Каллі Пеллетт руйнує шаблони фермерства. На сьогодні більшість американських фермерів — чоловіки, віком близько 60 років, а шістнадцятирічна дівчина зі штату Айова, не є типовим сільгоспвиробником. Вона прокладає власний шлях завдяки драйву та відданості, і це робить її унікальною.

Ag Census інформує, що наразі існує 1,2 мільйона жінок-виробників, і це 36% від загальної кількості американських виробників. Втім в аграрній частині США ви нечасто побачите жінку за кермом трактора або комбайна. Ба більше, тінейджерку.

Каллі не знадобилося багато часу, щоб зрозуміти своє покликання в житті.

«Я постійно була на фермі, скільки себе пам’ятаю», — каже Каллі, — «Я завжди була там, але по-справжньому почала захоплюватися цим, коли мені було п’ять-шість».

З ранніх років її важко було вирвати з комбайну, адже хліборобство – це саме те, до чого вона прагнула. І Стейсі, мати Каллі, рано побачила у своєї дочки любов до сільського господарства.

«Вона була татовою дочкою з першого дня, і я теж була татовою дочкою, коли росла, тож я це розуміла. І завжди це дуже підтримувала», — каже Стейсі.

Вона зазначила, що її донька коли подорослішала, взяла на себе обов’язок дізнаватися більше і була однією з небагатьох жінок-фермерів, які хочуть займатися цією непростою справою.

Завдяки підтримці батьків, бабусь і дідусів Каллі зробила великий стрибок. У 15 років вона підписала свій перший договір оренди, на ту саму ділянку землі, яку орендував її батько. Ферма площею майже 20 акрів приносить урожай Каллі від початку до кінця.

«Я приймаю рішення про те, яку культуру буду садити. І власноруч саджу та збираю власний урожай», — каже Каллі.

Вона навчилася приймати такі рішення, працюючи разом зі своїм батьком Майком.

«Я точно використовую його знання, тому що я не агроном і ще не навчался для цього», — каже Каллі.

Вона визнає, що деякі уроки в цій галузі були важчими, ніж інші.

«Я прийняла рішення, якого розміру рядки посадити цьогоріч», — каже Каллі, — «Я запитала [тата], і він сказав: «Ти приймаєш своє рішення».

Так вона вирішила посадити 20-дюймові рядки. Навчання на практиці означає, що мрія Каллі стати фермером реалізується.

«Вона справді взяла на себе зобов’язання не просто сказати: «Мамо й тато, що мені робити?», – каже Стейсі.

В ній побачили бажання сказати: «Я хочу це зробити», а потім і готовність виконувати роботу, щоб навчитися та заробляти.

Незалежно від того, чи це волейбольний, софтбольний чи легкоатлетичний сезон, чи вона виставляє велику рогату худобу для FFA, у Каллі вистачає на тарілці під час навчання в середній школі. Але її все одно тягне на ферму.

«Минулого тижня я сказала: «Гей, ти можеш привезти вечерю до тата?» І вона погодилася, без питань. А вона тренується з софтболу, і має бути на полі о 5:45 ранку, тож я сказала їй, щоб вона не запізнювалася», – розповідає Стейсі, – «Трохи після 21:00 я зателефонувала їй та сказала: «Де ти?» Вона відповіла: «Мамо, я саджаю, я знаю, що вже пізно, але я на останньому етапі. Я скоро прийду». Ви не можете сердитися на той факт, що вона пішла в поле, а вона там сіє».

Каллі має кілька чудових прикладів у своєму житті. Незалежно від того, чи це її дідусь і бабуся, чи її батьки. Втім лише Каллі керує обладнанням, садить і збирає власний урожай. Минулої осені Каллі пропрацювала у полі 107 годин.

Як влаштовано ферму Пеллетта: 14 ферм, кожен член сім’ї володіє власною землею, все обладнання є спільним, воно належить їхній окремій корпорації обладнання.

«Ми виставляємо рахунки кожному члену сім’ї за їхні гектари», — пояснює Стейсі, яка відповідає і за фінансування їх діяльності, — «У нас є плата за посів і плата за збір урожаю. І ця плата покриває можливість використовувати обладнання на вашій фермі, покриває страхування, паливо та обслуговування».

Той, хто працює в полі, отримує кредит за ці години, щоб компенсувати рахунок за обладнання. Чим більше Каллі працює під час збирання врожаю або навесні, тим більше це може піти на експлуатаційні витрати.

