Запорука цьому – загальне зростання культури споживання в Україні, коли покупець прагне вже не зекономити десяток-другий гривень на кілограмі, а сплатити пристойну ціну справді за вишуканий смак і неабияку користь. Рік поточний підготував для агропідприємств, що спеціалізуються на ягодах, кілька непростих випробувань. Тут і приморозки навесні, й тепла зима, не кажучи вже про обстріли дикуватих північно-східних ординців. Про те, як дати собі раду з більшістю цих викликів, і назагал про ситуацію на українському ринку ягід у сезоні-2025 розповідає агроном-консультант, провідний фахівець з управління та розвитку ягідних господарств Ірина Кобринець.
«Загалом за ягідними культурами можу сказати, що це був один із найскладніших сезонів за останні 20 років, – наголосила пані Ірина. – Так, пригадую складні екстремальні роки, інколи траплявся град, ставалися приморозки навесні – одне слово, щороку щось. А цьогоріч у нас було все. Нетипове стає типовим. Незабаром уже весни будуть холодні, весни, що стартують із високих температур у березні, натомість характеризуються приморозками в травні. Й це буде нашою реальністю дуже швидко. Та навіть уже стало, й ми просто мусимо зараз підлаштовуватися під це. Великий комплімент тим, хто зумів цьогоріч лишитися на плаву, заробити, домогтися результату. Просто посадити й просто доглянути цього року було нереально. Це стосується всіх ягідних культур.
Для суниці садової сезон характеризувався низькою врожайністю через доволі пізні травневі (друга половина того місяця) приморозки й тривалі холоди. В окремих регіонах температура падала навіть нижче мінус 5°С. Просто якимсь одним методом захистити не виходило. Лише дуже ретельні господарі, котрі перестраховувалися чимало разів, змогли дістати нормальний урожай і вийти вчасно та з гарною якістю на ринок. Опісля в окремих регіонах почалися зливні дощі. Цьогоріч усі, хто десь якось намагався спростити технологію, постраждали найбільше. Ті, хто витримав технологію до кінця з усіма нюансами – розміщенням рослин, встелюванням соломою, з використанням у правильній схемі різних препаратів, – змогли дістати жадане. Ціна на всі ягідні культури цього року тішила всіх.
Суниця – не виняток, узагалі проблем із реалізацією у виробників не було. Навіть ті, хто минулими роками заробили добре, цьогоріч за меншої врожайності заробили ще краще. Однак були й такі, в кого площі сильно постраждали. Малина? Літня малина дуже погано зимує. Останні два роки маємо проблему з підмерзанням пагонів. Знаєте, скажу, що швидше за все це – не підмерзання пагонів як таке, а висихання пагонів навесні. Торік були одні причини, цьогорік – інші. Проте в сегменті літніх сортів малини є проблеми. Дуже велика кількість пагонів попідсихала, попідмерзала – як наслідок, недоотримали врожай. Завдяки холодній погоді пізно вступили в плодоношення з літніми сортами. В деяких господарствах майже водночас плодоносила літня й почалася ремонтантна. Розриву не було, а це, звичайно, збільшує навантаження на працівників, не дає змоги ефективно планувати використання трудових ресурсів. Ремонтантна малина – це гарантованіший варіант, адже вона плодоносить на однорічних пагонах. Проте підмерзання відбулося. А в окремих господарствах було тотальне вимерзання ремонтантної малини буквально під корінь. Пагони, що мали висоту 20–30 см, змерзли повністю. Розвиток її почався фактично в половині травня. Відтак збирання стартувало чи не трьома тижнями пізніше, уявляєте, який це недобір урожаю?
Регіональний розріз? Не сказала б, що результати прив’язані до регіонів, радше, до локацій. От, скажімо, Тернопільська область, дві ділянки: одна – на рівному полі, а друга – трошки на схилах. На рівній ділянці – краща ситуація, на схилах – гірша. Інший приклад – Житомирська область: одна локація – температура -5°С, інша локація – мінус 8°С. Відповідно там, де мінус 8°С, усе змерзло на корені. Тобто одне господарство, але два різні поля – і це вже різна картина. Тому сказати, що в одному регіоні слід бути завжди напоготові, а в іншому – розслабитися, не можна. Проте є заходи, які дають нам змогу з тією самою літньою малиною трішки більше вберегтися. Запізнене збирання врожаю ремонтантної малини. В неї не так, як у зернових: колоски, врожай зав’язався, пройшли комбайном, усе зібрали й забули. Тут почалося плодоношення, і повсякчас маємо збирати цю стиглу ягоду, тим самим стимулюючи рослину давати знову й знову врожай. За період від початку до кінця серпня ми вже мали б добру половину зібрати, а почали лише наприкінці серпня. Вочевидь, не доберемо врожаю.
На лохині позначилися зимові морози. Було підмерзання бруньок, в окремих господарствах відбулося навіть підмерзання кореневої системи. Велику частину врожаю ранньої ягоди втрачено. Сорт Дюк не скрізь дав урожай. Щоправда, на ціні надто це не позначилося. Тоді як кінцевий споживач купував дорогу суницю, він бунтував проти дорогої лохини. Чомусь усі чекали на таку ціну лохини, яка була тоді, коли закінчувався минулий сезон. Просто лохина в такий час плодоносить (і цьогоріч так само запізнилася), коли вже є розмаїття фруктів та ягід, тож її уже не так активно купують. Точно знаю, що цьогоріч інтерес до лохини на старті не був таким великим, як до суниці теж на старті. Ну й лохина трошки така підступна ягода. Якщо не вистачає сонця чи з інших причин, вона може бути нерівномірно смачною. Таке в усіх сортів. Ягода ніби й стигла, але в підсумку маємо й кислу, й солодку ягоду. Це така, знаєте, лотерея. І смачна, й несмачна, одне слово. Назагал лохиновий сезон був успішним. Бачила наприкінці серпня на ринку «Шувар» ціну 160 грн/кг. Натомість суниця коштує так само, а то й більше.
