Своєрідне нині літо, годі й казати!

Зазвичай агрожурналісти стрибають по Днях поля, що ті жабенятка, ледь встигаючи зафільмувати те, що відбувається.

Ні, ну, звісно, й тепер ми не оминаємо увагою поля, фіксуючи найважливіше й охоче розповідаючи про побачене читачам, та є неспростовне «але».

Цьоголіття ми це робимо в куди менш галасливих компаніях, у супроводі поодиноких агрономів і механізаторів. Реальність здебільшого перейшла у віртуал. ZOOM править нині світом. Хай там як, а плекаємо все ж таки надію, що дніпольові часи повернуться. А поки що давайте пригадаємо формати цих заходів.

Ніколи не рахував кількість відвіданих і висвітлених Днів поля. Справді, їх – безлік. Натомість серед них яскраво виокремлюються кілька груп.

Спершу – масштабні заходи, що мають гучні назви на кшталт «Всеукраїнський День поля…». Прагнення глобалізувати свої шоу в організаторів зазвичай виливається в широту тематичного охоплення та кількатисячну авдиторію відвідувачів. От лише шкода, що розпорошеність уваги гостей не сприяє їх фокусуванню на головному для себе.

Дещо меншим темовим узагальненням і меншою авдиторією (кількасот спраглих до агротехнологічних знань) характеризуються локальні заходи (обласні чи районні).

В організацію таких заходів втручається подеколи місцева влада (неабиякі досягнення якої у розбудові агросектору регіону рельєфно підкреслюють місцеві медіа; якщо вам тут кортить додати смайлик, не стримуйте себе).

Щоправда, очільники господарств, на базі яких відбуваються такі «міроприємства» (даруйте за цей суржикон, але саме так найчастіше подібні Дні поля звуть обл- і райвладці, тому воно якнайкраще передає деякий колорит бюрократичної казенщини), твердячи про роль «батьків регіону» в організації поледня, іронічно всміхаються, кажучи у бік від диктофона: «Аби не заважали, байдикарі-базікали».

На запитання ж, чи охоче вони взялися до організаційної справи, чи з наднамного мусу, прагматичні практики відповідають невизначеним смішком.

Є Дні поля фірмові. Основний організаційний тягар на себе бере мультинаціональна компанія – постачальник модерних агротехнологій у кооперації із господарством, яке є або чи не найкращим її клієнтом, або дистрибутором. Зазвичай, такі Дні поля є мультитемовими.

Є Дні поля локально-спеціалізовані. У них чітко виокремлено певну тематику (приміром, вирощування цукрових буряків), й на таких заходах присутня лише цільова авдиторія. Зазвичай, кількість гостей не перевищує пів сотні, а організатори зізнаються, що сенсу в таких Днях поля куди більше, ніж у масових наливайчиках.

Є Дні поля далекі від традиційних форматів. Кілька років тому довелося побувати на Нічному Дні поля у Чернігівській області.

Демонстрація потужної сільгосптехніки в світлі прожекторів посеред темряви, запозичена в німецьких колег, виявилася напрочуд ефектною, і зібрала, що називається, Аншлаг Аншлагович. Щоправда, важливу роль у цікавості навіть нефахового люду до такого заходу відіграла участь у ньому рок-зірки Олега Скрипки з групою «ВВ».

Менше з тим, саме цей День поля я би поставив на 1-ше місце в особистому хіт-параді найпам’ятніших агрозаходів, які довелося відвідати за чверть сторіччя медіа-практики.

Як колись-заколись зізналася мені одна маркетологиня (даруйте за модний нині, хоча й дещо своєрідний фемінітив), найбільший фінансовий вихід буває саме від локальних Днів поля на кількадесят осіб. Люди знають, чого хочуть, мають купу часу на спілкування, задають фахові запитання й дістають на них такі самі фахові відповіді.

Й ще один момент: на думку моєї співбесідниці, День поля є успішним тоді, коли польова частина (огляд посівів) за часом переважає пленарну (презентації у сільському клубі чи в районному будинку культури), а неформальна частина (шашликові варіації під різноміцний алкоголь) відбувається просто в полі під шатром, а не в якомусь ресторані за добрий десяток кілометрів від лану, адже до ресторації доїдуть аж ніяк не всі – плече завелике…

«Без регулярного спілкування з колегами агроном – не агроном. Відтак і відвідування Днів поля – конче потрібна річ для успішності битви за врожай!», – наголосив свого часу в інтерв’ю один із найвправніших агрономів України.

Оцінка фаховості цієї людини з мого боку аж ніяк не перебільшення. Проте й навіть він відчуває потребу у дніпольових обмінах думками. Сподіваюся, що цього літа на Дні поля все ж таки очікує вертаннячко. Принаймні на Херсонщині (а там коронавірусна ситуація, за офіційною статистикою, оптимістичніша, ніж у столиці, на Київщині, Буковині чи Львівщині) до цього формату вже потроху повертаються. Кортіло би, звісно, хутчіш!