10 років відповідального зростання

Світ складається з більших і менших елементів, аграрний світ – з великих і менших компаній, з видатних і звичайних людей, із сенсацій і винаходів та поточної непомітної роботи. В певний момент кожна компанія може вийти на ринок із сенсацією, а звичайна людина – стати видатною.

Глобальна інтеграція робить однаково важливими всіх учасників процесу, прогрес робить ставку на кожного з суб’єктів ринку. Суспільство творить спільне благо, спираючись на розмаїття форм і методик.

Крім того, є великі компанії, які не надто гучно заявляють про свій доробок та успіхи. В цьому я переконався, завітавши до директора ТОВ «ДСВ-Україна», дочірньої структури DSV (Deutsche Saatveredelung AG), що базується у м. Ліппштадт (Німеччина), Ярослава Теличка.

DSV – світовий гравець у сегменті озимих

Вітчизняні агровиробники добре знають виняткову якість німецької селекції озимої пшениці та озимого ріпаку, але далеко не завжди добре обізнані з селекціонерами та компаніями, яким належить авторство. Отже, озима пшениця та озимий ріпак – це предмет гордості «ДСВ-Україна».

Хоча портфоліо компанії значно ширше. Втім, про десятирічний досвід практики ДСВ в Україні краще послухати Ярослава Теличка. З позицій топ-менеджера він краще орієнтується в деталях компанії та реаліях непростого нинішнього року.

Я прийшов в компанію наприкінці 2015-го, цьогоріч ТОВ «ДСВ-Україна» святкуватиме 10-річчя з дня заснування, хоча імпорт насіння та перша співпраця з партнерськими компаніями в Україні розпочалася ще на початку 2000 років. Загалом історія DSV бере свій початок з 1923 року як компанія, що виробляла насіння кормових культур для фермерів, що її заснували. З роками компанія змінювалася, розбудовувалася мережа селекційних станцій, нарощувалися обсяги. Коли відбулася інтенсифікація у сільському господарстві, стався і розквіт DSV. Про DSV слід знати, що компанія є автором першого у світі безерукового низькоглюкозинелатного сорту озимого ріпаку (00). До того ріпаковий шрот міг використовуватися у тваринництві лише обмежено.

– Які ринкові позиції утримує DSV у світі та в Україні?

DSV представлена в усіх важливих світових ринках від США та Канади до країн Азії. Єдиного сорту для всього світу немає, оскільки клімат всюди різний, різна культура землеробства, різні потреби. В Європі у нас дев’ять селекційних станцій, є заводські потужності з доробки насіння і головний офіс у Ліпп­штадті, поблизу Дортмунда.

Наші селекційно-дослідні станції вузькоспеціалізовані по культурах і загалом ведуть більше 90 точок випробувань по Європі. Для прикладу, в Україні ми маємо з року в рік від двох до чотирьох локацій сортовипробувань, і це загалом понад 30 тисяч дослідних ділянок. Історично в Європі DSV фокусувалася на зернових та олійних культурах, великим сегментом бізнесу були трави, кормові та газонні.

Сегмент кормових культур в Україні поки ще не розвинений до належного рівня, адже в Німеччині при 17 млн га орної землі – 6,5 млн га кормових угідь, а у нас з 27 млн га – і мільйона не нараховується. Тривалий час кормові трави були для компанії основним напрямом бізнесу. І сьогодні DSV у Європі займає лідерські позиції в цьому сегменті.

– А для чого була відкрита селекційна станція в Україні?

– Ми ведемо сорт від його зарод­ження до поля клієнта. Селекційні станції виконують надважливу для бізнесу функцію: у Європі велике різноманіття кліматичних та ґрунтових зон, а привезти до України сорт, який дає ефективний результат у Німеччині, та пропонувати як гарантований результат – це безвідповідально.

Тому масштабні сортовипробування в Україні існують практично від початку заснування «ДСВ-Україна». Протягом 2016 – 2017 рр. ми збудували станцію в Черкаській області. Спорудження селекційно-дослідної станції є частиною окремої селекційної програми компанії DSV для Східної Європи під назвою «East-East». Станція відкрилася 2018-го, і це в сучасному насіннєвому бізнесі виняток. Багато компаній інвестують у нарощування обсягів, у заводи з доробки насіння, а тут 2 мільйони євро інвестовано в науку, в дослідження, в адаптивну селекцію.

Ми досліджуємо як сорти, виведені в Німеччині, Нідерландах, Франції, поводяться в умовах України.

селекційно-дослідна станція ДСВ

2 мільйони євро інвестовано в будівництво селекційно-дослідної станції ДСВ, с. Дубіївка Черкаської області

– Проте вітчизняні селекціонери були збентежені тим, що німецька науково-селекційна станція може вести тут і власні розробки…

– Так, ми від початку, як DSV, відзначали, що мало хто займається продуктами для Сходу. Однак якщо ми поділимо Україну на зони, то побачимо, що на Сході та Півдні розташовано понад 70 % усіх посівів пшениці в Україні.

Мало хто з західних компаній фокусується на цьому регіоні для перспективи. Сіються тут здебільшого сорти місцевої селекції. Більше того, більшість насінницьких посівів іноземної селекції знаходиться на Заході України. Близько восьми років тому в DSV відкрито програму, яка сфокусована на продуктах для Сходу, зокрема для Сходу України і для Півдня України.

Це зовсім інша специфіка продукту: це сорти, які рано навесні набагато швидше переходять з генеративної фази, сорти з раннім та швидким наливом, завданням яких є налити колос до настання критично високих температур, що забезпечує формування високої маси тисячі насінин. Тут чимало цікавих завдань для селекціонерів.

– Якого типу дослідження ведете по ріпаку?

