Рентабельності у 160 % дочекалися

Вітаю, дорогий читачу і дорога читачко, щастя-здоров’я й лютої смерті всім нашим ворогам.

Я ж гадаю, у вас в роду немає прокурорів-інвалідів-пенсіонерів? Ну й слава Богу.

І, я гадаю, ви ж умієте гроші рахувати: у вас і бухгалтери, і фінансисти – всі на місцях, арифмометри крутять. Бо уряд, здається, рахувати не вміє. То в них лежить на війну і військо, ота купка – на асфальт і клюмби, а отам щось лежало невідомо нащо. Ходили навколо, ходили, копали ногою ту купку, врешті їх осяяло: а давайте людям роздамо. Ото буде радість. По тисячі гривень КОЖНОМУ. Тобто мільярдів тридцять у них у кутку комори валялося.

І що тут казати. Звісно, радість пенсіонерам (не прокурорам), радість дітям, хто може картку в Дії відкрити. І ніякої радості нам із вами, бо ми, здається, знаємо, як важко гроші заробляються, а урядовці, бач, не змогли вигадати, куди їх витратити, ті 30 мільярдів. Тепер нам треба сушити мізки, як організувати всенародний збір отих нікому не потрібних тисяч і передати їх війську, або закупити на них якусь мобільну когенерацію для місць, де, обіцяє уряд, узимку ні тепла, ні світла не буде.

Як ви розумієте, ми тут зібралися для розмови про підсумки врожаю, але ви ж не зможете втримати вашого редактора від того, щоб він виступив у ролі політичного та військового експерта. Бо як я можу відрізнятися від вас, коли ви точно знаєте, як у державі все повинно бути влаштовано і як нам перемогти у війні. Бо воно нам болить і пече, і давайте висловимося на теми болючого й пекучого.

Вивчити уроки

Москалі, кацапи, свинособаки (от перевага друкованого слова, ніхто мене не забанить і не змусить ставити пробіли й закарлюки в словах!), одне слово, наші вороги діють підступно: йдуть до міста чи лінії оборони, тупо довбають по фронту і глибоко врізаються вузькими смугами по слабших флангах. Тобто місто опиняється в напівоточенні. Доводиться його здавати й відходити.

Однак убиває не зброя і не ворог, убиває тупість. Тому що свинособаки виконали один і той самий маневр уже багато разів. Невже нікому не спало на думку впіймати їх на такій примітивній операції? Ну хоча б розвести перші кілька батальйонів, а потім замкнути? І стабільно, раз по раз, ловити в оточення оці клішні, які вони простягають до міста? Для таких операцій не так важливо бути військовим експертом, достатньо просто дивитися футбол і розуміти тактику… Так, я свідомий, що тут починається підрахунок можливостей, технічного озброєння, людських ресурсів, укріплень, вивчення логістики тощо. Проте ж ворог щоразу готується до однієї й тієї самої операції. Чому б нам не готуватися до асиметрії, якщо ми вже точно знаємо, як він діятиме?

Вибачте, читачу, не втримався, бо головне, що нам болить, – війна.

Другий наш біль – управління державою та корупція. Хоча в нашому випадку це тотожні поняття. І я, і ви особисто знаємо по кілька сотень талановитих управлінців в агрокомплексі, які розгребли б авгієві конюшні за пару місяців, зламали б хребет системі та збудували б нормальне генераційне суспільство, яке продукувало б прибуток й інновації, але і я, і ви добре знаємо, що ні за які гроші чи пиріжки ці хлопці не покинули б свою потужну справу і не пішли б у держсектор. Бо кожного поодинці система зжере і перетравить. Хіба зібрати їх разом і відправити на цю роботу єдиним батальйоном? Хтозна… Дивіться, от виявили МСЕК, структуру, яка пила кров платників податків, а за нею – прокурорські інвалідності й пенсії, але ж це тільки дві крихітних ланочки в могутньому організмі системи. А виявити треба всі й хакнути всіх. Проте це, виявляється, неможливо. Законодавство дозволяє звільнити чиновника, який отримав неправомірну вигоду, але не дозволяє конфіскувати крадене бабло. Тому треба спочатку створити справедливе антикорупційне законодавство.

Чому так у нас відбувається?

Україні, три в одній

Тому що в нас насправді кілька державних устроїв. Є совок, який можна назвати постмодерном. У ньому є поділ на касти, одна з них – чиновництво – має право та інструменти красти й існувати за рахунок інших верств населення. Вони владарюють на митниці, в дозвільній системі, в регуляторних органах, вони сидять на грошових потоках і розподіляють їх на свою користь. Вони породжують і стимулюють сектор сірої економіки, де люди ухиляються від податків, від мобілізації, від соціальної відповідальності й генерують чорну готівку, яку частково заносять до тих самих чиновників. Яскравих прик­ладів чимало.

Друга наша держава – модерн, це розгалужена горизонтальна демократія, суспільство, схильне до самоорганізації, волонтери й підприємці, візіонери. Це модерна держава виходить на Майдани й налагоджує виробництво дронів – це, власне, і є велика група управлінців малого, середнього і великого бізнесів, транспарентних, білих, які невпинно воюють із державою-совком.

