З днем фермера!

«Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону» – читаємо у Статті 1 «Закону України про фермерське господарство», ухваленого 19 червня 2003 р.

Відгомін ухвалення цього наріжного каменя фермерської діяльності маємо цьогоріч: в Україні нарешті започатковано День фермера.

Канцелярит «із метою отримання прибутку», звісно, може спричиняти посмішку (мовляв, ці бюрократичні мовні оберти не змінюються з часів застою, просто написати «для» – зась, якось не по-чиновницькому, слід обов’язково «з метою»), проте в ньому знайшов свій відбиток фактично сенс господарювання на землі.

«Фермер без прибутку неможливий», – почув я колись від ветерана фермерського руху. Додам, що фермер без прибутку можливий лише на папері.

Зауважу, що в згаданій статті Закону йдеться про ділянки, «надані громадянам у власність». Як бачимо, саме про власність казали ще на зорі ХХІ століття. Тепер про власність кажуть голосніше, та от чи до снаги буде навіть найдбайливішому, проте невеличкому фермеру зробити земленьку своєю власністю?

Проте давайте все ж таки не використовуватимемо свято суто для болючих риторичних питань, а дозволимо собі трохи…

Зверну увагу й на Статтю 3 «Закону України про фермерське господарство». Там наголошується: «Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства».

Хтось із велемудрих політиків проголосив ухвалення Закону поверненням до родинних цінностей. Може, й так. А, може, ми від них нікуди й не відходили, просто Закон це легітимізував?

Чуття єдиної родини, оспіване ще класиком радянської літератури, знайшло втілення  у фермерській формі господарювання  за зовсім іншого суспільного ладу й за інших соціально-економічних умов, ніж ті, за яких було складено цей, як його називали, непартославний вірш Павла Тичини.

Отже, тепер і фермерська спільнота України має свій Farmers Day, День фермера, своє свято, з чим ми її щиро вітаємо! Хай будуть прихильні до вас лани, погода, техніка! Врожайних вам звитяг на многотрудному шляху, який ви обрали! Фермеруватимемо!