– DSV є одним із лідерів у селекції ріпаку, яка маркується Holli. Нам знайомий високоолеїновий соняшник, але високоолеїновий ріпак – новинка для багатьох. Він існує.

У Європі цей напрям лише розвивається. Олія з цього ріпаку характеризується високим вмістом олеїнової та низьким вмістом ліноленової кислот і придатна для приготування при високих температурах. Ми намагаємось дивитися на крок уперед, зрозуміти запити завтрашнього дня.

– З вашої розповіді можна зробити висновок, що DSV робить ставку на інновації.

– Так. От для прикладу ми першими зареєстрували в Україні гібриди ріпаку сегменту Clearfield®. Дана технологія допомагає ефективно боротися з бур’янами, але також є важливою для посушливих регіонів, де з року в рік спостерігається низька ефективність при застосуванні ґрунтових гербіцидів. Так ріпак Clearfield у Франції, наприклад, дав змогу скоротити кількість обробок з 3,6 до 1,8 раза – вдвічі.

Ми працюємо над технологіями, які допомагають розв’язувати складні повсякденні проблеми фермерів. Також ми маємо світовий рекорд з урожайності ріпаку – 7,1 тонни з гектара товарного посіву у Великобританії, в Лінкольнширі. Цей рекорд було поставлено на нашому гібриді Спарроу. Тому так, ми маємо чим пишатися.

Наш відокремлений структурний підрозділ займається винятково селекційно-дослідницькою роботою. А це приблизно половина колективу. Ми вже п’ять років ведемо в Україні програму власних схрещувань. Весь матеріал обговорюється на спільних нарадах із німецькими колегами. Торік у нас було 3000 ділянок власних українських схрещувань пшениці.

Сьогодні два сорти з цієї програми вже подано на реєстрацію. Колектив структуровано, є окремий селекціонер по пшениці, окремий по ріпаку. Станція у Черкасах має 22 тисячі ділянок. Контрольною точкою для нас є Херсон, там – підрозділ на 7 – 8 тисяч ділянок. Маємо ще точку біля Одеси, а іноді вносимо до плану досліджень Павлоград і Харків. Для селекції західного зразка є контрольні ділянки поблизу Львова. Тож сумарно маємо 32 – 35 тисяч ділянок і 400 тисяч евро щороку на науку.

– Не питатиму про стратегію компанії, адже селекція – тривалий процес.

– Так, це тривалий процес. Робота над сортом займає від восьми до десяти років. Ми готові видати сорт і за п’ять років, але ж це не тільки морфологічний опис. Потрібно розставити мережу дослідів по всій країні, вивчити поведінку за різних норм висіву, в різних зонах. Ми здійснюємо ввезення матеріалу з Німеччини, розмитнення, доробку, якщо це потрібно.

Ми не вирощуємо насіння ні ярого, ні озимого ріпаку – все це імпортується з інших країн, з-поміж яких Німеччина, Франція, Іспанія, Італія.

По пшениці – завозимо насіння високих репродукцій, еліту, супереліту з Німеччини і розмножуємо її в Україні на одне покоління, до першої репродукції. Цим займаються дистриб’ютори під нашим наглядом. Привозимо сертифіковане насіння, передаємо й після того проводимо систематичні огляди на предмет чистоти, видових і сортових прополок, технології, хвороб.

Таке насіння не може бути дешевим. Ось поглянемо: на 2018 рік у реєстрі сортів України було близько 11 тисяч сортів усіх культур, рекомендованих для вирощування. З них 4590 – української селекції. На 2018 рік зареєстровано 552 сорти озимих зернових, з них 428 сортів озимої пшениці, 315 з них – українські. Решта походить із восьми європейських країн, найбільше серед них німецьких сортів.

Сортів озимої пшениці від DSV станом на сьогодні 11. За період діяльності компанії в Україні ми зареєстрували 207 сортів і гібридів загалом, на сьогоднішній день в Реєстрі їх 68. Плин пояснюється тим, що змінюються умови, змінюються можливості. Генетика не стоїть на місці, селекція вирішує багато питань, які виникають перед фермером.

– На цьому ж стоїть смартфармінг. Різноманіття чинників у певний момент складається в цілісну картину, рішення за якою приймаються математично.

– Це, власне, і є наше завдання. Я пишаюся своїм колективом, тому що кожний із моїх фахівців – на своєму місці та є суперпрофесіоналом. Ми відмінні від багатьох інших компаній тим, що не маємо плану, написаного для нас згори. Ми сідаємо й рахуємо, ведемо продукт від його початку, від моменту заход­ження на державні випробування.

Весь наш відділ технологічної підтримки веде цей продукт як мінімум за три роки до виходу з державної реєстрації: його моніторять на полі, описують розвиток. І врешті ми самі плануємо, чи цей продукт підійде нам на Одесу, чи його можна сіяти у крайній точці біля Хмельницького, Вінниці, бо далі йому буде шкодити спека. Ви згадали західну селекцію – вона сильна, але домінує в ній середня або середньопізня група стиглості.

Потенціал такої селекції розрахований на стабільний рівень вологозабезпечення. У нас іноді можуть бути опади, як у Німеччині, але їх розподіл за порами року і критичними для рослин місяцями бажає кращого. А в них це краще поділено по критичних місяцях.

– Ви велике значення надаєте продукту…

– У «ДСВ-Україна» слово «Продукт» – з великої літери. Це не здалося мені випадковим або малозначущим. Це і є філософія компанії, яка вирощує для клієнта не насіння, не посівний матеріал, а – Продукт, об’єктивну цінність, яка зумовить добробут та успіх фермера. Цінність, яка передається з рук до рук.

– Отже, Ярослав, ваше портфоліо складається з адаптованих позицій для України?

