На Днях поля від великих компаній фермери-відвідувачі зазвичай доволі скептично ставляться до результатів, які їм показують на демоділянках, бо на іншій події за схожих умов побачать перевагу насіння чи технології іншого продавця. Проте чи можна довіряти власним випробуванням? Віктор Філатов, керівник ТОВ «Харківське насіння», вважає, що в багатьох господарствах досліди або неправильно закладають, або неправильно інтерпретують.

– Вітчизняні аграрії закладають забагато дослідів чи недостатньо? – адресую перше запитання пану Віктору.

– Здебільшого – забагато неправильних. Я інколи не розумію логіку рішень. Є, наприклад, господарство, яке жадає вибрати для своїх умов гібриди соняшнику. Навіщо закладати дослід на 40 гібридів? Вочевидь, достатньо в трьох компаній узяти по п’ять гібридів різної групи стиглості, що підходять за районом вирощування та за технологією, стійкі проти певного гербіциду. Це щонайбільше 15 гібридів. Навіщо робити зоопарк, якщо навіть насіннєвики попереджають, що це генетика для інших умов. У мене є сусід у Харківській області, який заклав дослід із сортами пшениці. Половина навіть продавцями не позиціонується як ті, що підходять для кліматичної зони. Навіщо сіяти сорти для Полісся?

– Що заважає господарствам робити все правильно?

– Для цього має бути людина, котра розуміє, як ставиться дослід і що таке математична статистика. В дуже великих компаніях такі фахівці є. А вже на рівні середніх – украй рідко. У господарств, що обробляють до 5 тис. га, подібних людей практично немає.

– Немає тому, що фахівці дорогі, чи просто запит до ринку праці не сформульовано?

– Насправді це нескладно. Є підручники з методик польового досліду, за місяць можна опанувати. А далі – закони статистики, які використовуються для будь-яких схожих робіт. Точно так само працюють методи випробування препаратів у медицині, наприклад.

– Ви бачили в Україні приклади за дизайном сліпих рандомізованих випробувань?

– Так, бачив, якщо автор вбачає можливий конфлікт інтересів. Оскільки для агровипробувань є додаткові ризики зовнішнього втручання. Ніщо не заважає зацікавленій стороні вночі внес­ти на мікроділянку 2 – 3 відра сульфату амонію, щоб вплинути на порівняння гібридів. Цілодобову охорону ж не зробиш, як біля сейфа.

– Чому в Україні не поширена спортивна агрономія, коли на демоділянках демонструють рекорди? Так, вони майже непридатні для масштабування на товарні посіви, але дають змогу зрозуміти тонкощі менеджменту врожайності.

– По-перше, це дуже дороге задоволення. По-друге, якщо йдеться про світові рекорди, то вони встановлюються за кращих від наших кліматичних умов. У нас основні культури лімітує не лише волога, а й кількість сонячної інсоляції. І по-третє, на мою думку, найважливіше: у більшості ферм тих самих США – мінімальна кількість найманих працівників. Фермери роблять усе самі. Тому вони й вважають наші господарства латифундіями. Вони прив’язані до землі, люблять її, самі сидять у комбайні. Це їхній вияв жаги до самоствердження, свого роду хобі. У нас же механізатор це не робитиме, а директор 60 % свого часу навіть не бізнесом опікується, а відвідує адміністрації, сільські ради, чиновників, військ­комати…

– В Україні досі не з’явилися незалежні майданчики випробувань, як це працює, зокрема, в Європі. Чому наші фермери не сформували запит на відповідну послугу?

– Немає розуміння цінності інформації та вартості інтелектуального продукту. Людина вже готова платити за матеріальні об’єкти, але досі не розуміє, що кілька сторінок тексту, що здатен істотно поліпшити її бізнес, також вартує грошей. Саме тому в нас багато кейсів, коли консалтингові компанії змушені судитися, тому й дуже високий рівень піратства тощо.

Компанія, що вирішить продавати результати польових дослід­жень, у нас грошей не збере. Бо один клієнт купить, а інший «попросить».

– Топові гібриди чи сорти, по суті, дуже мало різняться за параметрами. Чи варто невеликому господарству взагалі вкладатися у випробування з підбору генетики?

