Мандрівка стежками прогресу

Чи бували ви на Сорочинському ярмарку? Так от, Agritechniсa-2025 у Ганновері – майже така сама, тільки замість вергунів і вареників – братвурст і шніцелі. Правда, на вулиці тільки ковбаски, вся техніка й експоненти в павільйонах. Тисячі експонентів. Від експонентів аж чорно, від відвідувачів аж чорно, всі йдуть із мерчем: хто у величезних поролонових брилях, хто з розмальованими брендом м’ячами, хто з відрами. Ми саме замислювалися: навіщо роздавати пластикові відра? Чи це працює на користь компанії, бренд якої надруковано на відрі? Мабуть, так. Відро в господарстві – річ необхідна і постійно вживана. Тож бренд завжди перед очима. Ну і пам’ять про відвідини Ганноверського ярмарку.

Пам’ять українських делегацій особлива. До Ганновера і місцеві фермери добиралися крізь корки. А українці… Дістатися до кордону… Який перехід? Усюди тісно, давай на Угринів. Ну, давай. Ми стояли дев’ять годин. Потім з’ясувалося, що це не максимум, хлопці з «Астри» стояли одинадцять. А ще ж шлях через Польщу, а потім – в об’їзд Берліна до Ганновера… До Любліна дісталися о третій ночі, поспали до восьмої – і далі, до Гослара (а це 90 км від Ганновера) теж доїхали о десятій вечора… І так, гарт і мужність наших людей поза межами уяви. Бо на ранок, свіжі й енергійні, всі вже – на ярмарок, за 90 км. Деякі делегації жили й у Гамбургу. Це 160 км. Та що я вам розповідаю, ви ж там були зі мною. Ми бачилися.

Ми обіймалися на стенді PÖttinger біля нової сівалки й косарки, й на стенді Fendt біля 11-ї серії – трактора-гіганта на 670 к. с. Ми піднімали келихи шампанського на стенді Berthoud на честь 130-річчя компанії та вітали Дмитра Кобзаренка біля його сенсації – бурякового перевантажувача, перестрілися під бій барабанів на відкритті стенда New Holland, на пальцях рахували медалі Amazone, милувалися барвами Maschio Gaspardo і Horsch, і дивувалися інноваціям Lemken – ой, та де ми тільки не були за ці дні! М-да. Не були. Я, наприклад, не був у Госларі, де жив. Я там регулярно ночував, вокзал був навпроти готелю: я вирушав на виставку і повертався пізно. Й уже в останній вечір мені сказали, що місто це – колишня резиденція імператорів, усе старовинне й у фахверку, ще його називають Містом відьом. Я пробігся вулицями в напрямку великого костьолу, вибіг на ринкову площу, озирнувся… Ех… Мабуть, я вже ніколи сюди не потрап­лю, але тут казково. Та й загалом у Ганновері було прекрасно і, на відміну від усіх попередніх моїх відвідин цієї виставки, сонячно й осінь була така ласкава. Виставка була цікавою, але вся вона була на межі. На межі кризи й прориву. Інновацій було захмарно. Штучний інтелект, автономні безпілотні машини, двигуни з електрикою та метаном. Точкові вирішення найгостріших для фермера проблем. Нові машини, кращі машини, ефективніші машини.

Далі я вам детальніше розповім, що й у кого бачив.

Отже, ходімо зі мною, шляхами енергії та перемог.

У світ майбутнього сільського господарства…