Наші фокусні продукти – озима пшениця й озимий ріпак. У сегменті озимого ріпаку, за даними незалежних рейтингових організацій, ми закріпилися на другому місці завдяки новому поколінню генетики. І щороку нарощуємо частку ринку, хоча в кожному регіоні це окремі гібриди, Одесу з Черніговом чи Львів з Черкасами ми рівняти не можемо. Однак гібриди Далтон і Даріо за два-три роки вийшли на третє місце в Україні з-поміж сотні продуктів.

Ми розуміємо наш регіон і робимо для нього продукт, який ранньою весною почне свій розвиток, швидко пройде всі фази і до настання екстремальних температур встигне налитися й уникнути запалу зерна, щуплого зерна. Я залучаю всю команду до роботи в постійній групі на полях, і в нас немає прихованих моментів із фермером. Ми аналізуємо селекційні результати і вибираємо, оптимальний продукт для кожного регіону.

Однак ви, як селекціонери, голов­ну мету українського аграрія – зменшення витрат на одиницю врожаю, враховуєте?

У наших технологічних рекомендаціях ми завжди показуємо фермеру придатність гібрида чи сорту для вирощування за інтенсивною й екстенсивною технологією.

Ця придатність формується комплексом критеріїв, в якому є і врожайність, і стійкість проти хвороб, посухостійкість, компенсаційна здатність. Це все результати нашої дослідної роботи, яка пов’язана з технологічним супроводом. Ми ставимо собі завдання мати близький контакт із кінцевим споживачем і враховуємо його вимоги в модель наступних гібридів. Коли ми приходимо до фермера на поля, наші перші запитання: де ви будете сіяти, в які терміни, в яких умовах?

Потім запитуємо: на що ви розраховуєте, чи плануєте дати 120 кг азоту під ріпак чи 140 – 160 кг. Тоді складається картина, й ми отримуємо варіант. Напряму займатися популяризацією екстенсивних технологій не варто, адже при насиченій сівозміні такі хвороби, як фомоз, збільшують свою присутність у ґрунті від 2,8 до 4,7, а, наприклад, вертицильоз підвищує свою концентрацію від 12 до 42 відсотків.

Ми не впевнені в тому, як фермер поводитиметься в наступні роки, а нагромад­ження у шкодочинних факторів елементів та низька технологія захисту дедалі більше даватимуться взнаки. Тут насправді важливіше фокусуватись на ефективності, наскільки ефективно, наприклад, рослина зможе використати азот та максимально використати його для формування врожайності.

– Яка у вас модель збуту?

– У нас дистриб’юторська модель, наше насіння реалізують «Ерідон» та «Агроскоп», який тепер став Agrii.

– Це розумно, працювати з лідерами ринку, надпотужними компаніями, які мають доступ практично до кожного фермера в Україні… А ваша селекційна практика має якісь персональні особливості?

– Загалом у селекції ріпаку є дві моделі гібридизації, скорочено MSL i OGURA. Один метод – створення гібрида на основі стерильності ядра, а другий – стерильності клітини.

Усі компанії працюють за одним або за другим методом. DSV – єдина у світі компанія, яка працює за обома системами гібридизації, і, відповідно, в нас є продукти обох типів. Це вже незворотний процес…

– Хоча зворотна селекція існує!

Так, і роботи в селекціонерів дедалі більше.

Є такий вірус жовтухи турнепсу – в Європі добре відомий, але в Україні це нова тема. Вражені ним рослини візуально демонструють ознаки, які можуть бути хибно сприйняті як дефіцит певних мікроелементів, нестача фосфору або сірки. Листя має краї малинового забарвлення, сіточка на листочках на ранніх стадіях розвитку.

Це захворювання несе загрозу – в ідеальних умовах шкодочинність може бути непомітна, але в стресових умовах відбувається накладення факторів і спостерігаємо депресивний розвиток посіву, нижчі за висотою рослини, абортацію верхніх стручків, їх деформацію та недорозвиненість, а в кінцевому підсумку – істотний недобір врожаю. Ми говоримо про цю проблему зараз, а наші селекціонери почали займатися нею ще 2009 року.

В компанії діє правило: незалежно від того, вдалий рік чи складний, 15 % від прибутку інвестується в селекцію. Створення селекційної станції в країні – підтвердження цього, адже на її базі відкрито і клієнтський центр, куди завжди може приїхати фермер і отримати інформацію від продукт-менеджера, вийти з ним на поле й оглянути всі сорти та гібриди нашого портфоліо, висіяні з різним фоном, різним рівнем живлення, з регулятором росту і без нього, зокрема і сорти, які вийдуть на ринок у найближчі три роки.

– Як ваші сорти та гібриди реагують на зріджені посіви? Мені колись відомий рівненський фермер розповідав про свої секрети: сіяв озиму пшеницю не 5 млн, а 2,8. Вона навесні сильно кущилася і давала 9 тонн з року в рік.

– Будь-яке явище має право на існування, якщо воно аргументовано певною логічною послідовністю думок та аналізів.

У нас дуже багато негативних чинників. У кожній фазі розвитку рослини існує загроза. Температурний стрес, невчасно внесені добрива або не у відповідній формуляції, неправильно внесений регулятор росту, волога, вплив шкідника – все веде до редукції або провокує викривлення фази розвитку.

От на частині поля внес­ли азот до 10 березня, а на іншій частині поля через погодні умови це вдалося зробити тільки 24 березня. Один гібрид, одні умови, одна технологія. Два тижні запізнення спричинили таку різницю, що в першому варіанті рослина має вісім розвинених гілок, а в другому – шість недорозвинених.

