Як погасити овочевий путч?

Овочі полюбляють воду…

– Чинник сезонності відіграв дуже велику роль, – пояснює заступник голови ВАР Денис Марчук. – Очікування були куди вищі від фактичного врожаю, а пропозиція якісної продукції нижча, ніж розраховували, бо попередні сезони демонстрували позитивну динаміку росту овочевої групи: почали більше вирощувати в західних регіонах, у центрі, на Закарпатті, чимало овочевих бізнесів було релоковано. Щоправда, не всі втрачені площі вийшло компенсувати. Однак через посуху, надто на півдні, втрати сягнули 30 – 40 %. Істотно зросла вартість зберігання, що негативно відбилося на якості продукції. І це ще не межа цінового галопу. До нового сезону ранні овочі на відкритому ґрунті можуть підрости на 15 – 20 %. Ситуацію на ринку не змогло стабілізувати навіть збільшення імпорту. Якщо раніше картоплю починали завозити в листопаді-грудні, то торік – із вересня. Цей продукт надходив із Польщі та Литви. Зараз включилися в гру Туреччина та Єгипет із картоп­лею, а також з огірками й томатами. Ці сонячні країни переважають нашого виробника низькою собівартістю виробництва зимових овочів, позаяк не потрібно витрачатися на елект­роенергію й інші ресурси. А тому навіть після витрат на логістику та сплати мит їхня продукція може бути конкурентнішою, ніж вітчизняна.

Цьогорічний сезон, можливо, буде кращий – знаємо, що фермери, надто ті, які входять до ВАР, цього сезону планують розширяти площі під овочами, вкладатися в зберігання, доробку, зрошення. Для цього скористаються низкою міжнародних і державних програм. Проте дуже важливо зберегти програму «5 – 7 – 9», яка закінчується в березні цього року, бо це важливий фінансовий ресурс, що дає змогу дрібному виробнику триматися на плаву.

Чинник клімату ніхто не скасовує. Ніхто не виключає нової посухи. Тоді як для вирощування овочів потрібно багато вологи. Проте розвитку зрошення заважає проблема передачі державного меліоративного майна від Держводагентства в користування ОВК, згідно із Законом 2079 – ХІ «Про організації водокористувачів та стимулювання гідротехнічної меліорації земель». Його виконання гальмується. Є звернення ВАР, Комітету ВР з питань аграрної та земельної політики до Кабміну з проханням прискорити цей процес. Якщо цей бюрократичний вузол буде розрубано, є надія на бурхливий розвиток зрошення на овочевих плантаціях. Знаємо про це з настроїв наших виробників. У такому разі ринок овочів буде прогнозованішим і стабільнішим…

…І хороші дороги…

Овочі полюбляють не лише воду, а й хороші дороги. Фермер Микола Ратушненко з Ізмаїльського району Одеської області вирощував овочі з 2004-го по 2016 р., однак змушений був відмовитися від цього заняття через украй убиту дорогу Ізмаїл – Одеса. «Тривалість шляху до Одеси становила 8 годин, ні овочі, ні люди такого катування витримати не в змозі, тим паче, що й ціни були дуже несприятливими, тому й зробили тривалу перерву в цьому бізнесі», – розповідає Микола. Однак дорогу відремонтували доволі якісно. Вона навіть витримує величезний потік зерновозів до Дунайських портів. А тому овочі знову попросилися на поле й на нову дорогу. З’явилася можливість розвитку зрошення, бо Одещина – єдина область, де вийшло передати меліоративні системи в користування ОВК. Ціни так само по­повзли вгору, бо з овочівництва випала Херсонщина. Одне слово, господарство знову повернулося до овочів. Фермер прогнозує стабілізацію на ринку овочів­ництва й навіть перевиробництво.

– Судячи з того, як бурхливо розвивається овочівництво на заході й у центрі, конкурувати з ними за обсягами нам буде складно, рано чи пізно цей ринок напов­ниться. А тому наша ніша – рання та надрання продукція: ранній кавун, рання картопля, рання цибуля і трохи пізньої. Це те, що наші колеги зробити не зможуть навіть, якщо захочуть. Наше слабке місце – велика сума температур, за таких умов усе вигорає, а зрошення дуже дороге, тож єдиний вихід полягає у вирощуванні культур із високою маржинальністю. Торік ми почали експортувати цибулю. Наш великий плюс у тому, що розташовані майже на кордоні, а тому нам до Румунії ближче, ніж до Одеси чи Києва або інших регіонів. Узяли собі два напрями: надрання продукція та пізня високоякісна з акцентом на експорт. Причому є можливість диверсифікації реалізації залежно від того, де буде краща ринкова ситуація – в Румунії чи Україні. Ми почали так працювати торік, і нам сподобалося. В перспективі думаємо про переробку, але спочатку – зберігання та реалізація на всіх напрямах. А тому плануємо ставити сучасне сховище. Ми не розраховуємо, що ціни битимуть фонтаном, а тому наша мета – виробити максимально якісний продукт за мінімальної собівартості. Таку лінію вважаємо правильною, – каже Микола Ратушненко.

