Барви «Вишиванки» від «Мнагора»

Стрижавка – це коли Вінниця вже на горизонті, а навколо ще панує осіння природа, позначена величним Південним Бугом. Це місце, де стародавня річка, відома грекам як Гіпаніс (сам Геродот тут бував та описував життя скіфів, що свідчить про глибоке коріння на цих землях), зустрічається з майбутнім української аграрної науки. Хтось тут збирає гриби після дощів, але я прибув сюди у справах кукурудзи та селекції світового рівня. У мене зустріч із Михайлом Нагорняком, фундатором і керівником селекційно-насіннєвої компанії «Мнагор».

Феномен Нагорняка – цілком звичне явище для українського бізнесового та культурного простору. Не раз ми зустрічали в сучасній практиці, коли видатні відкриття, що змінюють реальність і майбутнє, відбуваються не в лабораторіях величезних корпорацій, у нагромад­женні дорогезного обладнання, а в маленьких компаніях, де вирують ідеї. І тут, на берегах Південного Бугу, можна побачити унікальну цукрову кукурудзу. Такої у світі ніде не знайдете – незвична двоколірна, коли білі й жовті зерна створюють природні орнаменти; густо-червона, кольору доброго французького вина; багатоколірна, художній візерунок якої нагадує те, що відбивається в її назві – Вишиванка.

Реальний мільйон з гектара та вау-ефект

Михайло приїхав великим «Раптором» – це пікап, рамний універсальний автомобіль, що здатен перевозити як виробничі вантажі, насіння, качани, каністри, так і чималенький дрон, яким у «Мнагорі» обробляють посіви. Це підкреслює практичність підходу до селекційної справи.

– Михайло Миколайовичу, що за слово таке – «Мнагор»? Якесь східне? Арабське?

– Та ні, – усміхнувся Нагорняк. – Перша насіннєва компанія, в якій я працював, називалася «Геліо», відома у Вінниці… Займалися вітчизняною селекцією: кукурудза і соняшник. Я тоді поїхав на виставку в Чубинське, подивився різні види кукурудзи. Ринок зернової був насичений, а я вирішив займатися більш рідкісними продуктами. Люди купували в нас насіння кормової кукурудзи, і я давав на пробу цукрову. Звісно, з клієнтами спілкувався через електронну пошту. Потім, на наступний рік вони звертаються: «Добре, насіннєву ми беремо, але дай нам ще оту…» – «Яку?» – «Та оту, іншу, солодку. Мнагорівську». Це склалося з моєї електронної адреси – Михайло Нагорняк. Назва мені не дуже подобалася, нагромаджені приголосні, але слово вийшло колоритне. Тому 2006 року, заснувавши власний ФОП і компанію, так і назвав її. Як тільки нас не величають: і «Манагор», і «МінАгро»… Отак «Мнагор» – це в розумінні людей була цукрова кукурудза. Вони так і казали: «Кагор – то солодке вино, а «Мнагор» – солодка кукурудза». Землі в нас небагато, для насіннєвої кукурудзи багато не потрібно.

– А скільки качанів з гектара виходить? Може ж бути й по два на стеблі?

– Коефіцієнт 1,3–1,5, десь може бути крайовий ефект, десь краще живлення…

– А скільки стебел на гектарі?

– Ми рекомендуємо сіяти цукрову кукурудзу, щоб були повноцінні гарні качани, з розрахунку 50–55 тис. А якщо на зрошенні – 55–65 тис.

– Тобто з гектара можна отримати 70 тис. качанів… А скільки коштує качан?

– Це залежить від логістики й пори року. Якщо зараз пошукати цукровий качан у «Метро», то там він заморожений коштуватиме 60–80 грн. Якщо на базарі – 15–20 грн. А закупівля з поля – 10 грн. Отже, якщо додати трошки переробки, щоб не одразу продавати, той самий мільйон з гектара можемо мати.

– Оце я й хотів почути. А скільки затрат? Цукрова кукурудза проти зернової – набагато дорожча?