Ріпак має певну структуру формування врожайності, ми рекомендуємо густоту 30 – 50 рослин на квадратному метрі. Вважаємо критичною густотою 10 – 20 рослин.

За надмірно зрідженого посіву на етапі гілкування ріпак не зможе компенсувати відсутність густоти. Оптимальним показником вважається 300 гілок на квадраті, а критичним – 200. На етапі гілкування, цвітіння, утворення стручків є оптимальні показники і є критичні показники. Коли ми зріджуємо посіви і відступаємо від рекомендації виробника, то одразу вводимо рослину в граничні умови, а там уже можуть спрацювати й інші обмежувальні чинники.

З іншого боку, трапляється виробнича потреба зрідити норму. Проте це радше виняток, аніж правило.

– Тобто рецепт у вас доволі простий – усе треба робити розумно…

– Так. Треба розуміти, для чого ти це робиш. Просто зекономити на насінні? Спробуй посіяти так, як рекомендується. А у нас, як ви знаєте, експерименти – одразу на тисячі гектарів…

– У цей непростий рік у аграріїв – одне запитання до насіннєвих компаній: у вас насіння буде чи чекати перебоїв з поставками?

Зараз у нас приблизно 35 % забезпечення насінням озимого ріпаку, ми завезли на склад з урожаю 2019 року. Нині робимо рішучі кроки, поки немає лімітів та обмежень щодо руху вантажівок, по доведенню запасів до 80 – 90-відсот­кової потреби ринку.

Залишок – це насіння нового врожаю, яке зараз у Європі, і везти його будемо ситуативно. Зараз світ знаходиться на карантині. Не простий час для всіх. Ризики високі, але коли це зупиняло аграрія? Треба сіяти. Ми в свою чергу готові допомогти аграріям, тому зробимо все від нас залежне.

– У вас у «ДСВ-Україна» є якась менеджерська система, набір принципів та методик, який допомагає вам упевнено рухатися ринком?

– Основний наш принцип – близькість до споживача. Ми всі контактуємо в одних робочих групах із продукт-менеджментом цент­рального офісу, контактуємо з селекціонерами Німеччини і нашими колегами на станції, що зумовлює максимальну обізнаність менеджерів і дає їм можливість підібрати для аграрія продукт і технологію.

Менеджерська схема в нас гібридна, є квартальні підсумкові наради, є місячні й тижневі поточні наради, ми гнучкі в цьому плані.

Для мене основне – чути колег, чути команду. Мене оточують спеціалісти такого рівня, що безглуздо керувати їх поточною роботою, треба лише створювати умови для повної їх реалізації. Треба йти знизу, вибудовувати компанію з людей, які в ній працюють.

Ризотрон. Розвиток кореневої системи ріпаку

Ризотрон. Розвиток кореневої системи ріпаку

– Що ви хотіли б бачити у компанії «ДСВ-Україна» в перспективі?

Ми дуже багато робимо для фермера, іноді реалізовуємо непопулярні й неринкові рішення. Робимо максимум для того, щоб не підвести аграрія.

Я б дуже хотів, аби це спрацювало. Хотілося б, щоб ринок відчув, наскільки ДСВ є відповідальною компанією у виробництві насіння. Ми не виливаємо метал у форми, де все розраховано, – ми вирощуємо живі організми.

– Після того, як виллєш метал у форму, теж чимало доводиться напилком обточувати…

– Однак є фізичні процеси, на які можна вплинути. А тут – поле, чинник доступної вологи та опадів, насіння – живий організм. У нас перед входом на станцію встановлена пам’ятна табличка, на котрій напис: «Селекція – це наша пристрасть.

Це спадщина наших предків, яка лежить в основі нашого етносу. І ми пишаємося, що можемо розділити з ними почуття відповідальності за наше майбутнє».

– Ви пристрасна людина?

– Знаєте, є жінки, які бідкаються, що їм не поталанило, чоловік захоп­люється рибалкою. Інші нарікають на полювання. Деякі скаржаться, що чоловік захоплюється збиранням грибів. А моїй жінці дісталося все в комплексі. Люблю природу, люблю ліс, люблю гриби та рибалку. І мій практичний досвід здобутий потягом до всього цього, до живого, до природи, до рослини, її розвитку.

Пластичність вітчизняного походження

Як київські пшениці вистояли в посуху

Віктор Гаврилюк, кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник, в. о. завідувача лабораторії оригінального насінництва

Володимир Вакуленко, завідувач відділу науково-технічного забезпечення та маркетингу, Інститут фізіології рослин і генетики НАН України

Експерти ООН прогнозують: якщо до 2050 року не вдасться стримати темпи глобального потепління, врожайність зернових культур знизиться на 25 відсотків, а деякі землеробські території можуть стати непридатними для агровиробництва.

З іншого боку, щоб прогодувати населення планети, чисельність якого постійно зростає, потрібно подвоїти, а то й потроїти врожайність зернових. Саме над реальним вирішенням хлібної проблеми працюють науковці Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, котрий упродовж багатьох років очолює відомий селекціонер, Герой України академік Володимир Моргун.

Разом із колегами він розробив теоретичні основи та методи селекції принципово нового типу напівкарликових сортів пшениці озимої, створення й впровадження яких забезпечило зростання генетичного потенціалу цієї культури на 25-30% і визначило базові основи «зеленої революції» в Україні.

Узявши від народної селекції на початку ХХ століття сорти злаків з урожайністю 7 ц/га, наукова селекція через 120 років створює сорти вже з генетичним потенціалом продуктивності в 120 ц/га. Як писав свого часу академік М. Вавилов: «Як не дивно, врожайність сільськогосподарських культур визначається не родючістю ґрунтів, а культурою нації, її економічною могутністю».

