Нині понад 50% вирощеної сільськогосподарської або переробленої продукції Україна експортує в різні країни світу. З-поміж іншого, наша країна є найбільшим експортером сої в ЄС, реалізуючи до 60% цього продукту у вигляді бобів та переробленої продукції: шроту, олії тощо. Ринок ЄС має велику потребу в не-ГМ білкових компонентах європейського сталого походження для виробництва кормів та харчових продуктів рослинного походження. Але останні події, пов’язані із блокуванням поставок української агропродукції до країн ЄС, вказують на важливість дотримання законодавчих норм країн- імпортерів. Про джерела цієї проблеми та шляхи її розв’язання розмовляємо з виконавчим директором Асоціації «Дунайська Соя» Володимиром Пугачовим та консультантом з агрономії Миколою Биковим.
–Наскільки українські вимоги до застосування пестицидів гармонізовані з європейськими?
Володимир Пугачов: В цьому питанні є помітний дисонанс. В українському Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів, дозволених для використання в Україні від 12 липня 2022 року, є пестициди, які містять заборонені в ЄС діючі речовини, згідно з Регламентом 2019/1021 Європейського парламенту та ради від 20 червня 2019 року. Це пов’язано з різними системами надання дозволів щодо обігу пестицидів. Розбіжності у підходах призводять до того, що в Україні можуть використовуватися пестициди, які визнані в Європейському Союзі як небезпечні і рекомендовані до обмеженого застосування. Якщо зерно експортується в інші країни, окрім ЄС, достатньо мінімального аналізу на залишки діючих речовин, тоді як результатів поглиблених досліджень покупець зазвичай не вимагає. Та якщо продукція експортується до ЄС, покупець може затребувати додаткові аналізи на залишки пестицидів. В такому випадку і виробник, і експортер мають бути впевнені в тому, що в їхній продукції не буде виявлено залишків пестицидів, які містять заборонені речовини. Регламент (ЕС) № 396/2005 від 23 лютого 2005 року щодо максимальних залишків пестицидів у харчових продуктах і кормах рослинного та тваринного походження, який вносить зміни до Директиви Ради № 91/414/, затверджує переліки діючих речовин, яких не повинно бути в продукції, а вміст окремих повинен становити не більше 0,01 мг/кг. Нижче можна з цим переліком ознайомитися.
–Як така ситуація може вплинути на просування нашої продукції на ринок ЄС?
Микола Биков: Як бачимо, відставання процесу гармонізації українських стандартів з європейськими очевидне. Тим часом, конкурента боротьба за агропродовольчий ринок ЄС останнім часом загострилася до краю. І якщо наші експортери, можливо, переважають тамтешніх аграріїв за конкурентною ціною, то невідповідність європейським нормам виробництва суттєво перешкоджає просуванню вітчизняної продукції на ринок ЄС. Наявність заборонених речовин в концентраціях більших, ніж допускається Регламентом, може привести до відмови від закупівлі продукції. Конкуренти постійно підігрівають тему низької якості української продукції внаслідок використання неекологічних методів вирощування та наявності залишків шкідливих речовин. Європейські фермери вимагають посилення екологічного контролю до імпортної продукції та посилення санкцій до виробників, що застосовують так звані «брудні» речовини.Це надалі створюватиме атмосферу невизначеності в експортній діяльності нашого аграрного сектора.
–Виходить, що агровиробники і трейдери поки що мають самостійно прораховувати свої бізнес ризики, які можуть виникнути під час експорту продукції?
М.Б.: Іншого виходу поки що немає. Тому варто проводити оцінку залишків пестицидів ще на стадії формування партії для реалізації. Для оцінки ризиків забруднення трейдер повинен одержати об’єктивну інформацію від виробника щодо пестицидів, які він використовував. Для аграріїв, які мають власний експорт, бажано налагодити спільну роботу агрономічного та комерційного відділів, пам’ятаючи, що виявлення залишків пестицидів на фазі відправки продукції на експорт може стати неприємним сюрпризом. Також експортер має проводити повний скрінінг на наявність пестицидів та оцінювати ризики щодо речовин, які виявили.
Водночас компанії, які є виробниками або дистриб’юторами засобів захисту рослин, повинні з розумінням підійти до додаткових ризиків виробника, і вивести з обороту пестициди, які містять заборонені речовини, або ж повідомляти агровиробників про їх наявність. Ця проблема досить складна для компаній, які реалізують пестициди, але її розв’язання давно назріло.
–Чи достатніх заходів вживає наш Уряд, аби виправити цю ситуацію?
В.П.: З 1 січня 2022 року набрав чинності Наказ МОЗ «Про затвердження максимально допустимих рівнів вмісту хлорпірифосу та хлорпірифос-метилу у сільськогосподарській продукції та харчових продуктах та Змін до Гігієнічних нормативів і регламентів безпечного застосування пестицидів і агрохімікатів». Це означає, що історія злету пестицидів на основі хлорпірифосу, яка почалася ще в 1965 році, закінчується. В США, країнах ЄС, Великій Британії, Сінгапурі, Індії запровадили обмеження щодо їхнього застосування та контролю залишків у продукції. На жаль, рішення МОЗ від 1 січня 2022 року половинчасте. Тож агровиробник повинен самостійно відповідати за ризики, які можуть виникнути у зв’язку з виявлення залишків, які перевищують норми, вказані в Наказі МОЗ.
