Польські аграрії не мають шансів конкурувати з українськими у вирощуванні зерна. Про це пише Gazeta Wyborcza.

Професор Славомір Каліновський з Інституту розвитку сільських районів та сільського господарства Польської академії наук в інтерв’ю Wyborcza наголосив, що у виробництві зернових Польща фактично не здатна конкурувати з Україною за масштабами площ і собівартістю. У виданні підкреслюють, що польським фермерам доведеться подумати наперед, щоб бути конкуретними.  Втім, у Wyborcza констатують, що у виробництві м’яса Польща випереджає Україну. А для реалізації зерна – потрібні спільні дії.

“Створюйте групи виробників, тільки спільні дії забезпечать хороші ціни, забезпечать ринки збуту та дадуть вам сильну позицію в переговорах щодо цін з торговельними мережами”, – радить Славомір Каліновський, – “Польський фермер починає кожен день з молитви: щоб остання корова його сусіда померла. І він не думає про співпрацю.І кожен з них на цих 11 гектарах повинен мати комбайн вартістю мільйон, працюючи кілька днів на рік. Замість того, щоб створювати кооператив і купувати один комбайн для кількох ферм”.

Каліновський констатував, що існує проблема: місцеві фермери думають і говорять про “міських ледарів”, але саме до них доводится звертатися аграріям “за додатковою оплатою за неврожай, занадто низькі ціни, занадто високі ціни, морози, спеку, посуху, повінь, град та напади сирійських хом’яків”.

Експерт вказав: коли у 2022 році спалахнула війна і порти Чорного моря були закриті, до Польщі раптово потрапило кілька мільйонів тонн зерна. Частина цього зерна була відправлена ​​до балтійських портів для перевантаження на кораблі та експорту до інших країн.

“Виявилося, що у нас не було терміналів для сипучих вантажів. У нас немає таких терміналів, бо вони просто не були прибутковими. І вони не будуть прибутковими і в майбутньому, бо ми не виробляємо достатньо надлишків зерна, щоб потребувати цих терміналів, і з українським зерном після 2022 року ситуація була одноразовою та надзвичайною – вартість наземного транспортування цього українського зерна з України до портів Тріймяста, включаючи фрахт та вартість перевантаження на європейські залізничні колії на кордоні, майже дорівнювала вартості цього зерна, що робило весь бізнес з його експорту через балтійські порти абсолютно невигідним. І саме тому це зерно залишалося в Польщі та продавалося тут відразу після перетину кордону – це був єдиний спосіб на цьому заробити. Це українське зерно можна вигідно продати лише через Одесу та, можливо, румунські порти. І тому термінали будуються там, але не тут”, – йдеться у коментарі видання.

Експерт вказав, що для місцевих фермерів головний ризик — не “дешевий український продукт”, а структурне відставання і роздрібненість агросектору. Це і послаблює позиції в переговорах із торговельними мережами.

“Це складна проблема. Ситуація була ідентичною до 2004 року, коли Польща вступила до ЄС, і їх фермери боялися, що наше сильне сільське господарство може їм зашкодити. Тепер країна, яка має майже 30 відсотків сільськогосподарських угідь ЄС, сільськогосподарський гігант, хоче вступити до ЄС”, – каже професор.

Експерт вважає помилкою ставити акцент на протекціоністських бар’єрах проти України. Він зазначає, що Польща має підвищувати якість, стандарти безпеки продуктів і додану вартість, орієнтуючись на преміальні продукти більше ніж на масову сировину.