75 – 120 тис. т за рік нині ми спостерігаємо помітне зростання.

Нові цукрові заводи? Це дуже дорога інвестиція. До того ж у нас ще є кілька закритих. Їх можна модернізувати відносно дешево, від € 2 млн до € 5 млн. Будівництво з нуля – куди дорожче.

Наростити експорт, думаю, також істотно неможливо. Експортні перспективи лежать суто в галузі дипломатії: чи зможе домовитися уряд з Європою. Якщо ми повернемося до квотування та мита, привабливість буряків може впасти. Спрогнозувати ж, що буде через 5 років – напрочуд складно.

Ми недостатньо витискаємо

Сергій Горобець, комерційний директор ТОВ «Сесвандерхаве-Україна», компанії – лідера у виробництві насіння цукрових буряків, не вважає, що масштаби бурякового буму найближчим часом будуть великими – заскладна та задорога це культура. Якщо кукурудза з 1 тис. $ / га виснажує ваші оборотні кошти, то цукрові буряки з 2 тис. $ / га навряд вам сподобаються.

– Наскільки цього року зросла зацікавленість аграріїв цукровими буряками?

– В Україні стабільно сіяли до війни 200 – 220 тис. га. Проте 2022 р. кілька регіонів не змогли посіятися, відповідно площі під культурою зменшилися десь на 40 тис. га. Уже 2023 р. усі трохи призвичаїлися до умов війни, площа зросла орієнтовно на ті самі 40 тис. га. Тобто це не приріст, просто повернення до минулого сталого рівня 5-річного періоду.

Позаяк аграрії мають проблеми з реалізацією зернових, багато хто обирає цукрові буряки. Є такі приклади й серед потужних гравців. Зокрема в «ТАС Агро» ніколи не сіяли цукрові буряки, а цьогоріч спробували вперше 300 га.

Багато не дуже великих фермерів пішло в буряки завдяки прог­рамам від цукрових заводів, від холдингів, які спеціалізуються на цій культурі та потребують ще більше сировини. Прикладом тому є «Укрпромінвест-Агро» та їх Крижопільський цукровий завод, які започаткували прог­раму «Цукровий буряк – вибір розумних» і підтягують під цю програму давальців. Забезпечують агровиробників насінням, технікою, агрономічним супроводом, консалтингом. Розраховуються цукром чи грошима.

Наступного року площі, думаю, ще зростатимуть: деякі холдинги вже збираються їх збільшувати. Хоча остаточне рішення багато середніх фермерів ухвалюватиме десь у лютому. Тільки такі запрос­то можуть додати ще 20 тис. га.

– Під час вирощування цукрових буряків чи не найголовнішим чинником є відстань до заводу. Яке логістичне плече зараз вважається прийнятним?

– За 90 – 100 км будь-який цукровий завод сам надає техніку для транспортування безплатно. Все, що далі, потребує окремих домовленостей. Утім, нині цукрові буряки – мабуть, найприбутковіша культура в країні.

– Однак вона ніколи не вважалася простою.

– Так, не кожен агроном зможе її виростити. Вона є як найприбутковішою, так і найскладнішою. Втім, нові технології дещо полегшують вирощування культури й дають змогу успішно працювати з нею вже більшій кількості фермерів.

– Однак ринок цукру доволі обмежений. Внутрішній – упав, європейський не виглядає стабільним. Скільки нашого цукру може стабільно з’їдати Європа? Чи можемо ми поставити мету повернути виробництво бодай до 2 млн т на рік?

– На мою думку, це забагато. Так ми лише обвалимо ціну всередині країни. Європа – нестабільний ринок. До кінця вересня взагалі була чинною заборона на експорт цукру. До цього давали квоту 20 тис. т, а це – ніщо. Щойно в ЄС сталася посуха, й там недобрали чималу кількість своїх буряків, квоту вони на певний час зняли. Проте випадки перекриття експорту не дають змоги твердити про те, що нас на європейському ринку чекають.

– Що зі світовим ринком? Завжди вважалося, що він профіцитний, і з буряковим цукром на ньому нема на що розраховувати. Однак останні заборони експорту з боку Індії, здається, змінили картину. Чи може світовий ринок стати дефіцитним у середньотерміновій перспективі й тим спонукати нас до збільшення обсягів?

– Так, Індія продовжила обмеження на експорт цукру. Й на світовому ринку очікується певний дефіцит. Проте варто розуміти, що ситуація тут залежить, наприклад, від ціни на етанол чи від курсу бразильського реала. Щойно цукор гарантує більше прибутку, виробники в тій самій Бразилії перемикаються з виробництва етанолу на виробництво цукру й здатні закрити будь-які обсяги. Це доволі швидка про­цедура, й цукру буде хоч лопатою вигрібай. Тому наші перспективи все ж обмежені, й збережуться вони хіба ще кілька років.

– Чи не повторять цукрові буряки 2024 р. історію деяких інших культур, ціна на які нині обвалилася? Чи не буде перевироб­ництва, чи не впаде внутрішня закупівельна ціна?

– Не думаю, що ми дійдемо до такої ситуації. Знову повторю, що не кожен агроном наважиться вводити цю культуру в сівозміну. Крім того, потрібна специфічна техніка. А ще є погодний чинник. Побачимо, наскільки сніжна зима нас очікує, які будуть запаси вологи, чи будуть дощі навесні.

Влітку в центральних і східних регіонах по 40 – 50 днів не було дощу. Тому зараз середня врожайність по Україні – 47 т / га. На сході й взагалі по 35 т / га.

А ще раз на кілька років відбувається спалах кореневої гнилі. То ж ризикована культура, проблематична. Через те ринок не обвалиться. Ну і цукор доволі легко транспортувати. Якщо дипломати організують домовленості, вивезти його вагонами – немає жодних проблем.

– Якщо розглянути оптимістичний сценарій, який максимальний обсяг цукрових буряків ми можемо сіяти?

– Щоб усім було зручно, щоб не було перевиробництва, це – 300 тис. га.

– Скільки зараз коштують цукрові буряки в процесі вирощування?

– Пересічно 60 – 70 тис. грн / га.

– Чи є розуміння в аграріїв, що в цій культурі потрібна добра генетика?

– Саме на ринку насіння цукрових буряків усі давно зрозуміли, що тут інша генетика просто не розглядається. Занадто дорога культура, щоб ризикувати.

– Може підняти потребу в сировині та маржинальність вирощування культури збільшення глибини переробки?

– Великий попит уже тепер має жом на корми. Його в сезон купити майже неможливо, в гранульованій формі він увесь іде на експорт. Біоетанол і біогаз уже виробляють кілька наших цукрових заводів. Утім, тут потрібне державне регулювання, щоб закрутити замкнений цикл переробки. Тим паче, що сучасний біогазовий пристрій коштує понад € 10 млн. Якщо витиснути з цукрових буряків усе, що вони дають, це – грандіозна культура. Проте я поки що не знаю нікого, хто б використовував потенціал сировини на 100 %.