Сорти київських пшениць селекції ІФРГ НАН України вже займають в Україні площі близько 2 млн га, а врожай, зібраний з них, повністю забезпечує потреби України в продовольчому зерні, що є вагомим внеском у вирішенні продовольчої безпеки нашої держави. Великий хліб для академіка НАН України В. Моргуна – це 100 млн т українського зерна щороку.

Протистояння посусі й генна інженерія

Відтак послабити селекційну роботу з озимою пшеницею науковці ІФРГ НАН України просто не мають права. Київські пшениці вже давно колосяться на полях Молдови, Білорусі, Росії, проходять сортовипробування в Туреччині та Казахстані. Таке широкомасштабне впровад­ження можна пояснити насамперед унікальними якостями нових сортів та їх високою врожайністю.

Водночас наші території все більше зазнають впливу високих температур і ця посуха – гостя не на один рік, отож слід на такі умови й налаш­товуватися.

Які чинники за умов несприятливого клімату гарантують одержання вищих показників урожайності? Серед них, звісно, вибір вдалого сорту для зони вирощування, агротехніка, дотримання сівозміни. Так, наприклад, вивчення високопосухостійких пшениць із Бразилії, Ізраїлю та інших аналогічних країн засвідчує, що ці реально високопосухостійкі сорти в схожих, але українських умовах не забезпечують високих урожаїв. Посухостійкість – це надзвичайно складна ознака, плід взаємодії відповідних генів із конкретними ґрунтово-кліматичними умовами.

Природа посухостійкості в Степу й на Поліссі має істотні відмінності, саме тому задля успішної селекції для цих зон і потрібно, аби гени посухостійкості «вмонтовувалися» у степовий чи лісостеповий фенотип пшениці. Що ми і робимо, маючи селекційні точки в усіх зонах України. Селекція озимої пшениці – це складний трудомісткий процес, який потребує копіткої селекційної роботи з живими рослинами. Тривалість створення нового сорту – від 10 до 15 років.

На думку фахівців, хліб у широкому розумінні розпочинається з сорту, насіння. Адже високоякісний сорт – це 10 центнерів надбавки за рівних затрат і умов вирощування. Хлібороби можуть впливати на живлення та захист рослин, але змінити погодні умови їм не під силу. Пластичні сорти пшениці, створені в Інституті фізіології рослин і генетики НАН України, дають змогу максимально нівелювати вплив подіб­них кліматичних сюрпризів. Тільки селекція здатна протистояти екстремальним погодним умовам.

Так, нині зусилля київських селекціонерів зосереджені на підвищенні продуктивності та посухостійкості пшениці озимої, зміцненні імунітету до хвороб (зокрема вірусних), підвищенні якості зерна та використанні сучасних технологічних методів селекції. Ми на порозі зеленої генної інженерії. Щороку площі під ГМ-культурами у світі збільшується на 10–12%. Україна, рано чи пізно, прийде до цього теж, і генна інженерія зможе допомогти там, де не справляється класична селекція.

«Можливості зернового клину України, – зазначає академік В. Моргун, – невичерпні. На аграрному ринку Інститут є флагманом НАН України зі створення нових високопродуктивних сортів озимої пшениці. Вперше за всю історію України сорти озимої пшениці селекції ІФРГ НАН України Смуглянка, Золотоколоса, Фаворитка та Астарта забезпечили одержання рекордних урожаїв зерна, відповідно 124, 125, 131,8 і 140 ц / га.

Основним напрямом селекції в ІФРГ НАН України є селекція на продуктивність. Це світовий пріоритет. Слід зазначити, що короткостеб­ловість – обов’язкова умова високої продуктивності. Київські пшениці нині мають усі підстави бути конкурентоспроможними на світовому ринку. І все ж під час збирання врожаю з’ясовується, що врожайність українських пшениць удвічі-втричі нижча європейського рівня, де нормою є 80 – 90-центнерні врожаї.

Чому Німеччина на 3 млн га збирає 20 – 25 млн т пшениці? Чому Франція на 5,2 млн га збирає близько 40 млн т борошномельної пшениці? Чому Україна, маючи найбільші площі пшениці озимої в Європі (6 – 7 млн га), збирає лише 25 – 28 млн т? Чому переважну кількість української пшениці експортують як фуражну, ціна якої істотно менша, ніж продовольчої.

Зазвичай, головною проблемою є брак фінансів, застарілість техніки або недотримання технологій (удобрення, захист рослин, збирання). І все ж не забуваймо, що технологія починається з насіння та його потенціалу».

Науковці Інституту спільно із міжнародною транснаціональною корпорацією Syngenta започаткували рух в Україні за одержання європейських урожаїв «Клуб 100 центнерів», який став практичною хліборобською школою. Клуб постійно поповнюється новими виробничниками: тільки за останні роки майже 400 господарств різних зон України, висіваючи на своїх полях сорти ІФРГ НАН України, збирали врожай європейського рівня – 80–132 ц/га.

Чітко виконується основне завдання Клубу, яке поєднує зональний підбір сортів ІФРГ НАНУ, розрахунок оптимальної системи живлення, мікроелементів, максимальне дотримання технології захисту рослин, передбачення погодно-кліматичних ризиків і страхування. Щороку випускається довідник із технологій вирощування високих урожаїв київських пшениць, авторами якого є фахівці Інституту та міжнародної транснаціональної корпорації Syngenta.

пшениця української селекції

Групи кращих

Чи багато сортів пшениці озимої потрібно Україні? Це питання турбує кожного, хто так чи інакше причетний до зерновиробництва. Одних воно цікавить з погляду вибору вдалого сорту для одержання максимального врожаю, інших – задля досягнення найвищої якості під час переробки на борошно. У Державному реєстрі сортів рослин, придатних для поширення в Україні, на 2020 рік зареєстровано 483 сорти, які після відповідних державних випробувань визнані такими, що мають агрономічне та комерційне значення.