…І тишу…

Якщо чесно, кавуни – не зовсім овочі. Проте вони стали невіддільною позицією в лінійці овочівника. Однак трапляється й таке, коли цей червоний монстр з’їдає всю лінійку, завдяки нижчій собівартості й вищій маржинальності. Та й мороки з ними менше. СФГ «Овочі Слобожанщини» до повномасштабної війни мало статус найбільшого овочевого господарства Харківщини, вирощувало овочі борщового набору. Було окуповане, звільнене, та війна знову стала насуватися, бо це Куп’янський район. Довелося релокуватися на Івано-Франківщину до Калуського району. Вийшло взяти в суборенду 35 га. Край новий, невідомий, як чужа планета. Що тут можна вирощувати, було незрозуміло. Почули від місцевих, що це не цибуляний і не капустяний край, та й узагалі, не овочевий. Та все ж посадили трохи капусти, цибулі. Вирішили ризикнути – посіяли… кавуни. Й не прогадали, дістали гарний урожай, не гірший, аніж на півд­ні! Сорт, який вибрали, був дуже смачний і соковитий, вельми сподобався людям, продавали кавуни на трасі просто з поля, за ними стояли черги. Про це місцеві журналісти стали розповідати, як про справжнє диво, бо раніше цей продукт сюди лише привозили з півдня або зі сходу. Слобожанці планують також зробити ставку на картоплю, бо цього сезону, на думку голови господарства Інни Федосієнко, цей продукт буде також у тренді. Річ у тім, що через посуху торік було вирощено дуже мало насіннєвої картоплі, й навіть нідерландці не змогли виростити потрібний обсяг. Ще один продукт, який у цьому регіоні має високий попит, – солодка кукурудза. В «Овочів Слобожанщини» залишилося чимало клієнтів у Харкові, уклали також конт­ракти з деякими київськими мережевими супермаркетами, попит перевищує пропозицію, а тому прагнуть збільшити площі бодай до 100 га. Є проб­леми зі зберіганням, але шукають шляхи їхнього розв’язання.

– Загалом, для нас і для всіх овочівників сезон-2024 був дуже вдалим, лише цибуля не дала ціну. Проте на капусту ціна росте. На все підростає. Прогноз на те й прогноз, що він не точний. Ніхто не знає, якою буде погода, скільки буде опадів, якою буде весна. Хто що встигне та не встигне, ніхто не може передбачити хвороби, нашестя шкідників. Одне слово, прогнози та реальність – зовсім інші речі. Знав би, де впадеш – підстелив би. Ну, звісно, я орієнтуюся на ринок насіння, якщо багато чогось накупили, то цього потрібно сіяти менше, насіння моркви торік придбали багато, але посіяти ніхто не встиг. Ми посадили тут 5 га капусти й раділи, бо вона добре розвивалася, поки не завелася кила – хвороба кореня, поширена в західних регіонах. Продали за гарною ціною, однак урожай був удвічі менший, аніж очікували. А це ж був наш улюблений овоч, у нас для нього – спеціальні холодильники, контейнери, ми вирощували його на Слобожанщині на 40 га. Клімат на Прикарпатті набагато вологіший, аніж на Харківщині, але без зрошення нічого не буде, а тому накриваємо площі «краплею», хочемо регулювати клімат і контролювати врожай самі, – каже голова господарства Інна Федосієнко.

…І державну підтримку

ФГ «Господар», що в Мирго­род­ському районі, близько 30 % овочевої продукції передає на благодійних засадах ЗСУ. «Без них ми не могли б ні жити, ні працювати», – пояснює свій вибір голова ФГ Віктор Галич. Він прог­нозує складний сезон для овочівників, бо істотних зрушень у державній політиці щодо цієї галузі не бачить. Потрібно розвивати зрошення, але воно потребує вкладень, щонайменше 200 – 300 тис. грн / га. Грантові програми страждають на гігантоманію. Мінімальна площа закритого ґрунту має становити 0,4 га. Це 20 великих теплиць. А чи не краще поставити одну-дві в кожному селі, щоб людям була робота? Проте їм легше написати й контролювати одну програму, ніж 20. Гостра проб­лема – кадри.

– Залишилося два трактористи, якщо заберуть, капець господарству. Проте крутимося, відкрили великий фермерський ринок, реалізуємо 12 овочевих культур, на день взаємодіємо із понад тисячею клієнтів. Прорвемося! Головне, щоб наші хлопці трималися! – каже Віктор Анатолійович.

Чого потребують овочі? Підвищення до себе уваги з боку держави й громад, розвитку зрошення, дешевих кредитів, грантів, бронювання працівників, виділення ділянок із земель запасу ветеранам, запровад­ження в кожному районі кваліфікованих державних дорадчих служб, які б навчали фермерів сучасних технологій, об’єктивної інформації від органів влади про овочеві площі в розрізі культур, щоб можна було прогнозувати ситуацію на ринку, створення овочевих кластерів, підтримки зусиль із кооперації та переробки…