А от південь кукурудза покинула

Ще тримаюся за кукурудзу

Руслан Лазарєв, директор ТОВ «АТІС» (Миколаївська область):

– Від кукурудзи не відмовляємося. Попри все. Поняття «прибуткова культура» в нас уже не актуальне. Якщо я відмовлюся від кукурудзи в сівозміні, тоді буду боротися з вовчком у соняшнику, бо його буде надто багато. Випала з сівозміни поки що соя, лишилися соняшник, кукурудза й озимий клин, який збільшується. Кукурудзи багато не буде – не більше 20% сіво­зміни. Хоча в кращі роки мали її до 40%. Про врожайність у нашій зоні говорити складно. Вона й раніше залежала від технології – от чому ми освоїли смуговий обробіток. Однак через війну в нас проблеми з сигналом, а без сигналу який Strip-till? Тому на великих площах від смугового обробітку довелося відмовитися, цю технологію можу застосувати лише на невеличких полях. Саме на них і мали врожай. Правда, мізерний, до 2 т/га. А ось на полях, де провів культивацію перед сівбою – зазеленіли бур’яни, довелося вичісувати – то там отримали 2 ц/га всього. Отака гойдалка. Надія на соняшник і пшеницю загалом. Однак зараз у нас снігу немає зовсім! Хоча морози такі самі. Тому стан пшениці нас сильно нервує. Пішла в зиму слабкою, бо сіяли пізно, дощі не давали змоги. І все ж запаси вологи в метровому шарі дарують надію на майбутню кукурудзу.

Мушу сказати, що нема з ким радитись, як діяти за цих умов. Усе вирощування кукурудзи перемістилося в центральні й західні регіони, які надійніші, а про вирощування кукурудзи на півдні ніхто не говорить узагалі, немає корисного досвіду. Ніхто цю проблему не висвітлює. Однак може хтось має такий досвід? На Одещині завжди вирощували кукурудзу, насамперед кулісним способом. Зараз – тихо. Я за зрошення не кажу. Хоча б з адаптації нових гібридів, за різних технологій, режимів живлення – порівняльні досліди. Оригінатори насіння щодо ситуації на півдні самі не можуть дати зрозумілої відповіді. Мені досвід західних регіонів чи Київської області не цікавий, там інші умови. Кажуть, що на Одещині питання про кукурудзу вже взагалі не стоїть, так само й по соняшнику. Знайомі дистриб’ютори скаржаться, що в наш край насіння соняшнику вже продати неможливо. Ставка на озимий ріпак і на озиму пшеницю. Тому, хто не здався з кукурудзою, той сам шукає шляхи, аби хоч щось мати. Поради й семінари по ЗУМу – це зовсім не  те.

Горох зимуючий замінив кукурудзу

Степан Янєв, головний агроном СФГ «Балкани» (Одеська область):

– Кукурудзу ми вирощували щороку впродовж п’яти років. Площа була різна – від 40 га до 2 тис. га із 20,5 тис. га наших земель на півдні, бо в нас ще є господарство на Вінниччині, де окрема картина, й там з куку­рудзою все добре. Спочатку ми почали зменшувати густоту посіву – цифра впала до 35 тис. рослин на га. Врожайність через посухи постійно падала. 2021 року мали 63 ц/га й це був загалом урожайний рік, а до цього взагалі – провал. 2022 року отримали 3,5 т/га, однак це були кулісні посіви, тобто з широким міжряддям. Така куліса за кількістю рядків кукурудзи може бути різною. Порожні рядки були в нас як напівпар, і ми там вичищали поле від злакових бур’янів, бо на півдні це також проблема. Здійснювали 4–5 культивацій маленькими китайськими тракторами. Це техніка для насіннєвих господарств – а ми таким і є, вирощуємо елітне насіння озимої пшениці, озимого ячменю, гороху. От така кукурудза 2022-го дала 3,5 т/га.

