Підживлення: жиріти, жевріти чи жертвувати?

Нині, коли сільське господарство України активно розвиває рослинництво, роль добрив у підвищенні врожайності вкрай важлива. Так, за останні десять років середні врожайності основних культур (пшениця, ячмінь, кукурудза, соя тощо) зросли в 1,5 раза. Не останню роль у цьому відіграло й застосування добрив.

Застосування добрив: що ми повертаємо землі

Органічні добрива як засіб підвищення родючості ґрунтів відомі вже понад три тисячі років: у Китаї, Кореї, Японії за обмежених біоресурсів для цього використовували екскременти людей і тварин. У Стародавньому Єгипті основним джерелом органічних добрив був Ніл, приносячи під час повеней на поля мул, про родючість якого складали легенди.

Мінеральні добрива не мають настільки давньої історії, проте нині їх роль у забезпеченні родючості ґрунтів дуже висока. У відносно малонаселеній середньовічній Європі спеціальні добрива практично не застосовували (лише в окремих місцевостях використовували мергель).

Фактично родючість ґрунтів підтримувалася лише завдяки природному «внесенню» гною під час випасання худоби. Однак розвиток економіки та зростання населення потребували від сільського господарства більш високої продуктивності землеробства.

Зміни відбулися з початком постачань 1825 року в Європу чилійської селітри. Застосування мінеральних добрив перетворило сільське господарство на індустрію, спрямовану на отримання максимального врожаю з обмежених площ.

Середні витрати на мінеральні добрива у виробництві 1 т зернових і зернобобових культур 2017 року становили 19,7 %, зокрема й для пшениці – 23,5 % від загальних витрат, для ячменю – 20,8, для кукуруд­зи – 16,6 %, що дещо нижче витрат 2016-го (економічні рахунки для сільського господарства за 2018 р. ще не обраховано).

На рис. 1 подано динаміку за період з 2000-го по 2018 р., частки (у відсотках) удобрених площ від загального обсягу посівних площ (дані Державної служби статистики наведено за всіма господарствами, за винятком «малих», тобто тих, що мають у користуванні менше 100 га) і динаміки валової продукції рослинництва (за 100 % прийнято 1990 р.).

Відсоток площ, на які внесені мінеральні або органічні добрива, та індекс валової продукції рослинництва

Проте за регіонами спостерігаються чималі відмінності у використанні органічних і мінеральних добрив. У табл. 1 подано дані про площі, на яких було внесено мінеральні та органічні добрива під посіви сільськогосподарських культур урожаю 2018 р., за регіонами.

2018 року порівняно з попередніми періодами спостерігалося зростання частки ґрунтів, на які було внесено органічні добрива. У восьми регіонах ця частка перевищує 7 %, це: Івано-Франківська, Київська, Полтавська, Закарпатська, Львівська, Черкаська, Волинська області, а у Рівненській області частка ґрунтів, удобрених органічними добривами, становить 13,7 %. Натомість у Запорізькій і Кіровоградській областях частка таких ґрунтів менша 1 %.

Водночас у половині областей частка ґрунтів, на які внесено мінеральні добрива, перевищує 90 %. У решті, крім Чернівецької, частка ґрунтів, удобрених мінеральними добривами, перевищує 80 %, у Чернівецькій області таких ґрунтів лише 65,4 %.

Використання мінеральних добрив в агросекторі України

Як бачимо, тренди обсягів загальної продукції рослинництва та частки удобрених площ (мінеральними добривами) мають однакову тенденцію. Однак зростання випуску продукції рослинництва пояснювати лише збільшенням удобрених площ швидше за все буде некоректно бодай тому, що 1990 року удобрених мінеральними добривами ґрунтів було 83 % (2014-го – 81,8 %), а удобрених органічними добривами – 17,9 % (2014-го – 2,2 %), натомість обсяг продукції рослинництва 2014 року зріс порівняно з 1990-м майже у 1,9 раза.

Зменшення обсягів площ, удобрених органічними добривами, можна пояснити істотним скороченням тваринництва. Звертає увагу, що в 1990 р. практично (згідно зі статистикою) не було ґрунтів, в які б не було внесено добрив, а частина ґрунтів була удобрена й мінеральними, й органічними добривами впродовж року.

Починаючи з 2008 р., частка азотних добрив становить приблизно 70 % усієї кількості міндобрив, і співвідношення азотних, фосфорних і калійних добрив останнім часом залишається стабільним (із деякими незначними коливаннями). Однак 1990 року (з яким ми порівнюємо валовий випуск продукції рослинництва) спостерігалися дещо інші пропор­ції: на азотні добрива припадало лише трохи понад 40 % від загального обсягу використовуваних мінеральних добрив (рис. 2).

Нині обсяги внесення мінеральних добрив (у поживних / активних речовинах) куди нижче (крім азотних добрив), ніж 1990 р. Єдиним винятком є лише картопля.

