Михайло Колісник, ФГ «Златопіль»: Скарб малих річок

Немає такої громади або території агропідприємства, по якій не бігла б мала річка. Почасти вони непомітні через свою занедбаність, іноді замулені, але вони є і живлять річки, які вже не можна не помітити: Десну, Дніпро, Сулу, Дунай і Тису з Прутом, Дністер і Західний Буг, Оскіл, Донець, Ворсклу. Територія Полтавської області – рівнина з невеликими підвищеннями, територією течуть Псел і Ворскла, спускаючись до Дніпра.

Найдовша річка області – Псел, 719 км з площею водозбору 22 700 кв. км. Далі йде Ворскла, 455 км і 14 700 кв. км водозбору, за нею Сула, 415 км і 15 600 кв. км. Далі – Удай і Хорол. З утворенням Кременчуцького водосховища змінилися і довжини річок, і їхній об’єм. Малі річки області мають протяжність від 20 до 100 км. 100 км і близько – Коломак, Мерла, Оржиця, Орчик, Ташань, Говтва Вільхова, Перевід, Сліпорід. Менші річки мають ділянки, які пересихають улітку і відбивають це явище у своїх назвах, – Сухий Кагамлик, Сухий Омельник, Суха Лип’янка, Сухий Тагамлик, Суха Грунь. Кожна річка має свій уклін, Псел – 0,23 м на один кілометр, Ворскла – 0,3 м на кілометр. Це означає, що річки Полтавщини течуть повільно, належать до типу річок переважно рівнинних, снігового живлення. Всі вони схильні до весняних паводків і в рекордні роки постачали до водосховищ сумарно 3500 куб. м води на секунду.

Однак це було колись.

Паводків немає, і річки замулюються й меншають.

Без банку води банк землі не може існувати. Більш-менш задовільні за опадами роки, які трап­ляються між посухами, допомагають аграріям забути гостроту проблеми. Проте вона нікуди не поділася, 2024 рік був найтеплішим за час спостережень, а 2025-й має шанси його перевершити. Ми вийшли з зими на весну з мінусом 60 – 80 мм до повної вологомісткості. Впродовж 2014 – 2015 рр. разом із французькою компанією ми спробували вирощувати куку­рудзу, ділянки гібридизації, без поливу – і зазнали невдачі. Мені сказали: хочеш співпрацювати – будуй зрошувальну систему. Ми виїхали на пагорб, звідки видно болото, яке утворилося на місці річки Сухий Кагамлик. Річка взагалі завдовжки 70 км.

А я заходився чистити річку Сухий Кагамлик на території ФГ «Златопіль». Я написав листи до районної ради й Полтававодгоспу, вони звернулися до обласної. Звісно, постало питання фінансування, і коли стало зрозуміло, що фермерське господарство планує витратити на це власні кошти, мені дали добро. Працювали й узимку, і восени, коли відходила вода, коли складалася вода, і так, прихватками, ми очистили 3,5 км берегової лінії та підняли близько 100 тис. куб. м мулу. Створюється комісія, люди на човнах виїжджають на воду і рахують кубатуру. Торік на базі університету Полтавська військова адміністрація провела форум з меліорації земель, де ми виклали матеріал про сім років нашої праці. На той момент у мене вже було 230 га зрошувальних земель. І на форумі було дано зелене світло тим, хто прагне очистити річки й здобути водні ресурси для поливу.

Проте за цей рік ніхто у двері департаменту не постукав. Звісно, потрібен проєкт, який виготовляють відповідні структури, і коштує він приблизно 1 млн грн за один кілометр. Утім, за радянських часів очищення берегової лінії та поглиб­лення до 1 м допускалося без проєкту. Сьогодні в нормативних документах територіальних громад є норма про проведення місячників очищення водних ресурсів і прилеглих територій. Яка знадобилася техніка? Передусім екскаватори на болотних траках, типу Volvo, Claas, Case, є японська техніка. Працювати на малих річках земснарядами немає ніякого сенсу. Найкращий метод – очищення берегової лінії. Глибина залягання мулу становить 1,2 м, глибше мулу немає, далі йде природне дно. Вилучення мулу проходить у два етапи: за першим екскаватор виймає мул і складає в кагат на березі, за другим – перекидає мул, з якого вже стекла вода. Муловий кагат залишається на один рік у 15 – 16 м від води. Через рік можна приступати до його вивезення.

Першочергово треба чистити річки, в назві яких є слово «Сухий» – так позначаються во­дойми, які пересихають влітку. За останні 50 років господарської діяльності людини ми замулили річки й джерела при береговій лінії. Я під час очищення річки бачив, як працюють джерела. Коли взимку береться перший лід, у місцях джерел утворюються промоїни. Я нарахував їх два десятки, вони щодня, щосекунди дають склянку води в річку. За 24 години – уже залізничну цистерну. Болото, яке займало 100 га, дало змогу добути 100 тис. куб. м мулу, тобто на цьому місці створилося до 1 млн куб. м води – у малій річці! І це під силу мені, фермеру на тисячу гектарів. До того ж почистили ми тільки 3,5 га берегової лінії. То що ж казати про холдинги? Якщо «Астарта» почистить річку Сухий Омельник? Там теж є болото на 100 га.

У мене в підсумку є документ водокористування. Там указано рівень води, за якого ми повинні припинити водозабір, але при поливі наших площ ми ще далеко не дійшли до обмеження. Тепер про вартість поливу. На Кременчуцькому водосховищі стоять величезні помпові станції, які споживають велику кількість електроенергії. Через військові дії станції працювали з перебоями. Вартість електроенергії робить непосильним полив для господарств. Моє зрошення 230 га здійснюється двома італійськими помпами IVECO, вони досить економічні та працюють на дизпаливі. Я лише звітую про площу поливу.

Сьогодні, я вважаю, кожний аграрій має звернути велику увагу на малі річки. Без цього ресурсу ми не зможемо витримувати місяці посухи й створювати великі врожаї. Водних ресурсів, ставків у нас недостатньо.

Річки, малі річки – наш порятунок і наш скарб.