Постачання українського зерна через румунську Констанцу скоротилися в 6 разів, дунайські порти працюють менш ніж на половину своїх потужностей, інформує наукова співробітниця Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Ірина Коссе у своєму Фейсбуці.

“Ще недавно порти Ізмаїла, Рені й Усть-Дунайська були рятівним кругом для українського експорту. Сьогодні — вони працюють менш ніж на половину своїх потужностей. У 2024 році перевалка впала майже на 46% — до 17,3 млн тонн, тоді як морський коридор забезпечив майже 80 млн тонн. За січень-лютий експорт українського зерна через Констанцу скоротився майже у шість разів. “Нібулон” заявив, що “компанія не бачить суттєвих можливостей для збільшення обсягів експорту зернових через Дунайські порти”. На Дунаї залишаються вантажі, що потребують спеціалізованої інфраструктури або орієнтовані на перевантаження в Констанці. На фоні відновлення логістики через Одесу та Південний це виглядає очікувано. Але питання: чи можемо ми дозволити собі втратити інфраструктуру, яка довела свою ефективність у критичний момент?”, – написала вона.

Коссе бачить вихід з ситуації через низку кроків: регулярне днопоглиблення, щоб осадка до 7 м була нормою, а не винятком, європейське співфінансування (через Solidarity Lanes та інші програми ЄС залучено десятки млн євро, що потрібно масштабувати), провести інтеграцію в TEN-T, що надає географічний статус та політичні гарантії доступу до фондів.

Також потрібна ставка на нішеві вантажі, наголошує експерт. Йдеться про добрива, нафтопродукти, руду, імпортні партії — “усе, що вимагає спеціальної обробки або має середню логістичну дальність”. Окрім цього, потрібна промисловість у портовій зоні.

“Обробка + логістика = економіка повного циклу”, – зазначає Коссе.