Істотні відмінності в розмірі посівних площ пояснюються значною мірою переходом користування частиною землі від великих господарств (колгоспів, радгоспів тощо) у користування домогосподарств і фермерів. Тут, як і під час складання графіка, не розглядалися індивідуальні господарства населення та малі підприємства, які мають у користуванні менше 100 га.

Є істотні відмінності як в обсягах, так і в структурі (за видами) внесення мінеральних добрив під посіви сільгоспкультур. Лідери (за обсягами) – картопля, цукрові буряки та ріпак. Якщо для більшості культур основними за кількістю на 1 га посівної площі є азотні добрива, то для льону-довгунця на їх частку припадає лише 19 %, картоплі – 36, а на калійні – 50 і 39 % відповідно.

На рис. 3 «зернові та зернобобові культури» подано без урахування «кукурудзи на зерно». Дані надано за 2017 р., позаяк за 2018 р. у статистиці внесення мінеральних добрив представлено, крім азотних, фосфорних і калійних добрив, ще й комплексні (багатокомпонентні), без перерахунку на компоненти.

Попри те, що мінеральні добрива виробляють в Україні, доволі вагома частка їх імпортується.

Це спричинено насамперед надміру високою вартістю їх вітчизняного виробництва через ціни на енергоносії.

Вони є найбільшою групою товарів, що імпортуються для забезпечення роботи сільського господарства. 2016 року вони становили 2,1 % загальної вартості всього імпорту.

Частка добрив в імпорті має певну тенденцію до зростання (з деякими коливаннями, зумовленими ціновою кон’юнктурою та загальним імпортом). Так, 2010 р. їх вартість становила лише 0,7 % від загального імпорту, а 2015-го – 1,9 %.

Проте 2018 р. їх частка була 1,7 %, а 2017-го – 2,2 %. Обсяги імпорту мінеральних добрив за 2012-2018 рр. без урахування Криму й тимчасово окупованих територій подано у табл. 3. Основними групами за митною класифікацією (згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності – УКТ ЗЕД) є: 3102000000 Добрива мінеральні або хімічні, азотні; 3103000000 Добрива мінеральні або хімічні, фосфорні; 3104000000 Добрива мінеральні або хімічні, калійні; 3105000000 Добрива мінеральні або хімічні із вмістом двох чи трьох поживних елементів.

Певною мірою зменшення обсягів імпорту добрив 2014 р. (на 27 % у грошовому вимірі) можна пояснити політичними подіями. А якщо не розглядати цей «викид», то маємо доволі сталий зростальний тренд. Істотного зменшення імпорту в натуральному вираженні 2014 року не відбулося, і певною мірою роль у цьому відіграла цінова кон’юнктура.

У митній статистиці для однокомпонентних добрив, окрім загальної ваги постачань, фіксують також обсяги активних речовин, проте за багатокомпонентними добривами такої інформації немає, і через це у таблиці наведено дані щодо загальної ваги імпортованих груп.

Певне зниження обсягів імпорту калійних добрив компенсується зростанням ввезення багатокомпонентних добрив. Натомість простежується стрімке збільшення імпорту фосфорних добрив, із 2015 р. їх обсяги зросли майже вшестеро.

Головним експортером мінеральних добрив (насамперед азотних і багатокомпонентних) на ринки України є Російська Федерація. 2018 року її частка в азотних добривах становила 53 % загального фізичного обсягу, у фосфорних – 19, калійних – 14, багатокомпонентних – 78 %, що загалом менше, ніж 2016-го.

Така присутність північного сусіда на українському ринку мінеральних добрив пояснюється значною мірою ціновою політикою – адже завдяки дешевшим енергоносіям їх підприємства мають чималі конкурентні переваги. Проте протягом 2017-2018 рр. найбільшим постачальником до України фосфорних добрив стала Польща, а калійних – Білорусь.

Використання органічних добрив в агросекторі України

Твердячи про органічні добрива, ми маємо розуміти, що в сільськогосподарському виробництві не вся продукція набуває товарної форми. Частина її споживається в процесі виробництва іншими секторами (кормові трави – тваринництвом, відходи тваринництва перероб­ляються на органічні добрива).

А скорочення обсягів використання органічних добрив і збільшення використання мінеральних значною мірою було спричинено занепадом тваринництва. Це, своєю чергою, призвело до не завжди потрібних змін у сівозміні (відмова через незатребуваність від кормових культур тощо), що витратніше для рослинництва, позаяк потрібен додатковий ресурс для придбання мінеральних добрив. На рис. 4 подано динаміку частки удобрених ґрунтів органічними добривами (%) та обсяги їх внесення (т / га) за 1990-2018 рр.

Порівняно з 1990 р. обсяги внесення органічних добрив відчутно скоротилися як за розмірами удоб­рених площ, так і за кількістю внесених добрив. Ведуть перед кормові культури, зокрема й кукурудза на силос і зелений корм, овочі відкритого та закритого ґрунту, баштанні культури, а також цукрові буряки.

