За умов війни увага до вітчизняної селекції пшениці зростає

Невеличка пленарна частина, огляд ділянок у полі, круглий стіл. Академік НАН України, директор ІФРГ, Герой України Володимир Моргун давно вже в поважному віці, однак у полі, серед своїх ста тисяч колосків (саме стільки їх зрізають у процесі селекційної роботи тут щороку й кожен висівають окремо) завжди почувається бадьоро, а його розповідями, насиченими цікавими фактами й деталями з власного життя, заслуховуються всі учасники.

– Ось іноді подейкують, що Моргун створює свої сорти на асфальті. Ми з вами знаходимося саме на нашій «фабриці сортів». Загалом же працюємо в трьох зонах України й далеко за її межами, – органічно й невимушено вчений починає невеличку екскурсію у світ селекції, створення сорту. Й тут же знаходить інше порівняння. – Селекціонер – як той футболіст-форвард, що має забивати голи, так і він – має створювати сорти. Якщо селекціонер за своє життя створив бодай один сорт, який пішов у великий світ виробництва, то значить своє життя дослідник прожив не даремно (сам В. Моргун – автор і співавтор 170 сортів).

Володимир Моргун

Наразі сорти ІФРГ висіваються на площі близько 2 млн га, що становить 30 %. Із загального валового збору 33 млн т збіжжя зернових колосових торік понад 8 млн т забезпечили сорти ІФРГ. Стратегічний напрям селекційної роботи інституту – висока продуктивність у поєднанні зі стійкістю проти різних чинників, насамперед посухи. Зважаючи на різні ґрунтово-кліматичні умови, матеріально-технічну базу господарств і їх результати в полі, селекціонери інституту давно вже працюють над виведенням сортів двох рівнів продуктивності (з підгрупою спеціалізованих сортів). Торік такі високоінтенсивні сорти як Смуглянка, Золотоколоса, Фаворитка та Астарта вперше сформували рекордний урожай 115 – 132 – 140 ц / га. Вони висіваються по будь-яких попередниках, однак вимагають оптимальних норм мінерального живлення, оптимальних для певної зони строків сівби – словом, достатньо вивіреної інтенсивної технології хорошого господаря.

Інша група сортів – менш інтенсивної технології, або як кажуть в інституті – універсального використання, створена для господарів, які не в змозі вести високоінтенсивне виробництво зернових. Ці сорти доволі невибагливі в усіх зонах, не бояться ні посухи, ні морозу, не примхливі й забезпечують не менше 100 ц / га – по суті є страховими. Це Даринка Київська, Золото України, Подолянка, Богдана, Малинівка, Здоба Київська, Борія. Особливу увагу академік Моргун звертав на Подолянку та Богдану, як на сорти з найбільшою виробничою надійністю. Саме ці сорти в нинішніх кризових умовах очевидно є найпривабливішими.

Зверталася увага також на сорти Донор Київський, Джамала, Наталка, Городниця, Здоба Київська та Степова криниця, як такі, що відповідають високим вимогам якості, мають підвищений уміст білка, є добрими і відмінними поліпшувачами якості.

За експертними оцінками, частка близько 60 % пшеничного збіжжя – фуражне зерно. Це не може не знижувати експортний потенціал країни. До сортів спеціалізованого використання належить також Зимоярка – відомий в Україні перший сорт-дворучка, який можна висівати восени, в лютневі вікна й ранньою весною. Підсів цим сортом у лютневі вікна поперек посівів зрідженої пшениці збільшує її врожайність у 1,5 – 2 рази.

Серед нового поповнення селекціонерів – Городниця, Смуглянка, Київська 19, Січеслава, Софія Київська, Степова криниця, Джамала, Здоба Київська, Київська 17, Краснопілка. У державному сортовивченні та екологічних випробуваннях вони забезпечили врожайність понад 100 ц / га теж. Є таке правило: якщо сорт випробовувався 2 – 3 роки на багатьох сортодослідних станціях і ніде не сформував максимального врожаю понад 100 ц / га, це серйозно свідчить про його генетичну неспроможність.

