Якось непомітно проминула перша річниця запровадження ринку землі в Україні. Ніхто її не відзначав феєрверками та фанфарами. Бо, по-перше, не до того, а по-друге, ніхто у ній не побачив провісницю обіцяної революції в аграрному секторі. Причини начебто на поверхні – війна. Але чимало фермерів та експертів переконані, що і в мирний час вона також була б яловою, бо її ідеологія та механізми є мертвонародженими.

Звісно, якщо її сенсом були банальні купівля-продаж, то можна сказати, що реформа, хоча й повільно, але рухається. Знайшлися чимало людей, котрі попри всі ризики вирішили вкласти гроші в земельні наділи в надії, що в майбутньому інвестиції окупляться сторицею, тим паче, що середня ціна за один га не перевищила навіть одну тис умовних одиниць. Словом, була нікчемною. Для далекоглядних людей, котрі звикли жити за принципом: «Не зівай, Хомко, поки ярмарок» це дуже зручний момент. Тобто ринок, нібито й вільний, але несправді не дуже, бо з одного боку затиснутий війною, а з другого –  людською бідою.

З початку великої війни по початок жовтня в Україні уклали 21 192 угоди продажу земельних паїв, які охоплюють площу в 37 463 га. Регіонами з найактивнішим ринком за кількістю угод та за площею земель, щодо яких зареєстровано правочини стали: Хмельниччина (4,2 тис. га); Вінниччина (4,2 тис. га); Полтавщина (4,2 тис. га). А всього за весь період функціонування ринку землі укладено 122 158 земельних угод.

Відбувався рух і земель комунальної власності. Із 5 тисяч оголошених аукціонів майже 1 800 — із продажу землі та понад 3 200 — з оренди. До топ-5 за стартовою вартістю земель входять Львівська, Київська, Закарпатська, Одеська та Волинська області. Загалом же за час війни за результатами успішно завершених земельних аукціонів до бюджетів різних рівнів надійшло майже 96 млн гривень. Негусто.

Це парадна сторона ринку, але є й прихована.

— Ринок землі потребує постійного моніторингу та корекції з боку влади та суспільства. Саме тому я став порушувати питання про проведення Других громадських слухань із питань ринку землі, але колеги з дружніх аграрних асоціацій мене переконують в тому, що мовляв, сьогодні дискусії не на часі, бо ми повинні консолідувати суспільство заради перемоги. Але земля — це наш фундамент, і якщо він хитатиметься, то це деморалізуватиме суспільство, позбавить його впевненості, — говорить голова Спілки українського селянства Іван Томич.  

— Наскільки ефективним є ринок землі?

 Ефективність і досягнення ринку землі визначається чітким і простим змістом — вартістю угідь. Однак сьогодні вартість класичного українського чорнозему прирівнюється до 500 кг огірків. Війна ще більше підкреслила безглуздість і безперспективність проєкту під назвою «Ринок землі». Ще один факт: реформа передбачає можливість викупу впродовж 10 років земель постійного кристування, з яких починалося українське фермерство і земельна реформа в 1990-х. Так от, за 17 місяців реформи менше сотні, а під час війни менше десятка фермерів, скористалися цим правом.

Але ж, мабуть, на придбаних паях були створені нові фермерські господарства?

Про що ви говорите? Ми не знаємо про такі факти. Ця реформа нічого не дала ні для підвищення конкурентоспроможності фермерів, ні для поліпшення матеріального становища пайовиків, ні для розвитку громад, ні для економіки в цілому. Ефект нульовий, або й мінусовий.  Але є один плюс, який заклали в реформу законодавці перших скликань: ухвалення закону про виділення земельних часток в натурі. Він став своєрідним оберегом від розбазарювання угідь та корупції в земельній сфері. Пишаюся, що і я, свого часу був причетний до ухвалення цього документа.  Але вакханалія, якої вдалося уникнути з людськими паями, сьогодні панує у сфері земель комунальної та державної власності. Вже всі забули про вкрадені 5 млн га. Чи знайшли і покарали винуватих? А що відбувається із землями нашої аграрної науки? Про це всі тихо говорять, але ніхто й пальцем не поворухне, аби припинити земельний дерибан. Боюся, що оці категорії земель, окрім розпайованих, під час війни прилипнуть до волохатих рук. Будемо знову констатувати факти, посипати голови попелом та прикриватися війною.  

А тому я знову наголошую, що Другі громадські слухання з питань ринку землі на часі. Влада та її органи, в чиїй компетенції є це питання, повинні знати, що перебувають під постійним контролем громадянського суспільства.