Розвиток органічного землеробства та структурні зміни в агросекторі на користь інтенсивнішого розвитку тваринництва, насамперед скотарства, нададуть можливість зі збільшенням обсягів використання органічних добрив зменшити обсяги використання мінеральних (за європейською класифікацією – неорганічних) добрив, а відтак й імпортозалежність.

Хоча останніми роками динаміка збільшення частки удобрених площ добре узгод­жується зі зростанням урожайності та обсягів продукції рослинництва, проте, якщо порівнювати сучасні врожаї та обсяги внесених добрив під урожай 1990 р., можна дійти висновку, що тут принцип «що більше – то краще» не працює, саме цим, мабуть, пояснюється така істотна відмінність у кількості добрив.

Недаремно європейські країни у перспективі планують скорочення використання неорганічних / мінеральних добрив, а частка тваринниц­тва (зокрема і як джерела органічних добрив) у них превалює (чи це лише для багатих?). Тож, може, розумне поєднання застосування ресурсів сприятиме дальшому ефективному розвитку галузі й дасть змогу нам стати «багатими»? 

На відміну від промисловості, технологічний процес у сільському господарстві тісно пов’язаний із природою, де земля виступає в ролі головного засобу виробництва. Тому дуже актуальним є питання її родючості й забезпечення поживними речовинами сільськогосподарських культур. Тож для отримання належних результатів землю слід підживлювати, а якщо немає органічних добрив, ресурс котрих обмежений, використовують добрива мінеральні

Костянтин Рєпін

Читайте також: 

Мікродобрива: типові запитання та помилки при виборі

Богдан Ропотілов, LIFE BioChem: Ефективні продукти для ефективного господарювання

Ось прийшов новий рік, навіть нове десятиліття, нові роки, і, звісно, читач очікує на початку нового десятиліття в улюбленому журналі прочитати повчальну й захопливу історію про аграрія з його важкою долею та його тривогами й болями… А не буде про тривоги й болі. Тому що тривоги в аграрія – аби вистачило грошей викупити землю, і біль у нього – як ото виростити десять тонн пшениці, а вкластися як на три тонни. От про це буде. Про те, як зробити рослинництво менш затратним і більш ефективним.

Відомий ефект, коли вирощуєш сім тонн пшениці, вісім – і стоп, далі не збільшується врожайність, потрібні новітні заходи та засоби, щоб стрибнути на десять тонн. Є чимало винаходів у цьому напрямі, чимало рецептів, і більшість аграріїв ними користується в різних комбінаціях.

У цьому напрямі працює й група компаній Богдана Ропотілова, яка починає новий рік зі зміни назви. Про це ми й говоримо з відомим підприємцем.

Нове десятиліття, нове ім’я

– Ми говоримо про нове ім’я вашого бізнесу?

– Так, LifeForce провів ренеймінг і тепер ми називаємося LIFE BioChem, і ось чому…

– Чому ж?

– LifeForce – компанія, яка працювала виключно з гуміновими та бактеріальними продуктами. Історія компанії починалася 2001 року, це за сучасними мірками дуже давно. Наша компанія видобувала леонардити та виготовляла з них гумінові препарати. Леонардит – це фракція бурого вугілля. Він неефективний для використання в енергетиці, але може застосовуватися у фармацевтиці, у сільському господарстві, як біологічна добавка в різних сферах. Цей матеріал містить велику кількість гумінових кислот, це основне їх джерело. Іноді їх кількість у леонардиті доходить до 90 %. Починаючи з 2011 року, компанія почала виробляти біопрепарати, діючим агентом яких виступали бактерії, бацили, а починаючи від 2019 року – започаткувала виробництво амінохелатних добрив, пов’язане з хімічним виробництвом. Отже, і назва змінилася на «ЛАЙФ БіоХем».

– Отже, ви уточнили в назві специфіку свого виробництва, але ж, напевно, це не єдиний мотив для перейменування?

– Ми хотіли донести нашу філософію. Безконтрольне використання хімії людством – навряд чи позитивний чинник. Я абсолютний реаліст і розумію, що без хімії сучасний світ неможливий, але якщо ми можемо зробити його чистішим, безпечнішим, не втрачаючи ефективності, це варто робити. Адже земля не безмежна, планета не безкрая, і земля (як ресурс) також вичерпується. Ми це можемо бачити навіть упродовж кількох років. Землю слід відновлювати, як будь-який організм, як людину, як тварин.

– Давайте я візьму позицію скептика. Чи можна записати гумати формулою?

– Безумовно.

– Отже, це теж хімія?

– Хімія поділяється на органічну та неорганічну.

– Якщо так судити, то ми з вами – теж хімія.

– Звичайно, ми – хімія та електрика.

– Однак, виходить, ви одну хімію замінюєте іншою хімією?

