Ріпак – як на гойдалці

Хто сказав, що на півдні України підходи аграріїв мають тенденцію до подібності?! Аж ніяк ні: хтось складає шану парам, інший – навпаки – вважає, що пари – це надто дороге задоволення. Хтось скаржиться на озимий горох, а хтось – навпаки – віддає йому належне (попередник суперовий, годі й казати!). Озимі на півдні перемагають ярі культури? Це так. У всякому разі мають відчутну перевагу. Озимий ячмінь як ресурс? Чом би й ні! Директор ПрАТ «Прикордонник» (Миколаївський район Миколаївської області) Володимир Дротенко переконаний, що посіяти озимий ячмінь і зібрати 4 т/га – це набагато простіше й менш ризиковано, ніж посіяти соняшник і дістати або 2 т/га, або 200 кг/га. Близькість моря – перевага чи хиба? Ох і складно відповісти. Умови такі, які є, і за них слід вибудовувати свій сівозмінний шлях, який допоможе дати раду з ланами. Сталості сівозміни наша доба аж ніяк не сприяє, тому варто якнайретельніше вимірювати свої кроки. Менше з тим, на виклики є чим відповісти!

– Я працюю в господарстві з 2001 р., а став директором перед початком повномасштабної війни, коли помер мій батько. Він заснував наше господарство ще за радянських часів – 1981 р. Там була прикордонна застава, а села не було. Так і дістали назву «Прикордонник», – бере слово пан Володимир. – Ми були радгоспом, розвивали виноградарство (було близько 500 га виноградників), мали тварин­ництво (ВРХ, а ось свинарство не встигли запустити). Нині виноградарства вже немає, бо це – енергомістке виробництво, що потребує чимало людської праці. Останні виноградники викорчували 2018 р. Розпаювалися ми 2008 р. Уся земля – в приватній власності, державної або комунальної в нас немає. Зараз в обробітку майже 4800 га.

Ще зі своїх студентських років (а навчався я в Одеському сільськогосподарському інституті, коли закінчував, то він уже став Одеським державним аграрним університетом) пам’ятаю, що найрентабельнішою культурою завжди в нас був соняшник. Не менше 80%, а то й 120–150% рентабельності отримували за ним. У нас класична сівозміна: соняшник як тоді, так і зараз на те саме поле потрапляє не частіше, ніж раз на 6–7 років. Ріпаками раніше ніхто в нас не опікувався. Вперше ми посіяли ріпак 2005 р. і дістали дуже гарні результати. Він дав економіку, нам сподобалося. Цікава рослина і як попередник, і як та культура, що добре почувається на наших глинистих ґрунтах. Однак наступного року посіяли десь 200–300 га (близько 10% від нашої тодішньої площі) й дістали нуль. Можна сказати, що наш ріпак був, як на гойдалці. Гралися ми з ним – це була така собі забаганка. Останнім часом повсякчас його вводимо до сівозміни, висіваємо десь 300–400 га цієї культури. Проте рік на рік не припадає. В нас буває вже у квітні температура +35–37°С. Цьогоріч опади в нас пройшли 9 травня (а перед тим – 1 травня), а далі вже – аж 28–29 серпня. Оце й усі наші опади.

Чому ми переходимо на озимі культури в нашому регіоні? Тому що озима технологія дає нам отой гандикап осінньої вологи й швидкий старт весни, допоки ще немає високих температур. Пар зараз стає сильно дорогим задоволенням.

Урожайність пшениці в нашому господарстві 35 ц/га – це вже добре, а до 40 ц/га – це вже верх! 60–70 ц/га озимої пшениці по пару дістати в нас неможливо, хоч ти з бубном над нею танцюй, поливай її селітрою, чимось іншим! З озимим горохом ми, напевно, працюємо років вісім. І хай яким він був, але це все одно краще, ніж пар. Усі намагаються по гороху зараз посіяти ріпак, а мене цьогоріч критикували: чого це я, мовляв, по своєму гороху не сію ріпак? Я кажу: бо в мене є пшениця.

– Як ви охарактеризуєте цьогорічну осінь для аграріїв вашого краю?

– Добре, що вона така, якою була. Осінь 2025-го, як казав мій покійний батько, «для лінивих і дурних». Адже вона прощала аграріям чимало помилок і давала змогу висівати довго. Й на початку листопада температури в нас ще сягали +18°С. А щодо гороху скажу так: якщо просто посіяти й нічого не робити, то 7–8 ц/га матимеш. А як хоч трохи ним опікуватися, то навіть найгіршого року якусь 1 т/га можна дістати. Завдяки тому, що ми поряд із морем, то температурні коливання в нас менші. Озимий горох у мене дав на круг (було 300 га) цьогоріч 22 ц/га. А якби попередником був пар… Класичний чорний пар потребує 5–7 культивацій за сезон. Таке…

– На якій площі цьогоріч висівали соняшник?

