Кукурудза ніколи не розчаровувала

Сергій Огородник, засновник і керівник ТОВ «Васильківське» (Вінницька область):

– Я господарюю на 900 га в Погребищах Вінницької області. Вирощую озимий ріпак, озиму пшеницю, кукурудзу, соняшник, сою. У мене ніколи не було розчарування ні в цукрових буряках, ні в кукурудзі – це завжди були дуже рентабельні культури, особливо кукурудза. І торік найбільша рентабельність у мене була саме на кукурудзі. За врожайності 13 т / га, а попе­реднього року – 12 т / га, жодних питань. Так, у нас з опадами легше. А нинішні осінньо-зимові погодні умови позитивно вплинуть на новий сезон однозначно – збільшилася волога і зменшиться популяція шкідників, особливо діабротики й інших інтервентів. Це ж уже два тижні морозів, до кінця січня не спадуть, і кожен день земля промерзає все глибше – шкідники напевне не витримають і буде певне оздоровлення полів. Це величезний плюс саме для кукурудзи. Мені здається, що опади пройшли по всій території України й вологи трохи накопичилося. Поля вкрив сніг і це плюс для озимини. Що характерно – немає вітрів, мороз є, але без вітру. Аби не війна, все йшло б на краще.

Щодо минулого сезону, то попри певні проблеми на початку сезону з ріпаком і наприкінці сезону зі збиранням цукрових буряків і кукурудзи, все ж ми впоралися й рік цілком можна вважати економічно вдалим. А от від сої наступного року відмовляємося. Обробіток ґрунту в мене комбінований: після кукурудзи оремо й сіємо соняшник, по соняшнику під озиму пшеницю – дискування. Взагалі відсотків на 70 у нас і дискування, і глибоке розпушування, і Strip-tіll. Одна з найактуальніших проблем за відмови від оранки – загроза озимої підгризаючої совки на озимині, ріпаку та пшениці. Доки ми не в ЄС, то є гарний інсектицид на основі хлорпіріфосу. Минулого сезону на озимому ріпаку застосовували його двічі, позаминулого – тричі. На озимій пшениці такої загрози торік не побачили, потім дощі пішли й ми не захищались, а згодом виявилося, що посіви були достатньо пошкод­жені. Тому змушені були в прогалинах підсівати озимину.

Совку насправді не так легко контролювати – щодня агроному треба бути в полі. Вона виходить із ґрунту тільки вночі й ти можеш побачити вже її «роботу», відтак реагувати треба миттєво. Буває, що посіви ріпаку навіть не встигають зійти, вона їх з’їдає у фазі проростка. А буває – прийшов у поле, розкопав кілька місць у різних точках поля і не знайшов… Думаєш: нема її. Приїжджаєш через два дні, а поле знищене. Ти просто не потрапив на місце заселення.

Розмови про ризики щодо відмови від багатьох діючих речовин мене напружують. Однак думаю, якщо я здебільшого не продаю свою продукцію до Європи, то чому маю всього так сильно дотримуватися? Кому стане краще від того, що я збанкрутую, бо озима совка без хлорпіріфосу знищить мій урожай? Європі все одно моя продукція не потрібна! Ухваливши такі рішення, ми знищимо галузь загалом із часом, забудемо про рекордні мільйони збіжжя. За таких умов ми не зможемо підтримувати ні свої сім’ї, ні економіку держави, ні ЗСУ! Не маючи свого міністерства, не маючи сильних фахівців в уряді, ми попідписуємо таке, що ніколи не виборсаємося з міжнародних кредитів. Європа в нас купує мізер, дає квоти такі, що ми їх виконуємо за два-три тижні. А натомість ставить вимоги, аби ми були такі самі, як вони – з «європейськими городами», а не потужними фермерами й господарствами. Так, ми прямуємо до Європи, іншого вибору в нас немає. Коли нас приймуть, забезпечать дотаціями, тоді гаразд – станемо теж одноосібниками, будемо купувати мізер насіння, мізер добрив і ЗЗР, мізер їх техніки. Вони цього хочуть? Це бумеранг для них самих.

Є ще в мене невеличкий напрям – вирощування фундука. Планував мати сад на 50 га. Був бізнес-план: щороку висаджуємо на 5 га й за 10 років маємо сад у 50 га, потім поступово корчуємо перші насадження, замінюємо їх на нові. Однак обставини змусили поки що пригальмувати на 15 га, не можемо взяти землю за нормальних умов. Земля виставляється на аукціон, орендна плата виростає до небес, а це не угіддя, й через ціну така пропозиція стає не цікавою. Наші насадження різних строків посадки вже плодоносять. Це хороший цікавий бізнес, однак прибутки тут не захмарні, трішки більші, ніж на кукурудзі. Однак це зайнятість сільських людей – там роботи майже, як у яблуневому саду. Я ще й лаванди невелику ділянку висіяв.

Одна з проблем нині в господарствах – нестача людського ресурсу. І доки війна, ця проблема тільки зростатиме. Ми сьогодні переходимо на трипілку: куку­рудза, соняшник, пшениця, випаде ріпак, цукрові буряки, забудемо сою.

Вінниччина – це начебто глибокий тил, але насправді й не тил – коли над нами ракета летить, аж комин труситься, постійно цей коридор над нами. А хто ближче до фронту, то взагалі героїчні люди, вклонитися треба.

