Agrii-Україна — люди, на яких чекали

Розмова з менеджментом «Агроскоп Інтернешнл», а із січня – Agrii-Україна

Я цього чекав відтоді, як у Великій Британії побачив на власні очі дію та результати компанії Agrii, групи, що належить до ірландської Origin Enterprises. Фермери, озброєні до зубів, змагалися з бур’янами, специфічними британськими ґрунтами, своєрідним острівним кліматом. В одного фермера поля час від часу заливає море. Саме він і поставив світовий рекорд з урожайності озимої пшениці, прибутковий. Тому що наступного року його рекорд побили, один собі Ерік Ватсон із Нової Зеландії, але прибутку не отримав – надто багато коштів спожив цей рекорд.

Проте система британського рослинництва мене вразила, настільки вона була фундаментальною й водночас інноваційною. І вже під час знайомства з нею я зрозумів, наскільки велика в ній роль Agrii, помічника і консультанта фермера.

Відтоді я чекаю на появу Agrii в Україні. Не кожний фермер здатний виступати в ролі дослідника, науковця, експериментатора, а без інновацій нині в полі сутужно.

І я дочекався.

Це розмова з командою однодумців, людей, заряджених на результат і зосереджених на інноваціях, на інтеграцію їх у конкретний польовий процес. Розмова з успішними людьми, які генерують успіх фермерів.

«Агроскоп Інтернешнл» виріс до Agrii-Україна

Антон Яковенко

Антон Яковенко, генеральний директор Agrii Ukraine.

 

– Як ви прийшли до ренеймінгу, до зміни «Агроскоп Інтернешнл» на Agrii-Україна, і це – зміна вивіски чи стратегічна дія?

– О, це не лише зміна вивіс­ки, за цим багато стоїть принципових речей.

Чому ми не залишили назву «Агроскоп Інтернешнл»? 2014 року корпорація Origin Enterprises придбала пакет акцій «Агроскоп-Україна», і компанія отримала назву «Агроскоп Інтернешнл». Тож почалася трансформація відповідно до філософії Origin Enterprises.

Є стратегії компанії, є цінності великої корпорації, до якої ми входимо. Компанія змінювалася, з’явилися нові люди: і в полях, і в офісах, і прагматики, і теоретики – їх зусилля зумовили появу нової стратегії, яка полягає не лише в дистрибуції ресурсів та матеріальних засобів сільськогосподарського виробництва, а пов’язаної зі створенням доданої вартості завдяки агросервісам.

Агросервіси – це будь-що нематеріальне, що дає додаткову користь аграрію і за що він готовий платити, адже якщо він не готовий платити, то це не сервіс, а якась інформаційна взаємодія. Нашим завданням є створення такого продукту, за який аграрій готовий платити.

Торік Origin Enterprises стала повним власником компанії «Агроскоп Інтернешнл», а ми – частиною акціонерного товариства. На останніх зборах засновників було сказано: ви вже настільки відрізняєтеся від колишнього «Агроскоп Інтернешнл» і настільки близькі за цінностями до Origin Enterprises, що час вам стати Agrii. Тому що в компанії є прагнення до уніфікації своїх брендів, і ми вирішили, що момент доволі слушний.

Ті зміни, які ми вели в останні роки, потребували нової назви, і від січня 2020 року «Агроскоп Інтернешнл» отримав назву Agrii-Україна.

– Проте чи змінилася сутність компанії? Її філософія, ідеологія, стратегії? Місія?

– Я б сказав, кардинальних змін тут не відбувається, але йде уточнення. Початково Origin шукав когось, подібного до себе, й «Агроскоп» шукав когось, схожого на себе, щоб об’єднати зусилля та отримати доступ до нових технологій. «Агроскоп» визначав себе терміном «технології аграрного інтелекту», і Agrii визначається як agrointelligence. Вся стратегія компанії «Агроскоп Інтернешнл» будувалася на тому, щоб завдяки інноваціям створювати щось цінне для аграрія, що допоможе йому рости й отримувати прибутки. Основою був партнерський підхід, коли від співпраці виграють обидві сторони. Якщо результати співпраці незадовільні, то страждають обидві сторони.

Культурні особливості й довіра

Олексій Стеценко

Олексій Стеценко, директор з розвитку компанії Agrii-Україна, колишньої «Агроскоп Інтернешнл».

– Що собою являє Agrii, Origin Enterprises, у західному світі? Що отримає наше середовище від оновлення? Я знайомий з багатьма видатними фермерами Англії, які здобувають надзвичайних результатів, але яка в цих успіхах частка Agrii?