Словом, асортимент «моргунівських» пшениць дуже вражаючий – для будь-яких ґрунтів і господарів. Одначе нерідко доводиться чути, що заявленого врожаю на практиці вдається досягти далеко не кожному. Відповідь проста. Помилково думати, що новий сорт усе вирішує. Так, генетика – велика справа. Так, є група невибагливих сортів, непримхливих. Однак все одно існує оптимальна технологія для кожного з них. Саме її недотримання найчастіше й призводить до того, що реалізується цей потенціал усього на 30 – 40 %. Тому активно розвивається співпраця інституту з компанією «Індіго Агрікалче», США, яка представила новітні препарати для подолання посухи та активації фізіологічних процесів за впливу стресів на посівах пшениці (протруйник Індіго 30 ВС), кукурудзи (Біотрінсік 30 ПС) та соняшнику (Біотрінсік 180 ПС). У портфоліо компанії препарати для покращення розвитку кореневої системи і засвоєння важкодоступних елементів живлення рослинами з ґрунту (NPKS, мезо-, мікроелементів); а також препарати для захисту від шкодочинних захворювань: фузаріози, пітіоз тощо і нематод.

Ділянок у полі неймовірно багато, як власне, й сортів. Цікаво було придивитися до цього різноманіття, адже жодного дощу за літо тут не випало, здійснили лише одне раннє підживлення, мінімальний догляд, умов для гарного кущення не було. Словом, у полі кожен шукав відповіді на свої запитання. Когось цікавила рекордна Новосмуглянка, когось – Фаворитка чи Богдана, або ж ранньостигла Здоба Київська, яка виколошується на рівні з еталоном ранньостиглості – Донським напівкарликом. Цікаво виглядали розсадники спельти, ділянки тритикале.

Зізнаюсь, мені сподобався своєю незвичністю новий сорт академіка Олександра Рибалки – Джамала, отриманий у результаті схрещування з дикорослим видом – егілопсом. Його специфічний маркер у зовнішньому вигляді – яскраво виражена засмаглість остистого колосу, яку можна сприйняти за ознаки захворюваності. Однак нічого подібного, це ознака присутності гена від пшениці дикого виду, який надав їй вищої посухостійкості та забезпечив на порядок вищі показники якості. За нинішніх лише 4 мм опадів на Одещині, практично без мінеральних добрив, цей сорт насипав 65 ц / га.

У своєму виступі академік О. Рибалка повідав про неймовірно цікавий напрям роботи інституту за програмою «Здорове зерно», де вже ведеться селекція зі створення багатьох абсолютно нових сортів нового напряму – підвищення біологічної та харчової цінності зерна, так звана його біофортифікація, створення продуктів функціонального харчування. Тут ідеться про зерно злаків різної гами кольорів – біле, червоне, фіолетове й синє. У ньому містяться такі самі пігменти, антиоксиданти, як у чорниці. В інституті вже створено чорнозерну спельту, перший сорт чорнозерного ячменю, ведеться робота зі створення сорту безглютенового ячменю – ваксі. Також намагаються повернути увагу до тритикале удосконаленої селекції – сорту, який стійкий проти посухи, всіх наявних захворювань, чудово обмолочується (70 ц / га) й забезпечує 400 л абсолютного етанолу з 1 га.

– У спорті визначається три місця для переможців, а в селекції – із тисяч лишається тільки один сорт. Він і потрапляє до Реєстру, – завершуючи польову розповідь, веде далі Володимир Моргун. – Технологія створення сорту складна, багато років свого життя кладе на це селекціонер. А може його спіткати й невдача. І ще одне. Якщо ми візьмемо найкращі сорти минулого (Українку, Миронівську 808, Безосту 1 чи іншу) й висіємо в порівнянні з будь-яким сучасним сортом за однакової технології – новий сорт завжди забезпечить значний відсоток надбавки. Ось у чому значення генетики й селекційної роботи.