Як зорієнтуватися у такому широкому розмаїтті? Селекціонерами ІФРГ НАН України створено кілька груп сортів.

Перша група – це короткостеблові високоінтенсивні сорти, здатні за сприятливих умов формувати врожаї 100 ц/га і більше. Ці сорти є принципово новими. Вони створені методом хромосомної інженерії й містять у своєму геномі житні транслокації.

Безперечними лідерами групи є сорти пшениці озимої Смуглянка, Фаворитка, Астарта, Новосмуглянка. Нижче наводимо сорти цієї групи, які в Державному сортовивченні та екологічних випробуваннях Інституту забезпечили одержання високих урожаїв. Це, зокрема: Астарта, максимальний урожай – 140 ц / га, Фаворитка – 131,8 ц / га, Новосмуглянка – 119,8 ц / га, Феофанія – 118,8 ц / га, Смуглянка – 115,2 ц / га, Славна – 114,4 ц / га, Бужанка – 113,2 ц / га, Чорнява – 109,5 ц / га, Злука – 105,2 ц / га, Дарунок Поділля – 100,8 ц / га, Каланча – 100,2 ц / га. Варто зазначити, що випробування цих сортів у різних ґрунтово-кліматичних зонах дають підстави покладати великі надії на стабільні врожаї зерна пшениці озимої в нашій країні. За рівнем урожайності вони є лідерами з-поміж вітчизняних сортів, призначені для добрих господарів та високих технологій.

Друга група – середньорослі сорти універсального використання, генетичний потенціал продуктивності яких близький до позначки 100 ц/га. Лідерами групи є сорти Подолянка, Богдана, Городниця, Даринка Київська, Чигиринка. В державному сортовивченні та екологічних випробуваннях Інституту забезпечили одержання врожаїв: Городниця – 124 ц/га, Софія Київська – 119,3 ц/га, Чигиринка – 117,7 ц/га, Даринка Київська – 116,3 ц/га, Золото України – 115,6  ц/га, Подолянка – 113,7 ц/га, Богдана – 112 ц/га, Малинівка – 110,9  ц/га, Соломія – 108,5 ц/га, Здоба Київська – 107 ц/га, Почайна – 102,7 ц/га, Борія – 101,3 ц/га.

Водночас слід зауважити, що сорти цієї групи мають високу екологічну пластичність, невибагливі до умов вирощування та різних типів і видів сівозмін. Це сорти для всіх господарів і видів господарювання.

Третя група – сорти спеціального використання. Окрім необхідного комплексу господарсько-цінних ознак вони мають специфічні властивості, які дають їм переваги у використанні з метою забезпечення певних біологічних і господарських потреб. В Україні такі сорти створені вперше. Для них характерний подовжений вегетаційний період, і за умов оптимальної технології вони мають високий потенціал продуктивності. Серед сортів цієї групи – Зимоярка, Хуторянка та інші. Фактичний генетичний потенціал продуктивності зерна становить понад 100 ц/га. Сорти Зимоярка та Хуторянка поєднують у собі гени озимості, яровості та є дворучками.

Вони вирізняються винятковою пластичністю, їх можна висівати й восени, й навесні. Потреба в таких сортах викликана передусім нестабільністю перезимівлі пшениці озимої та низьким урожаєм ярої, особ­ливо на півдні. Варіантів використання цих сортів кілька: їх можна висівати і як озимину, і як яровину, ними можна навесні підсівати зрід­жені посіви озимини.

Варто констатувати той факт, що академік НАН України В. Моргун уперше в Україні обґрунтував використання в селекції нових мутантних генів, молекулярних маркерів, хромосомних транслокацій і штучних генетичних конструкцій, що забезпечують радикальне поліпшення пшениці за кількісним та якісним складом білка, фізичними властивостями крохмалю, вмістом ключових мікроелементів і показниками харчової цінності зерна.

Він започаткував новий напрям селекції та вперше в Україні створив сорти пшениці озимої західноєвропейського типу, адаптовані для вирощування в ґрунтово-кліматичних умовах Степової, Лісостепової та Поліської зон України, створив генетичну базу для селекції екстрасильних за характеристиками хлібопекарської якості високопродуктивних сортів пшениці, відкрив широкі можливості для виходу на ринок Європи.

Якість, а не фураж

Хліб, на думку академіка НАН України В. Моргуна, має бути збалансований за всіма біологічно цінними елементами й мати не лише енергетичне, а й профілактико-лікувальне значення, що відзначав свого часу Гіппократ, а сьогодні на цьому особ­ливо наголошує сучасна національна програма здорового харчування Франції. Уже сьогодні нам відомі господарства, які бачать свій бізнес у виробництві зерна та борошна високої якості.

Сорти пшениці озимої, створені в Інституті – Наталка, Здоба Київська, Донор Київський, Городниця, Лимарівна, Соломія, унікальні за якістю, відповідають найвищим стандартам і є чудовими поліпшувачами борошняної продукції. Борошно цих сортів варто використовувати для випікання хлібних виробів високої якості.

Наразі саме якість зерна є глобальною світовою проблемою, і київські пшениці світовим брендам за цими показниками не поступаються. До насіння високої якості лишається додати лише ваш талант землероба й професіоналізм.

Старший науковий співробітник лабораторії якості зерна ІФРГ НАН України, член-кореспондент НАН України Олександр Рибалка детально вивчає й впроваджує в програми селекційно-генетичних досліджень нові гени і генетичні системи, що впливають на біохімічні, харчові й технологічні властивості пшениці, тритикале та ячменю з метою створення сортів цих культур продовольчого і спеціального технологічного використання зерна.