– Agrii UK має найбільший оборот і є найважливішою ланкою для Origin Enterprises. Загальний оборот корпорації 2019 року становив 1 млрд 800 млн євро.

– До брекзиту… Тепер, напевно, доведеться у фунти перераховувати…

– Можливо й не доведеться, штаб-квартира компанії розташована в Дубліні, а це територія Євросоюзу. Левова частка обороту припадає на Великобританію та Ірландію.

Британські фермери дуже радіють самому факту виходу з ЄС, оскільки вважають, ринок стане більш захищеним, більш закритим, і вони зможуть насолоджуватися меншою конкуренцією та вищими цінами. Це підтверджується настроями населення, яке згодне платити в півтора раза дорожче за суницю, вирощену в Шотландії, надаючи їй перевагу перед іспанською, яка солодша й дешевша, але не їхня.

Це культурно-політичні моменти. Власне, Agrii – дуже цікава компанія, яка існує на ринку з украй жорсткою сертифікацією агрономії.

Агрономія в Британії не може бути вільною. Не можна просто вирішити, що я – людина з агрономічною освітою і буду консультувати фермерів, працювати в якомусь господарстві. Всі агрономи, які працюють на цьому ринку, мають пройти певну сертифікацію і, лише маючи сертифікат, можуть праце­влаштуватися в Agrii, в урядових, консультативних структурах.

Сертифікованих агрономів на весь ринок Великобританії не так багато – їх близько тисячі. З них понад 300 працює в Agrii UK. Агрономи Agrii UK не тільки допомагають фермерам виростити великі врожаї, це ще й великий бізнес по добривах, бізнес з виробництва насіння і бізнес зі створення ланцюжка постачання для пивних компаній, для хлібного виробництва, для олійної промисловості, тому що британський ринок є досить зрілим для того, щоб платити більше за певний сорт ячменю, з якого пиво Будвайзер виходить правильного кольору та правильного смаку. Пиво Будвайзер якраз вариться з ячменю, насіння якого виробляє Agrii UK.

У Британії Agrii UK має приблизно 40 % ринку витратних матеріалів та засобів для сільського господарства, зокрема три фіксованих насіннєвих заводи, понад 20 мобільних насіннєвих заводів, 3 заводи по виготовленню тукосумішей, 2 заводи по виготовленню кормів…

– Я бачив ці мобільні заводи і хотів про них написати українським аграріям.

– У нас – великі господарства, більшість з них має власні станції з доробки насіння. Навіть якщо є маленькі фермери, що погоджуються скористатися послугами мобільного заводу, то проїзд до фермера між полями великого агрохолдингу зай­має надто багато часу, і завод просто не окуповує себе в тому короткому вікні, яке в нас є під основні культури.

– Отже, мобільні заводи мають популярність і працюють у Британії через відмінність економічних умов…

– Так, це дуже різні ринки. Середній розмір господарства у Британії – 150 га, а в Україні ті, хто з нами співпрацює, обробляють близько 2000 га.

– Скільки в Україні таких двотисячників?

– Таких підприємств близько 4 – 5 тисяч, ми співпрацюємо з 2500. Загалом в Україні нараховується близько 18 тисяч суб’єктів агроринку, з них приблизно 1500 належать до структури агрохолдингів і становлять четверту частину ринку з площ 22,5 млн га, на які ми орієнтуємося. Тобто агрохолдинги обробляють 6,5 млн га.

Ми з ними менше співпрацюємо, хоча маємо цікаві пропозиції для них, більше орієнтуємося на незалежні господарства. У цих 18 тисячах компаній України є багато таких, що занадто малі, щоб вважатися клієнтом.

– Рідкісне твердження, адже дистриб’юторські компанії завжди заявляють, що працюють з усіма, хто має кілька соток або гектарів…

– Ми теж працюємо з усіма, хто дає економічну доцільність такій співпраці, але розмір нашого бізнесу з клієнтом має становити сто тисяч гривень і більше, щоб вважати його клієнтом. Ми просто не зможемо приділити йому достатньо уваги, адже більша частина нашої співпраці з аграріями здійснюється через людський інтерфейс.

В Україні складно налагодити чат-боти, роботизовані, алгоритмізовані програмні застосунки, які б виконували роль екаунт-менеджера. Кожному нашому аграрію потрібне живе спілкування, щоб бути почутим і впевненим, що його почули.

– Знову культурні особливості…

– Так, розмір господарства має значення. Через розмір господарства в Україні є економічна доцільність тримати штатного агронома.