Третя – держава псевдометамодерну, ніби держава майбутнього, але вся на понтах і без ґрунту під ногами. Такі собі мешканці неба й італійських та іспанських вілл. Трохи харчуються від держави-совка, трохи намагаються віджати від держави-модерну, але всіма силами зображують свою спрямованість у майбутнє. Оскільки компетенцій не мають, то осоромлюються на кожному кроці. Проте пишуть плани перемоги та плани панування України над світом.

Можливо, воно і непогано, що всі ми різні. Якби не війна… Війна не розрізняє різних, вона вбиває всіх і кожного. Ворог підлий і різноманітний, він жалить зовні й зсередини. І він настільки довгий і широкий, що точно уособлює світове зло, і переможемо ми його силою духу і невідворотністю випадковості. Весь хід світової історії, всі сюжети світової драматургії свідчать про те, що імператор здихає не через смертельний удар праведного списа, а вдавившись вишневою кісточкою. Не може така величезна зграя мерзотників вести побідоносну війну, маючи неосяжний оберемок проб­лем і негараздів у серці своєму гнилому. В якийсь момент ми переможемо, тому що глиняні ноги ворога нашого підломляться, і він упаде навзнак, у свою країну, засипаючи її битою цеглою та попелом.

Нарешті до комори

Фффухх… Якщо ви не проти, я поскидаю мантії військового та політичного експертів і повернуся до нашого хліборобського фаху і хисту, де і я, і ви – експерти чи не з дитинства. Ми дочекалися – і кукурудза, і пшениця практично по двісті долярів. А я ж пам’ятаю, як у португальця запитував: «Чого це у вас кукурудза по 170, а у нас по 145?». – «А ви довезіть до нас, – усміхався він, – то й буде 170». А зараз і везти не конче треба, двісті – й ура. І я ж пам’ятаю, як один мужик посіяв соняшник, а ціна вистрілила, і він купив джип і поїхав із дівками гасати селом, перекинувся у рівчак, діставати джип не став і на ранок купив новий. А нині соняшник… Дзвоню другові й запитую: чи продає? Він каже: та забирають. «По скільки?» – «По 23». «Щось дешево», – кажу я. Він подумав і каже: «Ой нє, не по 23, по 28». Це він теж, мабуть, трохи поплутав, але по 26 «Кернел» забирає. Не так сильно радує соя… Однак радує. Отже, в кого є продукція, той на коні, є ціна. Одне я знаю точно: буває добре, буває чудово, але і те, і те не назавжди. Соняшник, наприклад, в Україні дорожчий, аніж за її межами. Так буває через велику концентрацію переробки в нас, але треба тримати ніс за вітром.

Аналітики MAS Seeds дослідили ефективність вирощування культур 2024 року. Правда, взяли за основу помірно-інтенсивну технологію, крім того, зробили акцент на власні гібриди, що зрозуміло. Так от. Найбільше витрат припало на оренду землі, засоби захисту рослин, мінеральні добрива та паливно-мастильні матеріали. Найвищі затрати на 1 га фіксують у кукурудзи на рівні 38 500 грн / га, для інших культур вони були в межах 31 500 – 32 300 грн / га. Ціна реалізації DAP: для соняшнику – 25 000 грн / т, кукурудзи – 7800 грн / т, сої – 18 000 грн / т, ріпаку – 22 000 грн / т й озимої пшениці – 8100 грн / т. Зрозуміло, що врожайність бралася середня. Аналіз показав: цього року найприбутковішою культурою став соняшник, прибуток на 1 га близько 50 000 грн, а рівень рентабельності більш ніж 160 %. Друге місце посів озимий ріпак, з прибутком на 1 га близько 36 000 грн і рівнем рентабельності 111 %. Третьою стала кукурудза з прибутком понад 31 500 грн / га та рівнем рентабельності 82 %. Потім іде соя – 23 700 грн / га та 74 % відповідно.

Дякую фахівцям MAS Seeds, вони цифрами підтвердили те, що ми відчуваємо і припускаємо. Не знаю, як ви, а я б цей рік запам’ятав. І тим, які великі ціни, й тим, наскільки планують нам підвищити податки, й тим, що в багатьох аграріїв урожаю не було – згорів.

Якщо ви читаєте уважно журнал, то пам’ятаєте в минулому випуску «Михайлівський лан», де Шумко по покривній культурі посіяв куку­рудзу за Nо-tіll без добрив узагалі. І я дивився на неї – вона була ой непогана. Почитавши аналітику, я терміново зателефонував Анатолію Костянтиновичу: чи зібрав він те поле кукурудзи? «Зібрав, – каже. – І непогано, 9 т». – «А вологість яка?» – «Та ні, – каже, – 9 т у заліку». Оце, я розумію, рентабельність.

Боже, дай нам трохи часу, щоб люди змогли продати врожай. Боже, дай розуму всім, хто погодиться на рентабельність 160 % по соняшнику і 111 % по ріпаку, щоб не чекали, поки підросте. Боже, дай нам перемогу і забери чорні сили з нашої землі.

Знаємо, що розраховувати варто тільки на себе. Тому, кажучи «Боже», я маю на увазі й наших героїв, наші ЗСУ, наших богів війни.

Підпишіться, брате й сестро, на журнал «ЗЕРНО» на наступний рік. Тому що на нас чекає найцікавіше. 

Ваш головний редактор