У Києві відбулася галузева конференція Soybean Market 2026, яка об’єднала ключових гравців ринку: виробників, трейдерів, переробників, аналітиків і представників державних органів. Дискусії були гострими: соєвий сектор нині перебуває під впливом не лише економічних чинників, а й геополітики, змін у глобальній торгівлі та внутрішніх регуляторних рішень.

Водночас учасники ринку сходяться на тому, що соя залишається стратегічною культурою для України – як із погляду експорту, так і агрономії.

«Нині соя – це культура, на яку впливає куди більше чинників, ніж просто ціна чи врожайність. Ми бачимо, як геополітика, мита, глобальна конкуренція змінюють правила гри щосезону. Водночас її сильна сторона залишається незмінною: соя не потребує азоту під час вирощування та навіть підвищує родючість ґрунтів, що надто важливо за умов відчутного здорожчання добрив через війну на Близькому Сході. Проте внутрішні рішення, зокрема експортні мита, змушують навіть окремих великих виробників скорочувати площі під соєю», – наголосила президентка Української бобово-соєвої асоціації Антоніна Скляренко.

З боку держави ключовим меседжем стала висока волатильність ринку за збереження позитивного середньотермінового тренду.

«На сою впливає багато чинників, і ми бачитимемо цінові гойдалки. Впевнений, що, незважаючи на ці виклики, в середньотерміновій перспективі тренд зміцнення та зростання триватиме. Ми вже мали історичний рекорд виробництва в 2024 р. – 6,3 млн  т, тоді як минулого сезону – 5,6 млн т. У 2025 р. було засіяно близько 2 млн га, і навіть попри складність прогнозування за умов геополітичної нестабільності, попередні оцінки свідчать, що в 2026 р. площі навряд чи опустяться нижче цього рівня», – зазначив заступник Міністра економіки, довкілля та сільського господарства України Тарас Висоцький.

Важливим чинником доступу до зовнішніх ринків залишаються фітосанітарні вимоги та відкриття нових напрямків експорту.

«Система електронних фітосертифікатів фактично довела свою ефективність: ми не дістаємо істотних нарікань від бізнесу. Водночас ми відкриті до співпраці: якщо є запити на відкриття нових ринків, ми готові працювати разом. Це складний і тривалий процес, як це було, наприклад, із відкриттям ринку гороху для Китаю. Проте завдяки співпраці держави, бізнесу та Української бобово-соєвої асоціації ми можемо домогтися результатів», – підкреслив Голова Держпродспоживслужби Сергій Ткачук.

Аналітичний блок засвідчив, що сезон-2026/27 буде одним із найскладніших для українських експортерів.

«Українська соя становить менше 2% світового виробництва, проте ця «соєва мишка» знаходить своє місце на глобальному ринку. Традиційно нашими ринками збуту були ЄС, Туреччина та Єгипет, але цього сезону ситуація змінилася. За перші півроку експорт уже скоротився на 40%. Причини комплексні: зниження виробництва, запровадження 10% експортного мита, а також посилення конкуренції, насамперед, із боку США. Це створює додатковий тиск на українських експортерів», – зазначила керівниця відділу аналітики та контенту ASAP Agri Вікторія Блажко.

Водночас агробізнес підкреслює, що попри складнощі, Україна зберігає сильні позиції у певних сегментах.

«Ринок сої потрібно розглядати в двох парадигмах: ГМО та не-ГМО. І саме в сегменті не-ГМО Україна фактично є лідером. Тут не варто применшувати свої позиції. Щодо ГМ-сої ситуація складніша, але ми маємо стабільні ринки, такі як Єгипет і Туреччина. Ба більше, логістично Україна має перевагу: чимала частина турецьких портів не є глибоководними, що робить постачання з України ефективнішими порівняно з далекими постачальниками», – зазначив директор департаменту інфраструктури та логістики Continental Farmers Group Андрій Шафран.

Європейський ринок, своєю чергою, демонструє стабільний попит на українську продукцію – за умови відповідності стандартам якості.

«Українська соя має високі якісні характеристики та повністю придатна для реалізації на європейському ринку. Високий вміст протеїну, належний рівень чистоти й достатній вміст олії роблять її конкурентною продукцією. Важливим чинником є також те, що вона не є ГМО, що відчутно підвищує її привабливість для європейських споживачів і переробників», – зазначив комерційний директор з експорту APSOV Sementi Чезаре Рампоні.

Окремим блоком учасники обговорили розвиток переробки, який поки що стримується внутрішніми дисбалансами.

«Нині держава та міжнародні партнери пропонують грантові програми та компенсації вартості обладнання для розвитку переробки. Проте це не супроводжується підтримкою внутрішнього споживання. Фактично ми маємо стимулювання інвестицій без формування ринку збуту. В Україні немає програм розвитку тваринництва, яке є основним споживачем продукції переробки, й це створює дисбаланс для галузі», – наголосила співвласниця та комерційна директорка Любарецького соєпереробного заводу Галина Матвійчук.

Учасники заходу зійшлися на тому, що майбутнє українського соєвого ринку залежатиме від здатності балансувати між внутрішньою політикою, глобальною конкуренцією та використанням природних агрономічних переваг культури. Саме ці чинники визначатимуть, чи зможе Україна не лише зберегти, а й посилити свої позиції на світовому ринку.

Подія засвідчила свою роль як платформа для професійного діалогу за умов високої волатильності ринку. Конференція Soybean Market стане щорічним галузевим заходом, дальша зустріч відбудеться в 2027 році.