– Під 600 га. Свого часу було в мене й під 70 гібридів демо на 40 га. Сумлінно два тижні їх висівали (хоча всі спочатку висівають соняшник для товарних посівів). Узагалі соняшник сіємо з 1 квітня. Та 2025 р. був сніг у квітні, відтак закінчили висівати 28 квітня. У нас соняшник різних компаній. Що казати! Трапилося так, що дістали на круг 250 кг/га. 120 га з цієї площі я навіть не косив. Чекав, що щось він усе ж таки дасть… Зрештою, передискували. Немає сенсу такий соняшник зберігати (а завжди ми зберігали до лютого, це була культура, завдяки якій жили навесні та заходили в жнива). Прикметно, що однакові гібриди дали в одному місці 25 ц/га, а на 15 км південніше – 11 ц/га. Ну, не ті умови в нас, це – не Кіровоградська область!

Соняш­ник у нас ще до війни, як ми стали серйозно опікуватися ріпаками, перейшов до розряду страхових культур. Натомість основними культурами є ріпак, озима пшениця, озимий ячмінь, озимий горох. Якщо не виходить щось із озимих, тоді ми розглядаємо яру групу. Та знову ж таки… Сусід у мене жодного гектара соняшнику не посіяв, натомість посіяв чимало льону. Й от він у шоколаді, а я трошки в маргарині (сумно всміхається). Льон я також висіваю пересічно щороку 300–350 га. Це також нова нішева культура, але вона менш енергоємна, дешевша в технології, а ціна 1 т льону більша, ніж ціна 1 т со­няшнику. Я 2025-го за всіх посух і приморозків дістав 8 ц/га. Ми його продали по 33 000 грн/т.

– На якій площі ріпак цьогоріч висіяли?

– На площі 1200 га. Й 370 га залишив падалиці ріпаку торішнього. 12 квітня в нас випало 30 см снігу, а ріпак почав цвісти 1–2 квітня. Пересічно на площі 900 га ріпаку я дістав 23 ц/га. Десь приблизно 500 га ріпаку в мене постраждало, там урожайність була 15–17 ц/га. Я розумію, що ріпак – це культура довгого дня, що його потрібно сіяти в серпні. На півдні нам трохи легше, можемо собі дозволити це задоволення розтягнути. Проте маємо досвід: якщо посіяти в серпні, то надалі доводиться гратися з совками. Це дуже-дуже великий клопіт, потрібно на тому полі жити. Якщо дивитися в рік наступний, то на соняшник у мене зараз залишилося 80 га. Це ні про що, це – так, спробувати. Власне, висіваю озимий горох, надалі його слід загліфосатити з весни й посіяти по нулю соняшник. Як перезимують ріпаки, ніхто не знає. Тогоріч, скажімо, озимий горох на одному масиві випав. Я – візуал, якщо на полі посіви мені не до вподоби, то довго не вагаюся – під ніж.

– Дістали компенсацію за програмою «МетеоЗахист»?

– Так, проте краще б у мене, звісно, вродило, як родило раніше, а про компенсацію я б і не дізнався. Краще дістали б свої 1,5 т/га, і я був би задоволений. Це був би ресурс на весну. Сильно посушливим і таким, що вдарив по врожайності соняшнику, був 2020-й. Це в нас була біда-бідося! На 800 га «квітки сонця» отримали врожайність близько 3 ц/га. Пригадую, собівартість тоді була майже 38 000 грн/т із ПДВ, а ми продавали по 22 000 грн/т. А 2025-го під час жнив як ударило +70°С на ґрунті – й усе, я вже розумів, що із соняшнику нічого не вийде. Зрештою, в межах цієї програми ми дістали компенсацію 234 000 грн. Дякую, це гарна підтримка для нас. Та, звісно, краще б цих коштів не одержував, а дістав би від соняшнику те, за чим ми йшли, чого прагнули.

– Чи варто відмовлятися від соняшнику?

– Та все ж таки від соняшнику не варто відмовлятися. Буває за ним і гарна економіка. 2024 р. соняшник був економічно в 2,2 раза вище від льону, а 2025-го втричі-вчетверо льон краще від соняшнику. От і вгадай! У нас в останні років п’ять щороку – своя сівозміна. Економіка, погода, війна вносять коригування, і ми не можемо нічого спланувати. Немає спокійного року! Єдина культура в сівозміні, за яку я спокійний, – це озимий ячмінь! Це – наша культура, що дає нам прожити жнива, нормально зайти в пшеницю й у ріпаки. Буває, що продаю ячмінь ще до жнив за форвардними контрактами. Три роки поспіль висіваємо ячмінь по ячменю. А вже після третього року озимого ячменю там буде або ріпак, або соняшник, або щось інше.

– А яку врожайність дає ячмінь у перший, другий і третій роки?

– Пересічно близько 50 ц/га. Просадка йде, але економіка ячменю, швидкі гроші, раннє звільнення поля (із 10 до 19 червня фактично його забрали)… Першого року (здається попередником був ріпак) дістали 61–62 ц/га (3 сорти по 30 га), наступного року – 56 ц/га (посіяли один сорт, своє насіння, І репродукція). На третій рік дістали 52 ц/га. Висіваємо 130 кг/га. Сульфо­амофосу 80 кг під час сівби й 150 л КАС у лютому, одна обробка «компотом» – гербіцид/інсектицид/фунгіцид. Я озимого ячменю висіваю не менше 700 га. Від ярого ячменю ми повністю відмовилися. А назагал у мене буде близько 2000 га озимої пшениці, 1500 га – ріпаку й близько 350 га озимого гороху.