– Цукрова кукурудза – це овочева культура. Тут багато ручної праці, а реалізація поділяється на дві групи: свіжий овочевий ринок і переробка. У мене є фермер, який саджає розсадним методом із крапельним поливом. Там технологічні колії для збирання врожаю, це теж забирає площу. По накладних проходить 50–55 тис. качанів із гектара. Продає він по 12–15 грн. Однак це важка праця. В пік сезону, коли всі спродують і по 5–6 грн, реалізувати промисловий обсяг на свіжу продукцію важко. Це складний бізнес, він не для зернових індустріальних агрокомпаній, а для стратегічних нішевих виробників. Цукрова кукурудза, особливо унікальні суперсолодкі гібриди «Мнагор», створює високу додану вартість, але вимагає мистецтва реалізації та переробки. Як показує наш досвід, промисловий обсяг потребує інтеграції з переробкою (заморожування, консервація, вакуумна упаковка), що забезпечує стабільний мільйонний дохід із гектара. Це складний, але надзвичайно перспек­тивний бізнес для малих, середніх і великих овочевих господарств або переробних консервних підприємств.

Нішевий ринок делікатесів

– Продавати – це окреме мис­тецтво, яке не пов’язане з вирощуванням…

– Місткість ринку досить компакт­на. Ось у Канаді є фермери, що вирощують цукрову кукурудзу – після збору її відварюють у чанах, електролобзиком знімають зерна, пакують і заморожують. І в них практично завжди все продано. Яке нам потрібне дороге обладнання?

– Електролобзики…

– Це передова компанія органічного землеробства, котра постачає продукцію в супермаркети, має всі сертифікати… А ми шукаємо якихось складних шляхів, устаткування за мільйони євро… Це сімейна компанія, ми спілкуємося. Органічний напрям досить перспективний і швидко розвивається, тож уже в лютому все замовлено і все продано. Якщо качан не виповнений, вони його нарізають кільцями, шайбами, пакують до стейків. Тож мій продукт – цукрова кукурудза, номер два у світі за значенням для переробних підприємств(перше місце займає томат). І це надзвичайно перспективна, але нішева культура…

– Вона ж ще консервована може бути.

– Так, це одна з форм, її можна заморозити або закатати в банку, стерилізувати. Можна у вакуумну упаковку. Це гарний бізнес для овочевих господарств. Ми – селекційне підприємство, тому, якщо буде запит від наших фермерів, консервних комбінатів, цей напрям розвиватиметься. Інший напрям – самим розвивати цей ринок. Ми займаємося селекцією з 2006 року. За цей час відбулося три революції в нашій галузі, що мали тотальний вплив на ринок. Перша революція – перехід від сортів до гібридів. На початку діяльності я об’їздив Сквирську дослідну станцію, Харківський інститут імені Юр’єва, Інститут зернового господарства, Дніпро, Синельниківську дослідну станцію – основних гравців галузі, базових по цукровій кукурудзі. Мені тоді навіть селекціонери говорили: гібриди – це складно, а от сорт сієш – і нормально беруть.

Тоді гібриди були простенькі, з низьким умістом цукрів, але перехід таки відбувався, я його застав. Тоді взяв ліцензію на вирощування Делікатесної, гібрида Конкурента, Сюрприз F1, і ми почали їх вирощувати у Вінницькій області, переходячи від сортів до гібридів. Люди боялися слова «гібрид»: чи це не ГМО, чи можна вирощувати на насіння… Звичний набір побоювань, але врешті до гібридів звикли. Друга революція – перехід від не надто смачної цукрової кукурудзи до суперсолодкої, американських гібридів із геном цукристості SH2, на які вже закінчилися терміни ліцензійного захисту.

Ми взялися за це як драйвер ринку, хоча всі нам говорили: навіщо цей продукт, він приторно-солодкий, кукурудза вразливіша для хвороб, от є покращений гібрид із геном цукристості SE… Ми визначаємо цукристість за методом Бертрана, так от: якщо у звичайній кукурудзі 5–8% цукрів, а в покращеній 8–12%, ну можна до 15% отримати, не більше, то в нашій суперсолодкій із геном SH2 – понад 20%, може бути і 22, і 24%.Консервні заводи дуже зраділи – в цю кукурудзу не треба додавати цукор і це було економічно вигідно. Такі зміни ми застали та були драйверами ринку. А от третю зміну ми започатковуємо останніми роками: це перехід від просто смаку і поживних якостей до змін у формі й змісті. Ми ініціюємо появу різних колірних гам, створюючи гібриди з вау-ефектом, які мають унікальні властивості й викликають бажання їх спробувати.