Через розмір господарства у Великобританії економічно доцільно тримати агронома в аутсорсі, який може десятками років супроводжувати десятки підприємств у якійсь зоні, а співпраця з ним для аграріїв набагато цінніша, ніж потенційний зиск співпраці з іншими структурами, адже цей агроном знайомий зі специфікою господарства, ґрунтами, обладнанням, набором культур.

Тому в Британії стосунки господарства з агрономом набагато сильніші, аніж у самого агронома з роботодавцем. Тому, якщо роботодавець міняє агронома, то він переходить до іншої компанії з усіма клієнтами, оскільки для клієнта дуже важливо мати постійного консультанта. Він не тільки знає операційні питання, але знає і фінансові можливості господарства, знає, коли потрібен кредит і яким має бути цей кредит… Це питання довіри. Так будуються стосунки.

Портрет клієнта на тлі весняного поля

Олександр Стрілецький

Олександр Стрілецький, керівник Західного дивізіону.

– Як ви уявляєте собі сьогодні вашого клієнта, хто він? Як господарює, які в нього тривоги, як ухвалює рішення?

– Непросте запитання, адже їх 2500 і кожен – особистість. Наш контрагент – це підприємець за своїм духом, який легко орієнтується в бізнес-середовищі, має розвинений рівень бізнес-інтуїції, відчуває, за що варто братися, за що – ні, гарно розбирається в цінах на товарну продукцію, має уявлення в загальній агрономії та загальній інженерії, але водночас досить консервативний у способах реалізації своєї стратегії, тобто якщо компанія привчена працювати з паперовою бухгалтерією, то так воно й буде: первинна документація створюється на папері й потім переноситься в 1С.

Майже в кожного з них є смартфон і комп’ютер, але лише в половини з них є бізнесова емейл-адреса. Почасти вони користуються загальною адресою компанії, яку читає і секретар, й інженер, і хтось із виробництва.

Таке підприємство вже досить наслухалося про цифрові інструменти, але при цьому лише десята частина якось використовує певні з них. Усі вони чули про точне землеробство, але лише два відсотки з цієї кількості починають робити якісь кроки до впровадження точного землеробства у своєму господарстві.

Як розуміти точне землеробство

Василь Москалюк

Василь Москалюк,
начальник відділу розвитку агротехнологій.

– Кажуть, що впроваджують точне землеробство лише 2 % українських аграріїв. Утім, мені здається, що цей відсоток більший, але допускаю, що зо два відсотки розуміє точне землеробство як систему…

– Так, тут доречно визначити, що ж таке – точне землеробство. Чи є точним землеробством програма супутникового моніторингу?

– Або дрони?

– Або навіть спеціалізовані дрони з гіперспектральними камерами… Я гадаю, ні. Точне землеробство починається з моменту, коли людина не лише знає відмінності своїх полів, а може з цими відмінностями працювати в автоматизованому режимі, коли людина виконує функції контролера, а не операціоніста.

– У точному землеробстві має бути й диференційований висів, і диференційоване обприскування…

– І внесення добрив, і навіть іноді диференційований обробіток ґрунту. Адже однією з величезних проблем України є те, що відбувається з ґрунтом, передусім – ущільнення, і воно не однорідне. Іноді господарству достатньо подолати ущільнення на третині своїх полів для того, щоб значно підвищити врожайність, і цей ефект буде миттєвим, досить легкодосяжним і триватиме кілька років, поки нове ущільнення не утвориться.

– Це теж з переліку сервісів, які надаватиме Agrii-Україна? А які є методи діаг­ностики ущільнення?

– Методи відомі, найточніший – це сканування елект­ропровідності ґрунту, це спеціальна техніка, і вона формує 3D-мапу ущільнення, на якій видно і підплужну підошву, й ущільнення від проходів тракторів та комбайнів, на якій глибині це утворено…

Це обладнання, яке вже працює в Україні, причіпне знаряддя, котре можна пересувати трактором або квадроцик­лом. Має два електроди, під’єднані до дискових сош­ників або звичайних дисків на підшипниках. За змінами опору ґрунту при перетіканні струму від одного електрода до іншого можна зрозуміти співвідношення піску та мулу у ґрунті, від цього співвідношення сильно залежить тип ґрунту. Поле можна за цією інформацією прозонувати, а спрямовуючи сигнал у глибші горизонти, побачити саме ущільнення.

Сканування проходить на глибину до двох метрів. Це доволі дорогий спосіб, він потребує часу й ресурсів, і самі диски зношуються. Таке сканування обходиться від 10 до 20 доларів за гектар. Інший спосіб – це використання електронних і механічних пенетрометрів у ручному режимі.