«Як і всі інші отримують кредит, її 107 годин було застосовано до її рахунку. Це було більше, ніж її рахунок за збори врожаю. Отже, цей кредит переноситься на весну і допоможе покрити її витрати на цю весну», — каже Стейсі.

Каллі вже багато чого вчиться, приймаючи рішення про те, яку культуру вирощувати та які ресурси їй потрібно використовувати, але вона також багато чого вчиться від своєї мами. Стейсі не лише займається фінансами їхньої ферми, але і повним робочим днем, пов’язаним із управлінням громадськими справами штату на Середньому Заході та Північному Заході компанії John Deere. Коли вона не зустрічається з законодавцями чи не працює на фермі, її можна знайти на спортивних заходах її дітей.

«Мій улюблений титул з усіх, звичайно, матір. Я думаю, мабуть, будь-яка мама сказала б це, але це, безумовно, мій улюблений титул», – каже Стейсі.

Стейсі та Майк мають сина на ім’я Картер, який цього місяця готується закінчити середню школу. На відміну від Каллі, він не планує займатися фермою.

«Його коментар був би таким: «Я, ймовірно, збираюся займатися фермою, тому що так роблять усі чоловіки Пеллет», і це те, що він просто каже, але насправді завжди займалася фермерством Каллі», — каже Стейсі.

Серце Картера – це спорт.

«Коли він був маленьким, він грав з тракторами, але коли подорослішав, у нього незмінно був м’яч у руках. Він завжди був дуже зосереджений на спорті та легкій атлетиці», – розповідає мама.

Можливо, у Картера зараз немає планів повертатися додому і працювати на ферму, але, як знає Стейсі, іноді життя має інші плани.

«У мене був список речей, які б я ніколи не зробила», — каже Стейсі, — «Я ніколи не покину Техас. Ніколи не буду жити в Корпус-Крісті, Техас. Ніколи не вийду заміж за фермера. Там є багато іншого, втім я зробила всі ці пункти до останнього».

Стейсі виховує у своїх дітей цінність трудової етики, займається своєю пристрастю, незалежно від того, на фермі чи поза нею. І незалежно від того, куди їх заведе життя, і Стейсі, і Майк знають, що кожен день, проведений Каллі на фермі, є днем, сповненим уроків.

«Іноді допомагаю їй зрозуміти, що це не завжди легко», — каже Стейсі, — «Вона почала працювати, коли кукурудза коштувала 7 доларів. Рекордно високими були і ціни на добрива. Але ми допомагаємо їй зрозуміти, що кукурудза не завжди коштуватиме 7 доларів, а квасоля – 14 доларів».

Каллі закінчує перший рік середньої школи, але вона знає, що життєві уроки виходять за межі класної кімнати чи землеробства.

«Вона навчила мене багатьом урокам, але я вважаю, що найголовніше — це збалансувати все це й визначити пріоритети, тому що я спостерігала, як вона це робила», — каже Каллі про матір.

Навіть у віці 16 років Каллі ніколи не сприймає як належне бути сьомим поколінням сімейної ферми в Айові.

«Не всі діти отримують таку можливість і отримують можливість навчатися разом з кількома поколіннями, тож це справді круто», — каже Каллі.

Вона планує вступити до Університету штату Айова або Університету штату Канзас після закінчення навчання наступного року, що виявляється ще важчим рішенням щодо кар’єри, яку вона хоче зробити.

«Потім, коли я закінчу школу, я повернуся сюди і буду займатися фермою», — каже Каллі.

У той час як Каллі планує займатися фермерством, Картер восени навчатиметься в штаті Айова, і не на сільському господарстві. Це чудово для Стейсі, оскільки вона виростила двох дітей, які є добрими, харизматичними та прагнуть до успіху.

«Я неймовірно пишаюся, тому що, єдине, про що ти дбаєш, — це створити щось, що ти зможеш передати їм, і ми це зробили», — каже Стейсі, — «Мені також дуже подобаються стосунки між моїми свекрами та нашими дітьми. Мені подобається, що у Картера є щось своє, і це не обов’язково має бути фермерством, але ми можемо відзначити його неймовірні успіхи в чомусь іншому».

Що стосується Каллі, вона зізнається, що вона татова донька. І знає, яка б перешкода не була під рукою, вона може її подолати, що вона постійно бачила, спостерігаючи за мамою.

 

 

 

Пропонуємо:

ТОП-5 актрис-дочек фермеров (ФОТО)

ТОП-5 актрис, которые выросли на ферме (ФОТО)