Рекордсмени з ІМК: 7,4 т/га – з 20 700 га!

Люди в агро – оптимісти й життєлюби, інші тут не виживають. Проте, коли приходиш із візитом до когось, зустрічаєш у кабінеті зосередженого, а іноді й доволі суворого чоловіка, який з усіх сил намагається відповідати високому званню топменеджера великої компанії, а вже потім теплішає й оживає, коли заговорити про рибалку і борщі. А от Олександр Вержиховський, генеральний директор ІМК, завжди випромінює позитив. Або мені так щастить, коли зайду в гості. Скоріше так: по-перше, він щиро захоплений роботою в полях, а по-друге, має всі підстави для оптимізму. Пшеничку зібрали, непоганої якості, й знову з рекордом: 7,4 т/га – з 20,7 тис. га! Сумський кластер узагалі бабахнув 8,5 т. Гадаю, більшість директорів за таких результатів невпинно танцювали б гопака.

Однак Вержиховський лише усміхається, бо ще ж треба вивезти, продати, ще попереду соняшник, кукурудза і багато цікавинок. А я намагаюся дізнатися: якими секретами володіє ІМК, щоб вирощувати такий урожай пшениці?

– Аномальний рік із кількома хвилями приморозків, потім – де посуха, де зливи, де екстремальні температури, соняшник на півдні передискували, а ви ставите рекорди. Вам що, аномалії по цимбалах?

– Ми працюємо в тих самих умовах, що й всі українські аграрії, – відповів Вержиховський. – І проблеми в нас ті самі, а може, ще й більші через наше розміщення: на Сумщині є масиви, де до кордону з агресором – 10–15 км. Там будь-яка польова операція – як військова, треба бути назирці, чи ніщо не летить. Реагувати на тривогу неможливо, там занадто коротке плече. Що стосується рекордів, то поперед­ній був 2023 року, зібрали 73 ц. Невелика просадка сталася 2024-го, але все одно було понад 7 т, а от 2025-й перевершив попередній рекорд. І це при тому, що Полтавський наш кластер постраждав на рівні з південними регіонами.

Тотальна відсутність продуктивних опадів і брак вологи у верхньому шарі ґрунту спричинили складну ситуацію – там ми зібрали 4 т/га, а це один із найкращих наших кластерів! 20% площі закрилося по 4 т/га, а на круг вийшло 7,4 т! Суми дали 8,5 т, Чернігівський кластер – 8,3, Прилуцький – 8 т рівно. Носівський кластер дав 7,5 т – там не було таких проблем із посухою. Проте зіграла свою роль і роками відпрацьована технологія. Торік тепла й суха осінь дала можливість нам відсіятися, ми за 25 днів вересня здійснили посів на всіх кластерах. Пшениця в гарному стані пішла в зиму. Звісно, є система захисту і досить інтенсивна система живлення, і передпосівна, і потім двічі годуємо селітрою, карбамідом. Захист передбачає п’ять доглядів: гербіцидні, фунгіцидні, інсектицидні. Однак є позитивні результати і від організаційних заходів.

Ще до війни ми перейшли повністю в плані захисту культур на роботу через стаціонарні вузли змішування. Жодна каністра в нас на поле не їде, туди скеровується тільки готовий робочий розчин. Колись ми працювали з маточним розчином, який на полі вже розводили, а тепер на поле їде тільки повністю готовий розчин. На кожному кластері в нас є 1–2 стаціонарних вузли змішування, все в закритому периметрі, під хімскладом, під камерами. Там працюють спеціалісти, які займаються тільки цією роботою. Повністю виключено людський фактор зловживання. Є гарантія, що 100% розчину вноситься на полі. При цьому значно підвищується ефективність роботи самого обприскувача.

Пшеничка – це ж така культура, в ній дуже важливо потрапити в потрібну фазу з тією кількістю обробок, яку ми маємо. І через меншу кількість простоїв, скорочення часу на заправці в нас значно більше шансів потрапити в потрібну фазу. Плюс до того ми перейшли на менші норми виливу по воді. По деяких культурах працюємо з нормою 100 л/га, а по деяких – навіть 50 л/га. Порівняно зі старими нормами – 200–250 л, обприскувач треба набагато рідше заправляти, він набагато більше гектарів за зміну оброб­ляє. Такі заходи, сполучені з постійним поповненням парку обприскувачів, допомогли нам здійснити захист в оптимальні строки, попри повітряні тривоги. Коли вмикається РЕБ, уся техніка сліпне, працювати неможливо. Простої були. Хіба що там, де можна працювати без навігації, без автопілота, по широкорядних культурах, там механізатори працювали, хоча це, звісно, важче, ніж коли обприскувачем керує автоматика. Проте це теж вихід. Усі ці моменти дали змогу виростити хороший урожай.