До наших хітів належать: Біколори та наша Мармурова, що стають основою напряму. Їхнє сприйняття теж було настороженим, люди боялися білих вкраплень, сприймали як ГМО. Доводилося витрачати багато енергії, доводячи, що це кукурудза класичної селекції, просто схрещена біла лінія з жовтою. Білий кролик – унікальна білозерна суперсолодка кукурудза, що не містить каротиноїдів та інших пігментів, для алергіків і маленьких дітей, Дейнеріс та Фіона – ультраранні, Джамала – дуже технологічний гібрид, названий на честь перемоги Джамали на Євробаченні, має 20–22 ряди зерен і є качаном із найбільшою кількістю зерен, який ми створювали. Український біколор, Вишиванка і Бордо (перша у світі суперсолодка SH2-типу кукурудза з антоціановими фіолетово-червоними зернами) – це абсолютні бестселери, які не мають аналогів у світі.

Створення ідеї та світовий прорив

– Непростий у вас бізнес. Все ж таки генетика і селекція – щось особливе в насінництві…

– Мабуть. Найбільш затребуваною та популярною стала Вишиванка, перша у світі мультиколірна солодка кукурудза з геном SH2 з антоціановим забарвленням – це фіолетово-червоні пігменти, які містяться в смородині, чорниці, наприклад, та є дуже корисними. Зараз їх активно вивчають – вони покращують травлення, мають антиоксидантну дію, нейтралізують і виводять з організму вільні радикали.

– Щоб впроваджувати такі проєкти світового рівня, треба мати міцні позиції на ринку…

– Наші насіннєві селекційні ділянки займають 30 га. Ніби зовсім небагато, але весь ринок насіння цук­рової кукурудзи в Україні заледве сягає 300 т. Ми вирощуємо 30, іноді 40 т. Фізично це небагато, але як 10-відсоткова частка ринку – дуже вагомо. Іноді мене фермери запитують: чому так мало вирощуєш, давай на 100 га насіємо… Проте треба розуміти обсяг ринку.

– Так, гірчицею або коріандром також ринок легко завалити, навіть європейський. Ці культури мають ціну тільки тоді, коли ринок відповідає запитам…

– Місткість ринку нішевих культур невелика. Я займаюся науковою діяльністю, виводжу нові гібриди й надаю їх тим, хто хоче і вміє вирощувати на великих площах, вирощувати солодку кукурудзу як продукт. Тому в мене основа – дослідна ділянка, селекційна ділянка. Хоча хтозна, як складеться надалі. Завантажити наш насіннєвий завод ми цілком здатні. Час від часу залучаємо до співпраці інші заводи, веземо насіння до колег.

Насіннєвий завод «Мнагора» – такий самий, як у Франції, як на великих насіннєвих підприємствах, але він компактний. Фотосепаратор, транспортери й теплосистеми – все як у дорослих. Однак виглядає як модель заводу, компактність і мініатюрність. Оскільки «Мнагор» – не підприємство великих обсягів. Це підприємство великих ідей. Усі насіннєві заводи працюють на розмноження чиїхось гібридів і сортів, а «Мнагор» створює те, що розмножують.

Вітчизняна аграрна наука живе, Михайло Нагорняк це підтверджує своїми унікальними розробками, і живе вона своєрідним способом. Є державна наука, яка погано фінансується в усьому світі й бюрократизується, формалізується, а в підсумку – буксує та рухається слідом за практикою. Є приватна наука великих компаній, котра аж занадто добре стимулюється, не має проблем із ресурсами та обладнанням і виконує завдання виробничих корпорацій. І є наука ентузіастів. Вона рухається душею та силами людей, які прагнуть змінити світ на краще. От цим шляхом і йде «Мнагор».

