Чи є мотиви позитиву для галузі?
«А тваринництво в нас – це соціальний проєкт», – цю фразу почув від директора української агрофірми із середнім банком землі з десяток років тому. Кількома хвилинами раніше ми обговорювали рослинницьку рентабельність і в розмові лунали просто шалені цифри. «Так що, тваринництво – бідний родич рослинництва?» – запитав я тоді. «Ну, чого так. Не якась бідося, а соціальний проєкт, адже людині потрібно дати роботу», – почув у відповідь.
По тому раз у раз питав у голів агрофірм, що неабияк шанують тваринництво, про їхнє ставлення до цієї фрази про соціальний проєкт. Були й такі, хто погоджувався з таким поглядом, а були й ті, хто зарозуміло посміхався у відповідь. «Передайте вашому недолугому співбесідникові, що він гребує професійним підходом, ось і має соціальний проєкт, а не бізнес», – почув від знаного аграрія, Героя України. Хай там як, а нині ситуація докорінно змінилася.
Тваринницька соломинка
Посприяла змінам назагал війна, трясця, а зокрема – ланцюжок проблем, спричинених нею, непроханкою. Тваринництво для багатьох дрібних агровиробників стало й ключем до виживання за воєнних умов, і трампліном для розвитку. Ірина Бандура, власниця волинської сімейної перепелиної ферми, коштом гранту від міжнародної науково-дослідницької компанії Corteva Agriscience наприкінці березня 2024 р. запустила проєкт «Перепелятко-Бандурятко: від яйця до м’яса» – виробництво охолодженого перепелиного м’яса, що дасть змогу збільшити річний прибуток ферми на 23%. Також проєкт допоможе поліпшити раціон хворих Волинського обласного шпиталю для ветеранів війни, куди щомісяця передаватимуть для пацієнтів частину виробленої продукції – м’яса та яєць. Грант був отриманий у рамках освітньо-грантової програми TalentA восени 2023 р.
Родинна ферма Ірини Бандури працює вже чотири роки та, маючи 4-тисячне поголів’я, постачає перепелині яйця до магазинів Луцька. Розпочата росією повномасштабна війна призвела до відчутного зменшення виробничих потужностей великих виробників перепелиних яєць у південних і східних регіонах України, через що на ринку виник певний дефіцит продукції та з’явився запит на охолоджене перепелине м’ясо, навіть попри збільшення собівартості через здорожчання електроенергії та цін на пальне. Зростання попиту підштовхнуло Ірину замислитися про масштабування бізнесу, для чого вона пішла навчатися до програми TalentA-2023 і взяла участь у грантовому конкурсі.
«Виходячи з потенційного розміру ринку й трендів до збільшення споживання органічної та дієтичної продукції, ми з родиною вирішили розвивати бізнес, і я взяла участь у програмі TalentA, яка не лише допомогла мені запустити новий вид продукції, що є дуже корисним для здоров’я мешканців громади, здоров’я наших воїнів, яким ми плануємо передавати м’ясо, а й познайомила мене з великою кількістю неймовірних фермерок України, разом з якими я пишаюся можливістю робити свій внесок у продовольчу безпеку країни», – прокоментувала Ірина Бандура.
Step by «Степ»
Генеральний директор ФГ «Степ» (Черкаська область) Олександр Сторожук рослинництво підпорядковує потребам тваринництва. Приміром, каже, хай яка була б рентабельність цукрових буряків, проте площі під ними ми не можемо збільшувати через тваринництво. «Рентабельність слід робити через тваринництво, – наголошує Олександр Миколайович. – Тваринництво – соціальний проєкт? Скажу, що в мене років сім тому так само було. Проте… Коли його пустити на самоплив і доїти 14–18 л молока на одну корову на день, то це буде соціальний проєкт, а коли доїти 30–35 л молока, то це вже буде бізнес.У нас нині цей показник становить 31 л молока. Ще нам зростати й зростати. Та поступово розвиваємо тваринництво: свинарство й ВРХ».
Показово, що під час нашої розмови про бобові почув від Олександра Миколайовича, що він відмовився від гороху. «Ціна нестабільна?» – перепитав я. «Ну й ціна, звісно, проте мені такої культури на корми не потрібно. Тваринництво визначає, що мені сіяти. Раніше, скажімо, свинарство вистрілювало: то ціна була, то не було, однак я по нулях не працював. Усе одно якийсь прибуток був». Про перспективу Сторожук каже так: «Проєкт є: забійний цех, переробка м’яса. Все впирається в кадри. Можна взяти кредит, побудувати, а як не буде кадрів… Кадри вирішують усе, як казали за радянських часів. От, скажімо, по ВРХ не було в мене заступника. Дійшло до того, що думав відмовитися від цього напряму. Я сам – рослинник. А якщо чимось опікуватися, то варто робити це всерйоз, а не поверхнево. От зараз по ВРХ на 450 голів корів я заробив на місяць 1 млн грн. Та людей усе ж таки не вистачає. От по свинарству було сьогодні 12 опоросів. Одна людина приймала ці пологи цілу ніч…».
Прийдешність
Що далі? Якщо логістичне питання не стоятиме гостро, то рослинництво цілком може взяти реванш у тваринництва за просідання у воєнні роки. Й певні сумніви в стійкості тваринницької моделі в Україні є, чого там приховувати.
«Сектор ВРХ уже впродовж 20-ти років перебуває в спадному, депресивному стані, й наші прогнози демонструють, що такий стан триватиме», – зазначив науковець із Поліського національного університету, який досліджує тваринницькі ринки, Петро Пивовар.
