Родючі ґрунти країни, які за Конституцією є основним національним багатством під особливою охороною держави, залишаються без належного правового захисту та обліку, зазначив доктор економічних наук Олександер Ковалів у своєму Фейсбуці.

Він звернув увагу, що понад 30 років в Україні діють Лісовий кодекс (з 1994 року), Кодекс про надра (з 1994-го) та Водний кодекс (з 1995-го). Є галузеві кадастри – лісовий, водний, кадастр надр, містобудівний… втім відсутній окремий Закон про ґрунти та державний кадастр ґрунтів.

“Як так сталося, що всі інші природні ресурси мають свої кодекси та кадастри, а найцінніший ресурс України – родючі ґрунти – залишається поза системою державного обліку?” – питає науковець.

Він підкреслює, що ця прогалина і створює умови для експлуатації земельних ресурсів в антиконституційний спосіб. Ґрунти як самостійні природні об’єкти, що згідно зі статтею 13 Конституції перебувають у власності Українського народу, фактично використовуються поза чітким правовим регулюванням.

Вчений вказав, що наразі фактично немає Закону “Про користування природними об’єктами права власності Українського народу”, необхідність якого закріплена в частині 2 статті 13 Конституції.

“Виходить парадокс: аграрна наука в Україні є, а кадастру ґрунтів немає дотепер”, – дивується Ковалів.

Він представив свої тези “Конституційне врегулювання земельних відносин і природокористування щодо родючих ґрунтів України” нещодавно, на Міжнародній науково-практичній конференції “Стратегія розвитку аграрного сектору економіки до 2030 року: завдання агроекономічної науки” в Національному науковому центрі “Інститут аграрної економіки”.

Ковалів підкреслює, що без державного кадастру ґрунтів та спеціального законодавства неможливо забезпечити збереження земельних ресурсів та їх раціональне використання в інтересах України.