– Селекція колірних гам – звісно, нове слово, але загалом уважається, що генетичний потенціал уже вичерпано, селекція не може дати новий резерв, у США кукурудза (ГМО) сягнула 20–22 т/га і зупинилася…

– Так, кажуть, селекція більше не є фактором зростання врожайності. Однак те саме мені говорили 20 років тому, коли я навчався і починав власну селекційну справу. Науковці казали, що вже все описано, ген уже розклали, нічого нового тут не буде. (Нагорняк засміявся.) Я зараз, через 20 років, бачу, що прос­тір експериментів безмежний. Мої діти разом зі мною займаються…

– Ви щаслива людина.

– Так, мій старший син Богдан – співавтор гібрида Бордо. Ми з ним разом працювали над створенням, там чимало його ідей. Мутагенез використовували певною мірою, температурні шоки – і вдалося, кукурудза стала синьою. Обробка температурами була нелегкою, пробували піддавати живу кукурудзу у фазі 3–7 листків +50°С, +60°С, +65°С. З десяти виживала одна. Проте я бачу, що і моїм онукам, і правнукам буде, де тут працювати. Не все так, як здається з першого погляду. Є гарна модель, але комбінація різних генів не завжди дає те, що ти плануєш. Множинний алелізм – поєднання двох генів, а раптом виходить щось зовсім неочікуване… От ніби є кукурудза з геном SE, чому б її не підсилити геном суперсолодкої SH2, але при поєднанні отримуємо звичайну зернову кукурудзу, кормову. З чого куку­рудза колись мутувала, до того й повернулася. Різні поєднання дають непередбачувані результати. Є запланована модель сорту, але сполучення генів може не дати уявного продукту відносно якості зерна або зовнішнього вигляду. Все перевіряється практикою, коли дослідні сполучення стають реальними гібридами. Ми закладаємо дуже багато дослідів: і селекційних, і з фізіології. І я вважаю, що попереду нескінченний шлях наукових проривів. Нові виклики – посухи, зміна клімату…

Насіння з давніх козацьких сіл

– Потім буде виклик зі зростання попиту…

– Зміни відбуваються постійно. Попередні покоління відзначалися тим, що все треба було спробувати на смак, на дотик, відчути, а нові покоління більше цікавляться формою, зовнішнім виглядом, зобра­женнями. Нові покоління по-іншому мислять – от наша куку­рудза Вишиванка викликає захват у молоді, її фотографують, з нею носяться. Ще років 10 тому аудиторія була зовсім не така, як зараз. Зміни відбуваються й у керівництві компаній – замість деяких власників, які відходять за віком чи загинули у війні, приходять діти, котрі мають продовжувати справу батьків.

– Так, це трагічно, але це й підтвердження нашої незламності.

– От ви сказали про зростання попиту через збільшення населення, а де найбільше зростає населення? В Африці, але там споживають білу кукурудзу! Жовта там іде тільки на корм тваринам. Нижче 45-ї паралелі, де виробляють вино Бордо, а точніше в країнах субтропічного та тропічного клімату як південь Італії, Іспанії, Грузія, Мексика, ПАР та всі країни Африки споживають білу кукурудзу. США виробляє найбільше білої кукурудзи. Традиційні продукти з муки та крупи білозерної кукурудзи – це різноманітні тортильї, чипси, тако, повіт­ряні кульки та палички, полента і мамалиґа, різноманітні кулеші, кукурудзяний лаваш, пшенично-кукурудзяний хліб, кукурудзяні галети, печиво тощо, а жовта кукурудза – кормова.

