Яку авіацію використовує країна (ФОТО)

Парк української агроавіації на сьогодні виглядає наступним чином: ХІАТ-650, Фермер, НАРП-1, R-44, Х-32, Мі-2, Ан-2. Це — основні крилаті машини, які використовуються.

Цікавий факт: проведені дослідження на пшениці, в результаті яких доведено, що обприскування літаком АН-2 проти бур’янів та шкідників дає на 4–6% більше збіжжя пшениці, ніж за умов обробітку наземною технікою.

Нажаль, гелікоптери МІ-2 з літаками АН-2 з виробництва знято, бракує сервісу та немає запчастин. Втім залізні птахи агроавіації все одно ще літають, і навіть виконують свою роботу.

Сільськогосподарський літак СХ-1, або СХА, відомий пізніше під назвою Ан-2 (за кодифікацією НАТО “Colt”, або “Лоша”) було розроблено конструктором Олегом Антоновим. Перший його біплан з’явився в кінці липня 1947 року. Аероплан, оснащений двигуном АШ-62ИР конструкції А. Д. Швецова, використовувався для різноманітних цілей, у тому числі, був задіяний у сільському господарстві: носив на собі баки для хімічної суміші об’ємом в 1460 літрів.

Впродовж тривалого часу Ан-2 вважався найбільшим одномоторним біпланом у світі, але це було до появи Ан-3. А ще Ан-2 з’явився у Книзі рекордів Гіннесса як літак, що випускається більше 60 років. Потім на зміну Ан-2 прийшов модернізований АН-2-100 з потужним турбогвинтовим двигуном, що вдвічі покращило вантажопідйомність та показники маневрування залізного птаха.

Широко в аграрних цілях використовувався вертоліт Мі-2 (За класифікацією НАТО: Hoplite – «Гопліт»), розроблений ОКБ М. Л. Міля на початку шістдесятих років. У 1965 році машину стали серійно виробляти у Польщі, на заводах у Свиднику та Жешуві. Виробництво цього гелікоптеру добігло кінця у 1992 році, і за цей час було створено понад 5400 одиниць. Мі-2 не має сучасних систем безпеки, керування, тощо. Вертольоти типу Мі-2 носили на собі бак для хімічної суміші обсягом в 1200 літрів. Машина використовувалася для запилення — з двома резервуарами по 600 л для порошкоподібних хімікатів, в нижній частині яких встановлювали тунельні розпилювачі, для обприскувальних робіт — з двома пластиковими резервуарами по 600 л для рідких хімікатів та трьома штангами обприскувачів (з боків хвостової частини фюзеляжу і під хвостовою балкою), а також для внесення гранульованих штучних добрив — з двома резервуарами по 600 л, в нижній частині яких були встановлені роторні розкидачі добрив.

Легкий одномоторний літак НАРП-1 було розроблено на Миколаївському авіаремонтному заводі. Усі випробування залізного птаха закінчилися у вересні 2001-го року, а в березні 2002-го літак пройшов сертифікацію в Україні.

Х-32 «Бекас» — цей літак розроблений харківською фірмою «Лілієнталь». Серійний випуск цього апарату стартував в 1993 році. У розробці брали участь випускники ХАІ. На літаку встановлюється поршневий двигун Rotax.

Літак “Фермер” було розроблено на підприємстві “Одесавіаремсервіс” спеціально як літальний апарат для сільськогосподарських цілей. Він може обробити за день до 500 Га, здатен тримати висоту 2 метри, працює і після дощів.

Чотиримісний легкий вертоліт Robinson R44 від компанії Robinson Helicopter Company виготовляють з 1992 року. Характеризується гідравлічною системою управління польотом.

На Запоріжжі є цех по виробництву літаків для сільського господарства, де виготовляють апарати ХІАТ-650. Збірка одного триває близько шести місяців. Двигун — австрійський. Професіонали кажуть, що у цьому літаку є свої особливості, які вимагають певного кваліфікаційного рівня: маса агрохімікатів у польоті міняється від завантаження наповну до нуля. Оскільки бункер знаходиться далеко у хвості, пілоту в польоті доводиться стежити й за висотою, і за смугою розпилювання, і за центруванням, і крутити тример, що небезпечно.