– Основним живленням є азот, без нього в цьому світі неможливе ніщо. А от додаткове живлення може бути різним. Це й називають регуляторами чи стимуляторами. Якщо не підживлювати азотом рослину, їй доведеться живитися азотом з атмосфери та ґрунту, хтось може виростити тонну з гектара. Якщо ефективно живити рослину азотом, додаючи мікроелементи, біопрепарати та інше, – виростить 70 центнерів. А за інтенсивною технологією з великою кількістю поживних речовин – 10 тонн. Це питання економіки. Економіка засвідчить вам, що вирощувати 20 центнерів невигідно, 100 центнерів – теж не завжди доцільно. Можна виростити й 20 тонн, але ціна їх буде захмарною. Наша ідея полягає в тому, щоб максимально підвищити ефективність виробництва, не збільшуючи ціну готової продукції. Азотні добрива – це дорого, гумінові добрива набагато дешевші. Вони вирішують різні завдання, але в кінцевому підсумку ми збільшуємо врожайність і підвищуємо якість.

– З менеджерської точки зору: як вкладається ренеймінг у стратегію компанії та які сподівання від цього кроку?

– Слово «біо» у нас стоїть на першому місці, ми залишаємося компанією, яка передусім виробляє біопрепарати та гумінові продукти найвищої якості. Chem – тут ми засвідчуємо, що виробляємо амінохелати, препарати, які хелатуються як хімічними, так і біологічними агентами. Щодо очікувань ми йдемо до статусу компанії повного циклу. Йдемо до асортиментної пропозиції всіх форм живлення рослин, біологічних, хімічних, хіміко-біологічних. Одна з компаній, яка входить до нашої групи, видобуває леонардит. На наших заводах сировина проходить обробку до стану готового продукту. Один з учасників компанії займається розвідкою леонардитів по всьому світу, зараз у розробці проєкт по Південній Америці. Буре вугілля у нас в Україні також видобувається, але тут йдеться про чистоту й однорідність матеріалу, про вміст важких металів, діоксинів, яких не має бути в сировині, хоча вона також достатньо високої якості.

– Скільки компаній входить до групи?

– В Україні компанія представлена трьома підприємствами. Одне з них – завод у Харкові, «Лайф-Фекторі», де виробляються крупнотоннажні масові гумінові продукти, переважно ЛФ-20, універсальний ефективний продукт, наш драйвер у продуктовій лінійці… Це рідкий 20 %-вий гумат калію, його найбільше купують аграрії. Другий наш завод в Одесі – «АгроБіоІнноватика», там виготовляють складні гумінові продукти, а також амінохелати та біопрепарати.

– Як діє гумат калію?

– Коли ми почали займатися цим бізнесом, багато уваги приділяли вивченню властивостей матеріалів і препаратів. На певному етапі розвитку цивілізації хімія стала надзвичайно ефективною, відповідно й акцент змістився в бік простих та однозначних продуктів. Проте межа хімічних продуктів на сьогодні майже досягнута. Варто повертатися до продуктів, які можуть подолати цю межу, до біологічних і гумінових. Молекула гумінової кислоти – величезна, вона має розмір 15 наномікронів, її рослина не може самостійно спожити. Проте ця молекула нестабільна, вона рухома, постійно щось до себе приєднує та щось від себе відкидає. Це дуже складний органічний продукт із властивістю приєднання та від’єднання елементів. Тобто молекула гумінової кислоти є надзвичайно потужним абсорбентом. Також вона є джерелом живлення для рослин і провайдером різноманітних живильних речовин. І, звичайно, гумінові кислоти – це імуномодулятори та антистресанти. Сфера застосування гумінових кислот безмежна: у фармакології, промисловості, будівництві. У нафтодобувній промисловості вони використовуються як речовини, які абсорбують шлаки при бурінні свердловин. Гумати застосовують при очищенні територій від важких металів, територій, забруднених відходами виробництва. Гумати допомагають збирати розлиту нафту з поверхні води. Здатність до абсорбції у гумінової кислоти в сотні разів вища, ніж в активованого вугілля. Зовсім інший механізм абсорбції. Окрім того, цей механізм застосовується у тваринництві, щоб очистити шлунок тварини від шкідливих елементів і мікотоксинів. У рослинництві – це живлення рослин й імуномодуляція.

здорові рослини -- прибуток господаря

Поки commodities дає прибутки…

– Дивно, як це компону­вати у бізнес… Для тваринництва, я гадаю, це дрібна фасовка, а для рослинництва – рідка промислова…

– Для тваринництва застосовується рідка форма, а також порошкова. Цим займається наша партнерська компанія «Реасил-Україна». Основним ринком продуктів для тваринництва в нас є Європа та Ближній Схід, адже в Україні тваринництво – не інтенсивна галузь.

– Це галузь, яка перебуває в стані перезапуску через відкладений попит. Ви колись зустрічалися в Україні з дефіцитом м’ясних або молочних продуктів? Так отож.

– Проте це не пов’язано з високим розвитком промисловості. Ця галузь розвинена на рівні домогосподарств.

– Вона достатньо розвинена, щоб задовольняти внутрішній попит, а от експорт – це дуже конкретні ринки, дуже складні. Тому їх розвиток стримується.