Це досить довго, менш системно, але теж дає змогу визначити ущільнення. Зараз є сучасні пенетрометри українського виробництва, електронні, на яких не треба записувати показники, прилад їх запам’ятовує та порівнює. У підсумку можна отримати мапу поля з горизонтами ущільнення.

– Так, я зауважив, що коли британські фермери потрапляють на поля України, перше, на що звертають увагу – це ущільнення… Це важливий лімітуючий чинник урожайності. У нас бувають на полях і чумацькі шляхи, які ущільнили ґрунти за століття…

– А сучасна техніка, перевозячи 40 тонн, здатна ущільнювати ґрунт значно швидше.

– На цю проблему аграрії звертають дуже мало уваги, а вона почасти є ключовою на шляху до успіху.

– Повернемося до вашого запитання: як аграрії ухвалюють рішення і навіть фахівці різних рівнів. Це теж дуже відрізняється від британських реалій. Британські та європейські фермери досить відкриті до порад іззовні. В Україні ситуація інша, аграрії закриті до будь-якої зовнішньої експертизи.

Єдині поради, які вони можуть сприймати, – це від власного персоналу, а через сфокусованість персоналу на своїх проблемах, часто агрономи підприємства не можуть дати об’єктивної картини власнику, який шукає шляхи вирішення. І в цій нашій консервативній упертості – одна з перепон дальшого зростання врожайності та економічної ефективності, конкурентності на ринку.

Хочеш бути найбільшим чи хочеш бути найкращим

Олексій Стеценко.

– Це проблема дуже молодої спільноти, дуже молодої держави… У ситуації, коли всі намагаються бути тим, ким раніше не були, і довіри мало, й охочих скористатися чиєюсь необізнаністю аж забагато… У нас же не існує і глобальних лідерів думки в культурі, політиці, ідеології…

– Тут діє принцип культурної спадщини – моя хата з краю…

– У світі людина ухвалює рішення, знаючи, що це – компетенція держави, це – клопіт комуни, це – краще довірити фахівцеві. Не маючи упродовж століть ані держав, ані комун, люди керуються принципом: хочеш зробити щось добре – зроби це сам.

– Розподіл довіри в суспільстві – це іноді важливіше, аніж розподіл праці. Через це в нас погано впроваджується електронний документообіг. Люди переконані, що за умов електронного обігу, того, що не можна взяти в руки, їх обдурять, без них цей договір замінять…

– В Україні люди для таких підозр мають підстави. Наші люди ухвалюють рішення в умовах, дуже далеких від європейських або навіть цивілізованих… Проте ми розвиваємося, ми прогресуємо. Який у вас оборот був на цих 2500 контрагентах?

– Понад 4 мільярди гривень.

– А яка динаміка за останні роки?

– Це завжди дві цифри, double digest, у попередні роки приріст у нас був 10 – 20 відсотків, але цього року ми зупинили свідомо цю динаміку, оскільки не бачимо потреби перевалювати обсяги, які не несуть маржинальності й не дають сенсу нашим партнерам.

– Однак це частка ринку…

– Я тут згадую англійський вислів: Do you want no be the biggest or do you want to be the best? І ми доходимо думки, що прагнемо бути найкращими, а не найбільшими. Найкращими в агрономії, в зовнішній експертизі для кожного з наших партнерів і в якості агросервісів.

Прогноз урожаю на 22,5 млн га

Олександр Токарєв

Олександр Токарєв, комерційний директор.

– То ви, напевно, можете прогнозувати врожай України поточного року?

– Після відновлення вегетації у нас з’являться відносно точні прогнози з нашої цифрової платформи. По зернових та колосових культурах ми визначаємо за два місяці до жнив урожай із точністю 90 %.

З того, що ми бачимо зараз, можемо свідчити, що врожай не буде відповідати очікуванням, дуже багато озимих перебуває в задовільному або навіть незадовільному стані, багато ріпакових полів будуть навесні пересівати, оскільки розвиток на етапі входження в зиму був недостатнім, сходи були нерівномірними, на полях чимало порожніх галявин, які вкриються бур’янами.

Досівати ярим ріпаком сенсу немає, і дуже ймовірно, що всі запаси вологи, які почали формуватися у ґрунті, можуть весною легко випаруватися, видутися. Немає снігу, який має тривалий період танення, і в цьому є реальна загроза для врожаю.

– Так, виклики ми бачимо. В такій ситуації особливо потрібні агрономічні сервіси, люди, які бачать проблему неупереджено й можуть знайти її вирішення… Та й в інших ситуаціях Agrii-Україна може проявити себе: от я говорив з одним відомим аграрієм, він каже, що по пшениці виходить на 8 тонн з гектара. Всім відомо, що можна природним шляхом дійти до 8, але перейти на 10 – 12 – украй важко, щось не пускає. От у таких ситуаціях, коли є етап, є рубікон, потрібна потужна експертиза, щоб перейти на вищий щабель і при цьому не втратити прибутковість і ефективність.

