3 травня відзначався Всесвітній день свободи преси. До цієї дати міжнародна організація “Репортери без кордонів” Reporters Without Borders опублікувала Всесвітній індекс свободи преси RSF.

20-й випуск Всесвітнього індексу свободи преси RSF 2022 засвідчує зростання  поляризації, посиленої інформаційним хаосом: поляризації ЗМІ, що веде до розколу всередині країн і поляризації серед держав на міжнародному рівні.

Всесвітній індекс свободи преси, який оцінює умови здійснення журналістської діяльність у 180 країнах та регіонах, свідчить про катастрофічні наслідки у 2022 році інформаційного хаосу (глобалізованого та цифрового простору з ослабленим регулюванням, що сприяє поширенню помилкової інформації та пропаганди).

На міжнародному рівні асиметрія між відкритими суспільствами з одного боку, та деспотичними режимами, які контролюють свої ЗМІ та свої інформаційні платформи, ведучи пропагандистські війни – з іншого – послаблює демократичні режими. На обох рівнях ця подвійна поляризація є фактором посилення напруги.

Вторгнення Росії (155 місце) в Україну (106 місце) наприкінці лютого 2022 року уособлює це явище, оскільки воно було попередньо підготовлено пропагандистською війною. Серед найбільш репресивних автократичних режимів перебуває Китай (175 місце), який використав свій законодавчий арсенал, щоб ізолювати своє населення та відрізати його від решти світу. Таким прикладом є і Гонконг (148 місце), який значно опустився у рейтингу. Протистояння між «блоками» стає дедалі сильнішим, як між націоналістичною Індією (150 місце) прем’єр-міністра Нарендри Моді та Пакистаном (157 місце). На Близькому Сході нестача свободи преси продовжує впливати на конфлікт між Ізраїлем (86 місце), Палестиною (170 місце) та арабськими країнами.

У демократичних режимах поляризація ЗМІ посилює та підтримує внутрішні розбіжності у суспільстві, наприклад, у США (42 місце), незважаючи на обрання демократа Джо Байдена. Новий сплеск соціальної та політичної напруженості посилюється за рахунок соціальних мереж та нових ЗМІ, які практикують журналістику думок, особливо у Франції (26 місце) та Бельгії (23 місце). У деяких «неліберальних демократіях» придушення незалежної преси є фактором найсильнішої поляризації.

Три провідні скандинавські країни – Норвегія, Данія та Швеція – залишаються демократичною моделлю свободи слова. Цього року, завдяки зміні уряду, Молдова (40 місце) та Болгарія (91 місце) подають надії на покращення становища журналістів, незважаючи на те, що ЗМІ у цих країнах традиційно належать олігархам або контролюються ними.

Рекордна кількість країн перебуває у «дуже важкому стані». Загалом складності 12 країн перебувають у червоній частині списку, зокрема Білорусь (153 місце), Росія (155 місце). Серед найбільш репресивних щодо преси країн опинилася Бірма (176 місце), де державний переворот у лютому 2021 року різко відкинув становище журналістів на десять років тому, через що вона тепер сусідить з Північною Кореєю (180 місце), Еритреєю (179 місце), Іраном (178 місце), Туркменістаном (177 місце) та Китаєм (175 місце).

«Генеральний директор Russia Today Маргарита Сімоньян розкрила суть свого мислення у  програмі на каналі “росія 1”, коли сказала, що «ні одна велика країна не може існувати без контролю за інформацією», – наголошує генеральний секретар RSF Крістоф Делуар, – створення авторитарними країнами медіа-арсеналу знищує право їхніх громадян на інформацію, але це також має неминучим наслідком зростання міжнародної напруженості, яка може призвести до найстрашніших воєн. Всередині демократичних країн трансформація ЗМІ у стилі «фокс-ньюз» є смертельною небезпекою, оскільки вона підриває основи громадянського суспільства та суспільних дебатів у дусі терпимості. Перед лицем цих відхилень слід терміново ухвалити необхідні рішення, просуваючи “Новий курс” для журналістики, запропонований Форумом з інформації та демократії і створюючи відповідну правову базу, в тому числі і систему захисту демократичного інформаційного простору».