– Ми маємо добрі приклади виробництва, наприклад, МХП, який успішно виробляє в Україні та не в Україні…

– … і все. МХП – і все. Маємо не приклади, а приклад, але ж це лише підтверд­жує правило. Продавати сировину, тобто, зерно, набагато простіше, тому всі йдуть простим шляхом.

– Поки commodities дає високі прибутки, глибокої переробки не буде.

– Звичайно. І ваші продукти допомагають прибутковість підтримувати. Природним шляхом склалася маніпулятивна ситуація, природним шляхом усі були втягнуті у виробництво зерна, а тепер на виробниках зерна всі заробляють й інтерес до виробництва зерна невпинно згасає. Люди шукають нішеві культури, інше…

– Шукають додану вартість. Проте це не українська ситуація. Змінюється світ, змінюються погодні умови, кліматичні, змінюються зони, вологозабезпеченість полів – і українські аграрії змушені пристосовуватися до змін. Земля – це не магазин, який можна перенести в інше місце. На першу лінію виходять препарати, які здатні в реальних умовах дати фермеру можливість отримати вищу ефективність, не збільшуючи витрати.

буряк

Сила простоти

– Ви ж розумієте, фермер – людина проста. Коли всі наукові дослідження виконані, випробування здійснені й товар розфасований у ємності, у нього виникає коротке запитання: скільки це коштує та скільки це додасть до врожаю?

– Є просте правило: стимулятори росту та регулятори повинні давати добавку врожаю 10-15 %. Тому ми маємо бути впевнені в тому, що продукт корисний для споживача. Однак є і правило, що без вкладень прибуток неможливий. Можна купити супердорогі препарати, вкласти дві-три тисячі доларів у гектар, одержати чудовий урожай, але економіки там не буде. А в нас не кожний фермер, який обробляє тисячу гектарів землі, знаходить додаткові пів мільйона оборотки для поточних потреб… Коли до нас приходить нова людина до компанії, ми пропонуємо сформулювати, як вона розуміє, що ми робимо, чому присвячена наша місія. За роки нашої історії в нас склалося гасло: «ЛАЙФ БіоХем» – це майбутнє, яке вже настало. Ми робимо ті продукти, які не використовувалися вчора, але гарантовано застосовуватимуться завтра.

– А скільки компаній в Україні користуються вашими продуктами?

– Українських партнерів я би поділив на три категорії: це агрохолдинги, потім середні господарства та фермери і приватні господарства на 5-10 соток.

– У вас є й дрібна фасовка?

– Фасовку для дрібних присадибних господарств роблять наші партнери, дистриб’ютори. Ми – фабрика, що займається наукою, впровадженням і продажем промислових обсягів. Отже, якщо ми ділимо наших споживачів на сегменти, то ключові агрохолдинги практично всі користуються нашими продуктами. Ми щороку розширюємо продуктовий портфель. Однак, якщо LIFE BioChem на світовому ринку вже давно, то в Україні – лише третій рік. Ми швидко інтегрувалися, дуже швидко ростемо. Щороку на 200 відсотків у продажах – це багато. Проте, звісна річ, база була низька, але й в абсолютних цифрах ми в перший рік продали близько 50 тонн у продуктах, а сьогодні виробляємо вже близько 600 тонн, і ця цифра збільшуватиметься.

– Які ваші продукти мають найбільший попит в українських аграріїв?