– Саме це я й хотів сказати: чи є сенс прагнути до 100 мільйонів тонн по Україні і в середньому до 10 тонн пшениці по господарству? Агробізнес складається з двох частин, бізнес і агро, й надмірне захоплення будь-якою з цих частин нездорове.

Буває, зосередження на агрономії веде до рекордів заради рекордів, які не мають жодної економічної доцільності, не є стабільними в часі, про що кажуть британці – sustainable. При цьому під стабільним розвитком вони розуміють і екологічний розвиток, приділяючи цьому багато уваги.

І з погляду спадковості цього бізнесу – наскільки бізнес є системним, наскільки він зможе працювати в тих, хто прийде після нас, – ми не приділяємо цьому достатньої уваги… З іншого боку, надмірне захоплення бізнесом призводить до того, що деякі наші бізнесмени виснажують поля. «EBITDA на гектар – понад усе, ми повинні зменшувати наші затрати, соняшник по соняшнику, тому що соняшник найкраще здійснює повернення наших інвестицій…»

– Не знаю, не знаю. Ви говорите про речі, про які я багато чую, але ніколи не бачив на власні очі: я не бачив людей, які виснажують ґрунт заради прибутку. Я бачив людей, які виснажують людей заради прибутку, але земля не любить безгосподарності. Нехтуючи сівозмінами, сіючи соняшник по соняшнику ніколи нічого не заробиш.

– Можна подивитися на вперту річ, на цифри. Якщо взяти ринок загалом, подивитися на 22,5 млн га…

– Звідки ви їх берете, оці 22,5? Завжди ж було 27 млн га.

– Завжди було 27, але чомусь люди, які займаються статистикою, не враховують, що приблизно 6 млн га – це господарства населення. Це одноосібники-пайовики, які вирощують «збірну солянку» для своїх корів, курей, свиней…

– Проте вони вирощують на присадибних ділянках і 20 млн т картоплі.

– Мільйони тонн картоплі – на присадибних ділянках, але загалом ми приходимо до 22,5 млн га, які обробляють агропідприємства. Нехай 23 млн га, але ми бачимо в них 6 млн га соняшнику.

Він точно не вирощується на Волині, на Поліссі, й це означає, що десь його висівають більше, аніж передбачено екологічною сівозміною, частіше, ніж раз на 4 – 5 років. Це означає – раз на два роки, раз на три роки, і це занадто часто на нашу думку.

– Що думаєте про ринок землі?

– Він буде. І це добре. Вкрай неправильно, коли я, як власник земельної ділянки, не можу нею розпоряджатися. Що ж я за власник, коли не можу своє приватне майно продати і розпорядитися своїм майном так, як вважаю за доречне? Ринок буде і безумовно змінить ситуацію.

З одного боку, він залучить величезні ресурси в агробізнес, а з іншого – ми знаємо настрої наших клієнтів. Вони намагатимуться викупити всю землю, яку обробляють, на перших етапах реформи, і це їх економічно виснажить. Без державної політики, підтримки, розумної банківської монетарної підтримки, і їм, і нам буде важко прожити перший рік. Однак загалом це позитивний стимул для ринку.

Особливості національного смарт фармінгу

Олександр Танасевич

Олександр Танасевич, начальник відділу агросервісів.

– Скільки людей в Agrii-Україна?

– Близько трьохсот. Це загальний персонал, а якщо говорити про тих, хто в полях, то їх близько 100.

– Я завжди вважав, що агробізнес – це 80 на 20. 80 відсотків – це ресурси, технологія, інтелект, усе, що можна описати й помацати, а 20 відсотків – те, що передбачити неможливо, це інтуїція фермера, це Божа воля, це кліматичні сюрпризи… І всі, хто займається експертизою та аналітикою в агробізнесі, сидять у цих 80 %, де можна вибудовувати системи та закономірності. А от 20 % успіху неможливо описати, оцифрувати… От що може запропонувати аграрію Agrii-Україна? Зрозуміло, що ви можете продати насіння, добрива, засоби захисту рослин, ще й хтось прийде і розповість, у якій послідовності все це вносити… Проте чи ви пропонуєте успіх?

