Вчені створили спеціальне біопокриття, фарбу під назвою Chroococcidiopsis cubana. Кожного дня вона виділяє вимірювану кількість кисню, зменшуючи обсяг вуглекислого газу. На їхнє переконання певні пустельні бактерії, які живляться сонячним світлом та поглинають вуглекислий газ і виділяють кисень, можуть бути включені до складу диво-фарби.
Про це інформує Microbiology Spectrum.
Винахід представляє інтерес і для космонавтів, і для звичайних землян. Принаймні такої точки зору дотримується команда під керівництвом мікробіолога Сімони Крінгс з Університету Суррея у Великій Британії.
“Зі збільшенням парникових газів, зокрема CO2 в атмосфері, та занепокоєнням щодо нестачі води через підвищення глобальної температури, нам потрібні інноваційні, екологічно чисті та стійкі матеріали”, – каже бактеріолог Сьюзі Хінглі-Вілсон з раніше зазначеного центру винаходів.
“Живі фарби” здатні зменшити споживання води в типово водомістких процесах на основі біореакторів. А Chroococcidiopsis – це дуже цікавий тип життя. Один із видів цієї бактерії майже стовідсотково відшукається там, де начебто, життя не можливе (до земного ядра не докопуємось).
Бактерія використовує максимально ефективний тип фотосинтезу, що дозволяє їй задіяти для себе умови екстремально низької освітленості. Вона має і резервний “елемент” виживання для більш темних місць. Chroococcidiopsis cubana зістрічається навіть в непроглядній темряві надглибоких печер і в нижніх шарах земної кори під дном океану.
Іноді ця бактерія живе в пустелях, це умови, які майже не відрізняються від марсіанських. Як і в інших ціанобактеріях, її метаболізм має свої властивості. Бактерія поглинає CO2 і фіксує, потім перетворює за допомогою фотосинтезу на органічні сполуки, виділяючи при цьому кисень.
Крінгс та її колеги мали на меті розробити біопокриття з цима властивостями. Там пошарово вбудовуються живі бактерії, довговічні, без додаткових інгредієнтів, які можуть зашкодити.
Матриця біопокриття має бути пористою. Це забезпечує гідратацію і транспорт клітин. Втім матеріал має бути механічно міцним та твердим. Люди у білих халатах розробили методу змішування латексу з частинками наноглини. Це має дозволити досягти бажаних властивостей, безпечно інкапсулюючи і бактерії.
Впродовж місяця вчені стежили за покриттям, вимірювали вихід кисню та надходження CO2. В результаті виявлено, що фарба постійно виділяла кисень зі швидкістю до 0,4 грама на грам біомаси на день. Це стабільно відбувалося впродовж місяця. Тобто вироблялося до 400 грамів (14 унцій) кисню на кіло (35 унцій) фарби, яка до того ж, поглинала CO2. Бачене вразило науковців, і вони навіть надали назву своєму винахіду “Зелена жива фарба”.
“Фотосинтезуючі Chroococcidiopsis мають надзвичайну здатність виживати в екстремальних умовах, таких як посуха та високий рівень ультрафіолетового випромінювання”, – сказала Крінгс, – “Це робить їх потенційними кандидатами для колонізації Марса”.
Пропонуємо:
Середні швидкості руху зерновозів УЗ зростуть
Під Черкасами на онлайн-аукціон виставлено капітальний комплекс з теплицями
У Польщі очікують субсидії від Євросоюзу
2026-06-26