– Перша категорія – це гумінові продукти, друга – біопрепарати й третя – амінохелати. Я акцентую на якості наших продуктів. Це леонардитні гумати з максимально високим умістом діючої речовини, вони не стають гелем, не випадають в осад, не забивають форсунки. Другий сегмент – біологічні препарати. Тут ми маємо попит, що стало зростає, особливо на деструктори, азотофіксатори та ретарданти. Наші біопрепарати інноваційні та ефективні. Отже, гумінові препарати – перший номер у продажах, за ними йдуть біопрепарати. Це консорціуми штамів різноманітних бактерій, які вирішують кілька завдань водночас. У портфелі ми маємо п’ять біопрепаратів, три з них – природні мікробні комплекси (ПМК). ПМК універсальний забезпечує азотфіксацію та мобілізацію фосфору, дає можливість рослині фіксувати азот з атмосфери. Виробник вносить азотовмісні препарати за планом, рослина їх споживає. Проте додатково ми рекомендуємо обробляти рослину азотфіксуючими бактеріями, щоб бактерії фіксували азот з атмосфери для додаткового живлення рослини, переробляли та віддавали рослині в засвоюваній формі впродовж вегетації. Ми створюємо замкнену екосистему. Фосформобілізаційна функція ПМК – це переведення фосфору з ґрунту в доступну форму для рослини. Відповідно, потреба у фосфорних добривах зменшується. Другий препарат є регулятором росту та має яскраву фунгіцидну дію, це біологічний фунгіцид. У нього різні механізми дії з хімічним фунгіцидом, але потрібні завдання він вирішує дуже ефективно. При обробці рослини хімічними фунгіцидами контактної дії проходить процес знищення патогену й діючі речовини, що потрапили на рослину, забезпечують імунітет до хвороби нових пагонів і нового листя. А біологічний фунгіцид – це, по-перше, знищення корисними бактеріями патогену, а по-друге, надшвидке заселення поверхні рослини корисними бактеріями так, що для патогену просто не лишається місця й захист рослини від зараження відбувається впродовж життя бактерій. Третій препарат – біологічний деструктор пожнивних решток. Азотні препарати, які використовуються для деструкції рослинних решток, розкладають їх, але не фіксують поживні речовини, не насичують ґрунти біотою, а це важливий показник родючості ґрунтів. Біологічні деструктори розкладають рослинні рештки і вбивають на них патогени, активно насичуючи біотою ґрунт. На основі біологічних продуктів ми також робимо ад’юванти, прилипачі. Виготовляємо й біологічні ретарданти, які за своєю ефективністю перевищують хімічні. Далі йдуть амінохелати – це мікродобрива в хелатній формі, прогресивні технології в сучасній науці. Ми робимо акцент на мікроелементах, схелатованих біологічними хелатними агентами. По-перше, це екологічно, по-друге, набагато ефективніше, хоча мікроелементи, де хелатними агентами виступають такі хімічні речовини як EDTA, ми також виробляємо. Середні та малі господарства в нас працюють з ефектом транспарентності. Всі, хто спробував наші препарати в дії цього сезону, наступного – замовляють повторно, оскільки вони справді працюють. Дрібна фасовка, яку роблять компанії, що викуповують наші продукти, продається в магазинах.

Несподіваний погляд на науку

– Чи багато людей працює в групі компаній?

– Штат у нас постійно росте, сьогодні – понад 60 працівників.

– Ви є частиною агрокомплексу України й існуєте в середовищі, яке живе, розвивається, переживає депресії… Як ви оцінюєте нинішній стан агрокомплексу? Які у вас прогнози щодо розвитку, щодо зростання врожаїв?

– Жодна держава не здатна розвиватися винятково завдяки аграрній галузі. Коштом високого розвитку агрокомплексу нікуди ми не ввійдемо у світовій ієрархії. Проте продовольство – це безпека, і в Україні ці можливості необмежені. Країна чітко може збирати 100 мільйонів тонн зерна, і це не проблема, це горизонт кількох років. А от далі, зберігаючи цей показник, Україна почне зміщуватися в глибоку переробку, у виробництво нішевих культур і забирати в них передові світові позиції. Десять років тому в Україні лохину промислово майже ніхто не вирощував, а сьогодні наша країна дуже помітний гравець на світовому ринку в цій культурі. У нас ростуть і волоські горіхи, але світових позицій раніше ми не мали, а тепер це теж дуже сильна стаття експорту. Що далі? Наша аграрна наука, не державна, я вважаю, на голову вище від багатьох аграрних наук світу. Як мінімум, вона на рівні світової науки. Звичайно, є галузі, де до лідерів ринку нам ще далеко, однак українські агрономи, науковці дуже швидко скорочують розрив. Ви знаєте, що наш фермер – проста людина, поки не починаєш із ним говорити про мікробіологію, хімію тощо. Рівень знань, накопичений нашою аграрною наукою за останні кілька десятиліть, колосальний. Перехід теоретичних знань в Україні у практичне застосування майже миттєвий. У нас менш зарегульована економіка з точки зору виробництва, однак на швидкість впровадження інновацій істотно впливає капітал. Корпорація, що може виділяти на науку та впровадження великі суми, завжди буде розвиватися ефективніше – так само і з галузями економіки. Можу сказати, що в Україні високі темпи розвитку аграрної науки. Наприклад, деякі розробки «ЛАЙФ БіоХем» унікальні у світі.

– Проте ж у державних інститутах, Академії ситуація досить сумна…

– Це з якого боку подивитися. Якщо глянути на пусті корпуси, де все здається в оренду й люди невідомо, що роблять, то сумна. З іншого боку, професорський та академічний склад виконує такі дослідження й розробки, що деякі з них не мають аналогів у світі. Землі державних інститутів – окрема історія, там посіяв-зібрав – і результат тебе не хвилює, використано державний ресурс. А от у приватному бізнесі ти вже рахуєш, і наука тобі потрібна з конкретною метою, принес­ти користь справі. Власне, це – основне призначення науки. Її рушієм є приватний капітал, оскільки вона потрібна йому для отримання прибутку. Державна наука – стратегічна, вона має зосереджуватися на освоєнні космосу, редагуванні геному людини, хоча й ці галузі теж нині переходять до приватної науки. Приклад – Маск з його Фальконами, акціонування колайдера… Приватна наука – практичніша, ніж державна, але державна здатна займатися масштабнішими проєктами, недоступними приватному капіталу. Коли в нас державний інститут на 8 тисяч квадратних метрів займається проблемою – виростити 70 центнерів ячменю або 80, то він виконує не свою роботу! Це не його завдання, а завдання бізнесу!