– Ми приходимо з пропозицією зменшити собівартість вирощеної господарством продукції. Ми знаємо, як у будь-якому господарстві це зробити. Іноді це відбувається завдяки зростанню врожайності з додатковими інвестиціями на гектар, іноді це відбувається зі збереженням урожайності, але скороченням інвестицій на гектар унаслідок розумного використання наявного потенціалу або заміни складників.

– А всі ці модні слова – смарт фармінг, прецижн фармінг, точне землеробство… Що туди входить, на вашу думку?

– На мою думку чи з того переліку, що ми поставляємо фермерам?

– А є різниця?

– Різниця є, адже ми поставляємо не всі компоненти, а туди входить агрономія, техніка, машини, обладнання і цифрові технології. Ми фокусуємося на агрономії та цифрових технологіях. Ми не займаємось обладнанням та машинами, але маємо партнерів, які з цим співпрацюють.

У нашу агрономію входить технологічний аудит, аналіз ситуації, яка зараз є в господарствах. Ми проводимо лабораторні дослідження. Якщо розкладати на компоненти, це аналіз нерівномірності, неоднорідності, яка є в господарстві, починаючи з полів. Не всі поля однакові.

На кожному полі можна знайти зони неоднорідності, їх можна описати і потім прийти до збільшення врожайності тільки завдяки зміні підходів, без додаткових інвестицій. Проте вкрай важливо розібратися з неоднорідностями в господарстві за межами поля. Що це означає? На полі, наприклад, усе нормально, але є проблеми з технікою, яка неспроможна працювати зі змінними нормами висіву або внесення. Може бути таке, що все добре з полем і з технікою, але бракує людей, які можуть з цим працювати.

Трактори, куплені на останній Ганноверській виставці, просто їздять, просто тягають обладнання, і ніхто не залазить у нетрі їх комп’ютерів для того, щоб проаналізувати ситуацію і потім діяти. Іноді трапляється, що і люди навчені, і поле досліджене, і техніка відповідає, але неможливо знайти спосіб накопичення інформації, яка надходить кожний день і нагромаджується.

Флешки виходять із ладу, хмарні сховища ніяк не аналізують інформацію, виконують тільки функцію збереження. Постає питання платформи. Яку платформу використати й у якому вигляді має бути інформація для того, щоб стати корисною та зрозумілою всім ланкам, задіяним у процесі. Точне землеробство у правильному сенсі має об’єднувати всі ці компоненти. Це робота з полями, визначення відмінностей, аналіз їх, визначення, структурування та картування. Це робота з технікою, оптимальний склад, оптимальні опції, можливості.

Це робота з людьми – вони мають бути навчені, витискати максимум можливостей з техніки на полях, які вони знають, і робота з інформацією, платформа має бути надійна, безпечна. Це дуже непросте завдання, але саме це ми й вирішуємо зараз.

Олексій Стеценко.

– А що ви будете робити, коли ваші контрагенти, власники агрокомпаній, за десять років перейдуть до вікової категорії 60 – 65? Що ми всі будемо робити?

– Йде нова хвиля, нове покоління, молодь, покоління Х, покоління У, покоління Z, і з ними треба вміти спілкуватися і змінювати підходи. Молодь треба зацікавити, й на це в нас є дві хвилини часу. Молодь існує в інтернеті, де все моментально змінюється, і не буде вислуховувати довгі монотонні презентації, насичені текстом.

Ми бачимо, що відбувається цифрова трансформація в сільському господарстві. Діти власників не хочуть так багато часу проводити на полях. Більше часу, аніж потрібно, щоб насолодитися цвітінням садів, фотосесіями в ріпаку. Вони воліють контролювати бізнес дистанційно.

Навчання проходять за кордоном, де дізнаються про показники бізнесу, які можна зашивати в дашборди, доступ до яких є з будь-якої точки світу. Є менеджмент, виконавці, молоді, які приходять у такі підприємства і воліють працювати з цікавими людьми, з цікавими технологіями… Іноді вони захоплюються тим, що не несе нічого з практичного боку для підприємства, але, наприклад, поліпшує екологію… Є проблема спеціалістів, і про неї говорять усі. На рівні спеціаліста, виконавця, дуже мало людей затримується у виробництві.

Вони всі воліють за рік-два перейти в статус представника дистриб’ютора, постачальника або якимсь чином потрапити в офіс виробничої компанії, щоб не проводити час у бруді, спеці й холоді. За 10 років до нас таки прийдуть автопілотовані роботизовані трактори, до нас прийде ще більше цифрових рішень і з’явиться сільськогосподарський аналог Google, і з цим нам треба буде жити, працювати не так, як ми робимо це сьогодні. Потрібна компетенція вчитися постійно і постійно змінюватися. І зараз ми цю компетенцію прищеплюємо на рівні філософії компанії співробітникам і нашим клієнтам.