–Наскільки чутливе європейське законодавство до продукції із вмістом ГМО?
В.П.: Законодавство ЄС щодо регулювання ГМ пройшло тривалу історію становлення, а тому гранично чітке. Воно регламентує обіг і маркування продукції і з вмістом ГМО, і такої, що вироблена із використанням ГМ-сировини. Наприклад, соєвий соус, апріорі не містить ГМО через відсутність білку, проте має відповідно маркуватись в разі використання ГМ-сої, як сировини. Додаткового тиску на виробників завдають споживачі, що прагнуть споживати не-ГМ продукцію сталого походження. Наглядним прикладом цього є тренд на суттєве збільшення споживання органічної продукції, в тому числі української.
–Чи мають українські аграрії достатньо можливостей для того, щоб захистити себе від ризиків, пов’язаних із наявністю ГМО?
В.П.: Ситуація насправді абсурдна, оскільки законослухняні виробники мають інвестувати зусилля та кошти, аби захиститись від ризиків нелегального вирощування ГМО. Ми сприймаємо проблему нелегального вирощування ГМ в Україні як багатошарову, що лежить в особистісному та суспільному вимірах. Особистісний – це свідоме нехтування законом (адже вирощування ГМ в Україні законодавчо не дозволене). Суспільний вимір – спричинення такими діями шкоди своєму сусіду, який законослухняно вирощує не-ГМ. Ось минулорічний приклад фермера, який є учасником нашої програми компенсації вартості насіння. Через ненавмисну контамінацію сусідським ГМО (6,2% за результатами аналітичного тестування в лабораторії) фермер втратив преміальну ціну не-ГМ високоякісної сої.
А тому Асоціація «Дунайська Соя» покладає високі надії на систему державного контролю та штрафи за вирощування нелегального ГМО, які були запроваджені Законом України № 3339 «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції». Наша Асоціація готова та планує співпрацювати із Держпродспоживслужбою для проведення роз’яснювальної, інформаційної роботи серед аграріїв щодо норм законодавства про обіг та контроль ГМО.
М.Б.: Ще десять років тому більшості аграріїв було байдуже, що вони вирощують, а тому досить часто могли змішати в одній партії ГМ і не-ГМ продукцію. З того часу, під впливом ринку, багато чого змінилося в культурі виробництва. З’явилося чимало виробників, які свідомо прийняли рішення вирощувати не-ГМ продукцію, забезпечуючи контроль насіннєвого матеріалу та технології вирощування. Сформувався ринок високоякісного сертифікованого насіння, значно розширилися можливості контролю якості продукції, партію сої супроводжує протокол лабораторії. Якщо немає змоги аналізувати продукцію в лабораторії, виробник може застосувати експрес-метод визначення антитіл в насінні. Це недорогий тест, який реалізується з допомогою простої процедури: подрібнюються 100 насінин і з допомогою спеціальної смужки визначається наявність антитіл. «Дунайська Соя» надає своїм партнерам ці тести для оперативного контролю. Загроза контамінації може йти від комбайнів, які ви найняли, бо не знаєте, що було в їхніх бункерах до цього. В такому випадку ви обкошуєте поле і вміст першого бункера реалізуєте окремо від основної партії. Вже відпрацьовані технологічні схеми вирощування не-ГМ сої. Хімічні компанії без проблем можуть підібрати відповідні гербіциди для захисту посівів. В тому випадку, якщо стандарти «Donau Soja», «Europe Soya» вимагають не проводити десикацію, можна підібрати ранньостиглі або середньостиглі сорти сої, щоб вони дозріли природнім шляхом. Тобто вирощування не-ГМ сої та забезпечення її захисту від забруднення не є технологічною проблемою.
–Площі під ГМ-соєю зростають чи зменшуються?
М.Б.: Є стійкий світовий тренд виробництва і споживання контрольованої продукції. Навіть у Бразилії наразі збільшується частка не-ГМ продукції. За різними даними та результатами досліджень площі під ГМ-соєю в Україні в попередні роки становили від 40 до 60%. Але це дуже суб’єктивна оцінка, оскільки цей ринок ніхто професійно не аналізував, а виробники не звітують про те, що вони вирощують. Ринок ГМ-насіння непрозорий, його реалізують без сертифікатів. До початку повномасштабної війни була тенденція до зменшення, бо всі зрозуміли, що немає ніякої технологічної проблеми у вирощуванні не-ГМ продукту. Окрім цього на ринку почав зростати попит на нього, відповідно була високою ціна. Технологічна система вирощування ГМ-культур приваблює фермерів меншою кількістю пестицидних обробок. Цей шлях змушені обирати ті, хто має дефіцит обігових коштів та не є високотехнологічним. За нашими спостереженнями, до цієї вразливої категорії слід віднести малих фермерів із загальною площею в обробітку до 1000 га. Зі свого боку, для підтримки агровиробників Асоціація «Дунайська Соя» вже другий рік у рамках власної приватної ініціативи – «Проекту підтримки малих фермерів, які вирощують сою», компенсує 15% вартості оригінального насіння вітчизняної та іноземної селекції не-ГМ сої. Перші учасники цього року вже почали отримувати виплати, програма діятиме ще до кінця липня, а відтак ще можна подавати заявки.
Додатково:
Розмову вів Олександр Карпенко.
2026-05-18
