Інноватори – люди небезпечні

– Соціоніка – наука про закони комунікації в соціумі – дійшла висновку, що є особливий психотип людей зі специфічною психологією, які повсякчас націлені на генерування проривних ідей, пошук нових рішень. Творчість – це їхня психологічна потреба, вони є кимсь на кшталт інноваційних маніяків, для котрих головною потребою є пошук, а гроші другорядні. Маю у своїй практиці досвід роботи в інноваційній компанії, яка формувала колектив на основі соціоніки, й це давало величезний ефект. Група інноваторів, до котрої входив і я, мала особливий статус – вона продукувала ідеї, розробляла програмний продукт, перетворювала його на стартап, щоб продати або вплинути на бізнес.

І водночас ці люди небезпечні, тому що повсякчас хочуть щось змінити, відшліфувати, а це зупиняє процеси. Є приклади, коли інноватори, які очолювали компанії, втручалися у виробничий процес, намагалися весь час експериментувати, що призводило до збою бізнесу або навіть його паралічу. Останніми роками я беру участь у величезній кількості проєктів. Переконався на практиці, що будь-який стартап є високоризикованою діяльністю, котра водночас може створювати нові напрями, стимулювати пошук проривних рішень. Проте наголошую: інновації мають реалізуватися не за виробничі кошти в рамках якогось агрохолдингу, а за його межами, за окремий бюджет. Якщо ж забирати кошти з аграрного бізнесу на інновації – провалюється все: й виробництво, й інновації. Знаю це з досвіду роботи в одному відомому агрохолдингу. Тому в розвинених країнах інновації – це окремий бізнес з окремим фінансуванням.

– Про що йдеться?

– Такий проєкт можна було б заснувати на базі науково-дослідних інститутів, але в держави, на жаль, немає коштів на їхнє фінансування. Однак наші великі агрохолдинги могли б створити на кооперативних засадах приватний інститут для досліджень, де вони реалізували б спільні проєкти. Той факт, що немає спільних приватних інноваційних інституцій, погіршує можливості дальшого роз­витку. Пошук нових форм кооперації є нагальною проблемою агробізнесу, надто в інноваціях.

Ми в аграрці сягнули піка ефективності й урожайності через кліматичні зміни, а тому витрати збільшуватимуться. Кращий трактор та інше нове обладнання принесуть не гроші, а лише витрати. Виникає запитання: як підвищити капіталізацію підприємств за таких умов? Лише завдяки інноваціям на кожному кроці в різних сферах: і в організації, і в технологіях.

– Яких інновацій потребує український АПК для прориву до вищої ефективності?

– Добре відпрацьована, чітка організація бізнесу – це щонайменше 30 % ефективності. Коли я повернувся до агробізнесу та познайомився з його організацією, був дуже здивований, бо побачив низку застарілих принципів. В агрохолдингах, середніх і малих господарствах модель управління має бути різною, однак вона майже скрізь адаптована з «колгоспної системи». Зараз ситуація трохи краща, холдинги модернізуються, але дуже повільно, шляхом проб і помилок. Пошук інноваційних моделей управління, організації виробництва – це наукова сфера, де є місце експерименту, обговоренню, широкій дискусії, проте в мене не вийшло побачити структуру жодного холдингу – вони тримають їх у секреті, й самі потерпають від цього.

Другий напрям, на якому ми можемо реально домогтися прориву: штучний інтелект. По-перше, він для нас конче потрібен, бо АПК із кожним наступним роком відчуватиме дедалі більший потік інформації та дефіцит кадрів; по-друге, маємо для цього високу технологічну культуру: нашим інженерам, ІТ-фахівцям до снаги завдання будь-якої складності.

– Як почуває себе інноватор у нашій країні? Чи він затребуваний?

– Погано. Він не затребуваний. Інноватор потрібен тоді, коли економіка розвинена та сильна, коли є кошти, які можна вкласти в інновації, тому що вони на 80 % можуть бути невдалі. Потрібно, щоб бізнес давав змогу витрачати гроші на інновації, не очікуючи негайного фінансового ефекту. На Київському економічному форумі 2014 р. представник компанії BOSCH заявив, що вони реєструють пересічно на рік по 5 тис. патентів.

Думаю, нашим агрохолдингам, які мають дослідницькі центри, слід якнайбільше заявляти про власні розробки й відтак захоп­лювати свої ніші в науковій сфері. Винаходи, котрі не представлені світу, а сховані в «шухлядку», щоб нікому не дісталися, за кілька років втрачають свою цінність. Важливо робити відкриття, розробляти інновації та «капіталізувати», поширюючи їх. Нам критично важливо перевести АПК на інноваційні рейки, бо можемо програти війну за нові агротехнології. 

Запитував Олександр Карпенко