Конференція «Агротерра»

Сільське господарство в умовах війни й кліматичної засухи – наразі найголовніший порядок денний. Саме цьому, а насамперед ефективним технологіям живлення рослин, і була присвячена розмова в Києві на традиційній конференції компанії «Агротерра» впродовж двох днів наприкінці січня.

Як завжди в центрі уваги таких конференцій був американський фермер і винахідник Грег Саудер, який свого часу створив фірму Precision Planting, а нині пропонує світові такі самі революційні інженерні рішення від нової власної компанії 360 Yield Center. Про роботу вже відомих його агрегатів й інноваційних пристроїв говорили українські фермери, а сам Грег повів мову про більш прості й ґрунтовні речі, які лежать в основі побудови системи живлення: яким найефективнішим шляхом нагодувати рослину кукурудзи. Кожен виступ фермера-винахідника вартий кращих університетських лекцій з агрономії та агробізнесу. Здається, вже немає й шпаринки в технології та техніці для вдосконалення, а він щоразу пропонує ще прискіпливіший погляд на вирощування й ефективніше збирання збіжжя.

Посланець далеких емігрантів

Утім, найбільшу цікавість у залі цього разу привернув його колега – фермер Рей Флікнер, який у поважному віці вперше здолав далеку відстань до України. Це була його мрія. Бо Флікнер представляє славетний рід колишніх емігрантів з України, котрі понад 150 років тому привезли на американський континент, до штату Канзас, насіння озимої пшениці, яка й стала родоначальницею багатьох сортів пшениці в цьому найбільш пшеничному штаті США. Господарство Флікнера Flikner Innovation Farm бере початок з 1874 року. Фермер показав фото цікавого пам’ятника цієї події – завезення на континент української пшениці – і навіть фото далеких своїх прародичів. Ферма в Рея за нашими мірками зовсім невеличка, лише 400 акрів, де він вирощує кукурудзу, озиму пшеницю та сою. Використовує покривні культури, підземне зрошення, постійно застосовує експерименти й інновації. На запитання: «Для чого йому це?» – відповідає просто: «Аби лишити в спадок ферму в кращому стані, ніж отримав сам».

«У кожної ферми є свої обмеження: нестача вологи, високі температури, бідні ґрунти, слабкі фінанси, – розповідає Рей. – Однак основний обмежуючий фактор завжди – сам фермер. Так мені сказав ще дід. І це правда. Твоє завдання – найкраще скористатися тим, що дав Господь. Я це й роблю».

А наступного дня було продовження цієї історії. Максим Бернацький, директор відомого насіннєвого господарства «Рост Агро» вручив на сцені американському фермеру дві торбинки з елітним насінням сучасних українських пшениць, аби той і далі поширював українську селекцію.

Інновації в реаліях України

Сам же Максим у виступі зупинився на порівнянні переваг і недоліків наявних видів зрошення на особистому досвіді. Як завжди змістовно, доладно й доступно. Звісно, чимало уваги приділив новинці – роботизованому агрегату 360 RAIN, винаходу того самого Грега Саудера. Найвища ефективність і найекономніша витрата води. Недоліком є хіба що військова ситуація – при включенні сигналу «повітряна тривога» машина повертається в початкову точку. Потім продовжує роботу звідти, де була зупинка. Однак адаптивність до конфігурації ділянок зрошення, здатність рухатися за будь-якою траєкторією – це чи не вирішальна перевага в умовах нестабільності землекористування. А ще висока придатність до спецрежимів – у «Рост Агро» з водою вносяться розчини КАС. Словом, дощ за цієї технології справді «тягнув на мільйон», як це зазначалося в порядку денному.

На цю тему був і виступ Олександра Лесина, директора ТОВ «Глобино Агро», сусіда Бернацьких, котрий побачив на їх полях 360 RAIN, тож згодом глобинці придбали такого і собі. Оскільки в господарстві значна кількість тваринницьких ферм (материнська структура – «Глобинський м’ясокомбінат») і тут багато органічних добрив, застосовуються різні технології їх внесення, зокрема й через зрошувальні системи. Відтак 360 RAIN вносить рідку гноївку.