Він представив свою аналітику під час вебінару «Агровигляд України 2024–2033. Прогнозні оцінки на базі моделі AGMEMOD», організованого Німецько-українським агрополітичним діалогом. Повномасштабне вторгнення рф посилило скорочення поголів’я ВРХ, спричинивши різке падіння виробництва яловичини та молока. Попри те, що після 2024 р. очікується відновлення чисельності, тенденції, які спостерігалися до того, спричинені низькою ефективністю і високими операційними витратами, й надалі впливатимуть на стан галузі. Водночас середня забійна вага та надої зростали впродовж останніх двох десятиліть завдяки переходу від домашнього виробництва до господарського та впровадженню ефективніших технологій і практик.
Поголів’я ВРХ в Україні нині ледь перевищує 2 млн голів (2000 р. ця цифра становила заледве чи не 9,5 млн голів). Певний позитив Петро Пивовар вбачає в тому, що темпи падіння останнім часом уповільнилися. Водночас темпи скорочення поголів’я в домогосподарствах набагато вищі, ніж темпи скорочення в сільськогосподарських підприємствах, і поступово ці темпи розходитимуться і надалі. Різними дорогами прямуватимуть, одне слово. Прогнози невтішні: згідно з ними, 2033 р. поголів’я ВРХ в Україні сягне історичного мінімуму: 1,17 млн голів.
А як щодо молочного стада? Цікавий момент, на якому наголошує Петро Пивовар: із 2023-го по 2024 р. будуть найменші темпи скорочення молочного стада (відповідно 1,267 й 1,253 млн голів). Тенденція подібна: сільгосппідприємства потроху нарощують молочне стадо, домогосподарства поступово скорочують. Однак через російське вторгнення, через запровадження воєнного стану накреслилися цікаві течії-нахили. Опитування на селі, проведені в Житомирській, Вінницькій, Київській областях, засвідчили: чимало чоловіків мобілізовано, а на селі корова – й джерело харчів, і повноцінне джерело фінансових надходжень, відтак 2023 р. не здавали так масово корів, як до того. Водночас продовжували здавати немолочне стадо: молодих нетелів, телят. Люди дуже переживали за те, чи вистачить кормів для корови, тому молодняк збували. Однак довготерміновий прогноз каже про те, що 2033 р. кількість молочного стада в Україні впаде до 876 тис. голів.
А от середньорічний надій на одну корову поступово збільшуватиметься. «Тут відбивається саме технологічний аспект. Збільшення ВРХ у сільгосппідприємствах, принаймні стабілізація поголів’я, позитивно впливає на середньорічний надій, адже рівень технологічного, ветеринарного забезпечення там набагато вищий», – підкреслив Петро Пивовар. Ця цифра 2033 р. сягне 6381 кг.
Цікаві тенденції з пересічною забійною вагою. Основним чинником у цьому контексті є ціна. 2019 р. відбулося падіння середньої забійної ваги майже на третину (від 174 до 102 кг). Причина тому – 2-річне зниження ціни на ВРХ упродовж 2018–2019 рр. А 2020-го ціна піднялася на 20%. І більшість домогосподарств не чекала, що буде, а одразу ж почала здавати. 2023 р. ішло поступове збільшення, 2024-го має бути стабілізація забійної ваги й до 2033 р. вона буде більш-менш на одному рівні: близько 170 кг. Ціна ВРХ на період до 2033 р. також поступово зростатиме. Виробництво яловичини й телятини в короткотерміновій перспективі збільшиться, однак із 2026 р. має розпочатися падіння, і 2033-го цей показник зменшиться до 106 тис. т, що буде нижче навіть показника 2022 р. – часу початку повномасштабної війни. «Дуже цікавим чинником (ми нині думаємо, як його змоделювати й правильно представити) є вік тих, хто тримає ВРХ на селі. 70% таких – це люди у віці за 70 років. Через два-три роки ці люди просто водночас можуть усі відмовитися від утримання, і падіння в такому разі буде колосальним», – зазначив Петро Пивовар.
Ціни на молоко поступово зростатимуть. Основний чинник у цьому контексті – попит і пропозиція. Молока на ринку буде менше, відтак і ціни підуть угору. За валовим надоєм тренд спадний, проте не катастрофічний. Очікується, що негативний тренд у внутрішньому споживанні яловичини залишається незмінним. Курятина замінятиме її як джерело білка для споживачів.
Справді, ринки курятини та яєць в Україні стабільно зростали впродовж останніх двох десятиліть, насамперед через перехід від домашнього до промислового виробництва, яке відчутно виграє завдяки ефекту масштабу. Зростання виробництва, поєднане з нижчими за світові внутрішніми цінами, зумовило також і чимале зростання експорту. Прогнози на повоєння свідчать, що рівень виробництва м’яса та яєць відновиться до довоєнних показників 2021 р. Очікується і відновлення довоєнного позитивного тренду обсягу експорту (нині він становить 32% від загального виробництва курятини та 15% від загального виробництва яєць). Очікується, що внутрішнє споживання м’яса птиці та яєць зросте й стабілізується завдяки поверненню переміщених осіб, а також через позитивний тренд споживання на душу населення. За прогнозами, експорт яєць 2033 р. сягне рекордного показника в 239 тис. т.
«Рослинництво – бізнес, а тваринництво – соціальний проєкт?» – перепитав мене один із топменеджерів середньої української агрофірми, що опікується обома напрямами агровиробництва. Й надалі одповів: «Нині, радше, навпаки». Втім, чи надовго оце «навпаки»? Чи внесе реальність коригування в наукові розрахунки (зазначу, до слова, що їх здійснювали, виходячи з передбачення, що повномасштабна війна протриває до кінця поточного року)? Може бути й інший варіант: новаторство українського агробізнесу відкоригує прогнози. Чом би й ні?!
Читайте також:
2025-07-07