Сьомого липня зранку пшеничні лани академіка Володимира Моргуна, зіткані із сотень дослідних ділянок різноманітних сортів, що розташовані у Фастівському районі в Дослідному господарстві ІФРГ, приймали гостей – керівників та агрономів господарств Лісостепу й Полісся, котрі співпрацюють з інститутом. Якщо традиційно інститут щороку збирав великий загал аграріїв і науковців галузі, то цьогоріч через умови війни було вирішено провести кілька регіональних нарад з обмеженою кількістю учасників. Так було на Одещині, Полтавщині, нині – на Київщині.

Давид Коновалов, керівник ДСВ ІФРГ:

– За останні три роки ми зробили великий прорив в адаптації нових сортів пшениці до сучасних погодних умов, насамперед до посухи. На сьогодні такі новинки як Київська 19, Київська 17, Софія Київська, Городниця, Астарта й інші – це сорти, які спокійно в Київській, Полтавській, Вінницькій областях, практично у всій Центральній Україні формують урожай від 8 до 10 т / га. Звісно, кризові умови звертають увагу й на менш інтенсивні сорти, з меншими затратами й з урожайністю 5 – 7 т / га – Богдана, Подолянка, Щедрівка Київська, один із нових. Нині економіка підтискає всіх і кожен обирає оптимальніший варіант.

Роман Браціло, генеральний директор ТОВ «АФ «Славутич»,

Дніпропетровська обл.:

– Селекція ІФРГ за будь-яких умов себе виправдовує, ми незмінний партнер інституту. Цей рік не змінює пріоритети, київська селекція озимої пшениці в нашому насіннєвому господарстві на всі 100 %. Урожайність очікуємо в межах 5 – 6 т / га. Найпопулярніші сорти – Подолянка, Богдана, Золотоколоса. Попередник, зважте, – всюди соняшник. Гарні на вигляд нині й Софія Київська та Городниця. Ми не спрощували технологію зовсім, одну фунгіцидну по колосу обробку пропустили, добрив у нас вистачало. Можна очікувати переміну в попиті на простіші, універсальніші. Проте вони в нас теж є.

Олексій Гомон, генеральний директор СТОВ «АФ «Новий шлях»,

Ізюмський район, Харківська обл.:

– Ми елітне насіннєве господарство – 2900 га, засновником котрого є ПрАТ «Агротон», великий холдинг, який, мабуть, найбільше постраждав від агресії з усіх подібних холдингів. Практично 30 років ми орієнтувалися на два селекційні центри – спочатку лише на одеську селекцію, років 10 тому приєднали у свій пакет і селекцію ІФРГ. Одеські сорти загалом витриваліші в нашій зоні, але в них стабільна планка врожайності нижча від урожайності селекції ІФРГ. Тому для холдингу «Агротон» і навколишніх господарств ми пропонували 40 % селекції ІФРГ і 60 % одеської. Іноземна селекція в наших умовах не витримує жодної конкуренції.

Урожай нині наш зріє. Однак оскільки на сьогодні практично всі відділення «Агротон» окуповані, наше збіжжя швидше за все Україні вже не дістанеться. До 11 квітня я ще був на місці, хоча фактично з другого дня війни ми були оточені з трьох боків російськими військами. Від нашого офісу за 6 км стояли вже блок-пости росіян і лнр, а 11 квітня вони окупували й територію підприємства, стали нівечити техніку, виривати всюди двері, бити монітори, на підприємстві розмістився штаб армії росіян. Я займав активну громадську позицію, депутат, голова комісії, допомагав армії, позиція абсолютно українська, й мені зателефонували добрі знайомі та настійливо порадили виїхати, аби не підставляти ні себе, ні родичів. У нашій громаді відсотків 90 фермерів і керівників великих господарств виїхали звідти.