– Це вже всі секрети?

– Ні, ми, напевно, останні з могікан, які працюють лише на оригінальних препаратах. Припускаю, ми єдині з великих холдингів, що не вносить жодного літра генерика в поле. Наші партнери – Bayer, Syngenta, BASF. Це ж стосується селекції насіння. 100% селекції, яку ми сіємо, це – німці, французи, KWS, RAGT, Zaaten Union, Limagrain. Ми давно закохалися в ці сорти й тільки їх використовуємо, на них збудували технологію, нехай пробачать нам вітчизняні селекціонери.

– З-поміж названих вами компаній, знаю, є такі, що допомагають виростити й 12 т пшениці на заході України…

– На заході вирощують і більше, там 7–8 т – норма, а не рекорд.

– Проте у вас 7,4 т – це ж на круг, і на шалених площах – 20+ тис. га…

– Саме так! Ми працюємо в CROPWISE, і в агрономів є певний алгоритм, як вони скаутинг роблять… Я люблю під час жнив зазирати в CROPWISE. Агрономи частенько публікують там фото з монітора врожайності – в якусь добре зволожену долинку зайшов комбайн і там 10+ т.

– Це синдром європейського фермера, який вирощує шалені врожаї, але на 30 га, де він фактично може відром поливати в посуху.

– Так. Я занурився в історію нашої компанії та подивився планові показники на 2013 рік по куку­рудзі – цього року я прийшов до ІМК. Так от, план по кукурудзі був тоді такий, якого ми сьогодні досягаємо по пшениці.

– Коли є хороші здобутки на великих обсягах, саме тоді є потреба якісно це проаналізувати, щоб зрозуміти механізм утворення результату і повторити й розвинути його.

– І мені, й фінансовій службі незручно, що агрономічна служба дуже пізно подає заявки. По кожному кластеру по всіх культурах у нас висівається лінійка демо, з якісним науковим підходом, із контролем. Агро­номи аналізують товарний результат, потім дані з демоділянок, результати всіх новинок, і лише тоді ми маємо розуміння, які сорти й гібриди нам треба замовити. Я мало де бачив такий підхід – одразу після жнив агрономічна служба разом із департаментом R&D готує велику аналітику врожайності в розрізі сортів, у розрізі попередників, у розрізі ґрунтообробітку, в розрізі термінів посіву. Тут можна отримати відповіді на будь-які запитання (які строки посіву оптимальні в яких регіонах по яких сортах, який ґрунтообробіток краще спрацював), і на це ще накладаються дані з демоділянок, де випробовувалися нові сорти й гібриди.

Технологічна карта в нас напрацьована роками, й основа її залишається незмінною, але все одно агрономічна служба проводить дослідження альтернативних схем захисту, інноваційних препаратів. Якщо це добре працює на рівні врожайності або економіки, ми вводимо це в техкарту, спочатку на невелику площу, а потім можемо глобально змінити якийсь препарат. Такий підхід веде до того, що хлопці вже один одного підсмикують: а що далі? Такий високий фактичний результат приводить до формування планів на наступні роки. Планові показники, які ми аналізуємо і визначаємо по кожному полю, є фактом за попередні п’ять років. Це стікається і визначає план компанії на наступний рік. Поставити рекорд – добре. Проте – що далі? Далі – побити його і поставити новий рекорд! Ті результати, яких ми сьогодні досягаємо, – далеко не межа.

– Не межа, але на тлі менш успішних сусідів виглядаєте дуже презентабельно.

– Ми дуже відкриті, наші друзі й партнери, холдинги, частенько до нас заїжджають, ми до них їздимо, охоче ділимося секретами і запозичуємо ідеї інших.

– Добре, але все ж таки, який у вас буде план на наступний рік?

– Чотири з наших п’яти кластерів поставили особисті рекорди. Відповідно, і план буде підвищено, хоча ми свідомі того, що не всі попередні роки були максимально успішними, вони були різними. А от у випадку Полтави їх плановий показник знизиться – цей регіон усе більше і більше страждає від нестачі вологи. Є сподівання, що наступного року аж таких екстремальних умов там не буде, але Полтаву вже однозначно можна називати зоною ризикованого землеробства. Втім, я спостерігаю за перспективою решти культур: соняшник за пару тижнів піде, кукурудза. Поки що Полтава виглядає досить пристойно. Якщо й буде відчуватися вплив нестачі вологи, то не настільки драматичний, як це було з пшеницею.