Ми весь час були в пошуку, закладали досліди. У нас якщо куку­рудза давала 3 т/га, це виходило в нуль. Однак була гарним поперед­ником для пшениці, й ми на ній отримували + 1,5, а то й 2 т/га. Порівняно з ріпаком-попередником, із соняшником, то там +3 т пшениці після кукурудзи. Тому кукурудза була в нас у сівозміні саме як попередник.

У нас своя агрохімічна лабораторія, то чітко стежимо за ситуацією в полі: якщо на момент сівби ярих маємо в полі 150 мм, то кукурудзу сіємо. Під урожай 2024-го ми її посіяли також. Посіяли кулісним методом, заклали демоділянку з 90 гібридами різної селекції – української і неукраїнської, з різним ФАО. Спочатку все було добре, куку­рудза мала гарний вигляд до моменту, коли вжарило +40°С! Я ніколи такого не бачив: совка зварилася в качані, білок згорнувся. Зібрали ми 1,5 т/га на круг. І після того в сезоні-2025 ми її не сіяли зовсім. У нас поступово зростали площі під горохом зимуючим – і він повністю замінив кукурудзу. Зимуючий горох сам по собі в плюсі, ну й попередник гарний. Зимуючого гороху торік ми зібрали 2,6 т/га на круг – це найменший урожай за останні чотири роки, однак він усе одно був у плюсі. А кращий урожай був 5 т/га.

Що стосується обробітку ґрунту, то від оранки ми відійшли, хоча п’ять років тому орали на 100%. Потім поступово зменшували, останніми роками 20% було під оранкою. Під урожай-2025 – уже 15%, а під урожай 2026 року з наших 20,5 тис. га на півдні – ми не зорали жодного! Повністю перейти на смуговий обробіток у нас не має змоги технічно, тому цей спосіб використовуємо частково, а решта площ під різними варіантами – сіємо анкерною сівалкою, монодиском John Deere 1890, а також – Mzuri.

Щодо селекції, то ми пробували безліч гібридів різних компаній, порівнювали селекцію міжнародних брендів і вітчизняну (точно від оригінатора, не підробку) – і найкращі бренди не перевищували зовсім вітчизняні гібриди. Вітчизняну ми використовували від господарства в Запорізькій області. Пробували також різні варіанти режимів живлення. У звичній схемі використовували болгарський амофос – 100 кг/га, а перед сівбою під культивацію давали 100 кг/га карбаміду. Однак ці добрива через спеку кукурудза так і не засвоїла.

У нас дуже жорсткі умови – район долини Сарата, Причорноморська низовина. Наш сусід, наприклад, і далі не відмовляється від кукурудзи, він нею плідно займається багато років – то сіє, то не сіє, залежно від умов, але не кидає культуру. І тільки на кулісному способі. Втім зазначу, що якимось дивом у нього опадів завжди більше.

У мене висновок однозначний: за таких умов у нашій зоні не тільки кукурудзу, а й всю ярину вирощувати стає нереально. І питання полягає не тільки в наявності вологи. Проблема в температурі повітря. Ярі культури, вегетація яких затягується за червень, не виживають за таких високих температур. У нас було +43–44°С. І це тримається тиждень, а вночі спадає до +27–30°С. Відтак горить усе. У соняшнику пік температур припадає на момент цвітіння й відбувається стерилізація його квіток – кошик 30 см, а в ньому порожні насінини. Тож ми відійшли від ярини.

А налив гороху зимуючого завершується до високих температур, і збирається він теж на початку червня – проскакує цю спеку. Інша озимина (ріпак, пшениця, ячмінь) теж не доходить до періоду спеки. Ярину не врятувало б і зрошення, бо це повіт­ряна посуха.

Ми пробували сорго, просо, льон, бавовник, сочевицю. Ніщо нас не привабило зовсім. Бавовник позаминулого року посіяли по пару, зібрали з коробочками всього 1,1 т/га, тоді як у Казахстані 3 т/га нормальна врожайність. Минулого сезону бавовник знову був на паровому полі – виріс 30 см і навіть не сформував коробочки, не міг пройти фазу цвітіння.