Як відомо, українські хлібороби 2019 р. зібрали 28,18 млн т зерна пшениці озимої з площі майже 6,5 млн га за середньої врожайності 42,5 ц / га. Найвищий валовий збір пшениці озимої намолотили аграрії Запорізької області (2,39 млн т), Харківської (2,27 млн т), Дніпропетровської (1,93 млн т), Херсонської (1,69 млн т) областей. Найвища врожайність пшениці озимої в зонах Лісостепу та Полісся. Тут окремі господарства збирали на круг по 60 – 65 ц / га. Це вже європейський рівень урожайності. На сьогодні європейська норма – 60 ц / га й Україна із 42,5 ц / га стрімко наближається до цього показника.

Високі врожаї озимої пшениці нерозривно пов’язані з відповідними збалансованими дозами внесення добрив і мікроелементів. В Україні середні показники внесення мінеральних добрив значно знизилися й залишаються меншими від тих, що зафіксовані в розвинутих країнах. До цього, з-поміж іншого, підштовхує й зростання світових цін на добрива.

Зважаючи на це, одержання високих та якісних урожаїв можливе лише за умови впровад­ження сучасних технологій живлення з ретельним збалансуванням добрив по елементах та інтеграції систем живлення та захисту рослин від хвороб і шкідників.

Насіння київських пшениць вирощують у базових насіннєвих господарствах Інституту. Їх географія охоп­лює всі зони України. Замовлення на насіння істотно перевищують наші можливості. Враховуючи вище зазначені приємні труднощі київських селекціонерів, в Інституті зміцнюють кадровий склад, поліпшують матеріально-технічну базу, виконують роботу на багатьох напрямах, так потрібних сучасній аграрній Україні.

пшениця Смуглянка

Рекордні в посуху

Проведено велику роботу стосовно розширення трансферу сортів-інновацій у виробництво. Видаються ліцензії на вирощування насіння сортів озимої пшениці селекції ІФРГ НАН України, які щороку забезпечуються високоякісним насінням. Ліцензії на вирощування насіння сортів озимої пшениці селекції Інституту придбали великі міжнародні компанії США, Канади, Франції, Швеції, Норвегії та інших країн, котрі працюють на теренах України.

Отже, ми пропонуємо не лише якісне насіння, а й професійну підтримку технології зерновиробництва.

Щороку в базових насінницьких агроформуваннях у різних регіонах країни науковцями Інституту закладається від 10 до 15 інноваційних технологічних полігонів, адаптованих до умов вирощування сортів та елементів технологій їх вирощування. Торік була сувора посуха. Її шкодочинність проявилася не лише в Степу, а й на пісках Полісся.

Для сортів це було найсуворіше випробування. Проте сорти селекції Інституту фізіології рослин і генетики НАН України, де була належна технологія, вистояли! І забезпечили задовільний і високий урожай. А який зачин! Ми отримали численні дані про врожай наших сортів у різних зонах України. У буквальному значенні засяяла по трьох кліматичних зонах (Степ, Лісостеп, Полісся) пшениця озима сорту Городниця, яка, за даними Державного польового випробування, дала максимальний урожай – 124 ц/га. Цей новий сорт заслуговує на особ­ливу увагу й готується до широкомасштабного впровадження.

За якістю зерна сорт Городниця належить до сильних пшениць. Або ж середньорослий, універсального використання сорт Почайна, який, за даними сортовивчення, показав максимальний урожай – 123,4 ц/га. За якістю зерна – це теж сильна пшениця.

Про торішні врожаї київських пшениць розповімо мовою цифр. Розпоч­немо із зони Полісся. На полігоні Андрушівської державної сортодослідної станції Житомирської області за умов украй посушливого для Полісся літа київські пшениці забезпечили такий урожай зерна: Злука – 101,9 ц/га, Софія Київська – 95,4, Чигиринка – 94,5, Даринка Київська – 92,6, Городниця – 90,9 ц/га. Далі приклад із випробувань у лісостеповій зоні. На полігоні ТОВ АФ «Ольгопіль» Чечельницького району Вінницької області сорти пшениці озимої селекції Інституту забезпечили такий урожай зерна: Порадниця, Астарта, Новосмуглянка – 86 ц/га, Краснопілка – 84,5, Чорнява – 84,3, Славна, Почайна, Бужанка – 84 ц/га.

Дуже спекотним торік було літо в зоні Степу. В умовах ТОВ Агрофірма «Славутич» Покровського району Дніпропетровської області краще інших перенесли посуху й забезпечили відповідно високий рівень урожайності такі сорти: Городниця – 90 ц/га, Бужанка – 87, Золото України – 85, Подолянка – 84,5, Новосмуг­лянка – 83,5, Порадниця – 81,5, Феофанія – 80,5 ц/га. Ці сорти мають великий попит серед господарств Покровського району та багатьох районів зони Степу.

Практичні результати роботи аграріїв переконливо свідчать про те, що Україна може подвоїти врожайність зернових. І ми маємо скористатися світовим дефіцитом харчових продуктів на користь власної економіки. Ось якою проблемою слід пройнятися нашим можновладцям, а не думати про те, як швидше розпродати землю. Звичайно, велика роль належить і правильній сортовій політиці. Науково обґрунтована сортова політика має передбачати:

 розумне обмеження кількості сортів, що використовуються у виробництві. Якісне насіння великої кількості сортів в одній області практично неможливе;

 вирощування в регіоні 5–6-ти домінуючих сортів, що забезпечують одержання стабільних урожаїв якісного зерна;

 домінування у виробничих посівах пшениці озимої сортів української селекції. Науковий рівень селекції в Україні високий, а стресові чинники, які впродовж останніх років визначають рівень урожайності, мають максимальний прояв – зимостійкість, посухостійкість;

 поліпшення якості насіння та використання для сівби високих репродукцій.