Андрій Хвесик, засновник і керівник ПП «Агропрогрес» (Харківська обл.):

– Кукурудза – це ідеальна культура, якою треба займатися з любов’ю. Я агроном зразка 1985 року і весь час відтоді сію кукурудзу щороку. Останніми роками приблизно на 2 тис. га. Я був 16 років головним агрономом і вже 25 років веду власне господарство «Агропрогрес». Господарюю на 9,5 тис. га.

Кукурудза в нас хороший попе­редник під соняшник, однак іноді вона йде як монокультура два роки поспіль – кукурудза по кукурудзі. Загалом, у нашій сіво­зміні озима пшениця, озимий ячмінь, кукурудза на силос, кукурудза на зерно та багаторічні трави (400 га) – на сінаж і на насіння.

До останнього часу сіяли цукрові буряки, однак оскільки нема куди здавати сировину, поки що пригальмували з цією культурою. Також вивели з сівозміни горох, бо через те, що він постійно потрапляв під посуху, ми були або в нулях, або в збитках. Така сама халепа може трапитись і з кукурудзою теж – як, наприк­лад, минулого сезону ми на площі 3 тис. га отримали трохи більше як 3 т / га. Це при тому, що на 700 га з цих площ планували сіяти цукрові буряки, відтак заправили міндобривами під буряк на повну, але довелося посіяти кукурудзу. Й отримали лише 3 т / га. Торік на цих самих площах ми знову посіяли кукурудзу, аби використати закладені добрива й отримали вже по 7 т / га.

У нас здебільшого поверхневий обробіток ґрунту: дискування і неглибоке розпушування на 20 – 22 см. Розпушування щорічне, агрегатами HORSCH Tiger MT. Після збирання озимини на одних площах солому пресуємо в тюки, на інших –подрібнюємо й розкидаємо, поле дискуємо й слідом здійснюємо розпушування. Аби знищити падалицю, потім ще проводимо одну-дві культивації. Після кукурудзи на силос ідуть диски, місцями можемо десь здійснити розпушування, й сіємо пшеницю. За можливості вносимо перегній, який загортаємо HORSCH Tiger MT. Маємо власну ферму на 500 дійних корів, у середньому надій від корови становить 30 л на добу.

Після зернової кукурудзи подрібнюємо рослинні рештки дисковою бороною HORSCH. Потім так само пускаємо HORSCH Tiger MT на глибину 22 см. Після соняшнику значно простіше: пускаємо коток-подрібнювач рублячий, уносимо 1,5 – 2 ц / га карбаміду для кращої мінералізації рослинних решток, потім працюємо дисковими боронами. Ось така технологія.

Торік 60 % кукурудзяних площ ми зібрали в базовій вологості зерна, потім задощило й решту збирали за вологості 18 – 20 %. Однак маємо сучасну сушарку на газовому конденсаті. Гібриди кукурудзи здебільшого від Pioneer.

Задля себе ми закладаємо демополігони (25 – 30 соток), висіваємо 60 – 65 гібридів, досліджуємо, сіємо як новинки, так і ті, що в товарних посівах. Однак спостереження за гібридом лише на невеличких ділянках недостатньо. Тому в польових умовах у товарних посівах маємо досліди з різними гібридами вже на більших площах – по 4 – 5 га, але не понад 10 – 15 гібридів. Це цікаво й корисно, адже маємо значну строкатість родючості як на різних площах, так і на різних ділянках. Окрім того, в нас часто опади випадають локально, навіть у межах тільки нашого господарства. Відтак іноді на південному сході ми маємо 4 т / га кукурудзи, а на півночі – 7 т / га. Тому полігон дає можливість ретельніше все відстежувати. Загалом за рік у нас минулого сезону випало 340 мм. Зараз приблизно 15 см снігу впало, потім дощі, зараз знову морози й сніг випав. Є шанс, що будемо з кукурудзою – і слава Богу.

Іван Почкай, директор СТОВ «Сосонівка-Агро» (Харківська область):

– По цій зимі й кількості опадів, що випали за осінній і початок зимового періоду, кукурудзи, мабуть, трохи добавиться. Хоча не в усіх. Багатьох налякала ситуація останніх двох років, коли стрімголов кидалися то в сою, то в кукурудзу. Великих змін не буде. Можливо, загальна площа під кукурудзою навіть трохи й зросте. Все залежатиме ще й від подій на фронті. Якби не осінні дощі й зимовий сніг, прихильників кукурудзи на весну істотно зменшилося б.

Проте ми ж знаємо: якщо деяких господарників цей сніг заспокоїть і вони знову будуть працювати за старою схемою (хтось витягне плуги, хтось тягатиме культиватори – дві культивації, три боронування, гібрид обирати, як сусід порадив чи звідкись його привіз дешевий – словом, усе традиційно), то витратять вологу швидко й посуху впіймають. Ми в себе минулого сезону отримали 6,8 т / га на площі 400 га. Нагадую: я вже 14 сезонів без оранки. На наступний сезон у нашому господарстві заплановано кукурудзу висіяти набагато більше – з 400 га вона має зрости до 1200 га, а всього в нас у «Сосонівка-Агро» 2600 га. Тому ми – за кукурудзу.