Щодо малини, то цьогоріч ті, хто працює з літніми сортами, й навіть частина тих, хто працює з ремонтантними сортами, дуже багато ягід реалізовували для свіжого ринку. Це мене тішить, адже ця ніша ще дотепер не заповнена, й свіжого ринку малини як такого немає. В нас лохини більше, суниці більше.
В останні роки наш споживач стає дедалі вибагливішим до якості. Тобто важливий не лише зовнішній вигляд, а й смак, й аромат, і пакування. Людина готова сплачувати більше за якість, не купувати будь-що на 20 грн/кг дешевше. Тому наші виробники дбають про якість і знають, що вона завжди окупиться. Вітчизняні підприємства орієнтуються нині здебільшого на свіжий ринок. Знаю кількох виробників, зокрема й тих, які опікуються лохиною та намагаються не збувати її на гуртових ринках, а розподіляти по районних центрах, щоб дати ягоду на свіжий ринок, тим паче, якщо вона смачна та за неї не соромно. Проте ті, хто нарощує потужності (а таких теж чимало), орієнтуються на те, що рано чи пізно закінчиться війна, в нас буде можливість експортувати, буде набагато простіше з транспортом тощо. А лохина – це та культура, що найлегше експортується з усіх ягідних культур.
Набуває популярності й ожина, дедалі більше господарств прагне мати її у своєму асортименті. Це – нішева культура, однак вона є цікавою, завжди наявна на полицях супермаркетів, на магазинних лотках, і до неї є інтерес. Я знаю господарства, що вирощують її у тунелях і продають у червні. Цінник – на рівні 1000–1500 грн/кг, і вона реалізовується!
Набуває чималої популярності зараз і суниця альпійська для промислової переробки, а згодом вона йде на експорт. Це – другий такий сплеск. Тепер виробники відчутно більше цікавляться нею та закладають плантації поряд з іншими культурами. Проблем з її реалізацією немає, радше, проблема в тому, що виробники змушені відмовляти великій кількості клієнтів, обирають, кому її продаватимуть, ціна хороша. Технологія вирощування суниці альпійської (це – ремонтантна суниця) не надто різниться з технологією вирощування суниці садової. Є певні технологічні нюанси, й потрібно доволі багато людей для збирання. От виробники, з якими я працюю, з радістю би нарощували площі на десятки гектарів під суницею альпійською, однак вони обмежені трудовим ресурсом. Відтак висаджують стільки, скільки зможуть зібрати.
Прохолодна весна? Готуватися до такої ймовірності варто заздалегідь. Має бути якісний посадковий матеріал, дбайливий догляд ще з осені. Тепер раджу мати вже з осені заготовлене агроволокно. Якщо раптом є пізні висадження, висадження ремонтантних сортів, то варто бути готовими їх у будь-який момент узимку накрити й зберегти насадження до весни. А навесні слід уважно стежити за температурами. Завжди раджу орієнтуватися на найпесимістичніший прогноз (тоді точно не прогадаєте) і вчасно реагувати. Не варто й сподіватися на те, що вас врятує якийсь один захід. Найнадійніший спосіб захистити насадження від весняного приморозку – дощування. Та це не дуже просто, адже потрібно мати відповідний обсяг води й достатній тиск у системі. За температури -8°С і нижче один шар агроволокна не врятує. Польські колеги (опікуються тунельним вирощуванням ягід), в яких я побувала цього року наприкінці травня, вкривали столи з рослинками 3-шаровим агроволокном. Натомість у нас поки що не всі здатні й одним шаром агроволокна накрити. Маємо підходити у всеозброєнні й бути готовими протистояти погодним негараздам. Звісно, ми не застраховані від граду. Градобійні сітки – це дуже дороге задоволення, яке не кожен може собі дозволити. А все інше можна більш-менш коригувати.
Ще один неприємний момент, з яким не знаємо, як правильно боротися, – сильне потепління взимку. Це мені навіть більше не подобається, ніж весняні приморозки. Адже провокує рослинки на розвиток, провокує на вегетацію, вони прокидаються, починається сокорух, а опісля як вгатить мінус 15°С – і все. Проте мусимо й із цим собі дати раду. Ймовірно, відкривати агротканину, відкривати ділянки, щоб вони не були на той момент вкриті, вкривати згодом, коли настають приморозки взимку. Може, й давати додаткове вологозарядження перед сильними приморозками вже взимку. Я б радила агровиробникам вже думати про те, як вони повторюватимуть вологозарядження у березні, припустимо, на малині. Відбувається висихання вітрами, а осінь точно була вологою, ми маємо шукати якесь рішення. Хай складно технічно, але інших варіантів немає. Мусимо завжди ставити собі запитання: скільки мені коштуватиме ця операція та що буде, якщо я цього не зроблю? Кожну обробку варто зважувати».
Що ж, зважуймо свої технологічні кроки, а ягода залюбки віддячить дбайливим господарям щедротним урожаєм і, власне, вагомим прибутком. 
2026-03-13