* * *

Ось так народжується, живе й прогресує компанія Agrii-Україна. Я побачив у розмові з фахівцями Agrii-Україна глибоке знання проблем, психології українського аграрія. Є розуміння центрального запиту аграрія, бажання зробити бізнес ефективнішим і прибутковішим. Є сподівання зробити це, не витрачаючи шалених коштів. Уявіть собі, це можна зробити. Розумна людина навіть у цій нетривалій бесіді знайде чимало алмазних зерен, з яких виростає успіх.

Я чекав на цих людей, ми всі чекали.

Вони прийшли, вони вже йдуть у наші поля.

Неквапом і поквапом

Жодних імен! Дві бізнес-історії, у дечому сповіді, що я вислухав деякий час тому.

У дитячих оповіданнях зазвичай рельєфно виражене ставлення автора до героїв: мовляв, от гультяй-байдикар, а ондечки – працелюб-заповзяка. І робіть висновок, дітки, на кого ви маєте бути схожими. Проте життя – не дитяча казка. Тут кількість напівтонів зашкалює, а декотрі рельєфи аж ніяк не милують око, натомість подеколи спонукають думати.

Й зовсім не факт, що результатом роздумів стане правильне рішення. Чий шлях хибний, а чий слушний у цьому разі – не те запитання, на яке варто поспішати дати відповідь. Варіантові товариша Сталіна «обидва гірші» цілком може протистояти варіант «обидва кращі». Сполучає протилежності тут числівник «обидва»…

зерно

Непоспішака

– Розпочав фермерувати ще з горбачовських часів. Мав тоді вік дещо за 30, агрономічну освіту, невеличкий досвід роботи агрономом у колгоспі, купу ідей і здоров’я ще молодої людини.

Від тваринництва вже тоді принципово відмовився, зосередившись на рослинництві. Про що не пошкодував жодного разу. Ніколи не форсував події. Майже не брав кредитів. Що таке кредитна історія, я вам не відповім. Без кокетування: справді не знаю значення цього вислову. Й ніколи не казав: державо, зверни на нас увагу. Навпаки, уваги держави я лякаюся! Навіть так: від нашої держави (не плутати з країною!) мене нудить.

Хоча від попередньої держави, розташованої на шостій частині світової суші, нудило ще більше! Я ніколи не квапився добирати землю. Моя площа зростала повільно, до початку ХХІ сторіччя дібрав до 210 га, опісля потроху збільшував площі й наразі обробляю трохи понад 600 га. Сповідую обережний підхід, скажу так: я є гравцем радше позиційного, ніж комбінаційного стилю.

На питання щодо сівозміни зазвичай відповідаю так: традиційніше не буває. Просто можна перелічити всі основні культури, які висівають в Україні – й дістанете нашу сівозміну. Ніде правди діти, на початках зловживав соняшником, ранувато повертав його на те саме поле. Втім, надалі в монокультурі пробував лише кукурудзу.

Не скажу, що цей шлях припав мені до душі, відтак від моноекспериментів відмовився. Свого часу полюбляв цукрові буряки. Однак логістика для цієї культури має неабияке значення, а цукрові заводи, що були поруч, позакривалися.

Отже, ця національна культура стала невигідною. Переробка? Впродовж тривалого часу міркував, чи доцільна вона. Зрештою зважився на вкладання коштів у пекарню. Попервах було вигідно, але останнім часом з’явилося чимало потужніших конкурентів, і маю думки відмовитися від переробного напряму взагалі.

Щодо вкладань у техніку – так само не поспішав. Спершу використовував послуги зі збирання, надалі потроху став купувати комбайни. Я є прихильником зарубіжної техніки, але нині не поспішаю вкладатися, адже настав етап невизначеності із землею. Кошти для її придбання слід акумулювати. Моє ставлення до впровадження ринку землі?

Певно, він потрібен, але крають мене сумніви у щирості намірів владців. Щось мені підказує, що земельна реформа затівається в інтересах агресивного північного сусіда, який давно поклав око на ласі шматки наших чорноземів.

Саме на чорноземах я, до речі, й господарюю. Та й несусіди, певно, аж ніяк не проти зазіхнути на наші родючі ґрунти. І хтозна, може, через десяток років шахівками ми називатимемо не те, що нині, а шмаття, розподілене між іноземними користувачами, які чубитимуться за нашу землю між собою! А де в цій ситуації перебуватимемо ми? Відповідь на це запитання дуже хотілося би почути від тих, хто ухвалює рішення нагорі.

