Плюс – за кукурудзою, мінус – за соєю

«Знову надвечір маємо пуски БПЛА», – цими рядками щовечора рясніють телеграм-канали. А надалі, через деякий час ідуть повідомлення про рух шахедів. І ці зведення, зазвичай, починаються саме із Сумської області: рух шахедів – Недригайлів, Лебедин, Конотоп тощо. Та супостат завдає по Сумщині дедалі більше ударів не лише шахедами. Повітряна тривога тут може тривати й по 16 год на добу. Звісно, за таких умов украй складно працювати в будь-якому бізнесі, а на землі – надто. Як сховатися від ворожих бомб просто неба посеред поля? Риторичне питання, годі й казати. Хай там як, а аграрії Сумщини, попри всі труднощі, які завдає ворог, намагаються тримати сільськогосподарський стрій.

– Вийшло відсіятися цьогоріч? – адресую запитання директору Департаменту агропромислового розвитку Сумської обласної військової адміністрації Олександру Маслаку.

– Ми відсіялися, – повідомив мій співбесідник. – Площі по куку­рудзі в нас збільшилися: цьогоріч у нас 352 тис. га, тоді як торік було 260 тис. га. Зменшилися площі під соєю: торік було 220 тис. га, цього року – 132 тис. га.

– Чому так?

– Впливають ринок, тенденції, які відбуваються. Й аграрії реагують на це одразу. Тож відбуваються такі зміни в структурі посівних площ. Проте загалом посівна площа в нас зменшилася порівняно з попереднім роком на 28 тис. га. Всього в області не обробляється через безпекові умови ведення діяльності близько 190 тис. га. Й щороку ця площа зростає.

– На який відсоток приблизно?

– Від 3 до 6 %.

– Чи можна казати про цифри рентабельності по рослин­ництву назагал і по кукурудзі зокрема?

– Різні результати господарської діяльності в аграріїв, позаяк різні організаційно-правові форми, різні застосовують технології. І ті технології, які є в провідних аграрних компаній, що мають виробничі підрозділи на Сумщині, різняться в кількараз із тими, котрі застосовують місцеві фермери. Проте ми можемо казати про торішні підсумки. Так, за кукурудзою мали від 50 до 100 % рентабельності. Така сама ситуація в нас і за іншими основними культурами: пшениця, ріпак, соя, соняшник. Минулий рік, попри те, що посушливий і через це ми недоотримали врожаю за пізніми культурами порівняно з поперед­німи роками, економічно був кращим від них.

– Чи не спричинений цьогорічний плюс по кукурудзі тим, що в минулі роки існувала логістична проблема з кукурудзою та було під питанням її вирощування, а зараз трошки краща ситуація?

– Так. У нас при Сумській обласній військовій адміністрації створено агроштаб, де ми обговорюємо проблемні питання стосовно діяльності аграрних підприємств. Зокрема йдеться про ті, до розв’язання яких Сумська обласна військова адміністрація може долучитися адміністративним шляхом й ініціюванням різних законодавчих змін або допомоги на рівні держави. Тож від аграріїв питань щодо логістики, збуту торік не надходило взагалі й цьогоріч також не виникало.

– Наскільки дощовим був травень на Сумщині, адже на Київщині останнього весняного місяця опадів було аж-аж-аж?

– Подібна ситуація. Цьогоріч у нас травневі й червневі показники вологості, опадів були або на рівні нормативних показників, що формувалися за останні роки залежно від ведення аграрної діяльності, або в деяких місцях перевищували нормативні показники. Зволоження в нас цього сезону достатнє, що позитивно позначається на вегетації сільськогосподарських культур. Негативом були травневі приморозки, які істотно вплинули на площі озимих ріпаку та пшениці. Це знайде свій відбиток на врожайності. А деякі посіви було втрачено, тож просто відбулося пересівання. Замість ріпаку сіяли сою.

– Розмінування – це проблема для Сумської області?

– Для Сумщини – не проблема, тому що в нас на території області земель сільськогосподарського призначення, забруднених вибухонебезпечними предметами, нема. В нас чимала площа ризикованих земель перебуває в межах прикордоння (20 км від державного кордону). А це – та територія, яка нині не обстежується ані військовими підрозділами, ані підрозділами ДСНС. І там не здійс­нювалися відповідні роботи. Все те, що на відстані понад 20 км від кордону, обробляється. І в нас безпечних територій для ведення господарської діяльності немає!

– Як почувається тваринництво на Сумщині?

– Тваринництво в прикордонній області вразливіше порівняно з іншими напрямами господарської діяльності. Й нині не виходить стабілізувати ситуацію, зупинити тенденцію до зменшення поголів’я, що формувалася впродовж останніх років. Це стосується як великої рогатої худоби, так і свиней. Є коливання по поголів’ю птиці, але менші, як у господарствах населення, так і в сільськогосподарських підприємствах.

– Зазвичай птахівництво ви­окремлювали серед інших підгалузей тваринництва через те, що це швидші гроші. Чи збереглася ситуація?

– Так, ситуація збереглася. У нас нині птахівництво – привабливий напрям діяльності. Й ті підприємства, котрі працювали в мирний час, залишилися та здійснюють господарську діяльність. Ціни, які формуються на внутрішньому споживчому ринку, взагалі гуртові ціни в Україні, є доволі привабливими для аграріїв і сприяють веденню цього напряму діяльності.

– Всі кажуть про велику кадрову проблему в агросекторі України. Певно, в прикордонних регіонах це – проблема у квадраті, якщо не більше?

– Нині Сумська обласна військова адміністрація сприяє господарствам усіх форм господарювання в аграрному бізнесі з тим, щоб змогли дістати статус критично важливих підприємств і мали можливість бронювання ключових працівників – тих, які нині підпадають під категорію військово­зобов’я­за­них. Цьогоріч ми надали такий статус удвічі більшій кількості підприємств порівняно з попередніми роками. На сьогодні обмежень для агропідприємств, зважаючи на їх форму та масштаби діяльності, немає. Ми розглядаємо як звернення фермерських господарств, що нараховують у своєму штаті 2 – 3-х працівників, так і звернення великих підприємств, де кількість співробітників може сягати й 200, й 300 осіб. Якщо фермерське господарство або більше сільгосппідприємство здійснює свою діяльність у прикордонні, то слід максимально сприяти їм, щоб вони й надалі працювали. Ми розуміємо, що це економіка нашого регіону, й допомога військовим, й підтримка місцевих бюджетів завдяки їх наповнен­ню.

– Зчаста нас питають ФОПи про можливість бронювання. Проте, наскільки я знаю, відповідний законопроєкт лежить у Верховній Раді й невідомо чи буде він проголосований.

– Так, у нас розглядалося питання ФОПів, але ж немає законодавчого підґрунтя, відповідної нормативної бази для того, щоб ми визнавали цю організаційну форму критично важливою. На державному рівні в попередні роки обговорювалося питання економічного бронювання, однак на сьогодні воно не реалізоване. Підґрунтя для виз­нання їх критично важливими немає. Лише або створювати паралельно юридичну особу у вигляді фермерського господарства, підприємства й далі бронювати ключових працівників, або ж робити акцент на тих категоріях робітників, які не підпадають під мобілізацію.