пшениця

Думка про землю

– Ми стільки говорили про біоту та про користь біопрепаратів для ґрунту… А що ви думаєте про ринок землі, яке ваше ставлення?

– Жодне інтерв’ю на аграрну тему сьогодні не може обійтися без цього запитання… Так, питання живе й болісне… Ринок землі необхідний, але це не означає, що слід його негайно відкривати. Ринок потрібний, але з тією інфраструктурою, з тією базою, з тією культурою ринкових відносин, з тими державними інститутами, які будуть його організовувати та контролювати, це небезпечно, це може вкрай негативно позначитися на майбутньому України.

– А в яких умовах, ви гадаєте, створювалися ринки землі інших країн?

– Це все дуже різні ринки: ринок Ізраїлю, ринок США, ринок Франції… Це все розвинені країни. І кожний ринок має власну індивідуальну історію, на яку накладається історія держави.

– Проте, гадаєте ви, старт ринку в кожній з цих окремих країн був підготовлений, збудовані інституції, створені умови?

– Я розумію, до якої відповіді ви мене ведете…

– Я просто розмірковую разом з вами.

– Відповім так. Ринок, наприклад, Франції теж відзначався свавіллям і дикістю, але впродовж його вікового функціонування формувалася демократія, яка його в цивілізоване річище й спрямувала. У нас немає вікової історії формування поваги до законів та особистості, у нас є 70-річна комуністична прірва, що формувала ненависть до приватної власності та правовий нігілізм. Сьогодні цивілізація накопичила багатющий досвід земельного регулювання, тому нам не потрібно йти шляхом країн, які пройшли його за багато віків, у нас є можливість узяти найкращий досвід та адаптувати під нашу країну. Є міжнародні практики й міжнародне законодавство, слід систематизувати й застосувати в наших умовах.

– А кому ви адресуєте цю настанову? Уряду? Проте порівняйте наш уряд з урядом Франції, Ізраїлю, США. Візьміть рівень демократії, порівняйте, рівень розвитку суспільства.

– З одного боку, це демократичніші країни, а з іншого – консервативніші. Там неможливі речі, які існують в Україні, коли політик може мати судимість, негативне реноме, але виконувати політичні функції. В Ізраїлі це неможливо. Там неможливо не виконувати закони. А у нас всі прагнуть, щоб не було корупції, але обов’язково був кум, який все повирішує в разі чого.

– Так, у нас суспільство бореться не проти корупції, а проти своєї неучасті в ній. У нас хотілося би хорошого ринку землі, але ж у нас немає для цього ні влади, ні суспільства… Біда в тому, що ринок землі існує, земля продається, він прихований…

– Влада, яка допустила до того, що земля продається за умови дії мораторію, тепер хоче відкрити ринок землі на своїх умовах. Люди, які не впоралися з проблемою один раз, прагнуть відтворити це саме у значно більших масштабах.

– Вони не помилилися. Вони ініціювали проблему й хочуть ініціювати її наступний етап. Ми найбільш розорана країна у Європі, у нас 72 % території – сільськогосподарська земля.

– З мого бізнесового досвіду – така історія. Колись був завскладом, у нього постійно утворювалася нестача. Десь хтось крав, десь крав він сам, але в підсумку він сформулював таку думку: щоб подолати крадіжки й нестачі, нам треба припинити відвантажувати товар з цього складу. З точки зору логіки все правильно! Не відвантажуєш – немає крадіжок. Те саме з ринком землі: у нас крадуть землі, ми не можемо впоратися та запобігти цьому, то давайте відкриємо ринок, хай не крадуть.

– Там є наступна ідея поліпшення: припинити будь-що завозити на цей склад… Проте мораторій позбавляє 72 % нашої території статусу активу. Землю, яка перебуває під мораторієм, банки не бачать як актив. Земля, навіть по 2 тисячі доларів за гектар, дасть 84 мільярди доларів активу навіть без продажу й операцій.

– Епохальна праця Карла Маркса в нас забута, але є в ній важлива теза: розширене виробництво неможливе без банківського кредиту. Ніхто не будує розширене виробництво без додаткового капіталу, на власному прибутку неможливо розвиватися. Або доводиться впускати інвестора у свій бізнес, або акціонуватися, або отримувати банківський кредит, а отже віддавати активи в заставу кредитним інститутам, щоб бізнес розвивався. Так, коли земля стає товаром, це стає можливим. Проте виникає безодня практичних питань: стягнення застави, судові процедури, продаж застави… Уявіть, одноразово сорок мільйонів гектарів стають товаром. Одноразово будь-який сільгоспвиробник готовий закласти свою землю, щоб отримати додатковий ресурс. Давайте оцінимо цю землю. Нехай середня ціна складе 2 тисячі доларів, тобто 80 мільярдів доларів сукупно. Однак давайте подивимося, скільки продукції на яку суму виробляється на цій землі. Я бачу, як у нас рахують – окупність української землі має становити приблизно 10 років. Тож якщо гектар землі коштує 2000 доларів, а прибуток з гектара – 200 доларів, то за 10 років земля окуповується. Проте такий актив, як земля, навіть теоретично не повинен мати окупність 10 років. Або ви надто багато на ній заробляєте, або вона мало коштує. Самі виберіть, що є більш справедливим. Я вважаю, що ринок варто відкривати, але слід підготувати всю законодавчу та інституціональну базу і лише тоді відкривати.

