Агросектор – відрубна, окремішня царина українського буття, наріжний камінь нашої економічної снаги. Це розуміємо не лише ми, а й наші недобрі сусіди. Й, як на мене, чи не червоною ниткою крізь усю війну Мордору проти нас проходить позбавлення України аграрних спромог, усунення потужного конкурента на світових аграрних ринках.

Із самого першу, звісно, тамті інфостратеги наплели смалених дубів на кшталт «Київ за три дні» й таке інше. Як на мене, щиро сподіватися на затриденне панування над Золотоверхим можуть лише історично-географічні невігласи та позбавлені інформаційного важеля недалеки. Там, за поребриком, може, й є такі, та все ж зловісний прагматизм в імперців превалює. І от той злочинний прагматизм, на мою думку, спрямовано саме на удар по сільськогосподарському потенціалу України (а «затриденна риторика» спрямована радше на розсіювання українських пріоритетів). Незмога експортувати вирощене, трабли, власне, із самим вирощуванням (про рекордний торішній зерновий вал ми змушені будемо забути, на жаль, на тривалочасся), руйнування складів, болючі удари по тваринницьких фермах, убивство подружжя Вадатурських (а таких виґ-бувальців, як Олексій Опанасович, замінити вкрай складно) – все це покликано позбавити Україну ролі провідного гравця на світовому агрополі. Й що далі, то більше переконуюсь, що основні злочинні наміри росіян спрямовані саме на це (безперечно, це аж ніяк не виключає паралельні масові вбивства, мародерство, всілякі спроби завдати якнайбільшої шкоди українцям, зруйнувати наш звичний триб життя).

Колеги, що працюють трохи віддалік аграрної галузі, на початку російської агресії, у відповідь на такі мої думки, твердили: знову своєї співаєш, не перебільшуй роль агросектору. Натомість тепер, коли вже кладеться на осінь, навіть упертюхи-скептики визнають слушність висловлених мною ще наприкінці лютого думок і, даючи кпинів русні, відрухово виснують: паління ланів і крадіжки сільгосптехніки аж ніяк не випадкові, а саме цілеспрямовані антиаграрні вигицки здичавілих. Показово, що рештки оркостанців, коли відкнаяли з північної України, не роз’їхалися по своїх загомінках, де до зручностей на вулиці ще слід добігти, а, дещо відпічнувши неподалік нашого кордону, попрямували на південний схід України («де лани широкополі…»), посутньо збільшивши там свою грабіжницьку міць.

Чи стане відновлення українського агроекспорту морем справді ренесансом, чи це будуть разові постачання? Хотілося би вірити в перший варіант відповіді, та, думаю, палиць у колеса нашій агрогалузі та її експортним намаганням ординці ставитимуть ще безмір. Вельми хотів би помилитися, та маю передчуття, що цинічне вбивство власника «Нібулона» лише епізод у зухвалих діях злонамірників.