поле

Мерщійник

– Я є вихідцем із колгоспу, працював на посаді заступника голови, опісля вирішив піти в самостійне плавання. Так склалося, що в мене була можливість швидко добирати землю. Тисяча, дві, три, п’ять, сім. У перші роки самостійного плавання в агробізнесовому океані незрідка мав справу зі штормами. Капіталістична лихоманка захопила мене сповна!

Хотів опанувати все – й рослинництво, й переробку, й тваринництво. Мій бізнес нагадував американські гірки! Брав кредити й подеколи мав проблеми з поверненням грошей, обпікався на шахраях, мав справу з рейдерами. Попервах складно було знайти гідну робочу силу. Із часом це владналося. Проте на межі тисячоліть плинність кадрів на моєму підприємстві була неабиякою.

Нині ситуація стабілізувалася, але від вправних механізаторів не відмовлюся – наявні кадри все ж таки не молодіють. Чимало експериментував, сіяв і гірчицю, й різні бобові (сочевицю, нут), припадав душею до озимого ріпаку та сої (та й до ГМ-сої, ніде правди діти), прагнув запустити м’ясопереробку, але світова економічна криза наприкінці 2000-х рр. стримала це бажання. Я, наче герой пісні Вахтанга Кікабідзе, «привык во все дела впрягаться».

До чого дійшов у підсумку? Спробував районне та обласне депутатство – не моє. А от хлібна нива – моє! Нині обробляю 5500 га, маю олійню, крупорушку, пекарню, свинарство, ВРХ (до речі, не відмовився би від більшої уваги держави до тваринницької галузі, а то, таке враження, зверхники роблять усе, щоб тварин­ництвом було невигідно займатися), дбаю про соціальну сферу, неоднораз на свою адресу за це чув добрі слова від голів районної та обласної держадміністрації.

Бодай слова (сумно посміхається)… Нині вже маю солідний вік, проте швидкості, з якою живу, не стишую. Весь час у закордонних поїздках. Компанії – постачальники сучасних агротехнологій, чиїм клієнтом я є, радо запрошують на свої підприємства, і я залюбки пристаю на такі пропозиції. А темп нині ще пришвидшується.

Намагаюся бути сучасним, уловлювати всі наймодерніші тенденції. У цьому мені допомагають молоді заступники – обом ледь за 30. Радію з того, що жоден із найманих працівників ніколи поганого слова про мене не сказав. Так, у роботі буває всяке.

Проте прагнув завжди ставитися до людей із розумінням. Чи виявляють інтерес до роботи на землі мої діти? На підприємстві працює племінник і його дружина (обидва мають дипломи аграрних вишів). А й син, і донька проживають у США. Свого часу поїхали туди на навчання та залишилися. Працюють у сферах, не пов’язаних із сільським господарством: син – в автосалоні, зять – у страховій компанії, донька із невісткою – у банківській сфері.

А ринок землі… Коли мене просять відповісти на запитання щодо його впровадження коротко, завжди кажу: «Так, я – за ринок землі!». Однак не заперечую того, що під час упровадження існуватиме безліч нюансів.

Проте, хай, може, мій погляд є непопулярним, але я за доступ іноземців до нашої землі, однак поступовий (коли все буде уніфіковано, себто у відповідь на нашу лібералізацію вони так само лібералізують на своєму ринку умови для нас, не заквотовуючи українських експортерів, а проценти по банківських кредитах у нас зрівняються, тоді й твердитимемо про рівні можливості) і з обов’язковою забороною брати участь в українських земельних перегонах посланцям країни-агресора, передбачити варто й такий механізм, щоб спритні «запоребрики» не змогли обійти цю норму.

Й ще одна важлива річ: від оголошення про впровадження ринку землі до безпосереднього дня започаткування повноцінних купівлі-продажу має пройти кількарічний період. Найкраще, як на мене, п’ять років, аби наші аграрії підготувалися до цього заздалегідь. А так, коли багато в кого купа кредитів, усе в заставі, про який ринок може йтися! Проте, хай там що, а я є оптимістом!

* * *

Різниця між першим і другим аграріями наче здоровезна. Втім, якщо уважніше придивитися, то й спільного є чимало. Обидва, до речі, придбали квартири в Києві, обидва не втратили дотепер палкого бажання працювати на землі, обидва на запитання про еміграцію сміються в обличчя тому, хто його поставив.

Отже, що краще – неквапом чи поквапом? Відповім так: краще рухатися у правильному напрямку. А швидкість – річ індивідуальна, най кожен обирає сам. Головне – оминати ковдобини й пам’ятати: ми все ще прямуємо на ярмарок, а не з нього!