Зональна «прописка» сортів

Урожай починається з насіння, і навряд чи знайдеться досвідчений господарник або ж науковець-аграрник, який би заперечував це тверд­ження. Уже сьогодні варто задумуватися про насіння під урожай 2021 року. Інститут і його базові господарства реалізовуватимуть насіння відомих сортів, які вже широко використовуються у виробництві, і велику лінійку нових сортів.

Весь же сортовий склад пшениці озимої на реалізацію налічує 35 сортів київських пшениць. Україна – різнобарвна країна, у різних регіонах різні ґрунтово-кліматичні умови.

Узагальнюючи дані щодо використання сортів озимої пшениці селекції ІФРГ НАН України в різних ґрунтово-кліматичних зонах країни, науковці Інституту виокремили сорти для них.

Зона Полісся – Астарта, Фаворитка, Городниця, Софія Київська, Київська 17, Чигиринка, Смуглянка, Новосмуглянка, Даринка Київська, Почайна, Подолянка, Богдана, Золото України, Феофанія, Дарунок Поділля, Борія, Перлина Поділля, Подільська нива, Придніпровська, Злука, Каланча.

Зона Лісостепу Подолянка, Богдана, Городниця, Софія Київська, Астарта, Фаворитка, Даринка Київська, Почайна, Новосмуглянка, Київська 17, Світогляд, Стрітенська, Чорнява, Славна, Малинівка, Здоба Київська, Бужанка, Феофанія, Соломія, Золото України, Наталка, Чигиринка, Борія, Каланча, Дарунок Поділля, Перлина Поділля, Злука, Краснопілка.

Зона Степу Подолянка, Богдана, Городниця, Смуглянка, Чорнява, Новосмуглянка, Славна, Стрітенська, Малинівка, Здоба Київська, Наталка, Світогляд, Соломія, Бужанка, Феофанія, Порадниця, Краснопілка.

Це – загальний поділ. Одначе він свідчить про те, що для умов кожного конкретного господарства та навіть кожного його поля, будь-яких технологій, ґрунтів, погодних умов ми можемо запропонувати свої сорти і прийнятну агротехнологію, які забезпечать урожайний прибуток. Гасло Інституту – «Наука, що працює на врожай» – на всі 100% відповідає дійсності. Співпраця з ІФРГ НАН України в царині вирощування нових сортів пшениці озимої – це впевненість у завтрашньому дні. Агрономам варто пам’ятати золоте правило: зекономлена копійка на насінні – втрачена гривня на врожаї.

Бути обачливим

Загальновідомо, що кращими сортами для кожного господарства є рекомендовані для вирощування в конкретній зоні. Оскільки нині для сортів іноземної селекції кордони відкриті, то засилля насіння закордонних фірм в Україні набуло доволі загрозливого характеру. І мова не йде про зменшення уваги до продукції конкретної вітчизняної селекційної установи.

Йдеться про національну продовольчу безпеку загалом. Можна навести десятки прикладів, коли після знищення національного насінництва в багатьох державах вартість посівної одиниці зростала в три-п’ять разів!

Українські селекціонери витримують жорстку конкуренцію з боку іноземних сортів, особливо за ознаками посухо- і морозостійкості та якості зерна. Однак м’які зими останніх років сприяють поширенню сортів саме іноземної селекції. Утім, слід пам’ятати, що великі площі під іноземними сортами можуть стати і великою бідою у перший рік із суворою зимою. А український аграрій завжди був обачливим.

Варто також зазначити, що сучасна зарубіжна селекція перейшла на більш ефективний молекулярний рівень, який водночас є високозатратним. Конкурувати з нею вітчизняній селекції стає все складніше. Вартість створення одного сорту за кордоном уже оцінюється у 1,5 млн євро і може зростати в майбутньому в 5–10 разів. Зрозуміло, таких коштів вітчизняні селекціонери не мають і тому потребують фінансової підтримки та захисту з боку держави.

За браку такої підтримки вітчизняна селекція занепадатиме, а без національної селекції не може бути ефективним і сільськогосподарське виробництво, оскільки сортова політика України в такому разі формуватиметься за кордоном. Генетика, селекція, сорт, насіння – це складові національної безпеки України, зокрема і продовольчої.

В умовах фінансової скрути, аби не допустити різкого відставання вітчизняної селекції від світового рівня, необхідно:

 застосувати вибірковий принцип оптимального пріоритетного фінансування в окремих наукових установах, які зберегли достатній науковий потенціал;

 на законодавчому та виконавчому рівнях забезпечити повноту виплат роялті селекційним установам за їх інноваційні розробки;

 у межах чинного законодавства та міжнародного досвіду, з метою залучення внутрішніх і зовнішніх інвестицій у розвиток національної селекції, насін­ництва та системи сортовипробування, ініціювати створення індустріальних, агротехнологічних парків із пільговим режимом оподаткування;

 враховуючи самодостатність національних сортових ресурсів і насінництва окремих культур, використовуючи досвід країн Європейського Союзу, передбачити введення квот на реєстрацію сортів і гібридів та ввезення в Україну насіння іноземної селекції.

Ці та низка інших заходів на державному рівні можуть забезпечити виживання та конкурентоспроможність вітчизняної селекції, яка традиційно мала і поки що має сильні наукові школи та успіхи світового рівня. Український хліб рано чи пізно поверне собі світову першість. І хочеться, щоб в Україні це відбулося у сфері зерновиробництва якнайшвидше. А київські пшениці якраз і сприяють цьому.