Тому сьогодні в нас у сівозміні лише озимина: 25% озимого ріпаку, 25% зимуючого гороху і решта 50% – озима пшениця й озимий ячмінь.

Ставка тільки на озимий клин

Владислав Черчель, доктор сільськогосподарських наук, директор Інституту зернових культур НААНУ (м. Дніпро):

– Кукурудза з півдня практично пішла. Вже впродовж доволі тривалого часу її виробництво зміщується в західно-північному напрямку. Навіть у центрі України вже не ті врожаї цієї культури, які були років п’ять тому. З Одещини, Миколаївщини, Херсонщини вона практично вже пішла. Якщо десь і вирощують у цих регіонах, то на невеликих площах.

Навіть у нас у Дніпропетровській області торік був дуже невисокий урожай кукурудзи. Якщо колись у нас її сіяли на понад 300 тис. га, то зараз навіть на 200 тис. га вже не сіють. А за результатами минулого року, напевне, й ця цифра впаде. Й на це не вплинути ні селекцією, ні обробітком ґрунту, це – зміна клімату.

У нас посуха 2024 року плавно перейшла на сезон-2025 і про­довжувалася протягом усього сезону. Практично не було відновлення вологи в профілі ґрунту, який після зими змочувався лише на 50–60 см. Загалом на початок сезону ми мали 110–120 мм, чого було дуже недостатньо для ранніх ярих культур, а для кукурудзи й поготів.

Однак дощова осінь і зимовий сніг здатні ситуацію дещо поправити в бік кукурудзи. Втім, наш фермер, який отримав неприємний сюрприз від природи сезон-два підряд, навряд чи знову ризикуватиме. Ще в сезоні-2024 хто вчасно посіяв, той проскочив. У нас 2020 року середня врожайність по дослідах була 6 т/га, у виробництві – 5 т/га, то з такою врожайністю ще можна було погодитися. Однак минулий рік перекреслив усе – в нас були поля, де взагалі нічого не зібрали.

Цьому ніяк не зарадить і зрошення, якби воно було можливим. У нас його взагалі мало лишилося. Найбільша агломерація була навколо Каховського водосховища. Зараз усі площі, що зрошуються, розташовані вздовж Дніпра – Полтавська, Черкаська області. На півдні хіба що хто навколо так званого Донецького каналу, той має якесь зрошення, але його мізер. Загалом нині в Україні якщо 150–200 тис. га перебувають на зрошенні, то й добре.

Що стосується решти ярини на півдні, то за соняшник ще будуть триматися. Хоча минулого сезону в нас його врожайність не піднялася навіть до 1 т/га. Від нього так швидко не відмовляться все одно, бо якщо отримуватимуть 1,5–2 т/га, це буде непогано. Тому в цих регіонах робитимуть акцент на озимину. Можливо деінде є шанс займатися ранніми ярими – ячменем і горохом. Між іншим, у нас минулого сезону ярий ячмінь дав більший урожай, аніж озимий, і навіть більше за озиму пшеницю. Однак це приморозки квітневі вплинули.

«Кукурудзяний пояс» лишається там де й був: Полтавська, Черкаська, Київська, Чернігівська, Сумська області, але помітний зсув на західні регіони – Хмельниччину, Вінниччину та Тернопільщину. Хмельниччина взагалі з року в рік демонструє високі врожаї. Опадів там достатньо, і врожаї вони збирають уже, як фермери США: по 11 т/га на круг в області! А окремі господарства взагалі виходять на 15 т/га.

В останні, вже воєнні роки, кукурудза в нас висівається на близько 4 млн га – думаю, так і буде. Можливо, ця зима підштовх­не ще когось повернутися до кукурудзи. Бо, наприклад, якщо кукурудзу можна лишити на зиму в полі, то незібрана вчасно соя пропаде.