– Професіоналізм починається з уваги до дрібниць. У деякі роки залежно від умов для культури нормальною рентабельністю може бути 15 – 20 %. Якщо гібрид А протягом трьох років показував урожайність на 8 % кращу за гібрид В, то це вже істотна прибавка до свого прибутку. Якщо взяти соняшник, середню врожайність і нинішні ціни, то це до 5 тис. грн / га. Додаткових! Так, вам довелося витратити на експеримент за три роки десь 300 тис. грн і виділити невеличку ділянку. Проте таке випробування окупиться, навіть якщо ви працюєте на 1 тис. га.

Шість типових помилок під час закладання випробувань

(за Віктором Філатовим)

1. Маленькі ділянки, на яких працюють великою технікою, зокрема зерновими комбайнами

Відносна похибка на ділянках до 1 га становитиме більше різниці між ділянками різних гібридів під час збирання зерновим комбайном. Залишок у комбайні може становити десятки, а то й сотні кг. Наприклад, залежно від того, чи його передні колеса на 5 см вище задніх чи навпаки, чого ви не побачите неозброєним оком.

Маленькі ділянки демонструють релевантний результат лише за застосування відповідної техніки для збирання врожаю. Важливо також чітко визначити межу з мінімальною похибкою. Комбайн у процесі збирання може зачепити десять рослин із рядка за межами ділянки – й усе, ваші результати спотворено.

2. Немає повторів

Ви не знаєте, де на вашому полі була копиця сіна, яка згоріла 1992 р. Ця копиця зробить пляму 50х20 м, на якій буде вдвічі більше певних елементів, ніж поряд. Також навіть перепад у 10 см за рельєфом вплине на нагромадження вологи.

Всі поля – строкаті, мозаїчні. Чинників, які вплинуть на те, що маленькі діляночки різнитимуться умовами, – забагато, врахувати їх неможливо.

Тому ділянки потрібно повторювати. Для одного гібрида їх має бути щонайменше три. Краще – п’ять.

3. Немає кількарічних дослідів

Якщо у вас одного року гібрид дав посередній урожай, це не означає, що він поганий. Можливо, унікальний збіг чинників, які ми не контролюємо, негативно вплинув саме на нього. У більшому часовому проміжку результат може бути кардинально інший.

4. У досліді мають бути контрольні ділянки для різних груп стиглості

Наприклад, ваші два лідери за останні пару років. Не дивуйтесь, якщо цей контрольний гібрид даватиме різну врожайність у 3 – 5 повторностях. Для цього й потрібні повторності. Тобто закладати смуги можна за схемою: наприклад – контроль 1, контроль 2, варіанти 1, 2, 3, 4, 5, контроль 1, контроль 2, варіанти 1, 2, 3, 4, 5. І так – кількараз, за підручником!

5. Забагато варіантів без практичної цінності

Не закладайте понад 10 – 12 найцікавіших для вас варіантів. Зробіть 5 – 10, але якісно. Шкода дивитися на змарнований час і гроші.

6. Помилкові висновки з хибного дизайну дослідів

Найбільше шкоди завдають помилкові висновки, бо автор не зміг правильно закласти дослід. Це призводить до втрати грошей уже на великих площах товарних посівів.

Часто-густо висновок про помилку можна зробити, лише подивившись на кінцеві результати. Наприклад, різниця за врожайністю між гібридами однієї групи стиг­лості понад 20 – 30 % каже про те, що немає репрезентативних результатів.

Така різниця може бути, якщо, наприклад, у зоні, де наявний високий тиск вовчка, висівають гібрид соняшнику, стійкий лише проти 4 – 5-ї раси.

Так, може провалитися 2 – 3 варіанти з 20 гібридів через недостатню стійкість проти фомопсису. Проте 17 тих, що залишилися, мають вкладатися в типовий діапазон урожайності, скажімо, 3,5 – 4 т / га. Здебільшого в одній групі стиглості різниця між найкращими 20-ма гібридами вкладається в 5 – 12 %. Не більше. Те саме стосується й усіх інших культур.