Тему збалансування ґрунту за методом Кінсі / Альбрехта як основи стабільної врожайності, збереження вологи, структури ґрунту і поживних елементів висвітлював німецький фахівець із живлення Йорк Байєр.

Звісно, багато говорилося про іншу інноваційну техніку й агрегати. Скажімо, відомий головний постачальник плугів швидко зорієнтувався в ситуації на ринку й став випускати агрегати для безвідвального обробітку. Йшлося про новий глибокорозпушувач Onyx, штригельну борону Thulit і сівалку для роботи в системах мінімального обробітку та сівби напряму Solitair NT від компанії Lemken. Компанія також широко популяризує сівалки бренду Equalizer і просапні культиватори EC-WEEDER (учорашні Steketee), виробництво котрих перейшло під дах Lemken. Їх переваги характеризував Олексій Антонов, фахівець компанії «Лемкен – Україна».

Наталя Калінічева, представник заводу Berthoud в Україні, за умов, коли важлива кожна крапля води, спинялася на перевагах і точності обприскувачів Berthoud, а також важливості обробляти все поле однаковим розміром краплі.

Як завжди найцікавішими були практичні кейси використання названої техніки й технологій. І таких промовців – фермерів, господарників і науковців – було немало. Запам’яталися виступи Павла Давидюка, співвласника цікавого й успішного господарства з Волині «Фелікс-Агро», котре першим придбало флагманський комбайн New Holland CR11, Романа Шнуровського, фермера і YouTube блогера з Тернопільщини, котрий разом із родиною успішно розвиває АПП «Золота Нива». Роман переконаний, що експерименти з новими технологіями дають фермерам змогу не тільки виживати, а й розвиватися в умовах війни. Адже без постійного розвитку бізнес швидко затухне. Вони від оранки відмовилися12 років тому.

В полі, як в окопі

Хоча всім аграріям нині дуже складно, однак є певна категорія, котрим найскладніше. Це ті, що господарюють у прифронтових зонах. Виступ одного з фермерів із гарячої точки на Харківщині засвідчив, що проблеми решти аграріїв – дитячі іграшки порівняно зі щоденним буттям прикордонних господарств.

Логіка роботи до війни й зараз – це різні речі. Зараз усі затрати мають повертатися за рік, а не через довший період. Ніякого будівництва – посіяли, зібрали, склали в рукава й продали. Добрива, як і техніку, про всяк випадок треба зберігати в трьох-чотирьох місцях. Пальне у великих обсягах накопичувати теж не можна. Бажано уникати будь-яких ризиків. Сигнал то працює, то не працює. Де можна на сівалки ставити маркер, там це роблять. Де неможливо – сіяти доводиться приблизно по орієнтиру рядка, якщо його видно. В цих умовах електронне обладнання просто в хаосі. Комбайн може несподівано вмикати решета й чистити себе тощо.

Всі площі й люди під постійною увагою москальських дронів-убивць. Сьогодні ти маєш техніку, але не вистачає тих, хто буде на ній працювати. Крім того, потрібна гідна оплата праці, слід розуміти, що працювати в умовах, коли поруч літають і падають дрони, готовий далеко не кожен. Фермер зазначив, що вони все ж забезпечують пристойну платню – за рік від 600 тис. до 1 млн грн. Однак черги на таку роботу немає.

Тут шукають незатратні й прості рішення. Чекати кращих умов вони не можуть. Адже ніхто не знає, коли покращиться ситуація й чи покращиться взагалі? А в полі вже, як в окопі.

На конференції мене порадував один із героїв нашої обкладинки – Геннадій Гадзовський, який змінив адресу господарювання. І перейшов він господарювати не в кращі умови, як завжди роблять при продажі бізнесу й купівлі нового. Геннадій вчинив навпаки – з Волині подався на землі Одещини та Миколаївщини (ТОВ «Криничанське) і прийняв виклик клімату. Фермер цікаво говорив про сівозміну, заміну культур, стратегію роботи на півдні. Про досвід, який невдовзі знадобиться більшості аграріїв.