Чекати сонця слід із готовими батареями

Михайло Бернацький: «Ми навіть не рахували собівартість власної електроенергії»

«Рост Агро» (Полтавська область) – підприємство насіннєве, тому споживає багато електроенергії. Михайло Бернацький також змушений терміново закривати дефіцити.

– Зараз мало хто дивиться на економічну ефективність рішень, бо діватися просто нема куди, – зазначив Михайло. – Я раніше, як і всі, приглядався до ідеї власної енергетики. Проте нічого серйозного не будували. Дивився на наші величезні дахи (десь 15 приміщень), десятки гектарів площ. Навіть не думав про модель економіки, просто хотілося використати ресурс.

На власному будинку поставив панелі на 30 кВт, бо можна було трошки заробляти на зеленому тарифі. Опісля держава почала міняти правила гри – з нею краще не товаришувати.

Зараз у нас на підприємстві працює 3 – 4 великі генератори різної потужності: від 100 до 250 кВт. Купуємо додатково на 300 кВт сонячних панелей, а також на 900 кВт акумуляторне сховище. Ми – насіннєве господарство, в нас є дві величезні енергетичні потреби: поливання та сушіння качанів. Тільки вентилятори в нас із двигунами на 200 кВт.

Це рішення з резервного живлення коштує до $ 1 млн. Довелося брати кредит під 7 %.

– Як ви дивитеся на ці інвестиції: як на шлях до зменшення собівартості через енергетичну незалежність чи винятково як на метод управління ризиками? Чи рахували ви окупність проєкту?

– Я думаю, на собівартість це вплине позитивно. Насамперед тому, що найближчим часом ціни на електроенергію не прос­то зростуть – злетять до шалених, космічних показників! І ці гроші, що зараз ми вкладаємо, незабаром видаватимуться не такими й великими.

– Закладаєте потужності лише для самозабезпечення?

– Так, лише для самозабезпечення.

– Не вірите в схеми викупу надлишків енергії в малої генерації?

– Ми всі чудово знайомі з ефективністю державного адміністрування… Я вірю лише в певні інструменти фінансової підтримки з боку держави, це вона ще може зробити.

– А самоорганізація бізнесу, енергетичні кластери?

– Це можливо. Й це було б цікаво, підвищувало б сталість. Думаю, ми це побачимо.

– Якою буде кінцева собівартість вашого кВт?

– Ми її навіть не рахували. Дивилися лише на ціну обладнання, потужність панелей, акумуляторів, інверторів. Виробник дає гарантію на 10 років, але я хотів би їх через 10 років побачити.

– Зверталися до проєктувальників?

– Та що там проєктувати? Ми знаємо потужності трьох компонентів, відповідно їх поєднуємо – нічого складного.

Олексій Васильченко: «Навіть якщо окупність енергопроєкту 20 років, то альтернативою є лише припинення виробництва!»

Генеральний директор «Агрофірми «Маяк» (Черкаська область) Олексій Васильченко до питання електроживлення ставиться дуже емоційно, адже для тваринництва, де втратити поголів’я можна майже миттєво, це болюча точка.

– Ситуація змусила інтенсивно ставити сонячні панелі, розширювати парк генераторів, масово монтувати акумуляторні потужності, – розповів Олексій. – Не можна сказати, що ми рухаємося несистемно. Сонячні батареї для зменшення власного споживання ми почали ставити на об’єктах ще років п’ять тому. Аку­му­лятори тоді були дорогі й не здавалися доцільними. Електроенергія в мережі також була завжди, тож заморожувати гроші в непотрібне обладнання не було сенсу.

А зараз інтенсивно впроваджуємо вже й рішення з нагромад­ження енергії – акумулятори нині коштують відчутно дешевше й щонайменше дають змогу виграти кілька годин для обслуговування генераторів. Тепер, коли централізованого живлення немає, це просто знахідка.

Вартість сонячних панелей дає змогу думати про те, щоб бодай улітку взагалі забезпечувати власні потреби з цього джерела. Рухатимемося в цьому напрямі, вже маємо сонячної генерації на 2 МВт. Торік, наприклад, навесні, влітку та восени мої свинарники вже не споживали електроенергію з мережі.

– Чи маєте намір продавати елект­роенергію?

– Я з державою не хочу працювати. Енергетичні острови й інші прожекти – це просто порожні балачки, на мою думку. Сусіди не стануть купувати, й воно взагалі так не працюватиме з багатьох причин. І головною стане адміністративна неспроможність.

– У вас велике тваринництво. Чому досі не маєте біогазу?

– Це дуже приваблива тема, але в мене гній у різних місцях, логістика все з’їсть. Якби був один величезний комплекс, та ще й споживання тепла в одному місці, давно поставив би. Біогаз має економічну доцільність за потужності бодай 1 МВт. Менші технічні рішення існують, але робити їх можна лише за гранти чи державні кошти, бо за власні воно не окупиться.

– Чи потрібен серйозний, глибокий проєкт для інвестицій у власну генерацію?

– Звісно, слід рахувати кожен об’єкт і будувати моделі його споживання. Можливо, десь можна обійтися без дорогих акумуляторів. Загальними фразами чи порадами тут не обійдешся.

Та варто розуміти й ситуацію, в яку ми потрапили. Електро­постачання лише 4 – 5 год на добу. Потрібні нагальні, термінові рішення, бо інакше можна втратити й бізнес, й активи. Якщо довго рахувати, ніхто нічого й не ставитиме. Це раніше можна було порівнювати вартість генерації, вартість мережевого електропостачання і думати, чи влаштує тебе окупність у 10 років. Хоча насправді до поточної кризи за минулої ціни на електроенергію сонячні батареї окуповувалися за 2,5 – 3 роки (без акумуляторів).

Зараз навіть якщо окупність буде в 20 років, альтернативою є припинення виробництва. Та насправді ціна обладнання нині менша, ніж кілька років тому, отже, економіка інвестицій більш-менш нормальна. З акумуляторами, звісно, рішення дорожче, але й ефективність його зростає.

– Ви думали переводити самохідну техніку на електрику?

– Сам я послуговуюся електричним авто й, звісно, думаю і над технікою на фермах. Кілька прик­ладів є, але проблема тут у тому, що немає сервісу в Україні.

– Чи варто ставити власну генерацію рослинницьким підприємствам, де не завжди є велике споживання?

– Так електропостачання просто немає! Мале споживання у вас чи велике – немає різниці, коли брати електрику нема де. Генератори також не можуть працювати цілодобово, вони не витримують. Альтернативні джерела та потужності з нагромад­ження потрібно ставити скрізь, де тільки можливо!

От у мене в компанії є спортзал, басейн. Нині навіть самі лише акумулятори дають змогу спорткомплексу працювати автономно 10 год.

– А можлива співпраця агрокомпаній і місцевих громад? Можуть громади стати джерелом попиту, потенційним покупцем надлишків енергії?

– Я в це не вірю. Не будуть громади ніколи цікавими покупцями. Вони мають працювати над зменшенням споживання та власним енергетичним самозабезпеченням. Утім, якщо голови неефективні, руху там ніколи не буде.