Ми сиділи в грузинському ресторані, а в Стрижавці, вочевидь, усі всіх знають, і Нагорняк поділився:

– Ви знаєте, що в мене запитували власники ресторану? Чи немає в мене білої кукурудзи, борошна з неї. Вони знайшли десь старовинні рецепти, і для них потрібне біле кукурудзяне борошно… А у нас є гібрид Білий кролик, і всі суворо запитують: ти що, не хочеш нам продати? І доводиться пояснювати, що це не для борошна, це цукрова кукурудза, й у неї в ендоспермі немає крохмалю. Такі от зміни відбуваються… Проте тривають вони тисячоліттями. Відколи людина стала людиною – в нас, у Месопотамії, почалися зернові, в інків – кукурудза, в Китаї – рис. І відтоді постійно виникають різні мутації. Вже часто складаються ситуації, коли відроджуються старі форми, давні сорти, вже забуті. В Європі нерідко відбуваються відтворення давніх порід тварин і рослин.

– Є ж, наприклад, можливість виведення кукурудзи багатокачанної, з трьома-чотирма качанами… Це істотно збільшило б урожайність.

– Є така ідея. Теоретично. Першим дозріває верхній качан, нижні будуть недозрілими… Якщо це високе ФАО… До речі, ми зараз збираємо давні українські сорти й гібриди по козацьких селах. У нас на Він­ниччині була битва під Батогом. Ми відвідали ті села і відібрали форми старовинної білозерної кукурудзи. З Полтави, Дніпра, Прикарпаття, з Хотина ми вже зібрали суттєву колекцію. Зараз будемо досліджувати її на протеїни та працювати щодо покращення. Саме цю білозерну кукурудзу ми готуємо для борошна, посилюємо її хлібопекарські властивості.

– Це у вас справжні етнографічні експедиції…

– Приблизно так, робоча назва майбутньої кукурудзи – гібрид Козацький, саме для цього зібрано матеріал із давніх козацьких сіл. Це дуже цікавий напрям. І для нього нам надіслали кукурудзу і з Молдови, і з Грузії. Там справді два-три качани на стеблі, дуже високоросла, ФАО під 600. От ми й намагаємося сполучити ранньостиглі, пізньо­стиглі, випробовуємо. Це цілком можливий напрям, куди має рухатися селекція. Хоча більшість компаній спрямована на селекцію одного качана на рослині. Тому що на множинність качанів потрібно розподіляти елементи живлення, які йдуть з коріння і з повітря.

Це окремий стратегічний напрям – відродження та покращення білозерної кукурудзи, використовуючи колекцію, зібрану по козацьких селах України.Це не просто етнографія, а важливе наукове завдання, яке має експортний потенціал.

Зараз ми доопрацьовуємо дві ключові форми. Козацький – це робоча назва для гібридів, створених на матеріалі давніх козацьких сіл, що підкреслює історичне походження та нашу ідентичність. А Куліш (ФАО 350) – це вже унікальний готовий гібрид, створений на цій основі, який уже має перші посіви на експериментальних ділянках.

Куліш – це перший в Україні гібрид із білим зерном і білим стрижнем, призначений як для харчових цілей, так і для кормів. Його перевага – високий уміст протеїну, що значно покращує хлібопекарські властивості й функціональність. З нього можна готувати традиційні українські страви (мамалиґу, банош, куліш) або використовувати для якісного помелу на борошно чи крупу. Наша мета – підняти вміст протеїну до 12–14%, що економить великі кошти й створює цінний продукт. Цей гібрид є білою силою українських полів, що працює на врожай і якість.

Продаж однієї зернини

– У вас от зараз жнива. Коли відбувається наукова робота?

– Наукою ми займаємося протягом року. У нас створена проблемна група зі студентами й викладачами кафедри біології Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського. От учора був спільний семінар із Прикарпатською дослідною станцією. Роботу плануємо, досліди й польові проєкти… Це відбувається постійно. Зараз справді йде збір урожаю, перевіряємо якість, протеїн. Кукурудза бідна на протеїн – 7–8%. Її дикий предок – мексиканська трава теосинте – має 12–14% протеїну. Ще 8–10 тис. років тому, коли людина відібрала для вирощування кукурудзу, десь у процесі мутацій були втрачені білки – ми ведемо кукурудзу з низьким умістом протеїну. Тому і хліб не дуже смачний з неї. Коли йдеться про кормові зав­дання, треба додавати білок, соєвий шрот тощо. А якщо ми зможемо підняти вміст протеїну до 12–14%, це значно покращить характеристики продукту і його функціональність. Для цього ми відбираємо всі форми, в яких понад 10% білка. В цукровій кукурудзі більше білка, і ми вирішуємо завдання переведення цих генів із цукрової в зернову.Ми зараз маємо в цукровій куку­рудзі 12%. У цьому напрямі й Китай працює, тому що вони закуповують багато кукурудзи й до неї чимало сої, щоб додавати. Збільшення відсотка протеїну економить великі кошти, особливо коли йдеться про дуже великі обсяги. Ми маємо намір досягти результатів у цьому питанні та створити цінну кукурудзу з білозерних форм для споживчих цілей. Уже перші гібриди плануємо подати до реєст­ру. Є створені форми, ми перевіряємо їх на своїх ділянках на комбінаційну здатність.