Заповіді аграрія

– Ми з вами прийдемо до двох тисяч років християнства, до заповідей, які всі шанують і ніхто не виконує…

– Так, я знаю багато аграріїв, які вкрай негативно ставляться до відкриття ринку землі та мають у власності чималу кількість гектарів.

– Авжеж, є 12 схем, які дають змогу купувати землю, угоди міни, емфітевзис, продаж землі АТОшниками… І користуються схемами найгірші представники суспільства.

– Усі бояться, що прийдуть китайці чи ще хтось там і почнуть вирощувати соняшник по соняшнику 20 років. От щоб власник був відповідальним не лише за покликанням совісті, а й за законодавством, держава має створити інституціональні регулятори, процедури та механізми контролю й запобігання, та – що найважливіше – чітко виконувати прийняте. Щоб не вносили хімію безконтрольно, дотримувалися сівозміни, щоб не виснажували ґрунти, не шкодили екології…

– Це має регулювати власник.

– Власник, навіть найсумлінніший, має певний недолік – він смертний. От володіє людина землею, їй 70 років, ні нащадків, ні зобов’язань, їй однаково, що буде далі. Збудує на своїй землі якийсь радіоактивний могильник…

– Завжди знайдеться людина, якій байдуже. Проте страхи щодо соняшнику по соняшнику 20 років – маніпуляція, не виросте соняшник по соняшнику вже третій рік… Власник змушений дбати про землю, щоб вона залишалася засобом виробництва.

– Є думка, що найбільша помилка мудрих і чесних людей – міряти своїми мірками всіх, з ким вони зустрічаються. Проте згоден з вами, багато страшилок в Україні – це відгомін минулого. Сьогодні рівень суспільного контролю в Україні настільки високий, що багатьох речей суспільство просто не допустить. Будь-які перекоси можна швидко виправити, тому що в Україні – дуже активне суспільство.

– Однак ми живемо в епоху маркетингового управління суспільством і штучного стримування енергоощадних технологій.

– Наведу приклад. У сільському господарстві широко використовується цинк у базових технологіях. Частіше в хелатній формі, на основі EDTA, але недавно на світовому ринку з’явився цинк, який хелатується за допомогою біологічних агентів, котрі водночас є ад’ювантами, що сильно змінюють натяжіння краплі, змінюють проникнення препарату до клітини, проникнення препарату на глибину в ґрунт. Проте виглядає такий препарат незвично – він непрозорий і в деяких виробників густіший за звичайний. Ми теж входимо до піонерів цих розробок. Така технологія дає змогу в десятки разів підвищити ефективність препарату, але ми зустрічаємо опір через незвичний вигляд.

– Так, це як картопля, яка несмачна, але має високу лежкість і привабливий вигляд на прилавку…

– Авжеж, і ми багато вкладаємо в те, щоб довести продукт до відповідності усталеним смакам споживача. Продукт слід красиво загорнути, ми живемо у світі маркетингу.

Упевненість в якості на 300 %

– Світ може існувати в чистій та економічній концепції, але людство не готове до цього. Тому ваша робота, LIFE BioChem, надзвичайно важлива.

– Ми це усвідомлюємо, змінюємося та розвиваємося. В середині минулого року наша компанія поміняла менеджмент, прийшла нова генеральний директор – Валентина Миколаївна Охрімчук, новий комерційний директор, змінилося керівництво в регіонах. Це спеціалісти знані ринком, з високими компетенціями та досвідом. До нас прийшли ключові професіонали, тому в Україні сьогодні нам до снаги найбільші виклики. Другий наш козир – наша наука, наша наукова база та стратегія з розробки продуктів. Це Олександр Андрющенко, кандидат біологічних наук, мій партнер, один із засновників «ЛАЙФ БіоХем», який займається розробкою нових продуктів. Головне в наших продуктах – якість. Я ніколи не виводжу на ринок продукт, якщо не впевнений на 300 відсотків у якості.

LIFE BioChem

LIFE BioChem

Сила біопрепаратів, гуматів повинна прийти на допомогу сільгоспвиробнику, який практично вичерпав потенціал добрив, гібридів і постійно перебуває у стресі, оскільки ресурси для виробництва з кожним роком дорожчають. Де шукати резерви? Де джерела підвищення ефективності? Ці запитання ставить щодня кожний із нас, і є люди й компанії, які пропонують відповідь.