США агресивно заходять на нові ринки кукурудзи, укріплюються на традиційних, активно відтискають конкурентів, заявила керівниця редакційного контенту та аналітики ASAP Agri Вікторія Блажко.

Про це повідомляє Latifundist.

До топ-5 імпортерів кукурудзи входить ЄС. Саме за Євросоюз у нас іде “боротьба” з США. І Україна не перемагає: між сезонами 2023/24 і 2024/25 США наростили поставки на 6,5 млн тонн, а Україна вже знизила експорт на 7,5 млн тонн.

Приріст США забезпечили Південна Корея та ЄС, зокрема Іспанія. Є у американців і успіхи на нових ринках — Єгипет, Туніс, Ізраїль і В’єтнам теж купляють їхню кукурудзу.

Україна дзеркально відступає: там, де США нарощували експорт кукурудзи, українські постачання знижуються. Це фіксується відносно таких країн ЄС, як Італія, Нідерланди та Португалія. Україна змогла серйозно наростити постачання кукурудзи тільки до Туреччини, але це не стабілізувало втрати на європейському ринку.

“Туреччина стала головним напрямком переорієнтації українських потоків кукурудзи. Окрім неї, Україні вдалося зберегти або частково посилити позиції лише на окремих ринках — в Іспанії, Південній Кореї, Вʼєтнамі та Ізраїлі”, — пояснила експерт.

Для України Туреччина стала єдиним великим ринком, де немає прямої конкуренції з США. Це відбулося через наявність жорсткої регуляторної рамки.

На кінець 2025 року в Туреччині схвалено 36 ГЕ-трейтів. Це генетичні інженерні події (genetic events), конкретні модифікації у кукурудзі та сої, дозволені до імпорту та використання.

Партії продукції проходять обов’язкове лабораторне тестування і з виявленням незатвердженого ГЕ-трейту вантаж автоматично відхилюють. США не присутні на ринку Туреччини саме через ризики наявності в американській кукурудзі ГЕ-трейтів, які не входять до турецького списку та через ризик змішування різних гібридів у ланцюгу постачання.

“Близько 75% імпорту кукурудзи Туреччиною забезпечує Україна. Саме тому турецький напрямок залишається ключовою опорою для українського експорту, і подальша динаміка поставок значною мірою залежатиме від попиту з цієї країни”, — наголошує Блажко.

За 2025–2026 роки США закріпились на ключових ринках кукурудзи через торговельні угоди з фіксованими обсягами та зняттям бар’єрів. Так, Японія офіційно домовилася закуповувати американську агропродукцію на $8 млрд щороку, а Південна Корея більш ніж удвічі збільшила обсяги імпорту кукурудзи.

США мають успіхи у Південно-Східній Азії: отримано безмитний доступ до Індонезії та домовленості про прямі закупівлі з Вʼєтнамом, Таїландом, Філіппінами, Бангладеш і Тайванем.

В ЄС діє рамкова угода про “збалансовану торгівлю”. Документом передбачається зняття нетарифних бар’єрів, що створює кращі умови для постачання кукурудзи й біоетанолу. Є подібна угода і з Великою Британією.

Блажко зазначає, що частина приросту американського експорту кукурудзи базується не тільки на ціновій конкурентності, але і на договірно закріпленій торговельній інфраструктурі.

Що і формує для американської сторони більш комфортне середовище на ринках ЄС, Південної Кореї, Вʼєтнаму, Індонезії, Близького Сходу та Південної Азії. Це напрями, де постійно працювала Україна.

“Нинішній зсув виглядає вже не сезонним коливанням, а структурною зміною торгових потоків”, — каже Блажко.