– Ви розповідаєте про глобальні проблеми насправді… Я гадав, такими напрямами мають займатися великі структури з великими банками сортів… А ви – камерні, їздите по поселеннях, знаходите прадавні зернини в козацьких селах…

– Ми – сімейна компанія, в нас усі займаються селекцією, залучені й дружина, й діти.

– Як вам це вдалося? Я зустрічав чимало аграріїв, у яких діти категорично відмовлялися займатися справою батька. Колись у Франції, наприклад, мені скаржився фермер, що донька обрала працювати тренером із плавання в Австралії на океані… А ви формуєте династію, вам є кому передати господарство.

– Згоден, є така проблема, вона існує в усьому світі. Можливо, все зміниться в майбутньому – у мене діти ще не дуже зрілі, я їх залучаю до справи у віці 12–14 років, коли вони ще не знають, чого хочуть, і захоплюються новою реальною справою. Без примусів, без натиску: а давай перевіримо генетику, давай перевіримо класичні закони Менделя, що буде, коли білу з жовтою схрестити. І це в легкій формі, основну роботу роблять науковці та професіонали. Проте коли вдома в сім’ї ми обговорюємо нові проєкти, народжуються ідеї, які в іншому середовищі не з’явилися б. Наприк­лад, створити червону кукурудзу суперсолодкого типу. Коли до нас приїхав Руперт Ліндл­майєр, фермер із Німеччини, у якого 700 га солодкої кукурудзи, з них 500 – органічної, він сказав: я об’їздив 110 країн у пошуках цікавої та різноманітної кукурудзи й ніде не знайшов суперсолодкої фіолетової або червоної цукрової кукурудзи. У мене він просив хоча б десять зерен за будь-які гроші. Врешті купив тисячу насінин Бордо та Вишиванки, щойно створених.

– Бачите, від продажу «скільки за качан», ми приходимо до продажу «скільки за зернину».

– Якби я вирощував цукрову кукурудзу на продаж, думав би, скільки мені потрібно землі та скільки отримаю за качан. Однак у мене інша стратегія. У нас невелика ділянка для дослідів – 30 га, просторово ізольована, інші ділянки залучаємо, коли потрібна сівозміна, по 50 га… Намагаємося забезпечити кілометрову зону. Хоча все це індивідуально, пташка може пилок принести, хмара може принести… Я займаюся селекцією, і з моменту широкомасштабного вторгнення зрозумів, що ми боремося не стільки за територію – більше за ідентичність, за культуру, за наш культурний код. Окупанти вивозять скарби музеїв, нищать культурну спадщину, намагаються зруйнувати основу нації. І я поставив ціль: ми створюємо синьо-жовту кукурудзу. Це ж можливо! Науковці крутили пальцем біля скроні, казали: якби це було можливо, вона б уже давно існувала. Проте цей ген дуже погано контактує в комбінаціях, саме антоціани – і не виходить! Ліндл­майєр мені казав, що де не був, такої немає, суперсолодкої синьої кукурудзи, ні в Штатах, ніде. Відома компанія створила у США гіб­рид Wild Violet і презентувала його на День незалежності. Це була фіолетово-біла кукурудза, втім, вона виявилася не суперсолодкою. Наша кукурудза – суперсолодка: й Український біколор, і Вишиванка, і Бордо. Про нас публікували статті в Нідерландах, а це ж колиска європейської овочевої селекції. От ви гадаєте, у нас невеликі площі землі. А скільки землі в голландців, яку вони відвоювали у моря? Скільки потрібно, щоб увесь світ користувався голландською селекцією, голландськими сортами й гібридами? Правда, у них немає селекції кукурудзи. Й ось вони пишуть про нашу Вишиванку, тому Ліндлмайєр і приїхав до нас, бо прочитав статтю в Нідерландах. Тож ми вже несемо українську культуру у світ.

Текст нідерландських публікацій був таким:

«Вишиванка: українська різноколірна кукурудза, що привертає увагу всього світу

Українська компанія «Мнагор» із Вінниці вразила світ своїм новим сортом цукрової кукурудзи під наз­вою Вишиванка. Після успіху сорту Український біколор, цей новий сорт кукурудзи, який поєднує кілька кольорів на одному качані – жовтий, синій, червоний, фіолетовий та зелений, – швидко здобув популярність як в Україні, так і за кордоном. Ця різноколірна кукурудза є не лише сільськогосподарською інновацією, а й символом національної ідентичності.

За словами засновника компанії Михайла Нагорняка, Вишиванка – це прорив у селекції цукрової куку­рудзи. Її переваги поєднують високу врожайність, стійкість проти хвороб і посухи, а також швидке дозрівання – лише 73–75 днів. Завдяки своїм надзвичайно солодким зернам Вишиванка ідеально підходить для вживання в сирому вигляді або для консервування. Її яскраві кольори також додають святкового шарму будь-якому столу.

Попит на цей сорт швидко зростає. Фермери повідомляють про високу прибутковість, і на міжнародному рівні вже є попередні замовлення з європейських й азійських країн. Вишиванка особливо популярна серед українських фермерів, і навіть є плани посадити її в Криму як символ присутності України.

Цей сорт кукурудзи уособлює українські традиції та демонструє сучасні технології селекції. Він став культурним символом, поряд з іншими інноваціями, такими як Український біколор, допомагаючи просувати Україну на світовій арені».

Впіймати антоціан

– Для створення Вишиванки ви використовували молекулярні маркери?

– Ви серйозні запитання ставите, – здивувався Михайло.– Так, окрім мутагенезу й інших генетичних практик ми застосовували молекулярні маркери, загалом робота тривала сім років. Розмноження сорока варіантів займало тривалий час, і зупинилися ми тільки на одному – мультиколірна кукурудза має бути біла, жовта та синя. Щоб створити гібриди з антоціаном, фіолетово-червоним забарвленням, залучали не тільки генетиків, а й спеціалістів із кольору, фізиків. На перший погляд, нічого складного, але все не так просто. Триста років тому Ісаак Ньютон поставив призму і розклав білий промінь на сім кольорів. Поставив другу приз­му – і, зібравши сім променів, отримав… білий. Ми намагалися зрозуміти, як колір буде відображатися після генетичних мутацій. Використовуємо власні авторські методики, просвічуємо рослину тощо. Й у нас часто все виходить.

Усі ці роки роботи – від революцій у суперсолодкій селекції до створення мультиколірної Вишиванки та відродження білого зерна через гібриди Куліш і Козацький – ми створювали не просто насіння. Ми створювали продукти з історією, вищою користю і гарантованою доданою вартістю. Сьогодні «Мнагор» пропонує українським фермерам унікальний асортимент, що містить наші знакові хіти: Мармурова, Джамала, Білий кролик, Український біколор, Вишиванка, Фіона та Бордо. Наші гібриди відповідають не лише сучасним агрономічним викликам (посухостійкість, урожайність), а й потребам нішевого ринку у вау-ефекті й високому прибутку. Настав час відійти від масовості до унікальності. Рушаймо в майбутнє, розвиваючи українську культуру та вітчизняну селекцію!

Зерно мнагорівської кукурудзи на смак – солодке й екзотичне водночас, чи це Вишиванка з її антоціанами, чи Куліш із його білою силою. А може – це майбутній успіх і прорив в українській селекції, що несе нашу культуру у світ.